Постанова № 32907501, 06.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16291/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Спецтехніка» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Спецтехніка» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Спецтехніка» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 17 липня 2012 року №0006692202, №0006682202. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торгова Вежа», ТОВ «Альта Логістик», ТОВ «ТВК «Град», ТОВ «Торгові традиції», ПП «Сіон-Пласт», ТОВ «Росагроінвест», ТОВ «Продснабторг». Апелянт вважає, що згідно норм чинного законодавства відповідач не наділений повноваженнями з визнання правочинів нікчемними, а може лише подавати до суду позов про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, тому оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 10 лютого 2012 року по 15 червня 2012 року ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ТДС Спецтехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27 лютого 2010 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 27 лютого 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 03 липня 2012 року №464/22-2/37001680, в якому встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 918312,00 грн., в тому числі за півріччя 2010 року у сумі - 453155,00 грн., І квартал 2011 року - 117738,00 грн., півріччя 2011 року -347419,00 грн.; порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.4 ст.201, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1679565,00 грн., у тому числі за березень 2010 року - 5118,00 грн., за квітень 2010 року - 113732,00 грн., за травень 2010 року - 76036,00 грн., за червень 2010 року - 213555,00 грн., за листопад 2010 року - 430534,00 грн., за січень 2011 року - 74114,00 грн., за лютий 2011 року - 1077,00 грн., за березень 2011 року - 149425,00 грн., за квітень 2011 року - 185705,00 грн., за травень 2011 року - 260190,00 грн., за червень 2011 року - 91739,00 грн., за липень 2011 року - 76958,00 грн., за вересень 2011 року - 1742,00 грн.

На підставі акту перевірки №464/22-2/37001680 від 03 липня 2012 року ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 17 липня 2012 року №0006682202, згідно якого за порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.4 ст.201, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1908895,00 грн., в тому числі 1679565,00 грн. за основним платежем та 229330,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0006692202, згідно якого за порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1031602,00 грн., у тому числі 918312,00 грн. за основним платежем та 113290,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару (послуг) або в разі якщо придбаний товар (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З вищенаведеними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року та діяв в період взаємовідносин позивача з контрагентами) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Торгова Вежа» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №12 від 24 березня 2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець оплатити та прийняти товар (запасні частини). Відповідно до п.2.1.1 загальна вартість договору 2000000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 333333,33 грн.

На підтвердження реальності виконання господарських зобов'язань позивачем надано рахунки-фактури, видаткові накладні №0506 від 06 травня 2010 року, №05111 від 11 травня 2010 року, №0514 від 14 травня 2010 року, №06016 від 01 червня 2010 року, №06023 від 02 червня 2010 року, №06024 від 02 червня 2010 року, №05056 від 05 травня 2010 року, №05055 від 05 травня 2010 року, №0503 від 03 травня 2010 року, №06052 від 05 червня 2010 року, №06074 від 07 червня 2010 року, №06161 від 16 червня 2010 року, №06091 від 09 червня 2010 року, №06082 від 08 червня 2010 року, №04/06/1 від 06 квітня 2010 року, №03/24/3 від 24 березня 2010 року, №06045 від 04 червня 2010 року, №06073 від 07 червня 2010 року, №04/06 від 06 квітня 2010 року, №04/15/2 від 15 квітня 2010 року, №04/28 від 28 квітня 2010 року, №0501 від 01 травня 2010 року, №04/23/1 від 23 квітня 2010 року, №03/31/73 від 31 березня 2010 року, податкові накладні №0506 від 06 травня 2010 року, №06016 від 01 червня 2010 року, №06023 від 02 червня 2010 року, №06024 від 02 червня 2010 року, №0514 від 14 травня 2010 року, №05111 від 11 травня 2010 року, №05055 від 05 травня 2010 року, №05056 від 05 травня 2010 року, №0503 від 03 травня 2010 року, №06074 від 07 червня 2010 року, №06082 від 08 червня 2010 року, №03241 від 24 березня 2010 року, №04061 від 06 квітня 2010 року, №04152 від 15 квітня 2010 року, №06073 від 07 червня 2010 року, №0428 від 28 квітня 2010 року, №06161 від 16 червня 2010 року, №0501 від 01 травня 2010 року, №04231 від 23 квітня 2010 року, №0406 від 06 квітня 2010 року, №033173 від 31 березня 2010 року, №06045 від 04 червня 2010 року, №06091 від 09 червня 2010 року, №06052 від 05 червня 2010 року, банківські виписки про перерахування коштів в оплату товару.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «ТВК «Град» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №1121 від 01 березня 2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити продукцію, вартість якої вказується в рахунках-фактурах.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано рахунки на оплату товару, видаткові накладні №14 від 01 березня 2011 року, №20 від 02 березня 2011 року, №4049 від 04 квітня 2011 року, №4063 від 06 квітня 2011 року, №4082 від 08 квітня 2011 року, №У0000000302 від 31 травня 2011 року, №У0000000301 від 31 травня 2011 року, №У0000060128 від 01 червня 2011 року, №У0000060129 від 01 червня 2011 року, №У0000060130 від 01 червня 2011 року, №У000070133 від 01 липня 2011 року, №У000000049 від 01 липня 2011 року, №У000070430 від 04 липня 2011 року, №303 від 31 травня 2011 року, №4112 від 11 квітня 2011 року, податкові накладні №20 від 02 березня 2011 року, №34 від 01 липня 2011 року, №74 від 04 липня 2011 року, №35 від 01 липня 2011 року, №14 від 01 березня 2011 року, №301 від 31 травня 2011 року, №39 від 04 квітня 2011 року, №61 від 06 квітня 2011 року, №70 від 08 квітня 2011 року, №83 від 11 квітня 2011 року, № 303 від 31 травня 2011 року, №302 від 31 травня 2011 року, №31 від 01 червня 2011 року, №32 від 01 червня 2011 року, №33 від 01 червня 2011 року, банківські виписки про перерахування коштів в оплату товару.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Альта Логістик» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 01 березня 2011 року №0102, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити продукцію, вартість якої вказується в рахунках-фактурах.

Виконання умов даного договору підтверджується специфікаціями, в яких визначено асортимент та вартість товару, рахунками на оплату товару, видатковими накладними №19 від 04 травня 2011 року, №39 від 05 травня 2011 року, №0403/02 від 04 березня 2011 року, №0703/1 від 07 березня 2011 року, податковими накладними №30 від 04 квітня 2011 року, №42 від 06 квітня 2011 року, №34 від 04 березня 2011 року, №28 від 02 березня 2011 року, №51 від 08 квітня 2011 року, №35 від 07 березня 2011 року, №36 від 08 березня 2011 року, банківські виписки про перерахування коштів в оплату товару.

01 листопада 2010 року між ТОВ «Продснабторг» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір поставки №94/1-011110, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець оплатити і прийняти товар (запасні частини).

Виконання умов даного договору підтверджується специфікаціями, в яких визначено асортимент та вартість товару, рахунком на оплату товару, видатковою накладною №1029 від 01 листопада 2010 року, податковими накладними №1479 від 18 листопада 2010 року, №1154 від 05 листопада 2010 року, №1680 від 26 листопада 2010 року, №1029 від 01 листопада 2010 року, №1079 від 02 листопада 2010 року, банківські виписки про перерахування коштів в оплату товару.

Між ТОВ «Торгові традиції» (продавець) та позивачем (покупець) 22 березня 2010 року було укладено договір №22/03, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець оплатити і прийняти товар (запасні частини).

На підтвердження виконання господарських зобов'язань за даним договором, позивачем надано видаткові накладні №03/22/1 від 22 березня 2010 року, №03/29/2 від 29 березня 2010 року, №03/23/4 від 23 березня 2010 року, №04/01/3 від 01 квітня 2010 року, податкові накладні №32201 від 22 березня 2010 року, №32902 від 29 березня 2010 року, №32304 від 23 березня 2010 року, №40103 від 01 квітня 2010 року, банківські виписки про перерахування коштів в оплату товару.

Між ПП «Сіон-Пласт» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договори поставки №95/1-011110 від 01 листопада 2010 року та №СП0013 від 01 січня 2011 року, відповідно до умов яких продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець оплатити і прийняти товар (запасні частини).

Виконання умов даних договорів підтверджується специфікаціями до договорів, рахунками на оплату товару, видатковими накладними №СП11031 від 03 листопада 2010 року, №СП11021 від 02 листопада 2010 року, №СП11054 від 05 листопада 2010 року, №СП11041 від 04 листопада 2011 року, №СП12101 від 10 грудня 2010 року, №СП12091 від 09 грудня 2010 року, №СП12022 від 02 грудня 2010 року, №СП11013 від 01 листопада 2010 року, №СП11103 від 10 листопада 2010 року, №СП01011 від 01 січня 2011 року, №СП01172 від 17 січня 2011 року, №СП01211 від 21 січня 2011 року, податковими накладними №01011 від 01 січня 2011 року, №01211 від 21 січня 2011 року, №01172 від 17 січня 2011 року, №01011 від 01 січня 2011 року, №12022 від 02 грудня 2010 року, №01172 від 17 січня 2011 року, №12091 від 09 грудня 2010 року, №12016 від 01 грудня 2010 року, №11103 від 10 листопада 2010 року, №11054 від 05 листопада 2010 року, №11031 від 03 листопада 2010 року, №11041 від 04 листопада 2010 року, №11021 від 02 листопада 2010 року, №11013 від 01 листопада 2010 року, №01211 від 21січня 2011 року, банківські виписки про перерахування коштів в оплату товару.

Крім того, позивачем надано докази щодо використання придбаних запчастин в господарській діяльності ТОВ «ТДС Спецтехніка», основними видами діяльності якого є оптова та роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва, посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладдям, а саме докази оприбуткування, а також реалізації придбаних запчастин контрагентам-покупцям, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також використання придбаних запчастин під час здійснення ремонтних робіт устаткування контрагентів-замовників, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, нарядами на виконання ремонтних робіт, актами виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 02 грудня 2011 року №1541/23-10/36426612 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торгова Вежа» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 13 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року, в якому зазначено, що у вказаного товариства відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби. Крім того, за фактом створення ТОВ «Торгова Вежа» з метою прикриття незаконної діяльності порушено кримінальну справу №222-15 за ч.2 ст.205 КК України, у ході розслідування якої встановлено, що невстановлені слідством особи з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «Фірма «Євроінвесттрейд» у частині розкрадання бюджетних коштів в особливо великих розмірах, знаходячись у м.Києві, 15 квітня 2009 року склали протокол №1 загальних зборів учасників, згідно з яким ОСОБА_2 одноособово створив ТОВ «Торгова Вежа» та став його директором. Згідно протоколу допиту свідка від 08 листопада 2010 року, директор ТОВ «Торгова Вежа» зареєстрував вказане товариство за грошову винагороду без наміру здійснення господарської діяльності.

Також відповідач посилається на довідки ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС від 06 липня 2011 року №700/3/23-20/35077517, 07 липня 2011 року №773/3-23-20-35077517, 01 серпня 2011 року №859/3/23-40-36483602 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Альта Логістик» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень, квітень, березень-квітень 2011 року, з яких вбачається, що у ТОВ «Альта Логістик» відсутні складські приміщення, трудові ресурси та виробничі потужності, необхідні для здійснення господарської діяльності. Крім того, стосовно службових осіб ТОВ «Альта Логістик» порушено кримінальну справу №71-00213 за ч.1 ст.205 КК України.

Відповідач посилається на акт ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровьска ДПС від 18 квітня 2011 року №792/23-4/37211320 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Продснабторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин із ПП «Селтік-Юг» за жовтень, грудень 2010 року та ТОВ «Соло-74» за листопад 2010 року, з якого вбачається, що відносини між вказаними товариствами не мали реального характеру, оскільки, зокрема, у ТОВ «Соло-74» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби. Зазначено, що операції з поставки між ТОВ «Соло-74» та ТОВ «Продснабторг» не містять у собі розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, у зв'язку з чим не спричиняють настання реальних правових наслідків.

Відповідно до акту ДПІ у м.Черкасах ДПС від 28 травня 2012 року №292/22-21/33777963 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сіон-Пласт» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТДС Спецтехніка» встановлено, що дане підприємство відсутнє за місцезнаходженням.

Крім того, відповідачем зазначено про порушення податкового законодавства ТОВ «Торгові Традиції», ТОВ «Росагроінвест» та ТОВ «ТВК «Град» в частині недекларування зобов'язань по взаємовідносинах з позивачем в деклараціях з податку на додану вартість. Також, відповідач посилається на пояснення директора ТОВ «ТВК «Град» ОСОБА_3, який пояснив, що дане товариство було зареєстровано за грошову винагороду без мети займатися підприємницькою діяльністю, жодних документів він не видавав та не підписував.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, врахувавши посилання відповідача на вищезазначені акти податкових органів, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, а неможливість підтвердження сплати податку на додану вартість продавцем та/або іншими контрагентами в ланцюгу постачальників, а також виявлення податковим органом ознак фіктивності постачальників в розрізі контрагентів в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Торгова Вежа», ТОВ «Альта Логістик», ТОВ «ТВК «Град», ТОВ «Торгові традиції», ПП «Сіон-Пласт», ТОВ «Продснабторг» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності контрагентів позивача, в силу ч.4 ст.70 КАС України пояснення та протоколи допиту не можуть бути належними доказами у даній справі, оскільки є одним з доказів в кримінальній справі та оцінку їм має дати суд в порядку кримінального судочинства.

Крім того, в акті перевірки від 03 липня 2012 року №464/22-2/37001680 зазначено про безпідставне формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Росагроінвест», оскільки згідно відповіді останнього за період лютий, липень, вересень 2011 року ним не здійснювались операції з позивачем. Однак, судом апеляційної інстанції в силу ч.2 ст.195 КАС України залучено до матеріалів справи та досліджено в судовому засіданні докази, які не досліджувались у суді першої інстанції, які підтверджують взаємовідносини позивача з ТОВ «Росагроінвест» щодо поставки запчастин останньому, а тому відповідно формування податкових зобов'язань позивача. Натомість, за податковими накладними, які зазначені в акті перевірки по контрагенту ТОВ «Росагроінвест», фактично відбувались операції з контрагентом - ТОВ «МТ-Машкомплект», реальність яких підтверджується наданими рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, виписками з банківського рахунку щодо оплати за товар.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ТОВ «Торгова Вежа», ТОВ «Альта Логістик», ТОВ «ТВК «Град», ТОВ «Торгові традиції», ПП «Сіон-Пласт», ТОВ «МТ-Машкомплект», ТОВ «Продснабторг», на підставі первинних документів сформовано валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Торгова Вежа», ТОВ «Альта Логістик», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17 липня 2012 року №0006692202, №0006682202, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 лютого 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Спецтехніка» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 лютого 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Спецтехніка» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби від 17 липня 2012 року №0006692202 та №0006682202.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 12 серпня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.