Постанова № 32906305, 05.08.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2013 року 12 год. 33 хв. Справа № 813/4049/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Чернявської О.Д.,

представника позивача - Палій М.В., представника відповідача - Гладій Ю.Б.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Іскра» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Іскра» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень №0000540802/412 від 28.05.2012 року та №0000940802/412 від 17.08.2012 року.

Позивач вважає, що відповідачем зроблено висновок про наявність у діях позивача порушень податкового законодавства без урахування обставин, з якими норми Податкового Кодексу України пов'язують втрату покупцем права на податковий кредит, а також відповідачем невірно застосовано норми Податкового Кодексу України при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень. Крім того, акти перевірок не містять належного правового обґрунтування порушення позивачем конкретних приписів Податкового Кодексу України, що свідчить про нормативно-правову необґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Також, правомірність формування податкового кредиту та реальність здійснення господарських операцій позивач підтверджує первинними бухгалтерськими документами.

В судовому засіданні 05.08.2013 року відповідно до положень ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові та додаткових поясненнях, просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Пояснив, що висновки актів перевірки відповідача, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суперечать вимогам податкового законодавства.

Під час судового розгляду справи проведено заміну відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС на його правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, його позиція викладена в запереченні №9452/10-010/378 від 20.06.2013 року та додаткових поясненнях № 1358/10-010/69 від 23.07.2013 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлення від 23.04.2012 року № 13/08-02, виданого СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові та пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 Податкового Кодексу України, проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Іскра» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1 135 451 грн. за лютий 2012 року на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта.

За результатами перевірки складено акт № 159/08-20/00214244 від 18.05.2012 року. Встановлено, що в порушення п. 201.10 ст. 201 та п. 198.6 ст. 198 ПК України ПАТ «Іскра» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2012 року на суму 40 811,29 грн. На підставі висновків, що містяться в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.05.2012 року за №0000540802/412, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 40 811,29 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 20 405,65 грн.

Крім того, відповідачем складено акт від 15.08.2012 року № 667/32-00/00214244 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Іскра» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року. Зазначений акт перевірки містить висновок про порушення ПАТ «Іскра» п. 198.6 ст. 198, та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. На підставі висновків, що містяться в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 року за №0000940802/888, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 29 881,81 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 14940,9 грн.

Підставою для висновку про наявність порушень позивачем норм податкового законодавства, згідно зазначених актів перевірок слугували встановлені відповідачем при їх проведенні обставини про наявність розбіжностей між сумами задекларованого позивачем податкового кредиту та податковими зобов'язаннями задекларованими його контрагентами, а також здійснення взаєморозрахунків з контрагентами зі станом «відмінним від нульового».

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховував наступне.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідач стверджує, що фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Трансрейл Україна», ТзОВ «Каргомайнд», ТзОВ «Науково-Виробнича фірма «Металург», ТзОВ «Лагус», ТзОВ «Прома», ДТГО «Львівська залізниця», ДП «Південна залізниця», ТзОВ «Кий», ВАТ «Луцький картонно-рубероїдний комбінат», ДП ВАТ «Іскра-Гурт», ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень» та ТзОВ «РОС РВ» не було.

Суд, керуючись листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи, а також ч.5 ст. 11 КАС України запропонував позивачу представити докази, які спростовували такі доводи податкового органу.

Позивач підтверджує реальний характер господарських відносин наступними первинними документами.

По контрагенту ТзОВ «Трансрейл Україна» позивачем представлено податкову накладну від 05.01.2012 року № 11, Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 478 від 30.07.2001 року, Додаткова угода №1 від 27.09.2011 року до договору №478 від 30.07.2001 року, Акт виконаних робіт № 1/2012 від 27.01.2012 року, банківські виписки, що підтверджують здійснення оплати за надані послуги, залізничну накладну № 37139359, вантажно-митну декларацію №209000010/2012/000410, рахунок-фактуру № 15, залізничну накладну № 37139342, розхідну накладну № 0000003 від 04.01.2012 року та № 0000004 від 04.01.2012 року, вантажно-митну декларацію № 209000010/2012/00040, рахунок-фактуру № 12.

По контрагенту ТзОВ «Каргомайнд» позивачем представлено податкову накладну від 19.01.2012 року №14, договір про транспортно-експедиторське і митно-брокерське обслуговування вантажів на території України № 38/9-41 від 11.12.2009 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.01.2012 №С-00000016.

По контрагенту ТзОВ Науково-Виробнича фірма «Металург» надано суду податкову накладну від 24.01.2012 року №19, накладну на прихід №0019 від 09.02.2012 року, видаткову накладну №0019 від 07.02.2012 року, витяг із журналу видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (запис № 2836 від 07.02.2012 року), договір поставки № СФ-0140 від 13.10.2011 року, банківську виписку за 24.01.2012 року про проведення оплати за надані послуги в сумі 3 150 грн.

По контрагенту ТзОВ «Лагус» позивачем представлено суду накладну від 25.04.2012 року №52, податкову накладну від 28.04.2012 року №53, накладну на прихід №РН0000052 від 04.05.2012 року, видаткову накладну № РН0000052 від 28.04.2012 року, накладну на прихід №РН0000053 від 04.05.2012 року, видаткову накладну № РН0000032 від 28.04.2012 року, витяг із журналу видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (запис № 3360 від 27.04.2012 року), договір поставки № 97 від 18.04.2012 року, товарно-транспортну накладну № КИ 165825 від 27.04.2012 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.04.2013 року № ЛВ 0004022, банківські виписки, що підтверджують проведення оплати за придбаний товар.

По контрагенту ТзОВ «Прома» позивачем надано податкові накладні від 23.04.2012 року №24 та від 23.04.2012 року № 25, банківська виписка про проведення оплати за надані послуги.

По контрагентах ДТГО «Львівська залізниця», ДП «Південна залізниця», «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень» та ТзОВ «Кий» наявні залізничні квитки, електронні квитки №0805524286898, №0805524286897 та № 6285524384194.

По контрагенту ВАТ «Луцький картонно-рубероїдний комбінат» позивачем представлено суду договір купівлі-продажу № 47 від 18.02.2011 року, договір купівлі-продажу №47 від 14.02.2011 року, специфікацію від 12.01.2012 року, податкову накладну від 12.01.2012 року №33, накладну на прихід від 12.01.2012 року №35, видаткову накладну від 12.01.2012 року №35, витяг із журналу видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (запис №2691 від 12.01.2012 року), товарно-транспортну накладну № Р35 від 12.01.2012 року, специфікацію від 27.01.2012року, податкову накладну від 27.01.2012 року №174, накладну на прихід від 28.01.2012 року №176, видаткову накладну від 27.01.2012 року №176, товарно-транспортну накладну №МА0000000013 від 27.01.2012 року, банківські виписки про проведення оплати за придбаний товар.

По контрагенту ДП ВАТ «Іскра-Гурт» представлено податкову накладну від 31.01.2012 року №1.

По контрагенту ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень» представлено договір № 236Є від 30.12.2012 року, податкову накладну від 03.01.2012 року № 395/032, квитанцію № 2238857, податкову накладну від 03.01.2012 року № 295/032, податкову накладну від 04.01.2012 року № 257/005, квитанцію № 2228182, податкову накладну від 05.01.2012 року № 521/032, квитанцію № 2239332, податкову накладну від 05.01.2012 року № 549/032, податкову накладну від 05.01.2012 року № 542/032, податкову накладну від 08.01.2012 року № 7/036, податкову накладну від 08.01.2012 № 800/032, податкову накладну від 08.01.2012 року № 799/032, податкову накладну від 08.01.2012 року №861/032, квитанцію № 2240418, податкову накладну від 09.01.2012 року № 129/021, податкову накладну від 09.01.2012 року № 1272/072, податкову накладну від 11.01.2012 року № 1151/032, квитанцію №2239588, податкову накладну від 11.01.2012 року №1438/032, податкову накладну від 12.01.2012 року № 1419/032, податкову накладну від 12.01.2012 року № 1420/032, податкову накладну від 13.01.2012 року № 733/002, податкову накладну від 14.01.2012 року № 1675/032, податкову накладну від 14.01.2012 року № 1701/032, квитанцію № 2239798, податкову накладну від 14.01.2012 року №1658/032, квитанцію № 2241193, податкову накладну від 15.01.2012 року № 1731/032, податкову накладну від 15.01.2012 року № 1791/032, податкову накладну від 17.01.2012 року № 2067/032, податкову накладну від 19.01.2012 року № 2304/032, податкову накладну від 21.01.2012 року № 2458/032, податкову накладну від 21.01.2012 року №2533/032, податкову накладну від 21.01.2012 року № 2532/032.

По контрагенту ТзОВ «РОС РВ» наявні довідка ВАТ «Іскра» про використання індивідуальної упаковки від ТзОВ «РОС РВ» в квітні 2012 року, довідка про використання індивідуальної упаковки на дільниці контролю пакування ламп ВП ЗЛЗП ПАТ «Іскра», податкова накладна від 11.04.2012 року №11, податкова і видаткова накладна від 11.04.2012 року №12, податкова накладна від 11.04.2012 року №13, накладна на прихід від 11.04.2012 року №РН-0000116, видаткова накладна від 11.04.2012 року №РН-0000116, накладна на прихід від 11.04.2012 року №РН-0000115, видаткова накладна від 11.04.2012 року №РН-0000115, накладна на прихід від 17.04.2012 року №РН-0000117, видаткова накладна від 11.04.2012 року №РН-000017, рахунок-фактура від 11.04.2012 року №3сф-3/84/Р, рахунок-фактура від 11.04.2012 року №3сф-3/112/Р, рахунок-фактура від 11.04.2012 року №3сф-3/85/Р, товарно-транспортна накладна АА№11/4-5 від 11.04.2012 року, товарно-транспортна накладна АА№11/4-3 від 11.04.2012 року, товарно-транспортна накладна АА№11/4-4 від 11.04.2012 року, товарно-транспортна накладна АА№11/4-5 від 11.04.2012 року, витяг з журналу видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (запис №3217 від 04.04.2012 року).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судом досліджено представлені позивачем первинні документи, встановлено, що вони оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Такі документи підтверджують реальний характер господарських операцій, що відбулись між позивачем та ТзОВ «Трансрейл Україна», ТзОВ «Каргомайнд», ТзОВ «Науково-Виробнича фірма «Металург», ТзОВ «Лагус», ТзОВ «Прома», ДТГО «Львівська залізниця», ДП «Південна залізниця», ТзОВ «Кий», ВАТ «Луцький картонно-рубероїдний комбінат», ДП ВАТ «Іскра-Гурт», ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень», «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень» та ТзОВ «РОС РВ».

Відомості щодо «фіктивності» діяльності таких підприємств на момент укладення та виконання правочинів відповідачем не представлені та в судовому засіданні не підтверджені.

Суд не бере до уваги те, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку, і розмірах, встановлених законом. Позивач виконав зазначену норму Конституції України, сплативши податок на додану вартість в ціні товарів та послуг, придбаних у вказаних контрагентах. Відтак, позивач є добросовісним платником податку, й вчинені ним господарські операції зі згаданими товариствами є реальними, відповідають господарській меті позивача, а дані, наведені у документах, що надають право на податковий кредит, відповідають дійсності.

Статтею 61 Конституції України регламентовано, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відтак, несплата контрагентом-постачальником сум податку на додану вартість до бюджету за оподатковуваною операцією не є підставою для не включення таких сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту платником податку - покупцем і, відповідно, не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 9 вересня 2001 року у справі №08/158 , постанові Верховного Суду України від 1 червня 2010 року у справі №10/82, постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі №21-42а10 ("Фірма "ВІК"), постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10 (ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат"), ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.12.20Юр №К-537/08, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.08.2010р., яка залишена без змін постановою Верховного Суду України від 19.11.2010р., постанові Вищого адміністративного суду України від 27.04.2011р. у справі №К-11088/09.

Відповідно до ст. 86 Податкового Кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформляються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Згідно із п.6 І Розділу Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, факти виявлених порушень викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що податковим органом не надано належної оцінки первинним документам, що були представлені позивачем, що, в свою чергу, стало підставою для необґрунтованого висновку про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження податку на прибуток приватних підприємств.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати суду достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання. Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень №0000540802/412 від 28.05.2012 року та №0000940802/412 від 17.08.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Іскра» (ЄДРПОУ 00214244) судовий збір в сумі 1 060,40 грн. (одна тисяча шістдесят гривень сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 12 серпня 2013 року.

Суддя В.М. Сакалош