Постанова № 32906165, 05.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2013 р. Справа № 805/9158/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дворникова М.С. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області про визнання дій протиправними, скасування вимоги про сплату боргу № Ф-848 від 07.05.2013 року та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області в якому просила визнати дії щодо винесення вимоги про сплату боргу протиправними, скасувати вимогу про сплату боргу № Ф-848 від 07.05.2013 року та зобов'язати відповідача припинити нарахування єдиного соціального внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржувана нею вимога прийнята відповідачем із порушенням статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деякі інші законодавчі акти України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" № 3609-VI, що набрав чинності 06 серпня 2011 року. Положення наведеної статті звільняють від обов'язку щодо нарахування та сплати єдиного соціального внеску за себе фізичними особами-підприємцями, що перебувають на спрощеній систем оподаткування та є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі. 05.08.2013 року представником відповідача до канцелярії суду надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника Пенсійного фонду, а також заперечення в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивач не є пенсіонером за віком, а отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" № 2262.

З урахуванням положень частин 4,6 ст. 128 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, на підставі наявних у справі доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована Виконавчим комітетом Єнакієвської міської ради 10.07.2006 року, про що зроблено запис про державну реєстрацію № 2 268 000 0000 003558, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серії НОМЕР_1, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 11). Як платник єдиного внеску позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області.

Позивач є пенсіонером за вислугою років, як військовослужбовець, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 10).

З матеріалів справи вбачається, що 07.05.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області сформовано вимогу № Ф-848 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 9240,45 грн. за період 2011 - перший квартал 2013 року.

Правомірність визначення відповідачем недоїмки позивача за єдиним внеском, наявність підстав для формування вимоги є спірним питанням цієї справи.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує наведені нижче норми права.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу вимог статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

За даними повідомлення-розрахунку позивач не сплатив єдиний внесок за період липень-грудень 2011 року (а.с. 52).

Статтею 25 вказаного Закону встановлені заходи впливу та стягнення в разі своєчасно не сплачених сум єдиного внеску.

Відповідно до частини 4 вказаної статті Закону №2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Таким чином, відповідач правомірно надіслав позивачу вимогу про сплату боргу, а рішення відповідачів, прийняті під час узгодження суми недоїмки, є законними та обґрунтованими.

Суд не враховує посилання позивача на те, що вона, як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, звільнена від сплати за себе єдиного внеску, оскільки є пенсіонером, який отримує довічну пенсію за вислугу років, призначену за Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", з огляду на наступне.

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI , в редакції Закону України від 7 липня 2011 року №3609-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Законом №2464-VI не визначено в якому значенні вживається термін "пенсіонер за віком".

Для визначення значення вказаного терміну слід звернутися до аналізу законів про пенсійне забезпечення.

Згідно з преамбулою Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) цей закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

З наведеного вбачається, що на законодавчому рівні визначені різні види пенсійного забезпечення.

Зокрема, одним із видів пенсійного забезпечення є загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яке регулюється Законом № №1058-IV, іншим видом пенсійного забезпечення є пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та прирівняних до них осіб, яке регулюється Законом України від 9 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Статтею 1 Закону № №1058-IV визначено, що пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом; пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Закон України від 9 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №2262-XII вище перелічені особи мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Статтями 2, 12 Закону №2262-XII встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби за наявності вислуги років.

Відповідно до статті 5 Закону №2262-XII особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За приписами статті 7 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.

Таким чином, вбачається, що "пенсіонер за віком" та "особа, яка отримує довічну пенсію за вислугу років" не є тотожними поняттями.

Правила частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції Закону України від 07.07.2011 р. N 3609-VI) встановлюють виключний перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Оскільки особи, які отримують довічну пенсію за вислугу років у цей перелік не включені, вони від сплати єдиного внеску за себе не звільняються.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем, присудженню з Державного бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області про визнання дій протиправними, скасування вимоги про сплату боргу № Ф-848 від 07.05.2013 року та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дворников М.С.