Рішення № 32906097, 18.07.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

18.07.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц/797/1768/2013р Головуючий

в першій інстанції Завгородня Л.М.

Доповідач апеляційної

інстанції Клочко В.П.

Категорія 50

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:

головуючого судді - Клочка В.П.,

суддів - Саліхова В.В., Андрейченко Л.М.,

при секретарі: - Івченко М.О.,

за участю: - прокурора Сігнаєвської В.В., позивача ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 26 квітня 2013 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, третя особа - Служба у справах дітей про позбавлення батьківських прав та визнання міста проживання дітей, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав відносно його дітей ОСОБА_8, 1995 р.н. та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2; визначення місця проживання дітей - АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка є рідною сестрою ОСОБА_8, 1995 р.н. та ОСОБА_8, 1997 р.н.. Відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань по утриманню та вихованню неповнолітніх дітей, жорстоко поводиться з ними. Неповнолітні діти на теперішній час проживають у сім`ї позивачки за адресою: АДРЕСА_1, оточені турботою та доглядом, навчаються у коледжі та ліцеї у м.Львів. Батько їх не провідує, жодної матеріальної допомоги не надає. На підставі викладеного позивачка була вимушена звернутися до суду.

Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 26 квітня 2013 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_7 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Визнано місто проживання дітей у АДРЕСА_1. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду від 26 квітня 2013 року з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, прокурора, який просив рішення суду скасувати, заслухавши осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову виходив з того, що судом було встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жодних доказів, які підтверджують зворотнє, до суду відповідачем надано не було.

З данними висновками не може погодитися колегія суддів.

Відповідно до ч.1 ст.151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Пунктами 2,3,4 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводиться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 15 та 16 Постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є рідним батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.6,8).

Мати неповнолітніх дітей у 2008 році загинула в автокатастрофі.

Відповідачка є старшою сестрою неповнолітніх. Проживає у АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції, задовольняючи рішення виходив з наданих позивачем доказів( характеристики на дітей зі школи з 2009 р. (а.с.26,28), лист від 06.04.2009 р. від директора школи (а.с.65), висновок органу опіки та піклування м.Львова про доцільне позбавлення відповідача батьківських прав (а.с.71)) та показів свідків, які на думку суду, підтверджують той факт, що відповідач зловживає спиртними напоями, вихованням дітей не займається, влаштовує в сім`ї скандали, насильство над неповнолітніми дітьми.

Колегія суддів вважає, що наданих позивачем доказів не достатньо для вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав.

В матеріалах справи відсутні жодні докази відносин між відповідачем та дітьми на час розгляду справи у суді. Крім того, у судового засіданні не було заслухано думку самих дітей.

Відповідно до частини 4 та 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення чи поновлення батьківських прав орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору.

За змістом абз. 2, 3 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2008 року № 20) (надалі - Постанова) органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 2342-IV "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" на служби у справах дітей покладається безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Висновок органу опіки та піклування оформляється на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписується головою (заступником голови) та скріплюється печаткою..

Проте, як вбачається з матеріалів справи, висновок органу опіки та піклування м.Львів про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача (а.с.71) указаним вимогам не відповідає, зроблений без участі самого відповідача та зі слів інших осіб, а тому не може бути взятий до уваги судом.

До того ж відомості, які містяться в названому висновку, на думку колегії суддів, не можуть вважатися в силу положень ст. 164 СК України та роз'яснень, які містяться в пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" не є безумовними підставами для прийняття рішення про позбавлення батьківських прав.

Висновок органу опіки та піклування м.Севастополя у матеріалах справи відсутній.

У матеріалах справи також відсутні належні докази щодо зловживання відповідачем спірних напоїв та жорстокого поводження з дітьми.

Відповідно до абз.3,4 п.16 Постанови №3 від 30.03.2007 р. жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.

Відповідно до ч.2 абз.1 ст.313 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування.

Думка дітей, які вже досягли 14 років, щодо адреси проживання у суді першої інстанції не з`ясовувалася.

Також , колегія суддів звертає увагу, що 18.06.2013 року , на адресу Апеляційного суду м.Севастополя надійшла заява від неповнолітнього ОСОБА_8, який заперечує проти заявлених позовних вимог (а.с.109).

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, що подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про можливість позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки позивачем не надано безспірних доказів, які свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, про зловживання відповідачем спиртними напоями, про жорстоке поводження з дітьми

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не може вважатись законним і обґрунтованим, а тому відповідно до п.3 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 26 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_7, третя особа - Служба у справах дітей про позбавлення батьківських прав та визнання міста проживання дітей - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.П. Клочко

Судді: В.В. Саліхов

А.А. Андрейченко