Постанова № 32903622, 07.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2013 р. Справа №2а/0570/21251/2011

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-30 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. при секретарі судового засідання Поповій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2011 року № 0001452302

за участю представників:

від позивача: Кузько Т.Є. - за дов. від 01.03.2013р.

від відповідача: Братченко Т.А. - за дов. від 09.07.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2011 року № 0001452302 (з урахуванням заміни відповідача на правонаступника ухвалою суду від 7 серпня 2013 року).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення та зазначає, що паливо, яке реалізоване позивачем за період з 1 січня 2011 року по 1 квітня 2011 року, було придбане ним у податкових агентів з екологічного податку, а тому, на думку позивача, в І кварталі 2011 року ТОВ «Триест-Дон» не був платником екологічного податку у частині викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення та не мав обов'язку з його обчислення та перерахування до бюджету. У ІІ кварталі 2011 року позивач придбав паливо, як у податкових агентів з екологічного податку, так і у суб'єктів господарювання, які не є податковими агентами екологічного податку. За обсяги реалізації придбаними у суб'єктів господарювання, які не є податковими агентами з екологічного податку у частині викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення, позивачем було обчислено та перераховано до бюджету 16946 грн. 35 коп. екологічного податку. Крім того, здійснюючи оптову торгівлю пальним, ТОВ «Триест-Дон» не реалізує пальне суб'єктам, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива, що виключає позивача з числа податкових агентів з екологічного податку у частині викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, та наполягає на тому, що позивач є податковим агентом, а тому згідно з вимогами статті 242 Податкового кодексу повинен сплачувати екологічний податок при кожній реалізації палива.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у даній адміністративній справі був задоволений позов позивача та скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача від 21 жовтня 2011 року № 0001452302. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року постанова суду першої інстанції була скасована та у задоволенні позову ТОВ «Триест-Дон» було відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2013 року була частково задоволена касаційна скарга ТОВ «Триест-Дон», скасовані постанови суду першої інстанції та апеляційної інстанції, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається з висновків Вищого адміністративного суду України, з метою правильного застосування норм матеріального права. судам потрібно розглянути дану справу з урахуванням чіткої правової позиції застосування норм права, що регулюють спірні відносини. Правове трактування судами законодавства повинно кореспондуватися з існуючою судовою практикою. Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, судами не було достеменно встановлено організаційно-правову форму суб'єкта господарювання в розумінні статті 240.1 Податкового кодексу України, з метою визначення обсягів прав та обов'язків позивача у спірних правовідносинах, а отже суди дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон»» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33135428, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька.

З 29 серпня по 7 жовтня 2011 року відповідачем була здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 року по 30 червня 2011 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 14 жовтня 2011 року № 2711/23-211/33135428.

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2011 року № 0001452302, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: екологічний податок на загальну суму 443365 грн., в тому числі за основним платежем 443363 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 грн.

Правовою підставою визначення екологічного податку спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми пунктів 249.1, 249.4 статті 249, пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України у зв'язку із тим, що позивачем не подано податкову декларацію з екологічного податку за 1 квартал 2011 року, не обчислено екологічний податок за 1 квартал 2011 року та занижено податок за 2 квартал 2011 року, що призвело до заниження екологічного податку у сумі 443363грн., у т.ч. по періодам: 1 квартал 2011 року - 210012 грн., 2 квартал 2011 року - 233351 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.57 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Відповідно до пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: 240.1.1. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; 240.1.2. скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; 240.1.3. розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини; 240.1.4. утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); 240.1.5. тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Відповідно до пункту 240.2 статті 240 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива. Пересувне джерело забруднення - транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин (підпункт 14.1.142 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Пункт 241.1 статті 241 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

Відповідно до статті 18 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Вичерпний перелік податкових агентів закріплений у пункті 241.2 статті 241 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин). Так згідно з зазначеною нормою до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які:

- здійснюють оптову торгівлю паливом;

- здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом). При цьому, у відповідності до підпункту 242.1.4 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами.

Отже, визначення обов'язку з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) власнику пересувних джерел забруднення, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів власників пересувних джерел, з яких здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферу, буде здійснювати особа, яка здійснює оптову торгівлю паливом (пункт 241.2.1 статті 241 Податкового кодексу України) та особа, яка здійснює роздрібну торгівлю паливом, крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів, які здійснюють оптову торгівлю паливом.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що екологічним податком обкладається кожен перший продаж палива оптовий чи роздрібний.

Судом встановлено, що позивачем у період з 1 січня 2011 року по 1 квітня 2011 року, як оптовим покупцем, було придбане паливо у податкових агентів з екологічного податку, що підтверджується, зокрема, листами постачальників ТОВ «Паливно-заправна компанія «ТНК Авіа», ТОВ «Єнержи Стар», видатковими накладними, актами приймання-передачі, у яких зазначено, що сума екологічного податку включено до ціни придбання палива, на підставі чого позивач не сплачував екологічний податок у 1 кварталі 2011 року та частково у 2 кварталі 2011 року. Зазначені обставини визнаються сторонами та не є спірними. Як вбачається з матеріалів справи, продаж нафтопродуктів у 1-му та 2-му кварталі 2011 року позивачем здійснювався шляхом оптової торгівлі, при чому останній не придбавав його у виробника на території України, а придбавав на території України у оптових продавців.

Отже, податковими агентами по сплаті екологічного податку з продажу нафтопродуктів, що придбавалися позивачем на території України у оптових продавців, є суб'єкти господарської діяльності, що імпортували ці нафтопродукти на територію України та в оптовому вигляді реалізували далі, тобто ними в ціну товару вже було включено екологічний податок, задекларований та сплачений до податкових органів.

Таким чином, суд зазначає, що оскільки позивач у 1 кварталі та частково у 2 кварталі 2011 року придбав паливо, у ціну якого було вже включений екологічний податок, тобто у податкових агентів, то він не повинен був сплачувати повторно екологічний податок, як податковий агент та не повинен був подавати відповідну податкову звітність відповідачу за 1 квартал 2011 року.

Суд не приймає твердження відповідача щодо необхідності утримання екологічного податку на стадії кожного його оптового перепродажу, оскільки сплачена платником екологічного податку - кінцевим споживачем сума податку буде знаходитись в прямій залежності від кількості оптових посередників, що в свою чергу суперечить нормам статті 244 Податкового кодексу України та не відповідає загальним принципам оподаткування, що закладені у підпункті 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2011 року № 0001452302 задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 21 жовтня 2011 року № 0001452302, яким збільшено грошове зобов'язання з екологічного податку у загальній сумі 443365 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» витрати по сплаті судового збору в сумі 1882 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 7 серпня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 12 серпня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.