Постанова № 32902488, 23.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р. Справа № 820/1400/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 820/1400/13-а

за позовом Державної установи "Слобожанське дослідне поле" Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна установа "Слобожанське дослідне поле" Національного Наукового Центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС № 0000052311 від 16.01.2013 року, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 2435,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1217,5 грн. та № 0000042311 від 16.01.2013 року, яким підприємству донараховано податку на прибуток в розмірі 6014,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 772,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 820/1400/13-а позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 00209154, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Чугуївській ОДПІ Харківської області.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

28.12.2012 року Чугуївською ОДПІ Харківської області, на підставі наказу про проведення перевірки позивача від 17.12.2012 року №746, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України державної установи "Слобожанське дослідне поле" Національного Наукового Центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського" з питання взаємовідносин з ПФ "Малахіт" за період 01.11.2011 року по 31.01.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом від 29.12.2012 р. № 1009/00209154 (а.с. 15-35).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на 2425,00 грн., у т.ч. за листопад 2011 року в сумі 1100,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 666,00 грн., за січень 2012 року в сумі 669,00 грн. та п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 п.138.1 п.138.2 ст. 138 п. ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 6014,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 року в сумі 4469,00 грн., за 1 квартал 2012 квартал 2011 року в сумі 1545,00 грн.

На підставі акту від 29.12.2012 р. № 1009/00209154 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000052311 від 16.01.2013 року, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 2435,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1217,5 грн. та № 0000042311 від 16.01.2013 року, яким підприємству донараховано податку на прибуток в розмірі 6014,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 772,5 грн. (а.с. 39-40).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугував висновок про неправомірність формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з контрагентом, котрі реально не відбулись, а отже не спричиняють реального настання правових наслідків. Висновок про те, що господарські операції не мають реального характеру контролюючий орган обґрунтовує тим, що в ході проведення перевірок контрагента позивача встановлено, що у ПФ "Малахіт" відсутня матеріальна база, а саме: відсутні виробничі потужності (основні фонди, виробничі активи, технічний персонал). Також податковим органом зазначено про відсутність документів, які свідчать про транспортування товано-матеріальних цінностей, товаросупроводжуючих документів та документів, які свідчать про виробника та якість товару.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем ДУ "Слобожанське дослідне поле" укладено з ПФ "Малахіт" договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей: від 24.11.11 №13, від 09.12.11 №14, від 17.01.12 №2 (а.с. 41, 53, 62).

Згідно умов договорів ПФ "Малахіт" у 10-денний термін зобов'язується передати позивачу товар, а позивач зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору є запасні частини до с/г техніки.

Ціна, кількість продукції та сума договору визначаються у специфікації (п.3.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договорів купівлі-продажу товарів передача товару здійснюється транспортом Продавця.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій суду надано видаткові накладні: № м-00000066 від 24.11.2011 року (а.с. 45-46), № м-00000072 від 09.12.2011 року (а.с. 56), № м-0000002 від 24.11.2011 року (а.с. 45).

Також у ході виконання договору позивач отримав від ПФ "Малахіт" податкові накладні виписані контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договорами.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що ДУ "Слобожанське дослідне поле" перерахувало в оплату придбаного товару ПФ "Малахіт" грошові кошти згідно платіжних доручень № 253 від 28.11.2011 року (а.с. 51), № 277 від 18.01.2012 року, № 2 від 19.01.2012 року (а.с. 69) на виконання вказаних договорів купівлі -продажу.

Суму податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено до складу податкового кредиту за листопад 2011 грудень 2011 року, січень 2012 року, відображено у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року.

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача та його оприбуткування позивач підтверджує даними складського та бухгалтерського обліку №238 "Запасні частини до-транспортних засобів, машин і обладнання". Бухгалтерська кореспонденція рахунків відображена в меморіальному ордері № 6 "Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами" за період з 01.11.11 по 31.01.12: Дт 238/Кт 675 на суму без ПДВ - 12175,57 грн. Дт641-4/Кт675 на суму ПДВ - 2435,11 грн.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, що наведені дані аналітичного та синтетичного обліку є належними доказами фактичного здійснення господарських операцій, оскільки усі дані про господарські операції відображуються в первинних документах, після чого групуються та узагальнюються за об'єктами бухгалтерського обліку.

Таким чином облік за рахунками аналітичного і синтетичного обліку здійснюється на підставі належним чином складених первинних документів, за відсутності яких облік операцій по рахунках та субрахунках не має юридичної сили.

Так, обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства "Балтімор" до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Разом з тим, факт поставки позивачу зазначеним постачальником товарів, вартість яких та суми ПДВ в ціні за які позивач включив до валових витрат та до податкового кредиту в податкових деклараціях за вищевказані податкові звітні періоди, не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом першої інстанції без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту, ДПІ в судовому процесі зазначала на встановлені в ході перевірки контрагента складено акт перевірки від 09.11.2012 №796/2211/31668321 " Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Приватної фірми "Малахіт", з питання дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносин з ТОВ "АРП", за період з 01.01.2010 по 30.04.2012", згідно якого встановлено факти, які виключають реальність поставок товарів за товарними накладними та податковими накладними, наданими позивачем під час перевірки.

ДПІ також посилалась на відсутність трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, що унеможливлює здійснення господарської діяльності та свідчить про фіктивний характер господарських операцій щодо поставки товарів, які у подальшому були поставлені позивачу.

Крім того, позивач не надав документів, які б підтверджували факт перевезення товарів, придбаних у ПФ «Малахіт». Суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Один із екземплярів товарно-транспортної накладної, як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, передається вантажоодержувачу, і служить для оприбуткування вантажу (товару).

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності у покупця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Таким чином, позивачем не доведено факт перевезення товару, тобто реальність господарських операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару.

Окрім того, колегія суддів відзначає, що відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу -виробника товару.

Позивачем до матеріалів справи не надані документи, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, не вказано в якій упаковці або тарі вона поставлена і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме..

Всупереч вимогам статей 11, 159 КАС зазначені доводи ДПІ суд до уваги не взяв і не перевірив, наданим на їх підтвердження доказам правової оцінки не надав, хоча вони спростовують висновки суду щодо неправомірності доводів ДПІ і мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Дані факти свідчать про те, що у позивача відсутні належні та допустимі докази реальності операцій за вказаними договорами, що в свою чергу свідчить про недотримання позивачем приписів п. 1 ст. 71 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 820/1400/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Державної установи "Слобожанське дослідне поле" Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім.О.Н. Соколовського" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень- відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.