Рішення № 32901719, 07.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2013 р. Справа № 914/2360/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький", м.Хмельницький Хмельницької області

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", м.Жидачів Жидачівського району Львівської області

про стягнення 17 526,31 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Колодій А.М. - представник (довіреність №31 від 01.06.2013р.);

від відповідача Посікіра Р.Р. - начальник юридичного відділу (довіреність №23-5-юр від 08.04.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" до Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" про стягнення 16 717,13 грн., з яких 15 764,27 грн. основного боргу, 794,07 грн. пені та 158,79 грн. 3 % річних. Згідно із заявою про уточнення позовних вимог поданою через канцелярію суду 01.07.2013р. до стягнення заявлено 17 431,70 грн. з яких 16 421,33 грн. основного боргу, 840,34 грн. пені та 170,03 грн. 3% річних. Згідно із заявою про уточнення позовних вимог поданою через канцелярію суду 15.07.2013р. до стягнення заявлено 17 526,31 грн. з яких 16 421,33 грн. основного боргу, 920,85 грн. пені та 184,13 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 17.06.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 03.07.2013р. Ухвалою суду від 03.07.2013р. розгляд справи відкладено на 17.07.2013р., а ухвалою від 17.07.2013р. розгляд справи відкладено на 07.08.2013р. з підстав викладених в даних ухвалах.

Представник відповідача визнав обгрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, пені та 3% річних. Крім того представник відповідача просив розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (від 17.07.2013р. вх.№28185/13).

Представник позивача подав заперечення (від 07.08.2013р. вх.№31782/13) на відзив відповідача в якому просить суд відмовити відповідачу у розстрочці виконання рішення суду з підстав викладених у даному запереченні, позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог поданої 15.07.2013р. підтримав повністю, просив стягнути з відповідача на користь позивача 17 526,31 грн. з яких 16 421,33 грн. основного боргу, 920,85 грн. пені та 184,13 грн. 3% річних з підстав викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Крім того, представник позивача надав суду платіжне доручення №1422 від 26.07.2013р. на суму 990,00 грн. в підтвердження часткової сплати відповідачем суми основного боргу, а саме сплати за поставлений товар згідно накладної №720 від 04.02.2013р. на суму 990,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

30.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (покупець) укладено договір поставки №30/07-2012, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, запчастини (товар), асортимент, кількість та ціна якого вказані у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що кількість та асортимент кожної партії товару узгоджується між сторонами в додатках до даного договору на кожну партію товару.

Відповідно до п.3.1. договору ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах.

Згідно із п.3.5. договору оплата товару здійснюється покупцем на умовах зазначених у додатках, що додаються на кожну партію товару.

Відповідно до п.4.4. договору датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем або перевізником на складі постачальника, вказана у видатковій накладній, в залежності від того, що наступить раніше.

Згідно із п.6.1.1. договору постачальник зобов'язаний передати покупцю товар, погоджений сторонами, в строк та на умовах, передбачених у додатку до даного договору.

Пунктами 6.2.2. та 6.2.3. договору передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар на умовах вказаних в даному договорі та оплатити товар відповідно до умов договору.

У позовній заяві позивач зазначає, що на виконання умов договору на підставі накладних він поставив відповідачу товар, однак відповідач умови договору виконав не належним чином, здійснивши лише часткові оплати, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 15 764,27 грн.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначає, що відповідачу було поставлено продукцію по наступним накладним: №8035 від 02.10.2012р. на суму 342,19 грн., №8709 від 23.10.2012р. на суму 9540,00 грн., №9136 від 06.11.2012р. на суму 622,61 грн., №9242 від 09.11.2012р. на суму 333,31 грн., №10206 від 14.12.2012р. на суму 4642,94 грн., №10375 від 24.12.2012р. на суму 7569,13 грн., №720 від 04.02.2013р. на суму 990,00 грн. Тобто відповідачу поставлено продукцію на загальну суму 24 040,18 грн.

Однак, відповідачем здійснено лише часткові оплати за поставлений товар на суму 7 618,85 грн.

Тобто розмір основного боргу відповідно до заяви про уточнення позовних вимог становить 16 421,33 грн.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних від простроченої суми, розмір яких відповідно до заяви про уточнення позовних вимог становить 184,13 грн.

Також позивач посилаючись на п.5.1. договору заявив до стягнення 920,85 грн. пені (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог).

Отже, загальна сума заборгованості, яку позивач відповідно до заяви про уточнення позовних вимог просить стягнути на його користь з відповідача становить 17 526,31 грн. з яких 16 421,33 грн. основного боргу, 920,85 грн. пені та 184,13 грн. 3% річних.

Даний спір розглядається судом в межах заяви про уточнення позовних вимог поданою через канцелярію суду 15.07.2013р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін оцінивши зібрані докази суд дійшов висновку, що позов задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. Оригінали вказаних накладних оглянуті в судовому засіданні.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із п.3.5. договору оплата товару здійснюється покупцем на умовах зазначених у додатках, що додаються на кожну партію товару.

У специфікаціях долучених до матеріалів справи зазначено, що оплата здійснюється на умовах 100% післяоплати, термін оплати складає 14 банківських днів з моменту поставки.

Відповідачем здійснено лише часткові оплати за поставлений товар на суму 7 618,85 грн.

Як зазначає позивач у поданій заяві (від 15.07.2013р. вх.№27564/13), в якій він уточнює розмір позовних вимог, відповідач оплатив повністю продукцію поставлену за накладною №8035 та частково (в сумі 7 276,66 грн.) продукцію поставлену за накладною №8709, в підтвердження чого долучив до матеріалів справи платіжне доручення №7866 від 04.12.2012р. на суму 7 618,85 грн.

Крім цього, представник позивача надав суду платіжне доручення №1422 від 26.07.2013р. на суму 990,00 грн. в підтвердження часткової сплати відповідачем суми основного боргу, а саме сплати за поставлений товар згідно накладної №720 від 04.02.2013р. на суму 990,00 грн, яка була здійснена відповідачем після подання позивачем позову до суду.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач у поданому відзиві (вх. № 28180/13 від 17.07.2013р.) визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, пені та 3% річних.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також враховуючи те, що відповідач у відзиві на позовну заяву визнає існування у нього заборгованості перед позивачем, беручи до уваги той факт, що відповідачем після порушення провадження у даній справі було сплачено 990,00 грн., суд дійшов висновку про те, що з ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" слід стягнути на користь ТзОВ "Агро-Союз-Хмельницький" основний борг в розмірі 15 431,33 грн., а в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 990,00 грн. слід припинити провадження у справі.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 184,13 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення 920,85 грн. пені слід зазначити наступне:

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання основного зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи вищенаведені норми та як вбачається з матеріалів справи, сторонами не вчинявся правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, договором поставки №30/07-2012 від 30.07.2012р. не передбачено штрафних санкцій у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язань.

Отже у задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 920,85 грн. слід відмовити.

Щодо поданого відповідачем відзиву, в якому ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців суд зазначає наступне.

Необхідність розстрочення виконання судового рішення відповідач обґрунтовує тим, що ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" перебуває у складному фінансово-економічному становищі, а також обґрунтовує зменшенням обсягів виробництва та збуту продукції, виконанням численних боргових зобов'язань перед контрагентами та наявністю загрози банкрутства та наявністю інших обставин, що позбавляють товариство можливості вчасно і у повному обсязі сплатити суму боргу.

В підтвердження вищевикладеного відповідачем до відзиву долучено наступні докази: довідку про обсяги виготовленої товарної продукції у 2013р., обсяги реалізованої готової продукції у 2013р. та про наявність дебіторської заборгованості; податкову декларацію з податку на прибуток підприємства; та баланс підприємства станом на 31.12.2012р.

Згідно п.6 ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно із п.7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п.7.2. вищезазначеної постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, враховуючи матеріальний стан та матеріальні інтереси як відповідача, так і позивача, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд вважає що клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на 12 місяців не підлягає задоволенню, однак, враховуючи подані відповідачем докази скрутного фінансово-економічного становища ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", суд вважає за доцільне відстрочити виконання судового рішення на 2 місяці до 07.10.2013р.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №1885 від 03.06.2013р. на суму 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 547, 548, 549, 610-612, 625, 627, 628, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 80, ст.ст.82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (81700, Львівська область, м.Жидачів, вул.Фабрична, будинок 4, код ЄДРПОУ 00278801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (29000, м.Хмельницький, вул.Чорновола, будинок 155/1, код ЄДРПОУ 23838102) основний борг в розмірі 15 431,33 грн., 3% річних в розмірі 184,13 грн. та судовий збір в розмірі 1 630,10 грн. з відстрочкою виконання рішення до 07.10.2013р.

3. В частині позовних вимог про стягнення 990,00 грн. основного боргу припинити провадження у справі.

4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 920,85 грн. пені відмовити.

5. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 12.08.2013р.

Суддя Петрашко М.М.