Рішення № 32901335, 16.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10591/13 16.07.13

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"до Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування"про стягнення страхового відшкодування 5 938,13 грн.суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Мартинюк С.М. (дов. № 58/13 від 08.01.2013 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16 липня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 5 938,13 грн. з яких 4 974,11 грн. страхового відшкодування, 803,35 грн. пені, 160,67 грн. 3% річних, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/10591/13, слухання справи призначено на 16.07.2013 року.

16.07.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду від 07.06.2013 року.

16.07.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду від від 07.06.2013 року.

У судовому засіданні 16.07.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 16.07.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.06.2013 року виконав частково, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2011 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (страховик) та Миколаєнко Ю.В. (страхувальник) було укладено договору страхування № 202.11.2076328, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Chevrolet Aveo", державний номер АА 0076 НС.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2011 року у м. Києві по вул. Горького сталася ДТП за участю автомобіля марки "Chevrolet Aveo", державний номер АА 0076 НС та автомобіля марки "Lifan", державний номер АА 6331 НІ, яким керував Первушкін О.А.

ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки "Lifan", державний номер АА 6331 НІ правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 24.10.2011 року у справі № 3-9240/11.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Lifan", державний номер АА 6331 НІ, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Просто - страхування", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1095686 від 02.02.2011 року.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Chevrolet Aveo", державний номер АА 0076 НС отримав механічні пошкодження.

Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу № 384 від 14.11.2011 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою - підприємцем Білоус І.А., вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Chevrolet Aveo", державний номер АА 0076 НС, в результаті його пошкодження при ДТП складає 29 616,31 грн.

Позивач, виходячи із звіту про оцінку транспортного засобу № 384 від 14.11.2011 року, та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 27 967,71 грн., про що склав страховий акт № 3.11.2892-1 від 12.12.2011 року.

Відповідно до умов договору страхування № 202.11.2076328 від 28.07.2011 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 28 417,71 грн., що підтверджується платіжними дорученням № 7603 від 13.12.2011 року та № 7589 від 13.12.2011 року (належним чином засвідченні копії містяться в матеріалах справи).

Зважаючи на вищенаведене, 23.01.2011 року позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з заявою за вих. № 159/2892 про виплату страхового відшкодування по полісу № АА/1095686 в порядку регресу в розмірі 28 417,71 грн.

Відповідач здійснив виплату страхового відшкодування на корить позивача у розмірі 22 933,60 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 4 974, 11 грн., пеню в розмірі 803, 35 грн. та 3 % річних в розмірі 160, 67 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Lifan", державний номер АА 6331 НІ, яким керував Первушкін О.А., спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Chevrolet Aveo", державний номер АА 0076 НС.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія, який керував автомобілем "Lifan", державний номер АА 6331 НІ, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 24.10.2011 року у справі № 3-9240/11.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Lifan", державний номер АА 6331 НІ, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Просто - страхування" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1095686 від 02.02.2011 року. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 510,00 грн., строк дії полісу з 02.02.2011 року до 01.02.2011 року.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № АА/1095686) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Chevrolet Aveo", державний номер АА 0076 НС відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1095686 від 02.02.2011 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування № 202.11.2076328 від 28.07.2011 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1095686 від 02.02.2011 року розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 4 524,11 грн.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 4 524,11 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 4 524,11 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача 803,35 грн. пені та 160,67 грн. 3% річних.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

оскільки вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суб'єктом якого не є позивач, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 803,35 грн. є такими, що не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.

Даної правової позиції притримується Верховний суд України, зокрема, у постанові від 26.09.2012 року у справі № 4/17-3520-2011.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування" трьох процентів річних на загальну суму 160 ,67 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10 код ЄДРПОУ 24745673) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2 код ЄДРПОУ 36086124) 4 524 (чотири тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн.,11 коп. заборгованості, 140 (сто сорок) грн. 56 коп. три проценти річних, 1 351 (одну тисячу триста п'ятдесят одну) грн. 53 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 22.07.2013 року

Суддя С.В. Стасюк