Постанова № 32900740, 06.08.2013, Олександрівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Донецька)

Провадження по справі № 2-а/260/78/2013

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013р. Ленінський районний суд м. Донецька у складі

головуючої судді Данилюк О.С.,

при секретарі Шаповаловій О.С.

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання незаконним рішення про утримання суми пенсії з 16.11.2012 року, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька здійснювати індексацію пенсії відповідно діючого законодавства, стягнення завданої матеріальної шкоди в розмірі 2381,91 грн. з 16.11.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання незаконним рішення про утримання суми пенсії, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька здійснювати індексацію пенсії відповідно діючого законодавства, стягнення завданої матеріальної шкоди в розмірі 2381, 91 грн., мотивуючи вимоги тим, що з 24 вересня 2002 року він отримує пенсію за віком на пільгових умовах та перебуває на обліку в УПФУ Ленінського району м. Донецька. З 14.12.1999 року він був зареєстрований як фізична особа-підприємець та у 2002 році він надав до Ленінської ДПІ заяву про закриття підприємницької діяльності. У вересні 2012 року розмір пенсії зменшився з невідомих йому причин. На його звернення від 02.04.2013 року з проханням роз'яснити про підстави утримання пенсії УПФУ Ленінського району м. Донецька листом № 69/Л-01-01-14 від 14.04.2013 року повідомило про надходження відомостей щодо реєстрації позивача як приватного підприємця з 14.12.1999 року. Внаслідок того, що він при зверненні за призначенням пенсії даний факт не повідомив, йому незаконно була виплачена надбавка як непрацюючому пенсіонеру відповідно до Постанови КМУ № 198 від 11.03.2009 року, Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених Постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078. Як наслідок за період з 01.04.2009 року по 30.06.2012 року утворилась переплата в розмірі 2381 грн. 91 коп., яка відповідно до рішення № 451 від 25.06.2012 року Управління ПФУ в Ленінському районі м. Донецька, утримувалась з 01.07.2012 року по квітень 2013 року. Зазначив, що вказане рішення є фінансовою санкцією, яке прийнято першим заступником начальника УПФУ, без належних на те повноважень, а тому вважає що вказане рішення підлягає визнанню його незаконним. У зв'язку з вказаними на його думку незаконними діями УПФУ Ленінському району м. Донецька йому було заподіяно матеріальної шкоди у розмірі 2381,91 грн. Просив визнати незаконним рішення про утримання суми пенсії, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька здійснювати індексацію пенсії відповідно діючого законодавства, стягнути завдану матеріальну шкоду в розмірі 2 381,91 грн.

Ухвалою суду від 16.07.2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька в частині визнання незаконним рішення про утримання суми пенсії та стягнення завданої матеріальної шкоди в розмірі - 2381, 91 грн. за період з 26.06.2012 року по 15.11.2012 рік включно, на підставі ст. 100 КАС України було залишено без розгляду, у зв'язку з порушенням строків передбачених ст. 99 КАС України.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутність, також підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Орендарець Т.В. у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала до суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність, проти позову заперечувала, посилаючись на наступне. Статтею 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлений перелік осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Так п. 3 ст. 11 зазначеного Закону встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхування підлягають фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Відповідно до заяви від 14.12.1999 ОСОБА_1 зареєстрований платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи-підприємця. Таким чином, ОСОБА_1, був зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та як фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності. Згідно п. 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами), передбачено, що у разі працевлаштування пенсіонер зобов'язаний протягом 10 днів надати органу, що призначає пенсію, довідку про прийняття на роботу. При цьому згідно п. 28 цього порядку за документ, який підтверджує, що особа не працює, приймаються: трудова книжка та довідка органів державної податкової служби довільної форми про те, що особа не перебуває на обліку у даному органі державної податкової служби як фізична особа - підприємець. До зазначених документів додається інформація відділу персоніфікованого обліку. В матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1, є особистий підпис в заяві про призначення пенсії від 24.09.2002 щодо повідомлення органу, який виплачує пенсію, про всі зміни, які викликають зміну розміру виплачуваної пенсії. Згідно даних трудової книжки ОСОБА_1, з 07.08.1995 не працював. ОСОБА_1, не було своєчасно повідомлено до управління про те, що він з 14.12.1999 є приватним підприємцем. Тому, з 01.04.2009 до пенсії за віком було встановлено згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» підвищення до пенсії в розмірі: з 01.04.2009 - 7,50 грн.; з 01.07.2009 - 14,20 грн.; з 01.10.2009 - 28,40 грн. Також нараховувалась індексація як непрацюючому пенсіонеру, та в подальшому, проводились перерахунки пенсії в зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян з 01.10.2011, 01.12.2011, 01.01.2012 та з 01.04.2012, які проводяться тільки непрацюючим пенсіонерам відповідно до ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (із змінами з 01.10.2011). Відповідно до ч. 1 ст. 42 зазначеного Закону, пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Для проведення індексації пенсії пенсіонер не повинен відноситись до зайнятого населення. У випадках, коли особа, після призначення пенсії, все ж таки продовжує працювати, тобто належати до зайнятого населення, змінюється механізм проведення індексації пенсії. Отже, під час звірки в березні 2012 року бази даних одержувачів пенсій зі списками зареєстрованих приватних підприємців за даними відділу персоніфікованого обліку було встановлено, що ОСОБА_1, є приватним підприємцем з 14.12.1999. Листом управління від 29.03.2012 № 15471/05 ОСОБА_1, було терміново запрошено до управління для уточнення даних з цього приводу. Відповідно до п. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Позивачем не було надано документів, які підтверджують, що він не працює та довідка з Управління державної реєстрації щодо припинення підприємницької діяльності. На цій підставі ОСОБА_1, переведено до категорії працюючих пенсіонерів та проведено відповідний перерахунок пенсії. За період з 01.04.2009 по 30.06.2012 позивачу проводилась індексація пенсії як непрацюючому пенсіонеру, у зв'язку з чим і виникла переплата в сумі 2 381,91 грн., яка підлягає поверненню до бюджету Пенсійного фонду України. Також зазначили, що листом управління від 04.06.2012 № 19912/05 позивача, було повідомлено з цього приводу. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду. З пенсії може бути відраховано не більше 20% загального розміру пенсії. Враховуючи викладене, керуючись ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» управлінням ПФУ в Ленінському районі м. Донецька було прийнято рішення № 451 від 25.06.2012 року про утримання переплаченої суми з липня 2012 року. Утримання здійснювалися з 01.07.2012 щомісячно до квітня 2013 року. В грудні 2012 року на підставі повідомлення від 26.12.2012 б/н про припинення підприємницької діяльності з 26.12.2012 року ОСОБА_1, переведено до категорії непрацюючих пенсіонерів та проведено відповідний перерахунок пенсії з 27.12.2012 року. Отже вважають, що пенсія обчислена відповідно до норм діючого пенсійного законодавства. Крім того, зазначили, що хибним, також є твердження позивача, що рішення від 25.06.2012 № 451 яке є фінансовою санкцією та винесено не уповноваженою особою. Випадки застосування фінансових санкцій в разі виявлення порушень діючого пенсійного законодавства передбачено ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, зазначене рішення не засвідчує факту наявності заборгованості по сплаті страхових внесків застрахованою особою, а засвідчує факт надмірно сплачених сум грошових коштів пенсіонеру ОСОБА_1 в результаті проведення йому індексації суми пенсії як непрацюючому пенсіонеру, оскільки в матеріалах пенсійної справи були відсутні данні про реєстрацію позивача, як фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності. Також, відповідно до п.3.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.02.08 № 5-5 та з метою удосконалення організації роботи управління. Перший заступник начальника управління Заіка Н.В. згідно функціональних повноважень мас права підпису документів від імені управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька без окремої довіреності. На підставі вищевикладеного, просили у задоволені вимог позивача - відмовити в повному обсязі.

Суд, враховуючи те, що клопотання про розгляд справи за їх відсутністю заявили всі особи, які беруть участь у справі, вважає можливим, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України здійснити судовий розгляд і вирішення справи в порядку письмового провадження, та перевіривши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюється Конституції України та спеціальним Законом України «Про пенсійне забезпечення», зокрема, право громадян України на державне пенсійне забезпечення передбачено ст. 46 Конституції України та ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме: громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом, а також ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» та ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що з 24 вересня 2002 року позивач перебуває на обліку в УПФУ Ленінського району м. Донецька та отримує пенсію за віком на пільгових умовах.

У вересні 2012 року розмір пенсії позивача зменшився тому, 02.04.2013 року він звернувся до відповідача з проханням роз'яснити про підстави утримання пенсії УПФУ Ленінського району м. Донецька (а.с. 7).

Листом № 69/Л-01-01-14 від 14.04.2013 року відповідач повідомив позивача про надходження відомостей щодо реєстрації позивача як приватного підприємця з 14.12.1999 року. Внаслідок того, що він при зверненні за призначенням пенсії даний факт не повідомив, йому незаконно була виплачена надбавка як непрацюючому пенсіонеру відповідно до Постанови КМУ № 198 від 11.03.2009 року, Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених Постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078. Як наслідок за період з 01.04.2009 року по 30.06.2012 року утворилась переплата в розмірі 2381 грн. 91 коп (а.с. 8,9).

За рішенням УПФУ в Ленінському районі м. Донецька № 451 від 25.06.2012 року сума переплати утримувалась з 01.07.2012 року по квітень 2013 року (а.с.10).

Відповідно відомостей про утримання з відповідача переплати, вбачається наступні відрахування 07.2012 року - 262,30 гривень, 08.2012 року - 262,30 гривень, 09.2012 року - 262,30 гривень, 10.2012 року - 262,30 гривень, 11.2012 року - 262,30 гривень, 12.2012 року - 262,30 гривень, 01.2013 року - 262,30 гривень, 02.2013 року - 279,13 гривень, 03.2013 року - 265,16 гривень, 04.2013 року - 1,52 гривень (а.с. 37).

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи, а пенсія непрацюючих пенсіонерів індексується в розмірі, що з урахуванням оплати праці не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Згідно з п. 9 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (надалі - Порядок) працюючим пенсіонерам в першу чергу індексується сума оплати праці. Індексація пенсії, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії, провадиться після індексації суми оплати праці на підставі довідки підприємства, установи, організації, де працює пенсіонер, в якій зазначається розмір оплати праці працюючого пенсіонера, проіндексована її сума і сума індексації.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду, в тому числі, для визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 4.3.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ № 4-6 від 03.06.1999 року (в редакції на 2002 р.), зняття з обліку платника збору проводилося на підставі інформаційного повідомлення органу державної реєстрації про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи або суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи за умов, визначених чинним законодавством.

Пунктом 4.3.1. вказаної Інструкції, у разі повідомлення платника або уповноваженого ним органу про те, що ним подано заяву про скасування державної реєстрації, або на підставі рішення арбітражного суду, прийнятого за умов, визначених Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, орган Пенсійного фонду проводить документальну перевірку розрахунків за платежами. На основі акта перевірки платник розраховується з Пенсійним фондом.

Статтею 8 Закону України «Про підприємництво», в редакції що діяла на ачс призначення пенсії позивачу тобто 2002 року, передбачено, що державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводилася у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, міст Києва і Севастополя державній адміністрації (далі - органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом

Скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення.

Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності як юридичної особи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень п. 28 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне-пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846 за документ, який підтверджує, що особа не працює, приймаються: трудова книжка та довідка органів державної податкової служби довільної форми про те, що особа не перебуває на обліку у даному органі державної податкової служби як фізична особа - підприємець.

Таким чином, в разі реєстрації в державній податковій службі, фізична особа вважається працюючою.

З 01 липня 2004 року набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Відповідно до ст. 42 цього Закону для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем та має реєстраційний номер облікової картки платника податків, або уповноважена нею особа (далі - заявник) повинна подати особисто (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або в разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі) або через уповноважену особу державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; нотаріально посвідчену письмову згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником є фізична особа, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю.

Відповідно відомостей за даними персоніфікованого обліку за період з 2010 року по 2012 рік включно, чисельник: сума заробітку для нарахування пенсії, знаменник ліва частина: кількість днів стажу в місяці, та знаменник, права частина: позначка про сплату страхових внесків дорівнює « 0.00», « 0», «ні» відповідно (а.с.38).

Крім того, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 219429 серії АА вбачається, що станом на 16.05.2012 рік записів про проведення реєстраційних дій не знайдено (а. с. 33).

Таким чином, будь-які відомості про те, що на час призначення позивачу пенсії в 2009 році, останній перебував на обліку як підприємець та отримував доходи від підприємницької діяльності, в матеріалах справи відсутні.

Отже, рішення відповідача про утримання з позивача переплаченої суми пенсії є протиправним.

Також позивачем було заявлено вимогу про визнанням рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька № 451 від 25.06.2012 року про утримання з ОСОБА_1 суми пенсії з 16.11.2012 року незаконним з підстав прийняття його не уповноваженою особою оскільки воно є фінансовою санкцією. В цій частині суд зазначає наступне.

Так, рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька № 451 від 25.06.2012 року про утримання з ОСОБА_1 суми пенсії з 16.11.2012 року було прийнято заступником начальника управління - Заіка Н.В (а.с. 10).

Правопорушення - це протиправне, винне, соціально шкідливе діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, що зумовлює юридично визначені негативні наслідки для правопорушника.

За своїм соціальним значенням протиправна поведінка (правопорушення) соціально шкідлива, тобто спричиняє чи може спричинити шкоду нормальним суспільним відносинам, правам, свободам, законним інтересам суб'єктів.

Ця шкода може бути різною залежно від наслідків протиправного діяння, його соціальної оцінки (матеріальною і моральною, значною і незначною); юридична ознака правопорушення полягає в його протиправності. Поведінка суперечить приписам правових норм. Держава в законі фіксує ознаки правопорушення.

Критерієм правомірності дій має бути право як втілення справедливості, тому саме з позицій гарантованих конституцією прав і свобод людини повинні розцінюватися державою ознаки протиправності діянь. В умовах недемократичного режиму державна влада може свавільно, самостійно і за своїми уподобаннями, ігноруючи правовий критерій, визначати формально-юридичні критерії протиправності і міру відповідальності за правопорушення; з погляду юридичних наслідків правопорушення як юридичний факт породжує охоронні правовідносини, в межах яких реалізуються заходи відповідальності за вчинене правопорушення.

Для суб'єкта правопорушення юридичні наслідки завжди будуть негативними (втрата благ); зовнішня (об'єктивна) характеристика правопорушення полягає в тому, що воно завжди є діянням суб 'єкта (дія чи бездіяльність), яке з юридичного погляду виражається: 1) у невиконанні суб'єктом своїх обов'язків, що випливають з договору чи закону; 2) у недотриманні заборон, установлених правовими нормами; 3) у зловживанні суб'єкта своїми правами, створенні будь-яких перепон для використання своїх прав іншими суб'єктами тощо.

Контролюючі можливості держави полягають у тому, що вона може притягнути до юридичної відповідальності за правопорушення з метою поновлення порушених прав суб'єктів з наступним покаранням правопорушника. Слід враховувати, що правопорушення можливе лише тоді, коли воно вчинене деліктоздатним суб'єктом, тобто суб'єктом, здатним згідно із законом самостійно нести юридичну відповідальність за власні винні протиправні діяння.

Таким чином, протиправна поведінка може бути визнана правопорушенням, якщо вона є: діянням (дія чи бездіяльність); протиправною; винною; соціально шкідливою (небезпечною); караною.

Вказане спірне рішення було прийнято у зв'язку зі сплатою, на думку відповідача, надмірних грошових коштів з урахуванням індексації пенсії як не працюючому пенсіонеру з посиланням на вимоги п. 1 ст. 50 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Тобто за своєю правовою суттю є фінансовою санкцією за вчинення правопорушення.

Так, відповідно ч. 16 ст. 106 ЗУ виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі: 1) приховування (заниження) суми заробітної плати (виплат, доходу), на яку нараховуються страхові внески; 2) порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та строків сплати страхових внесків; 3) ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків; 4) неподання відомостей про обставини, що спричиняють зміни юридичного статусу страхувальника, порядку сплати ним страхових внесків; 5) порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду і Накопичувального фонду; 6) неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, коштів Пенсійного фонду і Накопичувального фонду або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності і відомостей, передбачених цим Законом; 7) несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

В свою чергу, ч. 17 ст. 106 Закону від імені виконавчих органів Пенсійного фонду розглядати справи про правопорушення і накладати фінансові санкції та адміністративні стягнення мають право директор виконавчої дирекції Пенсійного фонду, його заступники, начальники головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники, начальники управлінь Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах, а в разі їх відсутності - заступники начальників цих управлінь, на підставі документів, що свідчать про вчинення правопорушення.

Згідно додатку № 1 до наказу УПФУ в Ленінському районі м. Донецька від 04.01.2013 року № 07 Заіка Н.В. як перший заступник начальника управління , відповідно до своїх функціональних повноважень окрім іншого організовує та контролює роботу з питань призначення та виплати пенсій; організовує роботу в відділів з призначення та виплати пенсій щодо визначення стратегії, напрямків реалізації заходів пов'язаних із вирішенням питань щодо практичної реалізації державної політики пенсійного забезпечення громадян; координує роботу відділів з питань пенсійного забезпечення всіх категорій громадян; організовує роботу по здійсненню контролю за правильним і своєчасним призначенням та виплатою пенсій; приймає рішення щодо призначення та відмови в призначенні пенсій і має право підпису зазначеного рішення від імені управління, виконує обов'язки начальника управління у разі його відсутності, або неможливості виконання ним своїх обов'язків (а.с. 39-44).

Втім, жодних відомостей про те, що начальник УПФУ в Ленінському районі м. Донецька був відсутній на час прийняття спірного рішення, втому числі не мав можливості виконання ним своїх обов'язків, матеріали справи не містять.

Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивачем заявлена вимога про визнання рішення УПФУ незаконним, однак для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд виходить за межі позовних вимог та розглядає питання про скасування рішення відповідача № 451 від 25.06.2012 року про утримання з ОСОБА_1 переплаченої суми пенсії в розмірі 2381,91 грн.

Таким чином з урахуванням наведеного суд вважає, що рішення відповідача № 451 від 25.06.2012 року про утримання з ОСОБА_1 переплаченої суми пенсії в розмірі 2381,91 грн., є незаконним та підлягає скасуванню зі стягненням з відповідача на користь позивач утримані з нього за період з 16.11.2012 року суми пенсії у розмірі - 1 332,71 гривень (11.2012 року - 262,30 гривень, 12.2012 року - 262,30 гривень, 01.2013 року - 262,30 гривень, 02.2013 року - 279,13 гривень, 03.2013 року - 265,16 гривень, 04.2013 року - 1,52 гривень).

Разом з тим, вимога позивача в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька в подальшому здійснювати індексацію пенсії відповідно діючого законодавства, не відповідає змісту законодавства, оскільки суд не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин. В межах норм КАС України підлягає захисту порушене право позивача, тому вказані вимоги є безпідставними, оскільки встановлюють обов'язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені або змінені в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону, у зв'язку з чим, в цій частині позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання незаконним рішення про утримання суми пенсії з 16.11.2012 року, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька здійснювати індексацію пенсії відповідно діючого законодавства, стягнення завданої матеріальної шкоди в розмірі 2381,91 грн. з 16.11.2012 року, - задовольнити частково.

Рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька № 451 від 25.06.2012 року про утримання з ОСОБА_1 суми пенсії з 16.11.2012 року визнати незаконним та скасувати.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 утримані з нього за період з 16.11.2012 року суми пенсії у розмірі - 1 332,71 гривень.

В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ: О.С.Данилюк