Рішення № 32899695, 05.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9461/13 05.08.13

За позовом Приватного підприємства "КБ Ентерпрайз Юкрейн", с.Кізлів

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ Земельний фонд",

м.Київ

до відповідача 2: Дочірнє підприємство "Агрофірма Діамант", с.Сула

про: стягнення 43 099,49 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача Бакун А.Ю. - керівник.

від відповідача 1 не з'явився

від відповідача 2 не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "КБ Ентерпрайз Юкрейн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ Земельний фонд" та Дочірнього підприємства "Агрофірма Діамант" 43 099,49 грн., з яких: 29 100,00 грн. - основний борг, 11 000,00 грн. - витрат по перевезенню техніки, 822,97 грн. - 3 % річних, 2 176,52 грн. - пеня.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним на підставі Договору про надання послуг №3 від 25.04.2012р. (далі - Договір), укладеного з відповідачами, виконано роботи, які відповідачем 2 в повному обсязі оплачені не були, у зв'язку з чим, у відповідача 2 перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 29 100,00 грн. Крім того, посилаючись на п.2.2.11 Договору, позивач зазначає, що відповідач 2 прийняв на себе зобов'язання організувати перевезення техніки позивача за маршрутом з Вінницької області до місця виконання робіт і повернення техніки на попереднє місце, або відшкодувати вартість такого перевезення на підставі підтверджуючих документів. Як вказує позивач, організацію перевезення техніки він здійснював самостійно на підставі укладеного з ТОВ «Рилана-Транс» Разового договору заявки №127 від 20.07.12р., у зв'язку з чим, позивач просить стягнути на його користь 11 000,00 грн. - понесених позивачем витрат по перевезенню техніки. У зв'язку з невиконанням зобов'язань по оплаті за Договором, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних в розмірі 822,97 грн. та пеню в сумі 2 176,52 грн. Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору про надання послуг №3 від 25.04.2012р. відповідач зобов'язався нести солідарну відповідальність з відповідачем 2 за виконання зобов'язань по Договору, а тому, просить суд стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за надані послуги, 3 % річних та пеню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.13р. порушено провадження у справі №910/9461/13 та призначено розгляд справи на 17.06.13р.

У судове засідання 17.06.13р. з'явився представник позивача та заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Суд визнав клопотання обґрунтованим та задовольнив його.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явився про причини неявки повноважних представників суд не повідомлено.

Представником позивача заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.13р. продовжено строк розгляду спору у справі №910/9461/13 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 05.08.2013р.

У судове засідання 05.08.13р. з'явився представник позивача та надав пояснення по справі.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання не з'явились, про причини неявки повноважних представників відповідачами суд не повідомлено.

В матеріалах справи міститься лист суду, якими на адресу відповідача 1, зазначену в позовній заяві, яка збігається з адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, направлялася ухвала суду про порушення провадження у справі від 23.05.13р., який повернувся на адресу суду з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про те, що відповідачем-2 05.06.13р. було отримано ухвалу суду про порушення провадження по справі від 23.05.13р., у зв'язку з чим, відповідач-2 був повідомлений про дату та час розгляду справи судом.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 23.05.13 року та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 17.06.13р. були надіслані судом за адресами відповідача-1 та відповідача-2, зазначеними в позовній заяві, які збігаються з адресами відповідачів, зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач-1 та відповідач-2 не з'явилися у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, не надали суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

05.08.2013р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

У судовому засіданні 05.08.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

25.04.2012р. між Приватним підприємством "КБ Ентерпрайз Юкрейн" (виконавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ Земельний фонд" (гарант) та Дочірнім підприємством "Агрофірма Діамант" (замовник) укладено Договір про надання послуг №3 від 25.04.2012р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, позивач (виконавець) зобов'язався надати послуги по виконанню сільськогосподарських робіт по підготовці до посіву на сільгоспугіддях замовника, а відповідач 2 (замовник) зобов'язався прийняти виконані роботи і оплатити вартість послуг виконавця згідно умов цього Договору.

Згідно п.4.3. Договору, загальна сума Договору на момент його підписання орієнтовно складає 300 000,00 грн. і остаточно визначається по фактично виконаних виконавцем об'ємах робіт та згідно актів прийомки-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п.6.1. Договору, виконавець здає, а замовник приймає виконані роботи на основі актів здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з п.5.1. Договору, оплата за послуги виконавця проводиться замовником шляхом безготівкових розрахунків на основі виставлених рахунків в такій послідовності:

- попередня оплата в розмірі 70 000,00 грн. на протязі 3-х днів з моменту підписання даного Договору;

- остаточний розрахунок проводиться на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п.5.2. Договору, оплата за надані виконавцем послуги по даному Договору може здійснюватись і гарантом, який несе солідарну відповідальність за проведення розрахунків та відповідальність за несвоєчасність її проведення.

Згідно п.9.4. Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 1 на виконання п.5.1. Договору, 25.04.12р. перераховано позивачу попередню оплату в розмірі 72 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 25.04.12р.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору надано відповідачу 2 послуги на суму 101 100,00 грн., що підтверджується Актом №ВП-003 від 30.04.2012р. на суму 24000,00 грн., Актом №ВП-002 від 14.05.2012р. на суму 50 700,00 грн., Актом № ВП-006 від 23.05.2012р. на суму 2400,00 грн., Актом № ВП-002 від 04.06.2012р. на суму 24000,00 грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх, у зв'язку з чим, приймаються судом як належні докази, що підтверджують виконання позивачем договірних зобов'язань.

Однак, як зазначає позивач, надані позивачем послуги, відповідачами в повному обсязі оплачені не були.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були повністю проведені розрахунки з позивачем.

Отже, враховуючи те, що позивачем були виконані роботи згідно умов Договору на суму 101 100,00 грн., відповідачем 1 сплачено 72 000,00 грн., на час розгляду спору вартість неоплачених робіт склала 29 100,00 грн.

За таких підстав, Акт №ВП-002 від 14.05.2012р. залишився частково неоплаченим на суму 2700,00 грн., Акти № ВП-006 від 23.05.2012р. та № ВП-002 від 04.06.2012р. залишилися неоплаченими повністю.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

За умовами Договору про надання послуг №3 від 25.04.2012р., позивач (виконавець) зобов'язався надати послуги по виконанню сільськогосподарських робіт по підготовці до посіву на сільгоспугіддях замовника, в подальшому «послуги», а відповідач 2 (замовник) зобов'язався прийняти виконані роботи і оплатити вартість послуг виконавця згідно умов цього Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5.1. Договору, остаточний розрахунок проводиться на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Таким чином, з огляду на те, що Акт №ВП-002 від 14.05.2012р. підписано сторонами 14.05.2012р., відповідач 2 повинен був оплатити надані позивачем послуги за вказаним актом в термін до 22.05.12р.; Акт № ВП-006 від 23.05.2012р. підписано сторонами 23.05.2012р., у зв'язку з чим, відповідач 2 повинен був оплатити надані позивачем послуги за вказаним актом в термін до 31.05.12р., Акт№ ВП-002 від 04.06.2012р. підписано сторонами 04.06.2012р., у зв'язку з чим, відповідач 2 повинен був оплатити надані позивачем послуги за вказаним актом в термін до 12.06.2012р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем 2 (замовником) не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були повністю проведені розрахунки з позивачем, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про те, що зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг у термін встановлений п. 5.1. Договору, відповідачем 2 в повному обсязі не виконано.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача 2 перед позивачем за виконані роботи підтверджується актами приймання виконаних робіт та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає доведеними позовні вимоги про стягнення 29 100,00 грн. заборгованості за надані позивачем послуги.

Крім того, позивач зазначає, що за умовами п.2.2.11 Договору відповідач 2 прийняв на себе зобов'язання організувати перевезення техніки позивача за маршрутом з Вінницької області до місця виконання робіт і повернення техніки на попереднє місце, або відшкодувати вартість такого перевезення на підставі підтверджуючих документів.

Як вказує позивач, організацію перевезення техніки він здійснював самостійно на підставі укладеного з ТОВ «Рилана-Транс» Разового договору заявки №127 від 20.07.12р. На підтвердження виконання перевезення техніки позивача, останнім долучено до матеріалів справи товарно-транспортну накладну від 21.07.2012р. та Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-000161 від 23.07.2012р. На підтвердження факту оплати наданих послуг перевезення в розмірі 11 000,00 грн. позивачем надано платіжне доручення №108 від 23.07.2012р. За таких підстав, позивач просить стягнути на його користь 11 000,00 грн. - понесених позивачем витрат по перевезенню техніки.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення 11 000,00 грн. - понесених витрат по перевезенню техніки позивача суд зазначає наступне.

За умовами п.2.2.11. Договору, відповідач 2 (замовник) зобов'язався за власний рахунок організувати та провести перевезення техніки виконавця за маршрутом Куманівці Хмільницького району Вінницької області до місця виконання робіт і повернення техніки на попереднє місце, або відшкодувати вартість такого перевезення на підставі підтверджуючих документів.

Проте, як вбачається з долучених до матеріалів справи Разового договору заявки №127 від 20.07.12р. та товарно-транспортної накладної від 21.07.2012р. перевезення було здійснене за маршрутом: пункт навантаження - м. Буринь, Сумська область, пункт розвантаження м.Ялтушков, Вінницька область.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на те, що позивачем належними доказами не доведено проведення перевезення техніки за маршрутом, визначеним п.2.2.11 Договору, а саме: Куманівці Хмільницького району Вінницької області до місця виконання робіт, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення витрат по перевезенню техніки у розмірі 11 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

У зв'язку з невиконанням відповідачем 1 та відповідачем 2 грошового зобов'язання за Договором позивач в позовній заяві, крім стягнення суми основного боргу, просить стягнути пеню в розмірі 2 176,52 грн. та 3 % річних в розмірі 822,97 грн.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних з суми боргу 2700,00 грн. за Актом №ВП-002 від 14.05.2012р. за період з 31.05.12р. по 10.05.2013р.; з суми боргу 2400,00 грн. за Актом № ВП-006 від 23.05.2012р. за період з 31.05.12р. по 10.05.2013р.; з суми боргу 24 000,00 грн. за Актом № ВП-002 від 04.06.2012р. за період з 12.06.2012р. по 10.05.2013р. та з суми понесених витрат по перевезенню техніки позивача 11 000,00 грн. за період з 18.04.2013р. по 10.05.2013р.

Суд перевірив розрахунок позивача:

2700,00 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* 345 (за період з 31.05.12р. по 10.05.2013р.) = 76,56 грн.

2400,00 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* 341 (за період з 31.05.12р. по 10.05.2013р..) = 68,05 грн.

24 000,00 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* 333 (за період з 12.06.2012р. по 10.05.2013р.) = 656,88 грн.

За перерахунком суду розмір 3 % річних становить 801,49 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 822,97 грн. - 3 % річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 801,49 грн.

Одночасно з цим, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних, нарахованих позивачем на суму витрат по перевезенню техніки, а саме, з суми 11 000,00 грн., задоволенню не підлягають, оскільки вказані вимоги є похідним від вимоги про стягнення з відповідачів 11 000,00 грн. витрат по перевезенню техніки, які, як встановлено судом вище, задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем здійснено розрахунок пені з суми боргу 2700,00 грн. за період з 22.05.12р. по 19.10.2012р.; з суми боргу 2400,00 грн. за період з 31.05.2012р. по 28.11.2012р., з суми боргу 24 000,00 грн. за період з 12.06.2012р. по 10.12.2012р.

Вимогами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, пеня нараховується за перші шість місяців з дня наступного, коли зобов'язання мало б бути виконано.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.3.2.1. Договору, у випадку несвоєчасної оплати замовником чи гарантом робіт виконавця, замовник чи гарант виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2 % від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючого в період, за який нараховується пеня.

За перерахунком суду, в межах шестимісячного строку для нарахування пені розмір пені з суми боргу 2700,00 грн. за період з 22.05.12р. по 19.10.2012р. складає 167,09 грн.; з суми боргу 2400,00 грн. за період з 31.05.2012р. по 28.11.2012р. складає 179,02 грн., з суми боргу 24 000,00 грн. за період з 12.06.2012р. по 10.12.2012р. складає 1790,16 грн.

Таким чином, загальний розмір пені склав 2136,27 грн.

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір пені склав 2136,27 грн., а позивачем заявлено про стягнення 2176,52 грн. пені, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 2136,27 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення заборгованості солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5.2. Договору, оплата за надані виконавцем послуги по даному Договору може здійснюватись і гарантом, який несе солідарну відповідальність за проведення розрахунків та відповідальність за несвоєчасність її проведення.

Однак, як вбачається з ч. 1 ст.560 ЦК України, гарантом може виступати лише банк, інша фінансова установа, страхова організація, яка гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

За таких підстав, відповідач 1, в розумінні ч. 1 ст.560 ЦК України, не є гарантом.

В той же час, відповідно до п. п.5.2. Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність за проведення розрахунків, що за своєю правовою природою є порукою.

Відповідно до ч. 2 ст.628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, проаналізувавши положення Договору про надання послуг №3 від 25.04.2012р., суд прийшов до висновку, що укладений сторонами Договір, є змішаним договором та містить елементи договору про надання послуг та договору поруки.

Згідно з ч.1, 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором не визначено строк дії поруки, таким чином, вимоги позивача до відповідача 1, як поручителя, мали бути пред'явлені позивачем протягом 6-ти місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання, а саме: за Актом №ВП-002 від 14.05.2012р. у термін до 22.11.12р.; за Актом № ВП-006 від 23.05.2012р. у термін до 31.11.12р., за Актом №ВП-002 від 04.06.2012р. у термін до 12.12.2012р.

Як встановлено судом, у зазначений строк позивачем вимоги про проведення розрахунків за Договором відповідачу 1 пред'явлено не було, а на час звернення позивача з позовною заявою до суду, дія поруки за Договором припинена.

За таких підстав, позовні вимоги в частині солідарного стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ Земельний фонд" задоволенню не підлягають, а доведеними є позовні вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства "Агрофірма Діамант" 29 100, 00 грн. - суми основного боргу, 2136, 27 грн. - пені, 801, 49 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "КБ Ентерпрайз Юкрейн" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ Земельний фонд» - відмовити.

2. Позов Приватного підприємства "КБ Ентерпрайз Юкрейн" до Дочірнього підприємства "Агрофірма Діамант" - задовольнити частково.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Агрофірма Діамант" (42346, Сумська область, Сумський район, с.Сула, вулиця 40 років Перемоги, код ЄДРПОУ 32646953) на користь Приватного підприємства "КБ Ентерпрайз Юкрейн" (80543, Львівська область, Буський район, с.Кізлів, код ЄДРПОУ 34830639) 29 100 (двадцять дев'ять тисяч сто) грн. 00 коп. - суму основного боргу, 2136 (дві тисячі сто тридцять шість) грн. 27 коп. - пені, 801 (вісімсот одну) грн. 49 коп. - інфляційних втрат та 1278 (одну тисячу двісті сімдесят вісім) грн. 92 коп. - суму судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.08.2013р.

Суддя Капцова Т.П.