Рішення № 32898972, 01.08.2013, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа 120/2359/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Янчковської Ю.В.,

відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні власністю, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - виконавчий комітет Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, про усунення перешкод у користуванні власністю,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися в листопаді 2012 року до суду з позовом до ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, остаточно просили усунути перешкоди у користуванні жилим будинком та ливневим водовідводом шляхом зносу капітальної огорожі, відновлення меж земельною ділянки, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, та ливневого водовідводу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 є власником земельної ділянки та жилого будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Дана земельна ділянка безпосередньо межує з земельною ділянкою, яка знаходиться у власності ОСОБА_1

Вказує, що між земельною ділянкою, що знаходиться в приватній власності позивачів та ділянкою, що перебуває у власності відповідача по справі був розташований ливневий водовідвод, який зруйнований ОСОБА_1 та на місці якого побудував огорожу із порушенням меж земельної ділянки.

ОСОБА_1 в свою чергу звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2

ОСОБА_6, ОСОБА_7 самовільно, без отримання відповідних дозволів і його згоди, збудовано капітальні будови впритул до земельної ділянки ОСОБА_1, що обмежує його право власності та порушує санітарно-епідеміологічні вимоги.

Посилаючись на те, що на неодноразові звернення щодо припинення такого будівництва та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_6, ОСОБА_7 не реагують, ОСОБА_1 змушений звернутись до суду із вказаним позовом.

Позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, не надавши доказів про поважність неявки в судове засідання, просили відкласти розгляд справи, разом з цим позов підтримали, наполягали на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, власний позов підтримали, наполягали на його задоволенні.

Представник третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 основний позов не підтримала, просила задовольнити зустрічну позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приписами ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків передбачених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України зазначено, що обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом роз'яснювалось сторонам, представникам сторін положення ст.ст. 10, 11, 57-60, 61 ЦПК України та наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 належить на праві власності недобудоване нерухоме майно - жилий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Судацького міського суду від 08 червня 2005 року у справі № 2-438/2005 (арк. справи 7).

За час розгляду справи позивачами не надані докази про введення вказаного нерухомого майна в експлуатацію.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КМ № 052165 ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0540 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (арк. справи 29).

Статтею 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення певних дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Згідно зі ст. ст. 90, 91 Земельного кодексу України до прав власників земельних ділянок відноситься самостійно господарювати на землі, будувати житлові будинки. При цьому власник земельної ділянки зобов'язаний не порушувати права власності суміжних земельних ділянок і землекористувачів.

З досліджених судом доказів, а також висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4 від 14 червня 2013 року (арк. справи 152-167), вбачається, що будівлі, збудовані ОСОБА_6, ОСОБА_7 на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 не відповідають п. 3.25* Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**», затверджених наказом Державним комітетом України у справах містобудування і архітектури № 44 від 17 квітня 1992 року, ДБН В.2.6.-14-97 «Покриття будов та споруд», п. 4.4 СНиП 2.04.03-85 «Каналізація. Наружні стіни та споруди», додатку 8.1 ДБН 360-92**.

Будівлі: жилого будинку літер «К», душу літер «З», санвузлу літер «И», літньої кухні літер «Б», бані літер «В», порушують вимоги п. 3.25* Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**».

Таке розташування зазначених будівель перешкоджає ОСОБА_1 у користуванні належною йому земельною ділянкою та розташованому на ній домоволодінні.

При цьому, огорожа побудована ОСОБА_1 в межах належної йому земельної ділянки і виконує функцію підпірної стіни.

Доказів існування на межі земельних ділянок ливневого водовідводу, розміщеного у встановленому законом порядку, по справі не здобуто та сторонами не надано.

У відповідності до вимог ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без неналежного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього.

Суд приходить до висновку, що будівництво ОСОБА_6, ОСОБА_7 спірних будівель є самочинним.

Так, всупереч вимог ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій», п. 1.2 ДБН А.3.1-5-96 та п. 1.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05 грудня 2000 року № 273, ОСОБА_6, ОСОБА_7, не отримували дозвіл органів ДАБК на початок виконання будівельних робіт з реконструкції та капітального ремонту господарських споруд відповідно до затвердженої проектної документації, а тому не вправі були проводити таке будівництво.

Згідно з п. 2.20 ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників в Україні» відстань від межі суміжної ділянки до стін житлового будинку або господарської споруди слід приймати не менш 1 м. Конструкції будинків та споруд, що виступають, не повинні перетинати межі сусідніх ділянок.

Відповідно до п. 3.25* ДБН 360-92** для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба примати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів на територію суміжних ділянок.

Згідно з додатком 3.1 ДБН 360-92** відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід примати відповідно до санітарних норм, але не менше протипожежних норм, що становить не менше 6 м.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 здійснили на належній їм прибудинковій земельній ділянці будівництво з розташуванням на межі земельної ділянки ОСОБА_1 капітальних будівель без належного дозволу на будівельні роботи, з істотним відхиленням від проекту та з суттєвим порушенням будівельних норм і правил, тим самим порушуючи права власності ОСОБА_1, який має право на його захист відповідно до п. 3, 4 ч. 2 ст. 16, ч. 2 ст. 386, 391 ЦК України.

За таких обставин та враховуючи, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 не бажають проводити перебудову цих споруд з відступом до визначених законодавством відстаней, суд вважає, що ці самочинні будівлі підлягають реконструкції.

Дійшовши висновку про необхідність реконструкції спірної будівлі, суд не може не враховувати, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту щодо встановлення відповідних інженерних та будівельно-технічних прилаштувань відводу стоків атмосферних опадів на самочинних будовах не підлягає захисту.

З огляду на наведене вище суд вважає, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 не довели своїх позовних вимог, що є їх основним обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.ст. 10, 60 ЦПК України, також не надали доказів того, що ОСОБА_1 було порушено права позивачів.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи всі докази, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, оскільки його право як власника земельної ділянки та розташованого на ній домоволодіння є порушеним, а тому підлягає захисту. При цьому зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_6, ОСОБА_7 належить стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 107,30 грн., з проведенням судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 750,00 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 13, 55 Конституції України, ст. ст. 78, 79, 90, 91, 103, 132, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 319, 321, 358, 376 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 60, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні власністю - відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - виконавчий комітет Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, про усунення перешкод у користуванні власністю - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_6, ОСОБА_7 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, шляхом реконструкції за власний рахунок, зазначених у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4 від 14 червня 2013 року, зведених на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, будівель: жилого будинку літер «К», душу літер «З», санвузлу літер «И», літньої кухні літер «Б», бані літер «В», із зменшенням лінійних розмірів з розробкою проектно-кошторисної документації на реконструкцію вказаних будівель з дотриманням вимог п. 3.25* Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**», затверджених наказом Державним комітетом України у справах містобудування і архітектури № 44 від 17 квітня 1992 року.

В задоволені решти зустрічних позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 107,30 грн., з проведенням судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 750,00 грн., а всього 857,30 (вісімсот п'ятдесят сім гривень 30 копійок) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя