Постанова № 32898586, 06.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 р. Справа № 818/1631/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Взаємна довіра" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі № 818/1631/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Взаємна довіра"

до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Взаємна довіра" (далі - ТОВ "Взаємна довіра"), звернувся з адміністративним позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2012 р. № 00000322-3 про застосування адміністративного штрафу в розмірі 510,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2012 р. № 00000222-3 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 239015, 50 грн.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 04.06.2013 року в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на неповне з'ясування судом обставин справи, а також невірне застосування норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що реальність господарських операцій, за наслідками яких сформовано податкові зобов'язання, цілком підтверджені первинними бухгалтерськими документами, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

В відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстрований як юридична особа, перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів у Конотопській ОДПІ Сумської області.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

З матеріалів справи слідує, що Конотопською ОДПІ Сумської області проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2009 р. по 31.12.2011 р., а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів по взаємовідносинам з ТОВ "КАСС" за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.

Результати перевірки оформлено актом № 9/22-3/22984439 від 02.07.2012 р.

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.2, ст. 198, п. 201.6, 201.10, 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість в розмірі 152 314, 00 грн.; ст.ст. 203, 215. 228 Цивільного кодексу України, що призвело до безпідставного формування податкового кредиту в розмірі 39997,00 грн., а також порушення п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, які полягають у ненаданні контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

На підставі висновків акту перевірки № 9/22-3/22984439 від 02.07.2012 р. відповідачем 17 липня 2012 р. прийняті податкове повідомлення-рішення №00000222-3 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 239 015,50 грн. та податкове повідомлення-рішення №00000322-3 про застосування адміністративного штрафу в розмірі 510, 00 грн.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про неправомірність формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ТОВ "Кремавтобуд", ПП "Лон і Компані", ТОВ "Владол".

Також відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що позивач неправомірно задекларував суми витрат та податкового кредиту по операціям з придбання послуг у ТОВ "АС-Поліграф", ТОВ "СК Регіонбудсервіс", ТОВ "КП Інтертелеком" та ТОВ "Сумська крипільна метисна компанія", не декларував податкові зобов'язання по податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій з такими контрагентами, як ТОВ "АС-Поліграф". ТОВ "СК Регіонбудсервіс", ТОВ "КП Інтертелеком" та ТОВ "Сумська крипільна метисна компанія", не відніс до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не підтверджених первинними документами, зокрема податковими накладними, не відніс до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях придбання товарно-матеріальних цінностей згідно з касовими чеками, загальна сума поставлених товарів по яких перевищує 200. 00 грн. за день, врахував у податковому обліку господарської операції з ТОВ "КАСС", яка є нереальною і проведеною з метою надання податкової вигоди позивачу у вигляді штучного формування податкового кредиту та подвійно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 1 666. 67 грн. по контрагенту ВАТ "Сумиоблагротехсервіс". Також позивач не надав оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю (позапланової перевірки).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185. п. 187.1 ст. 187. п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4. 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. п. 7.7.1.. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2. 198.3. 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів, послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пл. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. га складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. Не відносяться до податкового кредит) суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 1ІК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, інших витрат, визначених в порядку передбаченому Податковим кодексом України.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість га валові витрати з метою оподаткування податком на прибуток має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ «КАСС» і висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки щодо нереальності здійснення господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

З дослідженого акту перевірки слідує, що відповідач дійшов наведених висновків виключно посилаючись на факти, викладені в матеріалах слідчих органів та податкової інспекції за місцем реєстрації контрагента, а саме: Постанова про порушення кримінальної справи від 18.01.2012 року, акт перевірки ТОВ «КАСС» від 29.05.2012 року, протокол допиту в якості свідка директора ТОВ «КАСС» ОСОБА_1, який підтвердив, що не займався діяльністю підприємства звільнився з посади директора.

Вказані докази прийняті також і судом першої інстанції як належні докази.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ні акт перевірки, ні довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, позиція відповідача щодо оцінки дій позивача виключно на підставі даних стосовно контрагента суперечить як приписам національного законодавства так і практиці Європейського суду з прав людини. В ст. 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, а тому притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 р. у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Перевіряючи фактичне виконання господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та ТОВ "КАСС" було укладено договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 01.09.2011 року № 1/09 (а.с. 214, т.1) та договір поставки від 30.08.2011 № 30/08.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цих норм, наслідками за договором постачання та купівлі-продажу товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

На виконання умов купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 01.09.2011 року № 1/09 та договору поставки від 30.08.2011 № 30/08 ТОВ «КАСС» поставило, а позивач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними та товарними накладними, суми по яких були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаними накладними відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у специфікації до договору, яка є його невід'ємною частиною.

Надані позивачем платіжні доручення (а.с. 12-22, т.21), засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Також у ході виконання договору позивач отримав від ТОВ «КАСС» податкові накладні, виписану контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного траспорта, нормами чинного законодавства не передбачено.

У спірних правовідносинах товар діставлявся автомобільним транспортом, який належить на праві власності ТОВ "Взаємна довіра", що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.30, т.2).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується товарно- транспортними накладними, з яких вбачається, що вантажовідправником є ТОВ «КАСС», вантажоодержувачем - ТОВ "Взаємна довіра" (а.с. 23-29, т.2).

Використання позивачем складського приміщення за адресою: пр. Курський, 26, м. Суми, що відповідає зазначеному в товарно - транспортних накладних пункту розвантаження, відповідає юридичній адресі підприємства, підтверджується копією договору оренди вказаного приміщення (а.с. 31-43, т.2).

Фактичну наявність товару було зафіксовано при обшуку працівниками податкової міліції і слідчими 07 лютого 2012 року за місцем оренди приміщень м. Суми, пр-т Курський, 26, про що зазначено в матеріалах розслідування кримінальної справи. Таким чином, основні засоби і запаси є наслідками вчиненого правочину.

Крім того суду першої інстанції було надано копії документів з придбання в грудні 2011 року-січні 2012 року у ТОВ «Металопромислова група» витратних матеріалів (дроту армованого для роботи станків) для введення в експлуатацію придбаних основних засобів (копії податкової накладної № 291 від 28.12.2011 року, видаткової накладної № РН-0000072 від 13.01.2012 року, платіжного доручення № 103 від 28.12.2011 року в сумі 14100,00 грн.).

Колегія суддів також вважає за потрібне відзначити, що судом першої інстанції помилково застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме п.п. б п. 201.11 ст. 201 ПК України та п.7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині застосування права на податковий кредит на підставі касового чека.

Так, за правилами п.7.2.6. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно п. п. б п. 201.11 ст. 201 ПК України касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника).

При цьому, з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Касовий чек є розрахунковим документом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек), товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів .., надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Отже, якщо в касовому чеку, (розрахунковому документі) зазначений податковий номер постачальника, покупцям-платникам ПДВ правомірно керуватись пп.7.2.6 ст.7 Закону про ПДВ.

Тому, позивач мав право скористатися нормою першого абзацу пп.7.2.6 ст.7 Закону про ПДВ.

Згідно з постановою Правління НБУ від 09.02.2005 р. № 32, зареєстрованому в Мін'юсті України 18.04,2005 р. № 410/106902, гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами становить 10 тис. грн.

Таким чином, Податковим кодексом введене обмеження права на застосування податкового кредиту платника податків в межах 200 грн. на день без урахування ПДВ з усіма постачальниками, а не як в Законі України «Про податок на додану вартість» лише з тими, які визначали в чеках лише фіскальний номер, без визначення податкового номера постачальника.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

З приводу порушення, відображеного в акті щодо встановлення фактів подання чи неподання звітності та уточнюючих розрахунків колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ "Взаємна довіра" в вересні 2009 року, грудні 2010 року, квітні 2011 року та грудні 2011 року не були задекларовані податкові зобов'язання по податку на додану вартість за результатами здійснення господарських операцій по постачанню товарів (робіт, послуг) з такими контрагентами, як ТОВ "АС-Поліграф". ТОВ "СК Регіонбудсервіс". ТОВ "КП Інтертелеком" і ТОВ "Сумська крипільна компанія", на загальну суму 7 982. 00 грн.

Проте позивачем самостійно виправлено помилки шляхом надання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2009, 2010, 2011 роки та подано розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до уточнюючих розрахунків.

Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених декларацій з уточнюючими розрахунками та номерами квитанцій.

Вказані коригування здійснені позивачем по податковому кредиту, сформованому за рахунок здійснення господарської операції з ВАТ «СОП «Сумиблагротехсервіс» в сумі 1666,67 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що платником податку не здійснено коригування податкового кредиту в цій сумі і на таку суму здійснено донарахування податковим органом за результатами перевірки.

Проте, з матеріалів справи вбачається що постачальником, ВАТ «СОП «Сумиоблагротехсервіс», підприємству ТОВ фірма «Взаємна довіра» надано: податкову накладну №89 від 28.10.2011 року з сумою ПДВ 1666,67 грн. у відповідності до здійсненої попередньої оплати за склад (відповідно до норм Податкового кодексу за першою подією). Зазначена сума ПДВ на підставі отриманої податкової накладної була відображена у складі податкового кредиту при складанні податкової звітності за жовтень 2011 року; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №1/89 від 01.12.2011 року до податкової накладної №89 від 28.10.2011 року в зв'язку з поверненням передплати. Фактично даний документ з урахуванням всіх виправлень і помилок був отриманий 04.01.2012 року (про що є відповідний штамп Укрпошти на конверті з отриманою кореспонденцією).

Тобто, у відповідності до вимог складання податкової звітності з урахуванням фактичної дати отримання даний документ повинен був бути відображений в звітності за січень 2012 року (цей місяць не входив до періоду податкової перевірки) і підприємство має право в разі не підтвердження факту отримання уточнюючих розрахунків за січень 2012 року ( про що надавались відповідні пояснення і відповідні звіти направлялись до ДПІ) навіть після закінчення перевірки надати уточнюючий розрахунок внаслідок самостійно виявлених помилок, оскільки цей період не перевірявся.

Помилка виникла у зв'язку з тим, що передплата на поточний рахунок фактично повернулася 01 грудня 2011 року. Документ виписано цією датою, тому він і був включений в реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011 року за датою отримання документа 04.01.2012 року.

Зазначена помилка в реєстрі за грудень 2011 року так і залишилася в облікових даних ДПІ. оскільки згідно з існуючим порядком подання звітності реєстри не коригуються, а виправляються на підприємстві, а подаються уточнюючі розрахунки до декларації та додатків до неї.

Крім того, виникла технічна помилка в додатку Д1 до декларації, яка ще більше заплутала ситуацію. Таким чином, в травні 2012 року до початку перевірки (фактично перевірку з урахуванням перенесення строків було розпочато 18 червня 2012 року) було здійснено коригування звітності за грудень 2011 року шляхом надання уточнюючих розрахунків для виправлення допущених в звітності помилок.

Щодо порушень по зобов'язаннях з ПДВ за операціями, здійсненими в грудні 2011 року з ТОВ «СКМК» в сумі 3137,00 грн. (хоча обсяг операцій за грудень з даним підприємством 18401,60 грн., в т.ч. ПДВ 3066,93 грн. згідно з податковими накладними (екземпляр продавця), які було надано для перевірки) колегія суддів відзначає наступне.

В звітній декларації за грудень 2011 року ці зобов'язання не були відображені через те, що вони виникли внаслідок надання послуг і продажу товарів, акти виконаних робіт і видаткова накладна були передані на підпис контрагенту разом з виписаними податковими накладними по першій події і до моменту настання граничного строку подання звітності з підпису повернуті не були, тобто покупець не підтвердив факт здійснення операцій.

ТОВ «СКМК» не повернуло з підпису зазначені документи і не сплатило вартість отриманих послуг і товарів, в т.ч. за грудень 2011 року (загальна дебіторська заборгованість по цьому підприємству складає 64656,27 грн.).

Зазначені зобов'язання були виявлені внаслідок звірки поданої звітності ТОВ «СКМК», який скористався правом на податковий кредит на підставі отриманих від ТОВ фірма «Взаємна довіра» податкових накладних без відповідним чином підписаних первинних документів чомусь на загальну суму 3137 грн.

За зазначеним фактом позивачу було донараховано податкові зобов'язання в сумі 3137,00 грн. за документами, які в акті перевірки зазначені як відсутні і не надані до перевірки.

При цьому, в матеріалах справи наявний додаток Д1, поданий в травні 2012 року по коригуванню звітності за грудень 2011 року та додаток Д5 , який підтверджує проведення коригування зобов'язань по ТОВ «СКМК» в сумі 3066.93 грн. Файл 18020022984439Л0215103302000000210520121802.ХМЦ згідно отриманої квитанції №2 реєстраційний номер документу № 9030317242 , час прийняття 30.05.2012 року 13.02, що підтверджує факт подання звітності, оскільки звітність вважається прийнятою, якщо прийнятий навіть один із додатків до декларації.

Що стосується коригування звітності по ПП «АС-Поліграф» за вересень 2009 року в сумі 4137 грн., позивачем надано заповнений уточнюючий розрахунок в листопаді 2009 року, який подавався на паперових носіях.

З приводу застосування адміністративного штрафу за відсутність документів та ненадання ТОВ фірма «Взаємна довіра» оригіналів документів при здійсненні податкового контролю колегія суддів зазначає наступне.

Поважність причин відсутності названих документів на підприємстві підтверджується протоколом обшуку від 07.02.2012 року, згідно якого документи були вилучені працівниками СВ Сумського міського управління УМВС України в Сумській області. Про дане вилучення зазначено в Акті перевірки, але згідно пояснень керівника воно стосувалось документів по взаємовідносинах з ТОВ «КАСС» та пошкоджених дисків з електронними носіями ( згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство мало право на зберігання інформації в електронному вигляді). Копії зазначених документів по взаємовідносинах з ТОВ «КАСС», були надані слідчим.

Проте, слід зазначити, що навіть при відсутності документів, податкові органи мали можливість встановити обставини в питанні дотримання вимог податкового законодавства та повноти і своєчасності нарахування і сплати податку на додану вартість підприємством з наступних причин: кількість підзвітних осіб на підприємстві не більше кількості працюючих; кількість контрагентів по схемі операцій товарно-грошових потоків наведена на підставі наданих підприємством зведених даних про обсяги поставок і проведених операцій з придбання, за якою кількість продавців і споживачів не перевищує 50 контрагентів; кількість контрагентів за якими виникли спірні питання по перевірці не перевищує 10, по всім цим підприємствам було надано акти звірок, зведену відомість поставок та обороті відомості по оборотах по поточному рахунку в кореспонденції рахунків.

За результатами поданої звітності підприємство відноситься до суб'єктів малого підприємництва за показниками кількості працюючих та обсягів реалізації товарів, робіт, послуг.

Також на момент перевірки частина первинних документів (податкових накладних, видаткових накладних та касових чеків), яка була надана для проведення перевірки ревізором-інспектором не була визнана, прийнята до уваги в акті перевірки і при описі порушень ці документи зазначені як відсутні. На підставі «відсутніх» документів було знято податкового кредиту на суму 126 тис. грн.

Проте факт наявності цих документів підтверджується в листі-відповіді ТОВ фірма «Взаємна довіра» від 12.05.2012 № 1205\2012-01 на адресу Конотопської ОДПІ у відповідь на їх повідомлення № 501/10-153/15-309 від 12.04.2012 року про результати обробки (звірки) податкової інформації з податку на додану вартість за даними, заявленими у податкових деклараціях з податку на додану вартість . (Посилання на цей лист є в акті перевірки стор.4) В цьому листі підприємством було надано відповідні пояснення щодо існуючих розбіжностей та надано відповідні копії документів.

При перевірці ці документи при їх наявності не були взяті до уваги.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що долучені до матеріалів справи письмові докази спростовують висновки відповідача щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування податкового кредиту, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

Колегія суддів наголошує на тому, що порушення підприємства як платника податку при формуванні податкового кредиту встановлені та підтверджені за рахунок висновків щодо порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ТОВ "Взаємна довіра" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару та послуг контрагентів, які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо нереальності проведення позивачем господарських операцій з вказаними суб'єктами господарювання, викладені в акті перевірки 9/22-3/22984439 від 02.07.2012 року є необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення, прийняті на їх підставі є незаконними та підлягають скасуванню.

Оскільки висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають обставинам справи, колегія суддів, з урахуванням статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку про наявність підстав для часткового скасування судового рішення та ухвалення в цій частині нового про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Взаємна довіра" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі № 818/1631/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Взаємна довіра" - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 00000322-3 та № 00000222-3 від 17.07.2012 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Чалий І.С. Пянова Я.В.