Постанова № 32897644, 07.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року Справа № 905/1578/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Рогач Л.І.перевіривши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Придніпровська залізниця"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013у справігосподарського суду Донецької областіза позовомдержавного підприємства "Придніпровська залізниця"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс"простягнення штрафу в розмірі 12725 грн. 00 коп.в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Хлабистін Д.М. - дов. № 27 від 01.01.2013;від відповідача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 09.04.2013 господарського суду Донецької області (суддя Забарющий М.І.) відмовлено в задоволенні позовних вимог до ТОВ "Енергоімпекс".

Постановою від 19.06.2013 Донецького апеляційного господарського суду (судді: Бойченко К.І. - головуючий, Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) рішення від 09.04.2013 господарського суду Донецької області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що згідно ст. 43 Статуту залізниць України вантажовідправник має право змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення.

Не погоджуючись із судовими рішеннями ДП "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, зокрема, ст. 908, ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України; ст.ст. 6, 24, 43, 122 Статуту залізниць України; п. 36 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту залізниць України); п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу частково.

Господарськими судами встановлено, що ТОВ "Енергоімпекс" відправило вугілля кам'яне зі станції Кривий Торець Донецької залізниці за залізничною накладною №51314375 на адресу ТОВ "Стройекспорт" на станцію Баглей Придніпровської залізниці.

У накладній №51314375 в графі "Одержувач" відповідач зазначив - "Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройекспорт", адреса: 49083, м.Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, ЗКПО 32561079", в графі 5 вказаний код: - "3155".

При прибутті вантажу на станцію Баглей Придніпровської залізниці 04.09.2012 залізницею складений акт загальної форми № 735, в якому вказано, що одержувач "Стройекспорт" на станції Баглей відсутній.

Господарськими судами встановлено, що 04.09.2012 позивачем направлена на станцію Кривий Торець телеграма №274, щодо уточнення одержувача, оскільки вказаний у накладній №51314375 одержувач на станції Баглей відсутній.

Телеграмою від 05.09.2012 ТОВ "Енергоімпекс" визнало, що одержувач ТОВ "Стройекспорт" зазначений помилково та вказало іншого одержувача вагонів, а саме: Публічне акціонерне товариство "Євраз Баглійкокс", адреса: 51909, м. Дніпродзержинськ, вул. ім. В.В. Щербицького, 1, код 3236.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення

Ст. 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно ст. 122 та ч. 2 ст. 125 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Якщо вантаж адресовано одержувачу, якого не виявилося на станції призначення, відповідальність перед залізницею несе відправник.

Ст. 118 Статуту залізниць України визначено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Пунктом 5.5. розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за № 863/5084 визначено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

За ст. 43 Статуту залізниць України вантажовідправник має право змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення. Заява про зміну вантажоодержувача подається начальнику станції відправлення з доданням вантажної квитанції. У разі неможливості подання вантажної квитанції відправник подає копію письмового або телеграфного повідомлення на адресу першого вантажоодержувача про таку зміну. Залізниця виконує розпорядження відправника лише у тому випадку, якщо вантаж не видано одержувачу.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій, застосовуючи ст. 43 Статуту залізниць України, не врахували та не надали правову оцінку тому, що як даною статтею так і п. 36 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083, передбачено, що зміна одержувача вантажу на станції призначення здійснюється згідно зі статтею 43 Статуту після одержання телеграфного повідомлення станції відправлення, якщо вантаж не видано одержувачу, зазначеному в накладній. Зміна одержувача здійснюється станцією призначення шляхом внесення в накладну найменування (прізвища, імені та по батькові) нового одержувача. Зміна проводиться так, щоб можна було визначити відомості про першого вантажоодержувача. Зміна засвідчується станцією, яка здійснює цю зміну, із зазначенням документа, згідно з яким проведено зміну. Документ, на підставі якого змінено одержувача, зберігається на станції, яка здійснила зміну одержувача.

При цьому, у матеріалах справи відсутня заява вантажовідправника, яка подається начальнику станції відправлення, відповідно ст. 43 Статуту залізниць України, та повідомлення станції відправлення про зміну вантажоодержувача, як це передбачено вищевказаними Правилами видачі вантажів.

Господарські суди також не надали правової оцінки вищевказаній телеграмі-відповіді вантажовідправника на телеграму позивача щодо уточнення одержувача, оскільки вказаний в накладній одержувач на станції Баглей відсутній. Даною телеграмою відповідачем визнано, що одержувач ТОВ "Стройекспорт" вказаний помилково.

Відповідно ст.ст.111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Донецьким апеляційним господарським судом та господарським судом Донецької області дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова та рішення не відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 19.06.2013 Донецького апеляційного господарського суду та рішення від 09.04.2013 господарського суду Донецької області зі справи № 905/1578/13-г скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

Л.І. Рогач