Ухвала суду № 32897528, 23.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2013 р. м. Київ К/800/24573/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Костенка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопак»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013р.

у справі №2а-1975/11/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопак» (надалі - ТОВ «Технопак»)

до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області (надалі - Долинська ОДПІ Івано-Франківської області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Долинської ОДПІ Івано-Франківської області від 06.06.2011р. №0000232310.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Долинської ОДПІ Івано-Франківської області від 06.06.2011р. №0000232310.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови апеляційної інстанції та залишення в силі постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011р.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Технопак» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з ПП «Універсалбуд» та ТОВ «Іртас» за період з 01.01.2009р. по 04.11.2010р., про що складено акт від 25.05.2011р. №672/231/30001794.

Висновками зазначеного акта перевірки встановлено, що позивачем порушено п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в періоді, що перевірявся на загальну суму 18677грн.

За наслідками проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011р. №0000232310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 23334грн., в т.ч. 18667грн. основного платежу та 4667грн. штрафних санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було включено до податкового кредиту IV кв. 2009р.- IIІ кв. 2010р. суми ПДВ за податковими накладними, виписаними ПП «Універсалбуд» та ТОВ «Іртас».

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Технопак» було укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «Іртас». На виконання умов усного договору ТОВ «Іртас» було виписано видаткові накладні: від 01.06.2010р. №РН-0086 на продаж гідромеханічної коробки передач на суму 28000грн., від 19.08.2010р. №РН-0705 на продаж валу в комплекті з підшипниками на загальну суму 12600грн, від 02.09.2010р. на продаж віконних решіток на загальну суму 18000грн. та відповідно податкові накладні: від 01.06.2010р. №1364, від 01.06.2010р. №1365, від 19.08.2010р. №2440, від 02.09.2010р. №2902. Сума ПДВ обчислена з вартості придбаних у ТОВ «Іртас» товарів, включалася позивачем до податкового кредиту відповідних періодів на загальну суму 10566,67грн.

Крім того, позивачем укладено договір купівлі-продажу з ПП «Універсалбуд», на виконання умов якого ПП «Універсалбуд» виписано видаткову накладну від 23.12.2009р. №РН-0281 на продаж товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 15000грн., від 10.03.2010р. на продаж товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 4800грн. Сторонами підписано акт виконаних робіт від 30.10.2010р. на загальну суму 28800грн. та податкові накладні від 23.12.2009р. №672, від 30.10.2010р. №464, від 10.03.2010р. №245. Сума ПДВ, обчислена з вартості придбаних ТМЦ у ПП «Універсалбуд» включалася позивачем до податкового кредиту в сумі 8100грн.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

При цьому, згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

Як вказує суд апеляційної інстанції, в ході проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Іртас» встановлено, що у ТОВ «Іртас» відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які б приймали участь у здійсненні господарських операцій, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг).

Крім того, ТОВ «Іртас» не подано декларації з податку на додану вартість за квітень-листопад 2010р., чим порушено вимоги п.п.4.1.1 п.п.4.1.4 п. 4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами».

Під час розслідування кримінальної справи встановлено, що керівником та головним бухгалтером ТОВ «Іртас» в період з 01.01.2009р. по 07.02.2011р. була зареєстрована ОСОБА_1, яка заперечувала свою причетність до будь-якої господарської діяльності вказаного підприємства, а також свою причетність до підписання бухгалтерської документації ТОВ «Іртас».

Що стосується контрагента ПП «Універсалбуд», то проведеною податковим органом перевіркою встановлено, що керівником вказаної юридичної особи є ОСОБА_2, який надав пояснення, в якому йшлося про те, що з березня 2010р. ПП «Універсалбуд» жодної діяльності не здійснює, а документи фінансово-господарської діяльності підприємства, статутні документи, печатка ПП «Універсалбуд» втрачені.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла вірного висновку, що податкові накладні, виписані від імені ПП «Універсалбуд» та ТОВ «Іртас» не можуть бути враховані у складі податкового кредиту позивача.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопак» - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ М.І. Костенко