Постанова № 32896746, 06.08.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1165/13-a

06 серпня 2013 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Костецькій Н.Т.

за участю:

представника позивача - Лочман Я.О., Лошенюк О.Ю., Матюха О.В.;

представників відповідача - не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг»

до Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 лютого 2013 року № 0000012200, № 0000032200, № 0000062200; від 15 травня 2013 року № 0000862200, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг» (надалі по тексту - ТОВ «Мрія-Лізинг» або позивач) звернулося до суду з позовом до Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби (надалі по тексту - Гусятинська МДПІ, податковий орган або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року № 0000032200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних осіб на загальну суму 1 223 832,75 грн.

До початку судового розгляду справи позивачем змінено позовні вимоги. Позивач, зокрема, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Гусятинської МДПІ від 19 лютого 2013 року № 0000012200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10 495 740,50 грн.; № 0000032200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних осіб на загальну суму 1 223 832,75 грн.; № 0000062200 про застосування штрафних санкції за порушення обігу готівки на загальну суму 19 900 802,32 грн.; від 15 травня 2013 року № 0000862200 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 року на загальну суму 12 307 493 грн.

В обґрунтування змінених позовних вимог представники позивача зазначили, що не погоджуються із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 19 лютого 2013 року та від 15 травня 2013 року в зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми Податкового кодексу України та інших законодавчих актів відповідно до спірних правовідносин, не дослідив належним чином фактичні обставини, що мали значення для правильного застосування норм законодавства.

І. Щодо нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10 495 740,50 грн., яке визначено в податковому повідомленні-рішенні від 19 лютого 2013 року № 0000012200 в ході судового слухання позиція сторін полягала в наступному:

1) Позивач не погоджується з висновками акту перевірки про порушення ним пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в періоді з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. у зв'язку з віднесення до складу валових витрат 10 320 000 грн., а також про порушення ним пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 142.1 ст. 142 ПК України в періоді з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р. у зв'язку з віднесенням до складу витрат 12 000 000 грн., оскільки зазначені витрати були здійснені ТОВ «Мрія-Лізинг» саме як компенсація за фактично відпрацьований час працівниками позивача - заступниками директора. Дані обставини позивач підтвердив належними доказами: штатним розписом, наказами по особовому складу про призначення та про звільнення, журналом реєстрації наказів по особовому складу, табелем фактично відпрацьованих днів/годин, посадовими інструкціями, касовими ордерами. Відтак, представники позивача вважають, що дані витрати правомірно були включені ТОВ «Мрія-Лізинг» до складу витрат в податкових деклараціях з податку на прибуток.

У зв'язку із цим позивач також вважає неправомірними висновки перевірки про порушення ТОВ «Мрія-Лізинг» в І кварталі 2011 року пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з включенням до складу валових витрат 62 264 грн., а також про порушення п. 142.1 ст. 142 ПК України в ІІ кварталі 2011 року у зв'язку з включенням до складу витрат 63 521 грн., оскільки зазначені суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування були нараховані ТОВ «Мрія-Лізинг» на суми заробітної плати заступників директора в порядку, встановленому законодавством, що дає підстави позивачу відобразити їх у податковому обліку з податку на прибуток.

Гусятинська МДПІ заперечила проти цього, вказавши, що зазначені виплати були здійснені без документальних доказів, що такі виплати було проведено як компенсація за фактично відпрацьований час працівниками позивача - заступниками директора. У зв'язку з цим відповідачем дані виплати були кваліфіковані як фінансування особистих потреб фізичних осіб.

2) Позивач також не погоджується з висновками про порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України у зв'язку з віднесенням ним у період з ІІ кварталу 2011 року по ІІ квартал 2012 року до складу витрат суми 10 262 043 грн., що була сплачена позивачем ТОВ «Юридична фірма «Астерс» за послуги по суборенді нежитлового приміщення (частина нежилих приміщень ХV поверху Офісно-житлового комплексу, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 19/21), а також як відшкодування вартості його утримання, відшкодування вартості спожитого газу, електроенергії та води. Позивач наголошує, що дані витрати підлягають включенню до складу витрат на підставі пп. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України, а також зауважує, що в ході проведення перевірки ТОВ «Мрія-Лізинг» були надані документи, що підтверджували використання приміщення в господарської діяльності позивача. Зокрема позивачем надано зовнішньоекономічні контракти на поставку імпортного обладнання, в яких підтверджено укладання договорів в м. Києві, акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг). Представниками позивача наголошено, що ТОВ «Мрія-Лізинг» не включались до складу витрат та податкового кредиту з ПДВ суми витрат та ПДВ по паркуванню.

Представники Відповідача заперечують проти цього, і вказують, що ТОВ «Мрія-Лізинг» до перевірки не надавались документальні докази, що підтверджують фактичне використання позивачем суборендованого приміщення в його господарській діяльності. А також вказали на відсутність наказів на відрядження до м. Києва директора ОСОБА_4, який підписав зовнішньоекономічні договори, та відсутність доказів реєстрації або взяття на облік в органі державної податкової служби за місцезнаходженням орендованого майна. За таких обставин представники відповідача вважають, що відповідачем були порушені пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

3) Позивач також не погоджується з висновками Гусятинської МДПІ про порушення ТОВ «Мрія-Лізинг» пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.2 ст. 141 ПК України у зв'язку з включенням до складу витрат суми 2 139 223 грн. - відсотків, нарахованих на позику від засновника-нерезидента «Мрія Агро-Холдинг Паблік Лімітед». Представник позивача зауважив, що в п. 141.2 ст. 141 ПК України йдеться про два види процентів: про проценти за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь засновника-нерезидента та пов'язаних з ними осіб, а також про проценти від розміщення власних активів. Проценти від розміщення власних активів не підпадають під визначення дефініції пп.14.1.206 п. 14 ст. 14, п. 141.2 ст. 141 ПК України. Представниками позивача надані докази того, що протягом періоду з 2011 року по І півріччя 2012 року ТОВ «Мрія-Лізинг» був отриманий дохід у вигляді процентів від розміщення власних активів, а саме дохід від розміщення грошових коштів на банківських рахунках з щомісячним нарахуванням доходу у вигляді процентів в обсязі 76 633 грн. У зв'язку з цим, позивач вважає, що висновки про відсутність у ТОВ «Мрія-Лізинг» права на включення до складу витрат 2 139 223 грн. процентів нарахованих за позиками, отриманими від засновника - нерезидента являються неправомірними.

Представники відповідача заперечують проти цього, вказують, що у позивача відсутні доходи від розміщення власних активів у вигляді процентів, які б відповідали тлумаченню процентів, що міститься в пп.14.1.206 п. 14 ст. 14, п. 141.2 ст. 141 ПК України. У зв'язку з цим вважають, що у ТОВ «Мрія-Лізинг» немає підстав для застосування п. 141.2 ст. 141 ПК України.

4) Представниками позивача також заперечуються висновки Гусятинської МДПІ щодо завищення ТОВ «Мрія-Лізинг» витрат в загальній сумі 9 031 971 грн. за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р., у зв'язку з порушенням п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України. В обґрунтування своєї позиції він посилається на те, що тимчасова податкова різниця, яка виникла у позивача станом на 01.04.2011 р. визначалась ним як різниця станом на 01.04.2011 р. між балансовою вартістю усіх груп основних фондів за даними податкового обліку та балансовою вартістю усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку. Крім того, вважають, що податковий орган неправомірно не врахував заниження ним витрат на амортизаційні відрахування основних засобів в розмірі 3 807 638 грн., що підлягали включенню до складу собівартості реалізованих товарів та послуг. На підтвердження своєї позиції ТОВ «Мрія-Лізинг» надано декларації з податку на прибуток з додатками за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р., договори щодо купівлі-продажу основних засобів, первинні та розпорядчі документи, вантажні митні декларації на імпорт основних засобів, результати дослідження щодо правомірності нарахування амортизації та визначення балансової вартості основних засобів ТОВ «Мрія-Лізинг» за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р., проведені суб'єктом аудиторської діяльності ТОВ «Консул».

Представниками відповідача надані заперечення, в яких зазначено, в порушення пп. 138.12.2 п. 138.12 ст. 138, п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України ТОВ «Мрія-Лізинг» неправомірно включено до складу витрат амортизацію тимчасової податкової різниці. На підтвердження цього в запереченнях на позов навів дані податкового та бухгалтерського облік, на підставі яких були зроблені висновки про допущення порушень.

ІІ. Щодо нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних осіб на загальну суму 1 223 832,75 грн. (основний платіж 1 163 279,00 грн.; фінансова санкція 60 553,75 грн.), визначеному в податковому повідомленні-рішенні 19 лютого 2013 року № 0000032200, в ході судового слухання позиція сторін полягала в наступному:

Представники позивача стверджують, що ТОВ «Мрія-Лізинг» не здійснювала виплати процентів по товарному кредиту на користь «CLAAS GLOBAL Sales GmbH», «Holmer Maschinenbau GmbH», «MAN Truck & Bus AG», оскільки відбулося переуступлення боргу від «CLAAS GLOBAL Sales GmbH» та «MAN Truck & Bus AG» на Landesbank Baden-Wurttenberg, а також від «Holmer Maschinenbau GmbH» на Rabobank. В ході розгляду справи позивачем була надана інформація щодо обставин відступлення імпортерами обладнання прав вимоги на користь банків та щодо прав банків як нових кредиторів. Також позивач зазначає, що первинним документом, що встановлює особу, яка отримала від ТОВ «Мрія-Лізинг» відсотки по товарному кредиту, є SWIFT-повідомлення, в полі 59 «BENEFICIARY» яких прямо вказано на бенефіціарного отримувача доходу.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно залишив поза увагою умови контрактів та інші документи, за якими відбулась заміна сторони в зобов'язані, проте зробив висновки на підставі неналежних доказів: даних рахунку 6342 «Розрахунки з іноземними постачальниками основних засобів»; банківських виписках; податкових звітах про виплачених доходи нерезидента. Також вказує, що встановити бенефіціарного отримувача з банківських виписок не можливо, адже вони не містять інформації про отримувача платежу.

Крім того, позивач пояснив, що оскільки Landesbank Baden-Wurttenberg і Rabobank на момент отримання від ТОВ «Мрія-Лізинг» виплат по відсотках по товарному кредиту, були резидентами країн (відповідно, ФРН та Нідерландів), з якими укладено міжнародні договори України, позивач як податковий агент в силу п. 103.2 ст. 103 ПК України мав право самостійно застосовувати зменшену ставку оподаткування (2%) при виплаті доходу нерезидентам, оскільки вони є бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) доходу.

Представники позивача заперечують проти цього, оскільки вважають, що заниження ТОВ «Мрія-Лізинг» податку на прибуток та порушення норм ПК України були допущені позивачем у зв'язку з неправомірним застосуванням зменшеної ставки податку при виплаті процентів по товарному кредиту. Вважає, що бенефіціарним отримувачем доходів були не банківські установи, а постачальники обладнання «CLAAS GLOBAL Sales GmbH», «Holmer Maschinenbau GmbH», «MAN Truck & Bus AG», щодо яких позивачем не представлено довідок (або їх нотаріально завірених копій), які б підтверджували, що дані нерезиденти є резидентами країни, з якою укладено міжнародний договір України. Представники відповідача повідомили, що факти виплати ТОВ «Мрія-Лізинг» процентів по товарному кредиту на імпортерів обладнання, а не на банківські установи, що здійснювали фінансування даних операцій, підтверджується даними рахунку 6342 «Розрахунки з іноземними постачальниками основних засобів»; банківськими виписками; податковими звітами про виплачені доходи нерезидента. Представники відповідача пояснили, що висновки щодо періоду переуступки зроблені на підставі податкових звітів, без урахування зовнішньоекономічних контрактів, у зв'язку з ненаданням їх в перевірку.

ІІІ. Щодо прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року № 0000062200 про застосування штрафних санкції за порушення обігу готівки на загальну суму 19 900 802,32 грн. сторони визначили свої наступні правові позиції:

Позивач не погоджується з висновками перевірки, в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що наведена в акті перевірки інформація стосовно видачі з каси підприємства заробітної плати працівникам ТОВ «Мрія-Лізинг» не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки готівкові кошти (заробітна плата) видавалася касиром не безпосередньо працівникам згідно розрахункових відомостей, а уповноваженим особам, інформація про яких зазначена у видаткових касових ордерах. Пояснив, що уповноважені особи діяли за довіреностями, оформленими у встановленому порядку згідно із законодавством України. Представники позивача вказують, що при встановлені порушень Гусятинською МДПІ не враховано, що отримання заробітної плати відбувалось на підставі довіреностей на отримання заробітної плати, виписаних вказаними особами. Дані обставини підтверджує змістом касових ордерів, де перед підписом про одержання готівки зроблений напис «за довіреністю», а також змістом довіреностей, доданих до кожного видаткового касового ордера. В підтвердження цих тверджень представниками позивача надано відповідні докази: прошиту касову книгу за 2011 рік; видаткові касові ордери; довіреності. У зв'язку з цим позивач вважає неправомірним притягнення до відповідальності за недотримання ліміту залишку готівки в касі на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95.

Представники податкового органу в судовому засіданні пояснили, що в даті податкового повідомлення-рішення № 0000062200була допущена описка (замість 2013 року, вказано 2012 рік). Також представники відповідача позов не визнали, проти його задоволення заперечили, подавши письмові заперечення та пояснивши, що податкове повідомлення - рішення від 19 лютого 2013 року № 0000062200 про застосування штрафних санкції за порушення обігу готівки на загальну суму 19 900 802,32 грн. є законним, оскільки в ході проведення перевірки було встановлено, що в відомостях на виплату грошей працівники засвідчували отримання готівкових коштів (заробітної плати) своїми підписами одержувача, проте згідно з одержаної інформації з інтегрованої міжвідомчої інформаційної системи «Аркан» про перетин державного кордону України, вищезазначені працівники не перебували не території України, а тому не могли отримувати з каси підприємства готівкові кошти (заробітну плату). Відмітки у відомостях на виплату грошей «за довіреністю» відсутні. Ці обставини стали підставою для висновків про порушення позивачем щодо перевищення ліміту залишку готівки в загальній сумі 9 950 401,16 грн.

IV. Щодо прийняття Гусятинською МДПІ податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2013 року № 0000862200 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 року на загальну суму 12 307 493 грн. в ході судового слухання позиція сторін полягала в наступному:

Позивач заперечує проти висновків перевірки щодо порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України у зв'язку із включенням до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 4 482 801,51 грн., оскільки відображення в податковому обліку з ПДВ відбувалось на підставі оригіналів належно оформлених податкових накладних, в яких містились всі обов'язкові реквізити, у т.ч. код УКТ ЗЕД. Представник позивача пояснив, що у зв'язку із змінами в законодавстві були впроваджені додаткові вимоги щодо наявності в податкових накладних коду УКТ ЗЕД як обов'язкового реквізиту. Але на практиці платники податків були змушені вносили новий реквізит до старої форми податкової накладної, яка не передбачала окремого стовпчика. Також зазначає, що платники податків не мали фактичної можливості перевірити в Єдиному реєстрі податкових накладних внесення такого реквізиту, як код КЕТ ЗЕД, оскільки така інформація в квитанції не позначалась.

Представники відповідача заперечили проти цього, вказавши, що податковий кредит з ПДВ, в порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України, був сформований ТОВ «Мрія-Лізинг» на підставі невірно оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», ТОВ «Механі К», ТОВ «ОТП Лізинг», оскільки відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних не вказаний код УКТ ЗЕД по імпортованому товару (с/г техніка).

Також представники позивача не визнали висновків перевірки щодо порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України у зв'язку із включенням до податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 1 374 733,71 грн., на підставі невірно оформлених податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_6, в яких відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних не вказаний код УКТ ЗЕД по імпортованому товару (паливно мастильні-матеріали). Представники позивача навели аналогічні доводи, в обґрунтування позовних вимог, а також долучили до матеріалів справи листа ФОП ОСОБА_6 на ім'я податкового органу, яким він підтвердив, що помилка в копіях податкових накладних, наданих при проведенні зустрічної звірки, була спричинена технічними проблемами в програмному забезпеченні, що виникли у період приведення його у відповідність до змін в податковому законодавстві.

Представники відповідача заперечили проти цього, вказавши, що податковий кредит з ПДВ, в порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України, був сформований ТОВ «Мрія-Лізинг» на підставі невірно оформлених податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_6, в яких відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних не вказаний код УКТ ЗЕД по імпортованому товару (ПММ).

Представники позивача не згодні з висновками перевірки щодо порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України у зв'язку із включенням до податкового кредиту сум ПДВ у розмірі суму 2 550 315,30 грн. від послуг суборенди офісного приміщення по договору з ТОВ «Юридична фірма «Астрес». В цій частині представниками позивача висловлено аргументи аналогічні тим, що наводились, при обґрунтуванні позовних вимог про неправомірність нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, яке визначено в податковому повідомленні-рішенні від 19 лютого 2013 року № 0000012200.

Відповідач вважає, що позивачем було допущено порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України у зв'язку із включенням до податкового кредиту сум ПДВ у розмірі суму 2 550 315,30 грн. від послуг суборенди офісного приміщення по договору з ТОВ «Юридична фірма «Астрес», у зв'язку з відсутністю доказів використання офісу в господарській діяльності. Мотиви даної позиції податкового органу аналогічні тим, що наводились при обґрунтуванні правомірності нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, яке визначено в податковому повідомленні-рішенні від 19 лютого 2013 року № 0000012200.

Представниками позивача не визнається порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України у зв'язку із включенням до податкового кредиту сум ПДВ нарахованого на послуги, отримані від нерезидентів на суму 2 885 978 грн. у зв'язку з наявністю первинних документів, що засвідчують нарахування процентів по товарному кредиту. В обґрунтування нарахування відсотків по товарному кредиту позивачем надано: договори з додатками, листування з нерезидентами, бухгалтерські довідки, наказ про облікову політику підприємства. Позивач в заяві про збільшення позовних вимог зазначив, що оскільки відповідно до вимог ст. ст. 187, 201, 208 ПК України операції з нарахування та виплати ТОВ «Мрія-Лізинг» нерезидентам відсотків по товарному кредиту були двічі відображені в податковому обліку з ПДВ: спочатку у складі податкових зобов'язань з ПДВ, а потім у складі податкового кредиту ПДВ наступного звітного періоду, відповідач мав відкоригувати не тільки податковий кредит, але і податкові зобов'язання з ПДВ в частині згідно з п. 86.10 ст. 86 ПК України.

Відповідач заперечив проти цього, пославшись на норми п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, пов'язані зі встановленням пі час перевірки порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України у зв'язку із включенням до податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 344 414 грн. нарахованого на послуги, отримані від нерезидентів місце постачання яких розташоване на митній території України, представники позивача надали до матеріалів справи податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит з ПДВ по послугах, що постачаються нерезидентами. Представники зазначили, що дані документи також були надані відповідачу в ході проведення перевірки, що засвідчує п. 3 Реєстру документів ТОВ «Мрія-Лізинг».

Представники відповідача заперечують проти позову в цій частині, оскільки вважають, що позивачем був порушений п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України та неправомірно включений до податкового кредиту сум ПДВ нарахованого на послуги, отримані від нерезидентів, у зв'язку з відсутністю податкових накладних на суму 344 414 грн.

Представники позивача також просять суд визнати неправомірними висновки перевірки щодо допущення ТОВ «Мрія-Лізинг» самостійної помилки при формуванні рядка 24 декларації з податку на додану вартість на загальну суму 667 725 грн., оскільки відповідачем не взято до уваги показники Уточнюючих розрахунків в частині їх впливу на формування суми від'ємного значення з ПДВ, які відповідно до порядків заповнення декларації відображалися у р. 24 Деклараціях з ПДВ (Розділ ІІІ), форма якої затверджена ДПА України від 25.01.2011 р. № 41. Крім того, представники позивача звертають увагу суду на те, що в порушення п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного, та іншого законодавства, затвердженого ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, акт перевірки, в розділі, де описані порушення з податку на додану вартість, взагалі не міститься інформації, яку норму ПК України ТОВ «Мрія-Лізинг» порушено та якими аргументами це обумовлено.

Представники відповідача заперечують проти цього, вказують, що помилки при формуванні рядка 24 декларації з податку на додану вартість на загальну суму 667 725 грн. були допущені у зв'язку з тим, що показники Уточнюючих розрахунків не вплинули на дані податкової звітності період, що охоплювався перевіркою.

З врахуванням викладеного, представники позивача підтримають позов в повному обсязі, та посили суд задовольнити позов, скасувати спірні податкові повідомлення-рішення. А представники Гусятинської МДПІ вважають висновки викладені в акті перевірки правомірними, а податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки, законними і обґрунтованими, а тому просили суд відмовити в задоволенні позову.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, та які витребовувалися судом.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Гусятинською МДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг» (код ЄДРПОУ 35855770) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року валютного та іншого законодавства за період за 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, результати якої оформлені актом від 25.01.2013 року № 35/22/35855770.

Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення, з якими не погоджується позивач:

пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1 п.5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.138.2, пп.138.12.2 п.138.12 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.141.2 ст.141, п.142.1 ст.142, п.6 підрозділу 4 розділу XX ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року та занижено податок на прибуток всього в сумі 10 121 401 грн.;

п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування, включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 24 декларації) за червень 2012 року всього у сумі 23 906 129 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) за червень 2012 р. в сумі 184 567 грн.;

п. 103.1, п. 103.2, п. 103.4 ст. 104, п. 160.2 ст. 160 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи, виплачені нерезиденту з джерелом походження з України всього в сумі 1 163 279 грн.;

пп. 2.8, 2.9 гл. 2, п. 3.5 гл. З Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320, в результаті чого встановлено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі в сумі 9 950 401,16 грн.

За наслідками документальної перевірки ТОВ «Мрія-Лізинг» на підставі акту перевірки Гусятинською МДПІ були прийняті податкові-повідомлення рішення від 19 лютого 2013 року:

- № 0000012200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10 495 740,50 грн. (основний платіж 10 121 401,00 грн.; фінансова санкція 374 339,50 грн.);

- № 0000032200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних осіб на загальну суму 1 223 832,75 грн. (основний платіж 1 163 279,00 грн.; фінансова санкція 60 553,75 грн.);

- № 0000042200 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 року на загальну суму 16 243 007,00 грн.;

- № 0000052200 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 року на загальну суму 7 663 122,00 грн.

- № 0000062200 про застосування штрафних санкції за порушення обігу готівки на загальну суму 19 900 802,32 грн.

Не погоджуючись з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду скарги від 29.04.2013 року № 4333/10/10-207/129 ДПС у Тернопільській області податкове повідомлення-рішення Гусятинської МДПІ від 19 лютого 2013 року № 0000052200 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 року на загальну суму 7 663 122,00 грн. відкликано (на підставі п. 39.15 ст. 39 ПК України), а також скасовано податкове повідомлення-рішення Гусятинської МДПІ від 19 лютого 2013 року № 0000042200 в частині 3 935 514 грн. зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, та залишено без змін податкові повідомлення-рішення Гусятинської МДПІ від 19 лютого 2013 року № 0000012200, № 0000062200.

З врахуванням вищенаведеного рішення ДПС в Тернопільській області Гусятинською МДПІ 15 травня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000862200 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 року на загальну суму 12 307 493 грн., внаслідок чого відповідно до п. 5.3 Порядку направлення (вручення) органом державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. № 1236 податкове повідомлення-рішення Гусятинської МДПІ від 19 лютого 2013 року № 0000042200 з 20.05.2013 року вважається відкликаним.

Зазначені вище обставини стали підставою для уточнення ТОВ «Мрія-Лізинг» позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення МДПІ від 15 травня 2013 року № 0000862200 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 року на загальну суму 12 307 493 грн.

І Аналізуючи податкове повідомлення-рішення № 0000012200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10 495 740,50 грн., суд вважає його неправомірним та таким, що підлягає скасуванню виходячи з наступного:

Враховуючи те, що охоплений перевіркою період був як до 1 січня 2011 року так і після, суд до спірних правовідносин застосовує як положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» так і Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення № 0000012200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10 495 740,50 грн. було прийнято у зв'язку з встановленням перевіркою порушення пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1, п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п. 138.2 пп. 138.12.2 п. 138.12 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. 141.2 ст. 141, п. 142.1 ст. 142, п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновків, що в період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. в порушення пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1, п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Мрія-Лізинг» включило до складу валових витрат 10 320 000 грн., а також в період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р. в порушення пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 142.1 ст. 142 ПК України включило до складу витрат 12 000 000 грн., оскільки зазначені виплати були здійснені без документальних доказів, що такі виплати було проведено як компенсація за фактично відпрацьований час працівниками позивача - заступниками директора. У зв'язку з цим відповідачем дані виплати були кваліфіковані як фінансування особистих потреб фізичних осіб.

У зв'язку з цим податковий орган також прийшов до висновку, що в порушення пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Мрія-Лізинг» в І кварталі 2011 року включено до складу валових витрат 62 264 грн., та в порушення п. 142.1 ст. 142 ПК України в ІІ кварталі 2011 року включено до складу витрат 63 521 грн. нарахувань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми нарахувань заступникам директора у вигляді заробітної плати.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного:

В ході розгляду даної справи судом було встановлено, що зазначені вище витрати, що відображені в податковому обліку позивача, були понесені ним на оплату праці фізичних осіб (заступників директора). До матеріалів справи долучені штатні розписи ТОВ «Мрія-Лізинг» від 03.01.2011 року та 01.02.2011 року, якими затверджені назви посад, чисельність працівників і оклади по кожній посаді, у тому числі чотири посади заступника директора.

З матеріалів справи, а саме наказів по особовому складу про призначення та про звільнення, що зареєстровані у відповідному журналі, що ведеться на підприємстві, витяг з якого долучено позивачем до матеріалів справи, вбачається, що фактично на посадах заступників директора ТОВ «Мрія-Лізинг» за сумісництвом працювали чотири особи з окладом згідно штатного розпису.

В ході розгляду справи судом встановлено, що організація обліку робочого часу, фактично відпрацьованого кожним працівником ТОВ «Мрія-Лізинг», у тому числі заступниками директора, протягом періоду, що перевірявся, забезпечувався за допомогою табелю фактично відпрацьованих днів/годин за формою, що затверджена Наказом Державного комітету статистики від 05.12.2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».

Судом взято до уваги зауваження позивача, що в розділі 3.8 акту перевірки відповідачем вказано, що за наслідками проведеної перевірки дотримання вимог Кодексу законів про працю, Закону України «Про оплату праці», вимог бухгалтерського, статистичного, фінансового, виробничого діючого законодавства, вимог трудового законодавства, стосовно оформлення трудових взаємовідносин та обліку робочого часу, порушень в обліку робочого часу перевіркою не встановлено.

На підставі наданих документів та пояснень представників позивача судом встановлено, що дані з табелю щодо відпрацьованого часу заступниками директора використовувались для розрахунку заробітної плати за конкретний період. Факт виплати заробітної плати підтверджений видатковими касовими ордерами, які досліджено судом в ході розгляду даної справи.

Під час розгляду справи також було встановлено, що конкретний перелік посадових обов'язків заступників директора ТОВ «Мрія-Лізинг» визначався посадовими інструкціями, якими були регламентовані організаційно-правовий статус заступників директора як працівників, їх конкретних завдань та обов'язків, прав, відповідальності. Зі змісту посадових інструкцій, долучених до матеріалів справи, вбачається, що посадові обов'язки кожного із заступників директора полягали у виконанні обов'язків директора під час його відсутності (відпустки, хвороби, звільнення тощо), але разом з тим, крім необхідності заміщення, кожен з заступників виконував певні роботи за визначеними напрямками з управління організацією чи забезпечення діяльності підприємства.

Юридична сила та доказовість зазначених вище документів в повній мірі забезпечена наявністю в них всіх передбачених обов'язкових реквізитів.

Твердження відповідача, що в ході проведення перевірки позивачем не було надано підтверджуючих документів, що засвідчують нарахування та виплату заступникам директора заробітної плати за виконання ними функцій (виконання будь-яких робіт, службових обов'язків тощо) спростовує інформація з реєстру документів ТОВ «Мрія-Лізинг», що були надані службовим особам Гусятинської МДПІ в ході проведення планової документальної перевірки, а також пояснення позивача від 24.01.2013 р., що були надані на запит Гусятинської МДПІ від 15.01.2013 року № 213/22-016, в яких ТОВ «Мрія-Лізинг».

Факт дослідження ревізорами всіх необхідних документів, у тому числі табелів робочого часу та посадових інструкцій, підтверджується тим, що ними була визнана правомірність включення витрат, що були понесені ТОВ «Мрія-Лізинг» на оплату праці всіх працівників товариства, за виключенням заступників директора та інформації, наведеної відповідачем в п. 2.3 акту перевірки щодо відсутності порушень в обліку робочого часу.

Стандарт 4 «Відсутність первинних документів», визначеного в Методичних вказівках про визначення стандартів якості контрольно-перевірочної роботи, затверджених наказом ДПА України від 02.12.2005 року № 540, встановлює, що не допускається висловлювання позитивної оцінки щодо правомірності визначення податкових зобов'язань платника податку у випадку, якщо не всі належні первинні документи або облікові регістри були надані для перевірки, за виключенням випадків, якщо такі документи втрачені, викрадені або зіпсовані в податковому періоді, який передує періоду, в якому здійснюється перевірка, або пізніше». «Позитивна оцінка вважається висловленою навіть у тому випадку, якщо вона не вказана безпосередньо в акті перевірки.

Таким чином, висновки перевірки вказують на те, що наданих ТОВ «Мрія-Лізинг» документальних доказів проведення виплат як компенсації за фактично відпрацьований час достатньо для підтвердження витрат всіх без виключення працівників.

Суд зазначає, що в порушення ст. 72 КАСУ, відповідачем не надано жодних доказів в спростування того, що ТОВ «Мрія-Лізинг» здійснювало оплату праці заступників директора за фактично відпрацьований час.

Згідно з пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Трудовий договір, згідно зі ст. 21 Кодексу законів про працю України, - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 94 Кодексу Законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що заступники директора є працівниками ТОВ «Мрія-Лізинг», яким власник або уповноважений зобов'язаний виплачувати винагороду за виконану ним роботу.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Згідно з пп. 5.6.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону з урахуванням норм п. 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники).

В пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що дані, що засвідчують фактично відпрацьований час заступниками директора, містяться в досліджених під час розгляду справи посадових інструкціях та табелях, на підставі яких обліковувався робочий час на товаристві. Витрати на оплату праці фізичних осіб - заступників директорів, що перебувають у трудових відносинах з ТОВ «Мрія-Лізинг», підтверджені відповідними розрахунковими документами.

Згідно з пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку належать суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані в порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п. 142.1 ст. 142 ПК України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року N 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В листі ДПА України від 27.04.2011 року N 11957/7/15-0317 «Про надання консультацій» зазначено, що платники податку на прибуток підприємств за наявності на підприємстві лише трудових договорів (угоди) з працівниками мають право включати до складу витрат лише витрати на оплату праці, які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру за умови документального підтвердження відповідних витрат.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що ТОВ «Мрія-Лізинг» були включені до складу витрат витрати на оплату праці заступників директора відповідно до пп. «б» пп. 138.10.2 п. 138.8 ст. 138 ПК України, згідно з яким до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу.

Дані витрати підтверджені позивачем з дотриманням п. 44.1 ст. 44 ПК України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З врахуванням викладеного, суд погоджується в даному випадку з висновком позивача щодо відсутності порушення вимог пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1, п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 142.1 ст. 142 ПК України.

В акті перевірки відповідач дійшов висновків, що в порушення ТОВ «Мрія-Лізинг пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України» включало з ІІ кварталу 2011 року по ІІ квартал 2012 року до складу витрат суму 10 262 043 грн., сплачену за послуги по суборенді нежитлового приміщення, відшкодування вартості його утримання, паркування, відшкодування вартості спожитого газу, електроенергії та води, які не відносяться до складу витрат, оскільки в ході проведення перевірки позивачем не надано підтверджуючих документів щодо використання цього приміщення в господарської діяльності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Мрія-Лізинг» та ТОВ «Юридична фірма «Астерс» був укладений договір суборенди від 03.02.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 95.

За умовами договору суборенди ТОВ «Юридична фірма «Астерс» як Суборендодавець передає у суборенду, а ТОВ «Мрія-Лізинг» як Суборендар приймає у Суборендодавця Приміщення на строк суборенди та на оплатній основі.

Згідно з п. 1.19 Договору Приміщення - частина нежилих приміщень ХV поверху Офісно-житлового комплексу, що складає приміщення № 1 (групи приміщень № 60, площею 647,8 кв. м., розташованому за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 19/21).

Відповідно до п. 4.2 Договору суборендна плата складає 363,6 грн., без урахування ПДВ на місяць за 1 квадратний метр корисної площі Приміщень.

ТОВ «Юридична фірма «Астерс» як Суборендодавець даним договором надав ТОВ «Мрія-Лізинг» (його співробітникам, гостям та клієнтам Суборендаря) право користування Приміщеннями з метою розміщення офісу Суборендаря відповідно до умов цього Договору.

За умовами Договору протягом строку Суборенди Суборендодавець надає Суборендарю послуги з паркування з розрахунку 9 паркувальних місць. Плата за послуги з паркування визначені п 2.3 договору.

Відповідно до п.1.12, п. 2.1 Договору актом приймання-передачі приміщень від 01.03.2013 р. Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв Приміщення у день підписання акту.

На підставі актів приймання-передачі робіт (послуг) ТОВ «Мрія-Лізинг» включило до складу витрат 10 262 043 грн. за період з ІІ кварталу 2011 року по ІІ квартал 2012 року.

З акту перевірки вбачається, що відповідач дійшов висновку, що у ТОВ «Мрія-Лізинг» відсутнє право на включення до складу витрат 10 262 043 грн. вартості послуг по суборенді за договором суборенди з ТОВ «Юридична фірма «Астерс», у зв'язку з ненаданням ТОВ «Мрія-Лізинг» до перевірки документальних доказів, що підтверджують фактичне використання суборендованого приміщення в господарській діяльності товариства, не забезпеченням реєстрації або взяттю на облік в органі державної податкової служби за місцезнаходженням орендованого майна, відповідно до вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Суд не погоджується з такими висновками перевірки, виходячи з наступного:

Витрати, згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ДПС України в листі від 06.05.2011 року N 742/11/13-11 роз'яснила, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та / або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів і послуг, які їм придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

З пояснень позивача, доданих до матеріалів справи, вбачається, що оренда приміщення у м. Києві спричинена необхідністю забезпечення господарської діяльності ТОВ «Мрія-Лізинг» - здійснення операцій фінансового лізингу, оренди, надання транспортних послуг, продажу сільськогосподарської техніки, оскільки така діяльність потребує закупівлі техніки та обладнання, в першу чергу, іноземного виробництва. Реалізація господарської діяльності забезпечувалась за допомогою оформлення та укладання зовнішньоекономічних договорів з іноземними партнерами - світовими лідерами з виробництва сільгосптехніки (до матеріалів справи долучено договори з Claаs Global Sales GmbH, Grimme Landmaschinenfabrik GmbH&Co.KG, Holmer Maschinenbau, John Deere International GmbH та іншими), що припускає проведення комерційних переговорів, зустрічей, спільних нарад високого міжнародного рівня. Дані зовнішньоекономічні контракти досліджуватись відповідачем, що доводять опис контрактів в п. 3.4 акту перевірки та реєстр імпортних контрактів в п. 3.9 акту перевірки.

Також, з акту перевірки вбачається, що відповідачем підтверджений факт здійснення даної господарської діяльності: зокрема відповідачем зазначено, що на формування показників, відображених у рядку 02 Декларації» «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р. у загальній сумі 332 381 091 грн. мало вплив здійснення операцій із надання сільськогосподарської техніки, вантажних автомобілів та іншої спецтехніки в оперативний лізинг, надання послуг по перевезенню вантажів, реалізації с/г техніки.

Відтак, судом встановлено, що оренда офісу в м. Києві відповідає основній меті діяльності ТОВ «Мрія-Лізинг», оскільки даний офіс був використаний при укладенні зовнішньоекономічних договорів, на підставі яких було придбане потрібне для здійснення господарської діяльності позивача імпортне обладнання. Дослідивши тексти вказаних зовнішньоекономічних договорів, суд встановив факт їх укладання договорів в м. Києві.

Суд вважає неправомірними твердження відповідача, що інформація про місце укладання договору спростовується тим, що до перевірки не надано наказів на відрядження директора ОСОБА_4, який підписав дані договори, оскільки Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Проте якщо постійна робота працівників проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, то службові поїздки таких осіб не вважаються відрядженнями.

Крім того, судом взято до уваги той факт, що частина працівників ТОВ «Мрія-Лізинг» також працювали у м. Києві постійно.

У зв'язку з викладеним суд визнає правомірним, що витрати, понесені позивачем за суборенду офісу в м. Києві підлягала включенню до складу витрат на підставі пп. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України, згідно з яким до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

В додатку № 5 до акту перевірки міститься реєстр отриманих актів приймання-передачі послуг, отриманих ТОВ «Мрія-Лізинг» від ТОВ «Юридична фірма «Астерс», що підтверджує факт надання відповідачу під час перевірки первинних документів, на підставі яких дана фінансово-господарська операція відображалась в податковому обліку позивача.

Суд погоджується з позицією позивача щодо відсутності правових підстав для подання повідомлення за формою 20-ОПП, оскільки п. 63.3 ст. 63 ПК України, п. 8.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 р. N 979 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за N 1439/18734 передбачають, що такі повідомлення подаються щодо об'єктів оподаткування і об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, які тлумачаться як майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Таким чином, законодавством не встановлений обов'язок платника податків подавати відомості про будь-які об'єкти, що перебувають на тих або інших правових підставах (право власності, оренда та інше) у платника податків. Наявність таких об'єктів має спричинювати виникнення обов'язку у платника податків на сплату податку. При суборенді нерухомості у ТОВ «Мрія-Лізинг» як у суборендатора обов'язок щодо сплати податків не виник, такий обов'язок виник виключно у ТОВ «Юридична фірма «Астерс», відповідно правових підстав для подання форми 20-ОПП не було.

З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованими висновкі перевірки про порушення ТОВ «Мрія-Лізинг» пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

З акту перевірки вбачається встановлення Гусятинською МДПІ порушення ТОВ «Мрія-Лізинг» пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України у зв'язку з включенням до складу витрат суми 2 139 223 грн. відсотків, нарахованих на позику від нерезидента через відсутність доходів від розміщення власних активів у вигляді процентів.

Згідно з п. 141.1 ст. 141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 141.2 ст. 141 ПК України для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Таким чином, суд вважає, що при застосуванні п. 141.2 ст. 141 ПК України слід виходити з того, що дана норма визнає два види процентів: про проценти за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь засновника-нерезидента та пов'язаних з ними осіб, а також про проценти від розміщення власних активів. Проценти від розміщення власних активів не підпадають під визначення пп.14.1.206 п. 14 ст. 14, п. 141.2 ст. 141 ПК України.

Суд не погоджується з висновками відповідача, оскільки вимог про залежність права платника податків на віднесення до витрат сум процентів, нарахованих за користування позиками (незалежно від статусу позикодавця), від факту наявності доходів у вигляді процентів, податкове законодавство України не містить. Зі змісту даної норми вбачається, що сума доходів, платника податку, отримана протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, лише обмежує розмір процентів за кредитами, отриманих від власників-нерезидентів, що можуть бути віднесенні до складу витрат.

Пунктом 141.3 ст. 141 ПК України передбачено, що проценти, які відповідають вимогам пункту 141.1 цієї статті, але не віднесені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями пункту 141.2 цієї статті, протягом звітного періоду підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів із збереженням обмежень, передбачених пунктом 141.2 цієї статті.

Під час розгляду справи позивач письмово пояснив, що за даними бухгалтерського обліку сума нарахованих та включених до складу витрат (у бухгалтерському обліку) відсотків у 2011 році становила 6 196 478 грн., у І півріччі 2012 року - 1 026 542 грн. З метою дотримання правил та обмежень, встановлених п. 141.2 ст. 141 ПК України ТОВ «Мрія-Лізинг» фактично було включено до складу витрат у 2011 році 1 152 223 грн., у І півріччі 2012 року - 987 000,00 грн.

Суд приходить до висновку, що Позивач, отримавши позики від нерезидента-учасника «Мрія Агро-Холдинг Паблік Лімітед» (Mriya Agro-Holding Public Limited), у власності якого перебуває 97,99 % статутного фонду, у періоді, що перевірявся, у зв'язку з провадженням господарської діяльності мав право віднести до складу витрат нараховані проценти в обсязі, що не перевищує суму доходів підприємства від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 % оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів, що становить 2 139 223 грн.

Підпунктом 14.1.2 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що поняття «активи» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що для цілей цього Закону активи - це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. N 87 затверджено «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 р. за N 396/3689, встановлено, що активи - це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до настання економічних вигод у майбутньому.

Таким чином, керуючись статтею 5 ПК України для регулювання відносин при визначенні об'єкта обкладення податком на прибуток застосовується поняття «актив», визначене Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». Грошові кошти, які знаходяться у розпорядженні підприємства, являються також активом.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач протягом періоду з 2011 року - І півріччя 2012 року отримав дохід у вигляді процентів від розміщення власних активів, а саме - дохід від розміщення грошових коштів на банківських рахунках (з щомісячним нарахуванням доходу у вигляді процентів) в обсязі 76 633 грн.

Згідно з пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

У зв'язку з цим, суд вважає, що неправомірними висновки відповідача про відсутність у ТОВ «Мрія-Лізинг» права на включення до складу витрат 2 139 223 грн. процентів нарахованих за позиками, отриманими від засновника - нерезидента «Мрія Агро-Холдинг Паблік Лімітед.

Як вбачається з акту перевірки, Гусятинською МДПІ встановлено завищення ТОВ «Мрія-Лізинг» витрат в загальній сумі 9 031 971 грн. за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, у зв'язку з порушенням вимог п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, яким регламентовано механізм визначення суми нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу, зокрема, щодо амортизації тимчасової податкової різниці, як окремого об'єкта із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного:

Згідно з п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України передбачено, що для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до п. 145.1 ст. 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на І квітня 2011 року.

Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

До переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року.

Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

Строк корисного використання об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу.

Первісна вартість основних засобів не збільшується на вартість придбання або поліпшення після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині витрат, віднесених на збільшення балансової вартості об'єктів до такої дати.

Таким чином, відповідно до п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України платники податку на прибуток повинні були для визначення переліку саме об'єктів виробничих основних засобів (а не всіх необоротних активів), інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до п. 145.1 ст. 145 ПК України з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділу III ПК України, тобто з 01.04.2011 р., застосовувати дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.

В ході розгляду даної справи судом було проведено дослідження декларацій з податку на прибуток ТОВ «Мрія-Лізинг» з додатками за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р., договорів щодо купівлі-продажу основних засобів, первинних та розпорядчих документів позивача, вантажних митних декларацій на імпорт основних засобів, проведених ТОВ «Консул» (свідоцтво про внесення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності № 005, видане Аудиторською палатою України 26.01.2001 р.) результатів дослідження щодо правомірності нарахування амортизації та визначення балансової вартості основних засобів ТОВ «Мрія-Лізинг» за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р. та інших документів.

Суд на підставі перелічених документів не встановив завищення ТОВ «Мрія-Лізинг» витрат на загальну суму 9 031 971 грн. До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи балансова вартість основних фондів позивача станом на 01.01.2011 р. становила 237 140 946 грн. Амортизаційні відрахування в І кварталі 2011 р. становили 15 652 807 грн. Крім того, позивачем було у І кварталі 2011 р. здійснено витрати на придбання основних фондів у сумі 11 100 023 грн. та реалізовано основних фондів на суму 21 866 736 грн.

Враховуючи вищевикладене, балансова вартість основних фондів за розрахунками у відповідності до пп. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» станом на 01.04.2011 року становить:

237 140 946 грн. + 11 100 023 грн. - 21 866 736 грн. - 15 652 807 грн. = 210 721 426 грн.

Відповідно до розпорядження ТОВ «Мрія-Лізинг» від 28.03.2011 р. № 3 було проведено інвентаризацію необоротних активів, в т.ч. основних засобів станом на 01.04.2011 р. За результатами інвентаризації, затверджених наказом від 01.04.2011 р. № 01/04-03 та інших первинних документів, оглянутих судом, встановлено, що:

- балансова вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку станом на 01.04.2011 р. складає 196 711 278 грн.;

- балансова вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку станом на 01.04.2011 р. складає 210 721 426 грн.

Згідно з п. 4 розділу 6 Підрозділу ХХ ПК України якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

Отже, тимчасова податкова різниця, яка виникла у позивача станом на 01.04.2011 р. і визначається як різниця станом на 01.04.2011 р. між балансовою вартістю усіх груп основних фондів за даними податкового обліку та балансовою вартістю усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку, становить 14 010 148 грн. Сума амортизації тимчасової податкової різниці у розрахунку на один квартал складає 1 167 512 грн.

Як наслідок, сума амортизації тимчасової податкової різниці, яка повинна бути віднесена до інших витрат позивача у періоді з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року складає 5 837 560 грн., по 1 167 512 грн. у кожному кварталі, у період з ІІ кварталу 2011 року по ІІ квартал 2012 р. Таким чином, позивачем завищено суму амортизації тимчасової податкової різниці, що включена до складу інших витрат всього в розмірі 3 743 176 грн.

Також судом встановлено, що оскільки у період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року позивачем були занижені витрати на амортизаційні відрахування основних засобів в розмірі 3 807 638 грн., які підлягали включенню до складу собівартості реалізованих товарів та послуг, та відображені у рядку 05.1 декларації з податку на прибуток підприємства у періоді з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, помилка ТОВ «Мрія-Лізинг» у сумі амортизації податкової різниці, що була віднесена на витрати у розмірі 3 743 176 грн., не призвела до заниження ним об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся. Натомість судом підтверджено завищення позивачем об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 64 462 грн.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання визначене як сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)».

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Обов'язок контролюючого органу відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України щодо визначення суми грошового зобов'язання за результатами перевірки виникає як в разі висновку про заниження податкового зобов'язання, так і про його завищення. Відповідно до п. 86.10 ст. 86 ПК України факти заниження та факти завищення податкових зобов'язань повинні відображатися в акті перевірки.

З урахуванням доводів наведених вище, судом встановлено, що відповідачем не враховано обставини та дані, що свідчать про завищення податкового зобов'язання позивачем.

У зв'язку з викладеним та на підставі всебічного та повного дослідження обставин та матеріалів справи судом не встановлено фактів завищення ТОВ «Мрія-Лізинг» витрат у період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року у сумі 9 031 971 грн., що мали вплив на заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, що декларувалися у зазначеному періоді.

ІІ Аналізуючи податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 року № 0000032200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних осіб на загальну суму 1 223 832,75 грн., суд вважає його неправомірним та таким, що підлягає скасуванню

Як вбачається з акту перевірки Гусятинською МДПІ було встановлено здійснення ТОВ «Мрія-Лізинг» виплат доходів нерезидентам із джерелом їх походження з України та оподаткування даних доходів, із застосуванням міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування, та заниження за період з І кварталу 2011 року по і квартал 2012 року задекларованих показників у звіті про виплачені доходи нерезидента та у рядку 17 Декларації з податку на прибуток підприємства всього в сумі 1 163 279 грн., у зв'язку з порушенням п. 103.1, п. 103.2, п. 103.4 ст. 103, п. 160.2 ст. 160 ПК України.

З такими висновками податкового органу, які підтримали представники відповідача під час судового розгляду справи, суд не погоджується виходячи з наступного:

Судом встановлено, що суть спору полягає у встановлені правомірності застосування ТОВ «Мрія-Лізинг» міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, в частині застосування пониженої ставки оподаткування доходів (відсотків за товарним кредитом), що були виплачені нерезидентам-банківським установам відповідно до умов фінансування по зовнішньоекономічних контрактах з імпорту обладнання в Україну, укладених позивачем з «CLAAS GLOBAL Sales GmbH», «MAN Truck & Bus AG», «Holmer Maschinenbau GmbH».

Суд вважає, що діям позивача відповідали вимогам податкового законодавства:

Згідно з пп. «а» пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (п. 160.2 ст. 160 ПК України).

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Положеннями п. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» визначено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з п. 103.1 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (п. 103.2 ст. 103 ПК України).

Відповідно до п. 103.3 ст. 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 ПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Судом підтверджено правомірність позовних вимог в цій частині, оскільки ТОВ «Мрія-Лізинг» були надані належні докази здійснення переуступки боргу та оплати відсотків за товарний кредит по вказаних вище зовнішньоекономічних контрактах на користь банківських установ Landesbank Baden-Wurttenberg та Rabobank (Cooperatieve Centrale Raiffeisen-Boerenleenbank B.A.), які забезпечували фінансування по даних контрактах. Встановити особу, що має право на отримання доходу можливо виключно з тексту документів, що фіксують таке право. Таке право має ґрунтуватись на згоді імпортера, що підтвердив переуступлення права вимоги банківським установам (нерезидентам), які забезпечували фінансування постачання обладнання.

Щодо оподаткування відсотків по товарному кредиту, виплачених ТОВ «Мрія-Лізинг» на користь Landesbank Baden-Wurttenberg по імпорту обладнання «CLAAS GLOBAL Sales GmbH» та «MAN Truck & Bus AG».

Згідно з договором купівлі-продажу від 18.05.2010 року № 172/100518, укладеним ТОВ «Мрія-Лізинг» (Покупець) та ТОВ «Клаас Глобал Сейлз ГмбХ» («CLAAS GLOBAL Sales GmbH») (Продавець), Продавець продає, а Покупець покупає на умовах даного договору нові сільськогосподарські машини, обладнання та оригінальні частини фірми КЛААС (далі «Товар») на загальну суму 4 750 000,00 Євро.

Відповідно до п. 2 додатку № 1 до Договору купівлі-продажу від 18.05.2010 року 172/100518 Покупець оплачує 15 % загальної суми договору - 712 500,00 Євро, у вигляді передоплати (аванс) не пізніше 14.06.2010 року; 85 % загальної суми договору - 4 037 500,00 Євро, з додаванням процентів за узгоджуване фінансування, оплачує при готовності Товару до відвантаження. Сторони домовились, що для оплати даної суми буде надана відстрочка на 5 років (на умовах товарного кредиту) і платіж має здійснюватись 10 рівними платежами з інтервалом в півроку. Згідно з додатком № 1 до Договору купівлі-продажу від 18.05.2010 року № 172/100518 Покупець обв'язується здійснити платежі згідно з Додатком 2 «Здійснення платежів в розстрочку».

Відповідно до п. 2.2.8 додатку № 1 до Договору купівлі-продажу від 18.05.2010 року № 172/100518 підписанням цього договору Покупець виражає свою згоду на переуступку вимог банку Landesbank Baden-Wurttenberg.

Додатком № 2 до Договору купівлі-продажу від 18.05.2010 року № 172/100518 передбачалось оплата 85 % з додаванням процентів і витрат по фінансуванню в розмірі 4,5 % річних за узгоджене фінансування банком Landesbank Baden-Wurttenberg. Зазначені платежі повинні здійснюватись нетто без вирахування збору за перевід в Євро Покупцем безпосередньо на рахунок банку LBBW, який він вкаже.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 18.05.2010 року № 172/100518 платіжними документами (SWIFT-повідомленнями) ТОВ «Мрія-Лізинг» сплатило на рахунок Landesbank Baden-Wurttenberg наступні платежі: 15.06.2011 року на суму 81 759,38 Євро; 15.12.2011 року на суму 72 675,00 Євро.

Отже, в ході розгляду справи судом встановлено, що оскільки уступка права вимоги за Договором купівлі-продажу від 18.05.2010 року № 172/100518 відбулась 18.05.2010 року, відсотки по товарному кредиту були правомірно сплачені на рахунок Landesbank Baden-Wurttenbe в червні та грудні 2011 р.

Згідно з договором купівлі-продажу від 11.04.2011 року № 172/110411 L/EK ТОВ «Мрія-Лізинг» (Покупець) та ТОВ «Клаас Глобал Сейлз ГмбХ» («CLAAS GLOBAL Sales GmbH») (Продавець), Продавець продає, а Покупець покупає на умовах даного договору нові сільськогосподарські машини, обладнання та оригінальні частини фірми КЛААС (далі «Товар») згідно з додатком № 1 до даного договору. Товар продається на умовах товарного кредиту.

Відповідно до п. 2 додатку № 1 до Договору купівлі-продажу від 11.04.2011 року № 172/110411 L/EK Покупець оплачує 15 % загальної суми договору - 1 105 425 Євро у вигляді передоплати (аванс) не пізніше 01.05.2011 року, 85 % загальної суми договору - 6 264 075 Євро, з додаванням процентів за узгоджуване фінансування, оплачує при готовності Товару до відвантаження. Сторони домовились, що для оплати даної суми буде надана відстрочка на 5 років (на умовах товарного кредиту) і платіж має здійснюватись 10 рівними платежами з інтервалом в півроку. Згідно з додатком № 1 до Договору купівлі-продажу від 11.04.2011 року № 172/110411 L/EK Покупець обв'язується здійснити платежі згідно з Додатком 2 «Здійснення платежів в розстрочку».

Відповідно до п. 2.2.8 додатку № 1 до Договору купівлі-продажу від 11.04.2011 року № 172/110411 L/EK підписанням цього договору Покупець виражає свою згоду на переуступку вимог банку Landesbank Baden-Wurttenberg.

11.04.2011 року сторони підписали додаток № 2 до Договору купівлі-продажу від 11.04.2011 року № 172/110411 L/EK, яким передбачалось оплата 85 % з додаванням процентів і витрат по фінансуванню в розмірі 5,6 % річних за узгоджене фінансування банком Landesbank Baden-Wurttenberg.

На підставі переуступки вимог згідно з п. 2.2.8 Додатку № 1 вищезгадані платежі повинні здійснюватись нетто без вирахування збору за перевід в Євро Покупцем безпосередньо на рахунок банку LBBW, який він вкаже.

На виконання умов договору купівлі-продажу 11.04.2011 року № 172/110411 L/EK платіжним документом (SWIFT-повідомленням) 15.12.2011 року ТОВ «Мрія-Лізинг» сплатило на рахунок Landesbank Baden-Wurttenberg на суму 175 394,1 Євро.

Таким чином, судом встановлено, що оскільки уступка права вимоги за Договором купівлі-продажу від 11.04.2011 року № 172/110411 L/EK відбулась 11.04.2011 року, відсотки по товарному кредиту були правомірно сплачені на рахунок Landesbank Baden-Wurttenbe.

Згідно з контрактом від 23.05.2011 року № 2072-11100 по 11129, укладеним ТОВ «Мрія-Лізинг» (Покупець) та «MAN Truck & Bus AG» (Продавець), Продавець продає, а Покупець купує на умовах EXW Мюнхен сідельний тягач MAN TGS 19.430 4X2 bls-ww - 30 шт. Загальна вартість контракту 1 605 000 Євро.

Згідно з п. 4 оплата повної договірної суми повинна бути здійснена Покупцем в Євро наступним чином: 15 % вартості контракту 240 750,00 Євро - передоплата; 85 % вартості контракту 1 364 250 Євро до відвантаження транспортного засобу, після офіційного повідомлення Покупця Продавцем. Остаточна плата в розмірі 85 % може бути оплачена шляхом надання Продавцем товарного кредиту Покупцю строком на 5 років за умови страхування такого кредиту та наявності відповідного фінансування Landesbank Baden-Wurttenberg або іншого банку, прийнятного для сторін.

Листом від 08.07.2011 року «MAN Truck & Bus AG» повідомило ТОВ «Мрія-Лізинг», що дебіторська заборгованість в сумі 1 703 589,03 Євро по контракту № 2072-11100 по 11129 від 23.05.2011 року в сумі 1 605 000,00 Євро та Додатковій угоді № 1 до Контракту від 08.07.2011 року була переуступлена Landesbank Baden-Wurttenberg.

Листом від 21.07.2011 року Landesbank Baden-Wurttenberg підтвердив, що у зв'язку з переуступленням боргу бере на себе зобов'язання здійснити платежі без будь-яких відрахувань від кредиту.

Відповідно до платіжного документу (SWIFT-повідомлення) ТОВ «Мрія-Лізинг» за контрактом від 23.05.2011 року № 2072-11100 по 11129 12.01.2012 року на рахунок Landesbank Baden-Wurttenberg був здійснений платіж 62 096,85 Євро.

Зовнішньоекономічні контракти від 18.05.2010 року № 172/100518, від 11.04.2011 року № 172/110411 L/EK, від 23.05.2011 року № 2072-11100 по 11129, лист «MAN Truck & Bus AG» від 08.07.2011 року, лист Landesbank Baden-Wurttenberg від 21.07.2011 року та SWIFT-повідомлення в частині сплати відсотків по товарному кредиту спростовують висновки перевірки, що ТОВ «Мрія-Лізинг» на виконання вказаних контрактів виплатило нерезидентам постачальникам імпортного обладнання «CLAAS GLOBAL Sales GmbH» «MAN Truck & Bus AG» грошові кошти, в тому числі відсотки по кредиту, адже дані виплати були здійснені позивачем на рахунок Landesbank Baden-Wurttenberg.

Landesbank Baden-Wurttenberg протягом 2011 - 2012 рр. був резидентом Федеративної Республіки Німеччина та платником податків в Німеччині, що підтверджує Сертифікат - підтвердження податкового резидентства від 22.02.2012 р., а також довідка від 25.02.2013 р.

Згідно зі ст. 11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, підписаної 03.07.1995 року та ратифікованої Законом України від 22.11.1995 року N 449/95-ВР, проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.

Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 2 проценти від валової суми процентів, що сплачуються:

aa) у зв'язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання,

bb) у зв'язку з продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством другому підприємству, або

cc) за позиками будь-якого виду, що надаються банком або другою фінансовою установою.

Таким чином, ТОВ «Мрія-Лізинг» правомірно оподатковувало виплачені нерезиденту Landesbank Baden-Wurttenberg відсотки по товарному кредиту за ставкою 2 %, як це передбачено Угодою між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно та з дотриманням вимог п. п. 103.1, 103.2, 103.4 ст. 103, п. 160.2 ст. 160 ПК України.

Щодо оподаткування відсотків по товарному кредиту, виплачених ТОВ «Мрія-Лізинг» на користь Rabobank по імпорту обладнання «Holmer Maschinenbau GmbH»

30.06.2010 року ТОВ «Мрія-Лізинг» (Покупець) уклало з «Holmer Maschinenbau GmbH» (Продавець) три зовнішньоекономічні контракти № 2010-13-05, № 2010-13-06, № 2010-13-08 згідно з якими Продавець продає, а Покупець купує на умовах DDU с. Васильківці, Гусятинського району, Тернопільської області згідно з міжнародними правилами «Інкотермс 2000» сільськогосподарське обладнання на умовах товарного кредиту.

Відповідно до п. 8 Контракту від 30.06.2010 року № 2010-13-05 загальна сума вартості товарів складає 2 985 464 Євро. Перша оплату в 15 % 447 819,60 Євро повинна бути оплачена Покупцем як первісний платіж протягом одного тижня після підписання даного Контракту. Другу оплату 85 % 2 537 644,40 Євро разом з відсотками та внесками за надання відстрочення оплати (товарного кредиту), зазначеними у Додатку 2 до даного Контракту, необхідно сплатити у строки та на умовах згідно з Додатком 2.

Відповідно до п. 8 Контракту від 30.06.2010 року № 2010-13-06 загальна сума вартості товарів складає 4 478 196 Євро. Першу оплату в 15 % 671 729,40 Євро повинна бути оплачена Покупцем як первісний платіж протягом одного тижня після підписання даного Контракту. Другу оплату 85 % 3 806 466,60 Євро разом з відсотками та внесками за надання відстрочення оплати (товарного кредиту), зазначеними у Додатку 2 до даного Контракту, необхідно сплатити у строки та на умовах згідно з Додатком 2.

Відповідно до п. 8 Контракту від 30.06.2010 року № 2010-13-06 загальна сума вартості товарів складає 1 198 272 Євро. Першу оплату в 15 % 179 740,80 Євро повинна бути оплачена Покупцем як первісний платіж протягом одного тижня після підписання даного Контракту. Другу оплату 85 % 1 018 531,20 Євро разом з відсотками та внесками за надання відстрочення оплати (товарного кредиту), зазначеними у Додатку 2 до даного Контракту, необхідно сплатити у строки та на умовах згідно з Додатком 2.

У Додатках 2 до контрактів від 30.06.2010 року № 2010-13-05, № 2010-13-06, № 2010-13-08 сторони дійшли згоди, що оплата другої частини у розмірі 85 % буде здійснюватись протягом 5 років, 10 послідовними внесками один раз на півроку, перший внесок через перші 6 місяців після початку відліку.

За умовами контрактів Покупець приймає та підтверджує, що зобов'язання Покупця та права Продавця згідно з даним Контрактом (включаючи передачу товару у заставу) переуступаються від Продавця до Rabobank, Нідерланди. При цьому Покупець погоджується з даною переуступкою вимоги.

Отже, переуступка вимог з «Holmer Maschinenbau GmbH» до Rabobank відбулась 30.06.2010 року.

Згідно з платіжними документами (SWIFT-повідомленнями) ТОВ «Мрія-Лізинг» на рахунок Rabobank були здійснені наступні платежі: за контрактом від 30.06.2010 року № 2010-13-05: 14.02.2011 року 57 096,56 Євро; 11.08.2011 року 51 387,56 Євро; 09.02.2012 року 45 677,56 Євро; за контрактом від 30.06.2010 року № 2010-13-06: 17.02.2011 року 85 645,34 ЄВРО; 18.08.2011 року 77 081,44 Євро; 17.02.2012 року 68 516,34 Євро; за контрактом від 30.06.2010 року № 2010-13-08: 04.03.2011 року 22 916,88 ЄВРО; 07.09.2011 року 20 625,88 Євро; 06.03.2012 року 18 333,88 Євро.

Контракти від 30.06.2010 року № 2010-13-05, № 2010-13-06, № 2010-13-08, у т.ч. Додатки 2 до них, за якими уступались права новому кредитору - Rabobank, а також платіжні документи щодо сплати відсотків по товарному кредиту (SWIFT-повідомлення) спростовують висновки перевірки в частині тверджень ревізорів, що ТОВ «Мрія-Лізинг» на виконання умов вказаного контракту виплатило нерезиденту «Holmer Maschinenbau GmbH» грошові кошти, в тому числі відсотки по кредиту, адже дані виплати були здійснені на рахунок Rabobank.

Rabobank (Cooperatieve Centrale Raiffeisen-Boerenleenbank B.A.) у 2011- 2012 рр. був резидентом Нідерландів, що підтверджують довідки від 01.02.2012 року та 31.01.2013 року.

Згідно зі ст. 11 Конвенції між Україною і Королівством Нідерланди про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, підписану 24.10.1995 року, ратифіковану Законом України від 12.07.1996 року332/96-ВР, Проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Договірної Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати:

а) 2 відсотки від валової суми процентів у випадку, коли:

i) проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються по будь-якому кредиту будь-якого характеру, наданому банком або будь-якою іншою фінансовою організацією, включаючи інвестиційні та ощадні банки, а також страховими компаніями; або

ii) проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються покупцем механізмів і обладнання у зв'язку з продажем в кредит;

b) 10 відсотків загальної суми процентів у всіх інших випадках.

Таким чином, ТОВ «Мрія-Лізинг» правомірно оподатковувало виплачені нерезиденту Rabobank відсотки по товарному кредиту за ставкою 2 % як це передбачено Конвенцією між Україною і Королівством Нідерланди про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно та з дотриманням вимог п. п. 103.1, 103.2, 103.4 ст. 103, п. 160.2 ст. 160 ПК України.

Первинним документом, що встановлює особу, що отримала від ТОВ «Мрія-Лізинг» відсотки по товарному кредиту, є SWIFT-повідомлення. Виписки у міжнародному SWIFT (стандартизована міжнародна банківська мережа обміну інформацією - Society for Worldwide Inerbank Financial Telecommunication) форматі - документ для консолідації інформації про стан рахунків клієнта в єдиному форматі, що може використовуватись як організаціями, материнські компанії яких знаходяться в іншій країні, так і вітчизняними компаніями.

В наданих до матеріалів справи SWIFT-повідомленнях міститься поле 59 «BENEFICIARY», де вказується номер рахунку бенефіціара; найменування бенефіціара; країна, місто. SWIFT-повідомлення долучені до матеріалів справи, є належними доказом, що повністю підтверджують позицію позивача.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про відсутність документів про відступлення права вимоги, оскільки це спростовується змістом акту, де описані зовнішньоекономічні договори. Крім того, на стор. 54-55 акту перевірки міститься реєстр імпортних контрактів, в якому перелічено всі контракти, що були надані в перевірку; додаток № 4 до акту «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведені перевірки» містить інформацію у розділі «Оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності», що також досліджувались суцільним порядком імпортні контракти з нерезидентами.

Слід зазначити, що за наявності відмови позивача від надання документів в ході проведення документальної перевірки, Гусятинська МДПІ мала б підстави для: застосування адміністративного арешту, відповідно до ст. 94 ПК України, а також застосування штрафних санкцій на підставі п. 121.1 ст. 121 ПК України, за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом. Оскільки в ході розгляду даної справи не було встановлено застосування МДПІ таких заходів, та, зважаючи на реєстр наданих документів в перевірку, очевидним є висновок, що такі твердження відповідача не відповідають фактичним обставинам перевірки.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у позивача існували підстави для застосування положень міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування щодо доходів, виплачених Landesbank Baden-Wurttenberg (резиденту ФРН) та Rabobank (резиденту Нідерландів).

З врахуванням викладеного, суд погоджується в даному випадку з висновком щодо відсутності порушення позивачем вимог передбачених п. 103.1, п. 103.2, п. 103.4 ст. 103, п. 160.2 ст. 160 ПК України.

ІІІ Аналізуючи податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 року № 0000062200 грн. про застосування штрафних санкції за порушення обігу готівки на загальну суму 19 900 802,32 грн.

З акту перевірки вбачається, що Гусятинською МДПІ встановлено порушення ТОВ «Мрія-Лізинг» та перевищення встановленого ліміту залишку готівки в загальній сумі 9 950 401,16 грн. вимог п. 2.8, 2.9, п. 3.5, п. 3.6, п. 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 в частині видачі готівкових коштів (заробітної плати) працівникам підприємства, які не могли отримувати вищезазначені готівкові кошти у відповідні дні видачі та списання їх в касі товариства згідно відомостей на виплату заробітної плати.

Під час розгляду даної справи на підставі наданих позивачем доказів судом було встановлено, що готівкові кошти (заробітна плата) видавалися особам, зазначеним у видаткових касових ордерах, за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України. Дані обставини встановлені на підставі змісту касових ордерів, де перед підписом про одержання зроблений напис «за довіреністю» та довіреностей, доданих до кожного видаткового касового ордера.

При встановлені порушень ревізорами не враховано, що отримання заробітної плати відбувалось на підставі відповідних довіреностей, виписаних вказаними особами.

Як встановлено судом під час розгляду справи відмітки у відомостях на виплату грошей «за довіреністю» відсутні, оскільки такі відмітки поставлені у видаткових касових ордерах.

Частиною 3 ст. 244 ЦК України визначено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно з частиною 4 ст. 245 ЦК України довіреність від імені фізичної особи на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, у якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. Такою посадовою особою є керівник підприємства або інша особа, яка згідно з установчими документами або наказом керівника має право вчиняти ці дії (наприклад, працівники відділу кадрів).

Виходячи зі змісту досліджених довіреностей, судом встановлено, що особа, якій належало отримати грошові кошти, уповноважувала представника отримувати в касі ТОВ «Мрія-Лізинг», що розташована за адресою Тернопільська область, Гусятинський район, с. Васильківці, належні йому гроші - заробітну плату за певний період; для здійснення даних повноважень такому представнику надавалось право подавати від імені працівника в межах та у порядку, визначеному чинним законодавством, необхідні для виконання цієї довіреності документи, розписуватися на документах (заявах, відомостях тощо), у тому числі в одержанні належних грошових сум.

Згідно з п. 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, які виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами).

Згідно з п. 3.6 зазначеного Положення видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості. Якщо видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, у тому числі й особи, що не має змоги у зв'язку з хворобою або з інших поважних причин поставити підпис власноручно, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку. У разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис «За довіреністю». Видача готівки за довіреністю проводиться відповідно до вимог, передбачених у пункті 3.5 цієї глави. Довіреність залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.

З огляду на зазначене, судом не підтверджено наявність підстав для висновків про порушення щодо перевищення ліміту залишку готівки в загальній сумі 9 950 401,16 грн.

Суд вважає необхідним зазначити, що як вбачається з податкового повідомлення-рішення від 19.02.2013 року № 0000062200 грн. штрафна санкція була застосована Гусятинською МДПІ на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95, яким передбачений штраф за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки. Проте фактів неоприбуткування (неповного та/або несвоєчасного) оприбуткування у касах готівки перевіркою не встановлено.

У зв'язку з викладеним вище суд погоджується з доводами позивача про неправомірне притягнення до відповідальності за недотримання ліміту залишку готівки в касі на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95.

IV Аналізуючи податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2013 року № 0000862200 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 року на загальну суму 12 307 493 грн., суд вважає його неправомірним та таким, що підлягає скасуванню виходячи з наступного:

Дане податкове повідомлення-рішення прийнято Гусятинською МДПІ у зв'язку з встановленням перевіркою порушень п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України та у зв'язку з висновками перевірки про допущення ТОВ «Мрія-Лізинг» самостійної помилки при формуванні рядка 24 декларації з податку на додану вартість на загальну суму 667 725 грн.

Суд вважає такі висновки перевірки неправомірними з підстав наведених нижче:

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновків про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 ПК України у зв'язку із включенням ним до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 4 482 801,51 грн., на підставі невірно оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», ТОВ «Механі К», ТОВ «ОТП Лізинг», в яких відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних не вказаний код УКТ ЗЕД по імпортованому товару (с/г техніка).

Під визначенням податковий кредит, наведеним у пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, слід розуміти суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п. 201.1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Отже, на податкову накладну надіслану до Єдиному реєстрі податкових накладних оформлену без порушення п. 201.1 ст. 201 ПК України надсилається квитанція про її прийняття. Відсутність квитанцій про неприйняття податкових накладних засвідчує правильність оформлення податкових накладних постачальником та підтверджує право ТОВ «Мрія-Лізинг» на включення сум, відображених в податкових накладних, до податкового кредиту покупця. Факт включення податкових накладних до ЄРПН підтверджений відміткою, зробленою продавцем товарів/послуг у лівому верхньому куті податкової накладної та квитанціями про їх реєстрацію.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПКУ).

Зміст п. 201.1 ст. 201 ПК України свідчить, що він зобов'язує платника податку-постачальника, надати у певний спосіб покупцю податкову накладну, що має містити певні обов'язкові реквізити, у т.ч. код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (і).

Покупець на момент прийняття рішення про включення до складу податкового кредиту суми ПДВ перевіряє отримані від постачальника податкові накладні на предмет наявності в них обов'язкових реквізитів.

Суд дослідив оригінали податкових накладних, що були надані ТОВ «Мрія-Лізинг» постачальниками ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», ТОВ «Механі К», і, були представлені позивачем під час проведення перевірки, були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та містили код УКТ ЗЕД.

Суд вважає необхідним зазначити, що витяг з Єдиного реєстру податкових накладних підтверджує факт реєстрації податкових накладних від постачальників, проте внесення інформації стосовно коду УКТЗЕД в ньому не передбачено. Відтак, покупець позбавлений можливості дізнатись про факт наявності коду УКТЗЕД чи його відсутності в податкових накладних, при реєстрації їх постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Неврахування ревізорами вказаних обставин призводить до порушення інтересів добросовісного платника податків.

Крім того, в судовій практиці сформувався підхід, згідно з яким окремі недоліки в податковій накладній не повинні впливати на податковий кредит покупця.

У Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм податкового законодавства від 15.04.2010 року Вищий адміністративний суд України вказав, що недоліки заповнення реквізитів податкових накладних не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Вищий адміністративний суд України у Листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 вказав на те, що з «правових позицій Верховного Суду України вбачається тенденція до індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Слід зазначити, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних».

Судом також взяти до уваги посилання позивача на позицію Вищого адміністративного суду, наведену в Ухвалі від 08.02.2012 року № К-9189/08, який визначив, що коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Крім того, щодо відсутності коду УКТ ЗЕД в податковій накладній, виписаної ТОВ «ОТП Лізинг» при постачанні обладнання, суд погоджується з твердженнями позивача, що дане обладнання є товаром українського походження, тому даний реквізит в податковій накладній зазначатись не повинний.

З матеріалів справи також вбачається, що у відповіді від 24.01.2013 року № 24/01/13-1 на запит Гусятинської МДПІ від 15.01.2013 року № 213/22-016 ТОВ «Мрія-Лізинг» поснило, що згідно з сертифікатами відповідності УкрСЕПРО UA1 118 0152526-11 та UA1 118 0283471-11 (код УКТ ЗЕД 8415) на митну територію України були імпортовані складові частини - «Обладнання для зберігання картоплі (згідно додатку)» (додатки до сертифікатів містять склад обладнання для зберігання картоплі і складаються з 213 та 338 одиниць відповідно), які в подальшому були скомплектовані ТОВ «Мрія Центр» та піддані ним достатній обробці/переробці на митній території України. В результаті чого на території України був створений один об'єкт торгівельного обороту, і саме в якості єдиного обладнання воно було продано ТОВ «Мрія Центр» на ТОВ «ОТП Лізинг», яке в свою чергу на умовах лізингу реалізувало вентиляційне обладнання ТОВ «Мрія-Лізинг». Вказані сертифікати відповідності безпосередньо не стосуються діяльності ТОВ «Мрія-Лізинг» і були отримані позивачем додатково для підтвердження походження вентиляційного обладнання.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, для визначення обов'язку постачальників, які придбали імпортований товар, зазначати код УКТ ЗЕД в податковій накладній при здійсненні поставки, слід визначитись з тим, чи має такий товар статус «товару, ввезеного на митну територію України».

Товари вважаються українського походження, якщо вони повністю вироблені або піддані достатній обробці/переробці на митній території України (ст. ст. 278, 279 Митного кодексу України). Враховуючи викладене, якщо з імпортованих товарів були вироблені інші види продукції на митній території України, то вироблені товари вважаються товарами українського походження, а тому при їх постачанні код УКТ ЗЕД в податковій накладній не зазначається. Відтак, отримане від ТОВ «ОТП Лізинг» обладнання є товаром українського походження, тому код УКТ ЗЕД в податковій накладній зазначатись не повинний.

Таким чином, суд визнає обґрунтованість та законність віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 4 482 801,51 грн., на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», ТОВ «Механі К», ТОВ «ОТП Лізинг».

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України у зв'язку із включенням позивачем до податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 1 374 733,71 грн., на підставі невірно оформлених податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_6, в яких відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних не вказаний код УКТ ЗЕД по імпортованому товару (паливо мастильні-матеріали).

До матеріалів справи долучена відповідь ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_7), в якій повідомлялось, що при наданні інформації та її документального підтвердження до Тернопільської ОДПІ ДПС в Тернопільській області у відповідь на запит від 13.12.2012 року № 15847/7/22-127/561 про підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Мрія-Лізинг» за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, було допущено технічну помилку, пов'язану із застосуванням програмного забезпечення, внаслідок чого в ході зустрічної звірки ним були роздруковані та надані копії податкових накладних, що відрізнялись від тих, що були видані покупцю ТОВ «Мрія-Лізинг», а саме в частині наявності коду УКТ ЗЕД. З метою надання достовірної та правильної інформації, а також в підтвердження дотримання вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України, ФОП ОСОБА_6, були направлені копії податкових накладних, що були виписані та передані ТОВ «Мрія-Лізинг».

У листі ФОП ОСОБА_6 також пояснив, що дані податкові накладні були оформлені з дотриманням вимог Закону України від 07.07.2011 року N 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (набув чинності 06.08.2011 року), яким внесено зміни до п. 201.1 ст. 201 Розділу V "Податок на додану вартість" ПК України, відповідно до яких перелік обов'язкових реквізитів, що повинна містити податкова накладна, доповнено новим реквізитом "код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)".

Крім того, в листі ФОП ОСОБА_6 вказав, що діяв відповідно до листа ДПА України від 08.09.2011 року N 24316/7/15-3117, оскільки в податкових накладних, оформлених за старою формою (затвердженою наказом ДПА України від 21.12.2010 р. N 969) і виданих ТОВ «Мрія-Лізинг» код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) зазначався до ввдення нової форми податкової накладної зазначався в графі 3 "Номенклатура постачання товарів/послуг продавця".

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України у зв'язку із включенням до податкового кредиту сум ПДВ у розмірі суму 2 550 315,30 грн. від послуг суборенди офісного приміщення по договору з ТОВ «Юридична фірма «Астрес», у зв'язку з відсутністю доказів використання офісу в господарській діяльності. Висновки перевірки в цій частині обґрунтовуються відповідачем аналогічно порушенням з податку на прибуток - відсутністю документів щодо використання офісу в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом вище наведено доводи та обґрунтування, на підтвердження використання орендованого приміщення у господарській діяльності позивача, що, відповідно, спростовує висновки перевірки щодо неправомірності включення до податкового кредиту ПДВ, нарахованого на послуги суборенди офісного приміщення по договору з ТОВ «Юридична фірма «Астрес» на суму 2 550 315,30 грн.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України у зв'язку із включенням до податкового кредиту сум ПДВ нарахованого на послуги, отримані від нерезидентів, у зв'язку з відсутністю первинних документів, що засвідчують нарахування процентів по товарному кредиту на суму 2 885 978 грн.

Інформація щодо отриманих послуг від нерезидентів ТОВ «Мрія-Лізинг» за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року наведений у Додатку № 9 до акту перевірки. За даними реєстру отриманих послуг від нерезидентів ТОВ «Мрія-Лізинг» до складу податкового кредиту з ПДВ були включені 2 885 978,17 грн. ПДВ по відсотках по товарному кредиту.

Згідно з пп. 14.1.245 п. 14.1 ст. 14 ПК України товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Відповідно до пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 ПК України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включаються: а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.

Відсотки, передбачені угодою про товарне кредитування, при імпорті товарів не додаються до митної вартості і не обкладаються ПДВ.

Відсотки, передбачені угодою про товарне кредитування, по суті є послугами, які поставляються нерезидентом на митній території України, і як наслідок такі послуги повинні обкладатися ПДВ за правилами імпорту послуг.

Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (п. 187.8 ст. 187 ПК України).

Для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків і зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Нацбанку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку (п. 190.2 ст. 190 ПК України).

Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації з ПДВ попереднього періоду (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Правила оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами на митній території України, визначено ст. 208 цього Кодексу.

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний (податковий) період. При цьому отримувач послуг у порядку, визначеному ст. 201 ПК України, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для включення сум податку до податкового кредиту наступного звітного періоду. Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається у отримувача послуг - платника податку й незалежно від суми ПДВ, зазначеної у такій податковій накладній, не підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року N 41, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за N 197/18935 та відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за N 1490/20228 обсяги послуг, отриманих від нерезидента на митній території України, зазначаються у рядку 7 розділу I декларації за відповідний звітний (податковий) період. А в декларації за наступний звітний період - у рядку 12.4 розділу II декларації.

Обґрунтованість нарахування відсотків по товарному кредиту підтверджено матеріалами справи: договорами з додатками, листування з нерезидентами, бухгалтерськими довідками, наказом про облікову політику підприємства.

Судом встановлено, що відповідно до вимог ст. ст. 187, 201, 208 ПК України операції з нарахування та виплати ТОВ «Мрія-Лізинг» нерезидентам відсотків по товарному кредиту були двічі відображені в податковому обліку з ПДВ: спочатку у складі податкових зобов'язань з ПДВ, а потім у складі податкового кредиту ПДВ наступного звітного періоду.

Проте податковий орган дійшов висновку, що при відображені у складі податкового кредиту ПДВ сум нарахованих відсотків по товарному кредиту ТОВ «Мрія-Лізинг» були допущені порушення через відсутність первинних документів, що, однак, на його думку, це не вплинуло на висновок щодо правильності включення даних сум до складу податкових зобов'язань з ПДВ.

Згідно з п. 86.10 ст. 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Тому, якщо відповідач дійшов висновків про завищення податкового кредиту по описаних вище операціях, то, відповідно, в нього виникає одночасно обов'язок відкоригувати в цій частині податкові зобов'язання з ПДВ та встановити факт завищення податкових зобов'язань.

Проте, з огляду на доводи наведені вище, суд погоджується, що описані операції відображені ТОВ «Мрія-Лізинг» в податковому обліку на підставі належно оформлених первинних документів, що були наданні перевіряючим в ході проведення перевірки.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України у зв'язку із включенням до податкового кредиту сум ПДВ нарахованого на послуги, отримані від нерезидентів на послуги, отримані від нерезидентів, у зв'язку з відсутністю податкових накладних на суму 344 414 грн.

Судом в ході розгляду даної справи були досліджені податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит з ПДВ по послугах, що постачаються нерезидентами місце постачання яких розташоване на митній території України. Дані документи також були надані відповідачу в ході проведення перевірки, що засвідчує п. 3 Реєстру документів ТОВ «Мрія-Лізинг».

Суд визнає також неправомірними висновки перевірки щодо допущення ТОВ «Мрія-Лізинг» самостійної помилки при формуванні рядка 24 декларації з податку на додану вартість на загальну суму 667 725 грн. з огляду на наступне:

Під час розгляду справи відповідач пояснив, що ТОВ «Мрія-Лізинг» завищено від'ємне значення з ПДВ в розмірі 667 725 грн. зв'язку з самостійною помилкою при формуванні р. 24 Декларації з ПДВ.

Суд, дослідивши акт перевірки, встановив, що в ньому відсутній будь-який опис даного порушення, відсутні опис обставин, з посиланням на норми законодавства, що стали підставо для висновків перевірки в цій частині.

Судом взято до уваги те, що при обрахунку від'ємного значення з ПДВ на стор. 42 акту ревізорами були допущені арифметичні та методологічні помилки, що вплинули на визначення суми від'ємного значення з ПДВ.

В ході розгляду даної справи судом було встановлено, в податковому обліку фінансово-господарські операції були відображені належним чином: усі показники, що вказано ТОВ «Мрія-Лізинг» в податкових деклараціях з податку на додану вартість, відповідають правилам ведення податкового обліку; позивачем не допущено арифметичних та/або методологічних помилок при відображені даної операції у поданій звітності.

Відповідачем на сторінках з 24 по 42, а також з 51 по 53 акту перевірки в таблицях про зведені показники податкових зобов'язань, податкового кредиту, та задекларованих самим позивачем та встановлених під час перевірки сум ПДВ, відображено лише 47 декларацій з податку на додану вартість, з них 18 декларацій типу «Звітна» та 29 Уточнюючих податкових розрахунків з ПДВ. Уточнюючі податкові розрахунки коригували показники як періоду, що був охоплений перевіркою (01.01.2011 р. - 30.06.2012 р.), так і попередніх звітних періодів, зокрема 2010 року. Відтак, судом встановлено, що Гусятинською МДПІ не взято до уваги показники Уточнюючих розрахунків в частині їх впливу на формування суми від'ємного значення з ПДВ, які відповідно до порядків заповнення декларації відображалися у р. 24 Деклараціях з ПДВ (Розділ ІІІ), форма якої затверджена ДПА України від 25.01.2011 р. № 41.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд, приходить до висновку, що позивачем доведено правомірність обставин викладених в позовній заяві, а надані докази в повній мірі підтверджують заявлені позовні вимоги, а тому приходить до переконання, про наявність підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби від 19 лютого 2013 року № 0000012200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10 495 740,50 грн.; № 0000032200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних осіб на загальну суму 1 223 832,75 грн.; № 0000062200 про застосування штрафних санкції за порушення обігу готівки на загальну суму 19 900 802,32 грн.; від 15 травня 2013 року № 0000862200 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 року на загальну суму 12 307 493 грн.

3. Повернути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг» (48257, Тернопільська область, Гусятинський район, с. Васильківці, вул. Незалежності, 68а, код ЄДРПОУ 35855770) 2 146 грн. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 9 серпня 2013 року.

Суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.