Рішення № 32896623, 22.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.07.2013р. Справа № 905/4186/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Аскона», м.Маріуполь (ідентифікаційний код 24161587)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазовбуд», м.Маріуполь (ідентифікаційний код 20336699)

про стягнення заборгованості у розмірі 25180,40грн., пеню у розмірі 2001,56грн., 3% річних у розмірі 400,31грн., сумі інфляції у розмірі 75,54грн.

за участю представників:

від позивача: Криворучко В.Ж. за довіреністю №1 від 12.03.2013р.,

від відповідача: не з'явився.

Позивач, Приватне підприємство «Аскона», м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазовбуд», м.Маріуполь про стягнення заборгованості у за виконані будівельні роботи з урахуванням інфляції в сумі 25214,63грн., пені в сумі 28063,03грн., 3% річних у розмірі 475,25грн.

Ухвалою від 12.06.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/4186/13.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору субпідряду №10 від 10.07.2012р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість з урахуванням інфляції у розмірі 25214,63грн. та підстави для нарахування пені в сумі 28063,03грн., 3% річних у розмірі 475,25грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору субпідряду №10 від 10.07.2012р., договірної ціни, додаткової угоди №1 без дати до договору, довідок про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2012р., за серпень 2012р., актів здачі-приймання виконаних робіт №1 за липень 2012р., №2 за серпень 2012р., рахунка на оплату №42 від 31.07.2012р., №47 від 31.08.2012р., податкової накладної №2 від 31.08.2012р., №1 від 31.07.2012р., претензії б/н та дати та докази її направлення, акту звіряння взаємних розрахунків за період з 02.07.2012р. по 14.02.2013р., банківських виписок.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 44, 54, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України.

25.06.2013р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що умовами договору не передбачено направлення рахунків відповідачу, оплата передбачена на підставі актів виконаних робіт по формі КБ-2в.

04.07.2013р. позивачем надано в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заяву про зменшення позовних вимог, за якою фактично зменшив розмір пені і 3% річних та збільшив розмір інфляційних втрат, просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 25180,40грн., пені у розмірі 2001,56грн., 3% річних у розмірі 400,31грн., суму інфляції в розмірі 75,54грн.

Враховуючи викладене, господарський суд в подальшому здійснює розгляд справи з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представника позивача, суд встановив:

10.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Приазовбуд» (підрядник) та Приватним підприємством «Аскона» (субпідрядник) укладено договір субпідряду №10 (далі - Договір), за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати за завданням підрядника у відповідності із затвердженою проектною документацією та інші супутні роботи, а підрядник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені роботи (п.1 Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до матеріалів справи.

За п.58 Договору договір набирає сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п.2 Договору у відповідності з умовами цього договору субпідрядник зобов'язується виконати на об'єкті згідно затвердженого проекту наступні види робі: обробка приміщень на позначці + 12,600 в осі «Д-Ж» - « 2-4». Склад, види та обсяги робіт, виконання яких доручається субпідряднику, визначені узгодженими сторонами договірними цінами та локальними кошторисами на кожний з видів робіт, що виконуються субпідрядником згідно цього договору, які є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п.3 Договору найменування об'єкту: торгово-розважальний центр по Володарському шосе Жовтневому районі м.Маріуполь. Місцезнаходження об'єкту: Україна, м.Маріуполь, Володарське шосе.

Пунктом 41 Договору сторони встановили, що прийомка-передача результатів виконаних робіт-етапів робіт буде здійснюватись у відповідності з вимогами законодавства України з обов'язковим оформленням акту приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в).

Відповідно до п.37 Договору субпідрядник визначає обсяги та вартість робіт/етапів робіт, які належать до оплати, готує рахунок на оплату виконаних робіт, а також два екземпляри акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) та надає їх підряднику до 20 числа кожного календарного місяця, в якому здійснювались роботи.

За п. 38 Договору підрядник зобов'язаний підписати надані субпідрядником екземпляри акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), які відображають обсяг та вартість фактично виконаних робіт, або письмово обґрунтовує причини відмови від їх підписання протягом 7 (семи) банківських днів з дня їх отримання. Оплаті належать тільки фактично виконані субпідрядником та прийняті підрядником роботи, зазначені в підписаному обома сторонами акті приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в). Оплата належним чином виконаних субпідрядником та прийнятих підрядником робіт здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати підписання генеральним підрядником відповідно акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) з урахуванням авансових платежів.

Так, сторонами складено та підписано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти здачі-приймання виконаних робіт за липень 2012р., серпень 2012р. на суму 11130,30грн. та 30180,40грн. відповідно. Зазначені акти та довідки підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже суд робить висновок, що виконані роботи прийняті підрядником без заперечень.

Враховуючи, що зазначені акти не містять дати їх підписання, датою підписання актів здачі-приймання виконаних робіт слід вважати останні дати відповідних місяців, в яких зазначені акти були підписані. Отже, датою підписання акту №1 за липень 2012р. слід вважати 31.07.2012р., датою підписання акту №2 за серпень 2012р. слід вважати 31.08.2012р.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що кінцевий термін оплати виконаних робіт за актом за липень 2012р. у розмірі 11130,30грн. становить 30.08.2012р., за актом за серпень 2012р. у розмірі 30180,40грн. становить 30.09.2012р.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до банківських виписок відповідачем сплачено позивачу за Договором 23.08.2012р. 11130,30грн. та 03.12.2012р. 5000,00грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у встановлені строки відповідач не сплатив позивачу грошові за виконані роботи, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 25180,40грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором субпідряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За ч.1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором , залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості у розмірі 25180,40грн. відповідачем суду не представлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 25180,40грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2001,56грн., нараховану за період з 01.10.2012р. по 03.12.2012р. на суму 30180,40грн., за період з 04.12.2012р. по 31.12.2012р. на суму 25180,40грн., за період з 01.01.2013р. по 30.03.2013р. на суму 25180,40грн.; 3% річних у розмірі 400,31грн., нараховані за період з 01.10.2012р. по 03.12.2012р. на суму 30180,40грн., за період з 04.12.2012р. по 31.12.2012р. на суму 25180,40грн., за період з 01.01.2013р. по 30.03.2013р. на суму 25180,40грн.; інфляційні втрати у розмірі 75,54грн., нараховані за період з жовтня 2012р. по листопад 2012р. на суму 30180,40грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. на суму 25180,40грн.

Відповідно до п.47 Договору у випадку порушення підрядником строку оплати належним чином виконаних та прийнятих робіт, передбачених цим договором, субпідрядник має право вимагати від підрядника уплати неустойки у розмірі 0,5% від простроченого платежу за кожний день прострочення виконання зобов'язання, проте не більше максимального розміру пені, передбаченого Законом України №543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних , судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку допущено помилку в частині визнання кінцевої дати нарахування на суму 30180,40грн. - 03.12.2012р. Як вище судом встановлено, 03.12.2012р. відповідачем частково погашено вищезазначену суму заборгованості перерахуванням позивачу з Договором 5000,00грн.

Відповідно до п.2.14. Інструкції «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. у розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті «Дата виконання», має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відтак, враховуючи, що кошти переходять у власність отримувача з тієї дати, з якої вказані кошти були переказані платником отримувачу, перераховані 5000,00грн. перейшли у власність субпідрядника 03.12.2012р.

Тобто, станом на 03.12.2012р. спірна заборгованість зменшилась на 5000,00грн., у зв'язку із чим у позивача відсутнє право нараховувати за 03.12.2012р. пеню та 3% річних на суму виконаного зобов'язання у розмірі 5000,00грн.

Самостійно здійснивши перерахунок пені та 3% річних за період з 01.10.2012р. (початкова дата нарахування, визначена позивачем та яка не суперечить приписам чинного законодавства) по 02.12.2012р. (кінцева дата нарахування на суму 30180,40грн.) на суму 30180,40грн., за період з 04.12.2012р. (початкова дата нарахування, визначена позивачем та яка не суперечить приписам чинного законодавства) по 31.12.2012р. (кінцева дата нарахування, визначена позивачем та яка не суперечить приписам чинного законодавства) на суму 25180,40грн., за період з 01.01.2013р. (початкова дата нарахування, визначена позивачем та яка не суперечить приписам чинного законодавства) по 30.03.2013р. (кінцева дата нарахування, визначена позивачем та яка не суперечить приписам чинного законодавства) на суму 25180,40грн., судом встановлено, що сума пені становить 1989,18рн. та 3% річних становить 397,84грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 1989,18грн. та 397,84грн. відповідно.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат нарахованих за період з жовтня 2012р. по листопад 2012р. на суму 30180,40грн., за період з грудня 2012р. по березень 2013р. на суму 25180,40грн. у відповідності з вимогами листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», судом встановлено, що визначені позивачем період нарахування та сума інфляційних втрат є вірними.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 75,54грн. підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 837, 838 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Аскона», м.Маріуполь до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазовбуд», м.Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 25180,40грн., пеню у розмірі 2001,56грн., 3% річних у розмірі 400,31грн., сумі інфляції у розмірі 75,54грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазовбуд» (87525, Донецька область, м.Маріуполь, просп.Будівельників, буд.75, кВ.56, ідентифікаційний код 20336699) на користь Приватного підприємства «Аскона» (87509, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Брестська, б.32, ідентифікаційний код 24161587) суму основної заборгованості у розмірі 25180,40грн., пені у розмірі 1989,18грн., 3% річних у розмірі 397,84грн., інфляційні втрати у розмірі 75,54грн.,судовий збір у розмірі 1719,58грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 22.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2013р.

Суддя Ю.В. Сич