Рішення № 32896516, 16.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.07.2013р. Справа № 905/4009/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010», м.Київ (ідентифікаційний код 37100186)

до відповідача Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк (ідентифікаційний код 01074957)

про стягнення основного боргу в сумі 5454,00грн., 3% річних у розмірі 340,68грн., пені у розмірі 848,42грн., штрафу у розмірі 13990,80грн.

за участю представників:

від позивача: Жук С.В. за довіреністю №96 від 15.07.2013р.,

від відповідача: Ковеза В.Г. за довіреністю №Н-ОГ/3748 від 24.12.2012р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 5454,00грн., 3% річних у розмірі 340,68грн., пені у розмірі 848,42грн., штрафу у розмірі 13990,80грн.

Ухвалою від 06.06.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/4009/13.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на виконання підрядних робіт б/н від 30.12.2010р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 5454,00грн. та підстави для нарахування 3% річних у розмірі 340,68грн., пені в сумі 848,42грн., штрафу у розмірі 13990,80грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на виконання підрядних робіт б/н від 30.12.2010р., акту приймання виконаних будівельних робіт від 30.12.2010р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 30.12.2010р., платіжного доручення №127 від 17.01.2011р., №200 від 20.01.2011р., №230 від 24.01.2011р., №325 від 01.02.2011р., №1846 від 23.06.2011р., №1873 від 24.06.2011р., №2058 від 07.07.2011р., №3395 від 15.11.2011р., №3513 від 24.11.2011р., №3545 від 28.11.2011р., №721 від 25.04.2012р., №738 від 27.04.2012р., №1025 від 13.06.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 625, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 54, 56 Господарського процесуального кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України.

12.07.2013р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що відмову від оплати письмово дорога на адресу позивача не направляла, відповідно оплату 5454,00грн., які залишились структурний підрозділ здійснить. Також зазначає, що оплата здійснюється на підставі рахунків фактур, тобто на підставі платіжних документів, які дорога не отримувала. Крім того, зазначено, що в акті за формою №3, який не є платіжним документом, зазначені тільки обсяги виконаних робіт та вартість матеріалів. Також зазначає, що пеня згідно ст.232 ГК України стягується тільки через 180 днів від дня коли зобов'язання повинні бути виконанні, даний строк минув, штраф згідно ст. 231 ГК України у розмірі 20% стягується від суми виконаних неякісно робіт, в даному випадку до дороги штрафна санкція застосована неправомірно.

16.07.2013р. позивачем надано заяву, за якою повідомлено, що станом на час розгляду справи у суді залишок основного боргу становить 5454,00грн., позивачем проведено відповідний розрахунок штрафних санкцій з урахуванням умов укладеного договору.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

30.12.2010р. між Державним підприємством «Донецька залізна дорога» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» (підрядник) укладено договір на виконання підрядних робіт б/н (далі - Договір), підрядник виконує за дорученням замовника, в межах договірної ціни, на свій ризик власними та залученими силами та засобами виконує роботи з гідрохімічної очистки системи опалення будівлі ДН-4 по вул.Кірова, 44, м.Луганськ, усуває за свій рахунок протягом гарантійного строку експлуатації об'єкту недороблення, обумовлені неякісним виконанням робіт та використанням неякісних матеріалів, а замовник приймає виконану роботу та оплачує її на умовах даного договору (2.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов договору.

За п.22 Договору договір діє з моменту його підписання та до 31 грудня 2010р.

Згідно з п.3.1. Договору договірна ціна робіт складає - 69954,00грн. в т.ч. ПДВ 20% - 11659,00грн.

Відповідно до п.6.1. Договору замовник оплачує підряднику виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника за фактично виконані роботи.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються протягом 90 днів після завершення робіт.

Так, 30.12.2010р. сторонами складено акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 69954,00грн., який підписаний сторонами та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що виконані роботи прийняті замовником без заперечень.

Відтак, кінцевий термін здійснення замовником з підрядником розрахунків за Договором становить 29.03.2011р.

Відповідно до банківських виписок, копії яких наявні в матеріалах справи, замовником сплачено на користь підрядника 17.01.2011р. у розмірі 5000,00грн., 20.01.2011р. - 5000,00грн., 24.01.2011р. - 5000,00грн., 01.02.2011р. - 5000,00грн., 23.06.2011р. - 5000,00грн., 24.06.2011р. - 5000,00грн., 07.07.2011р. - 5000,00грн., 15.11.2011р. - 5000,00грн., 24.11.2011р. - 5000,00грн., 28.11.2011р. - 5000,00грн., 25.04.2012р. - 5000,00грн., 27.04.2012р. - 5000,00грн., 13.06.2012р. - 4500,00грн.

Проте, у повному обсязі замовник не сплатив підряднику грошові кошти у встановлені Договором строки, у зв'язку зі чим, виникла заборгованість у розмірі 5454,00грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості у розмірі 5454,00грн. відповідачем суду не представлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 5454,00грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 340,68грн. за період з 01.04.2011р. по 01.05.2013р. на суму 5454,00грн., пеню у розмірі 848,42грн. за період з 01.04.2011р. по 01.05.2013р. на суму 5454,00грн.

Відповідно до п.17.2. при порушенні умов договору винна сторона виплачує іншій пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діє в межах строку позовної давності та нараховується за кожний день порушення виходячи з суми боргу.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 01.04.2011р. по 01.05.2013р. на суму 5454,00грн., господарський судом встановлено, що визначений позивачем період є правомірним та визначена сума нарахування у розмірі 340,68грн. є вірною.

У зв'язку із чим, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 340,68грн. підлягають задоволенню повністю.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку допущено помилку в частині визнання кінцевої дати нарахування.

Відповідно до приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи той факт, що умовами Договору сторони не встановили період нарахування пені, в даному випадку підлягає застосуванню ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відтак, кінцевий термін нарахування пені за прострочення оплати виконаної роботи за актом від 31.12.2010р. на суму 5454,00грн. становить 27.09.2011р. (182 дні).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд зазначає, що пеня нарахована поза межами припинювального строку, встановленого ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, стягненню не підлягає з огляду на встановлене Законом обмеження її нарахування.

Таким чином, в даному випадку пеня підлягає нарахуванню за період з 01.04.2011р. (початкова дата нарахування визначена позивачем, яка не суперечить приписам чинного законодавства) по 27.09.2011р. (припинювальний строк нарахування) на суму 5454,00грн.

Здійснивши розрахунок пені за вищенаведеним періодом, господарський суд дійшов висновку, що сума вказаного нарахування становить 210,76грн.

Заперечення відповідача щодо того, що пеня згідно ст.232 ГК України стягується тільки через 180 днів від дня коли зобов'язання повинні бути виконанні судом не приймаються, оскільки ст. 232 Господарського процесуального кодексу України не містить подібного припису.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 210,76грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 13990,80грн. на підставі п.17.2. Договору.

Відповідно до абз.2 п.17.2. Договору за односторонню необґрунтовану відмову від своїх зобов'язань сторона за договором сплачуєш траф у розмірі 20% від суми за договором.

Проте, ані зі змісту позовної заяви, ані з матеріалів доданих до неї не вбачається наявності обставин та відповідних доказів, які б свідчили факт волевиявлення відповідача наявності односторонньої необґрунтованої відмови від своїх зобов'язань за Договором з боку відповідача.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 13990,80грн. не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими та безпідставними.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010», м.Київ до відповідача, Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 5454,00грн., 3% річних у розмірі 340,68грн., пені у розмірі 848,42грн., штрафу у розмірі 13990,80грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68, ідентифікаційний код 01074957) Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» (01015, м.Київ, вул.Цитадельна, буд.7, ідентифікаційний код 37100186) суму основної заборгованості у розмірі 5454,00грн., пені у розмірі 210,76грн., 3% річних у розмірі 340,68грн., судовий збір у розмірі 500,75грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2013р.

Суддя Ю.В. Сич