Постанова № 32893687, 05.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 серпня 2013 р. № 820/5568/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

при секретарі судового засідання Гайворонському В.С.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача ГУ МВС України в Харківській області та третьої особи начальника ГУ МВС України в Харківській області - Колісника Г.М.,

представник відповідача - ХМУ ГУМВС України в Харківській області - Соляник І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області, третя особа начальник ГУ МВС України в Харківській області про скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати неправомірними дії ГУМВС України в Харківській області щодо його звільнення з органів внутрішніх справ України в Харківській області;

- скасувати наказ ГУ МВС України в Харківській області від 18.06.2013р. №199 о/с про його звільнення з органів внутрішніх справ України в Харківській області з 18.06.2013 року;

- скасувати наказ ГУМВС України в Харківській області № 479 о/с від л 30.05.2013 року про його притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України в Харківській області;

- зобов'язати ГУМВС України в Харківській області поновити його в органах внутрішніх справ України в Харківській області з 18.06.2013 року;

- зобов'язати ГУМВС України в Харківській області виплатити йому з 18.06.2013 року посадовий оклад, оклад за спеціальне звання, надбавку за вислугу років та безперервну службу та інші виплати і надбавоки;

- зобов'язати ГУМВС України в Харківській області притягнути до відповідальності, в установленому законодавством порядку, службові особи, з вини яких допущено порушення його права продовжувати службу в органах внутрішніх справ України в Харківській області;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду;

- зобов'язати МВС України в Харківській області надати звіт про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановити новий строк для подання звіту та накласти штраф.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що накази Відповідача від 18.06.2013 року №199 о/с та від 30.05.2013 року №479 о/с, якими його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено з органів внутрішніх справ України в Харківській області з 18.06.2013 року є незаконним, та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні позивач та його представник доводи та вимоги адміністративного позову підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача - ГУМВС України в Харківській області та третьої особи - начальника ГУМВС України в Харківській області - в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на вимоги ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пояснив, що ОСОБА_1 на підставі наказу ГУМВС України в Харківській області №479 від 30.05.2013 року, складеного за результатами службового розслідування, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ. 18.06.2013 року Позивача було звільнено згідно наказу №199 о/с. Вважав дії відповідача правомірними та обґрунтованими, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача - Харківське міське управління ГУМВС України в Харківській області - в судовому засіданні проти позову заперечувала, зазначила, що відповідач діяв в межах наданих йому законом повноважень та не порушував прав позивача. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС від 12.03.2013 № 230.

Відповідно до ст. 1 Закону України, від 22.02.2006 року № 3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

У відповідності до ст. 2 Статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни..

ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ України з 2006 року.

З липня 2010 року наказом Головного управління МВС України в Харківській області Позивач призначений на посаду оперуповноваженого ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській облаті.

Наказом Головного управління МВС України в Харківській області від 30.05.2013 року №479 о/с ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади за порушення службової дисципліни (а.с. 103-108).

18.06.2013 року наказом №199 о/с Позивача було звільнено з органів внутрішніх справ на підставі ст. 64 "Є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.

Згідно приписів статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, який визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Зазначена норма кореспондується із приписами п.п.6.3.1 п.6.3 Інструкції №230, де визначені права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, а саме, особа, відносно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування, брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять), відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України, оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Тобто, аналізуючи вищенаведені норми діючого законодавства, суд приходить до висновку про те, що законодавець передбачив виключне право начальника призначати службове розслідування та його обов'язок зажадати від особи, відносно якої таке розслідування проводиться, письмових пояснень і, при цьому, не передбачив обов'язку ознайомлювати особу, відносно якої проводиться службове розслідуванні, із наказом про його призначення.

Судовим розглядом встановлено, що 15.05.2013 року до ГУМВС України в Харківській області надійшла інформація про те, що прокуратурою м. Харкова 02.05.2013 року внесено відомості до ЄРДР за №42013220010000030 про відкриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 365 КК України відносно оперуповноважених ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області, а саме: ОСОБА_1.

Наказом №176 від 16.05.2013 року ГУ МВС України в Харківській області призначено службове розслідування за фактом внесення до ЄРДР відносно працівників ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с.90)

У ході проведення службового розслідування було встановлено, що оперуповноважені ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області капітани міліції ОСОБА_5, ОСОБА_6 та старші лейтенанти міліції ОСОБА_1, ОСОБА_7, не маючи у провадженні належним чином зареєстрованого повідомлення про кримінальне правопорушення чи іншу подію, доручення слідчого або оперативно-розшукової справи, затримали ОСОБА_9., не повідомили про це у найближчий підрозділ міліції, не викликали слідчо-оперативну групу для фіксації факту можливого вчинення ним кримінального правопорушення, здійснили вилучення речовини рослинного походження, доставку останнього до адмінбудівлі ХМУ Головного управління та склали відносно затриманого завідомо підроблений протокол про вчинення адміністративного правопорушення.

У п. 2.4. Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії, затвердженої наказом МВС, від 19.11.2012, № 1050 встановлено, що за межами місцезнаходження органу внутрішніх справ слідчий або інша службова особа органу внутрішніх справ на території України незалежно від посади, яку він обіймає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів для попередження і припинення правопорушень, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

Приписами ст.7 Дисциплінарного Статуту встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

П.п.2.2, п.п.3.2 розділу ІІІ Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених Наказом МВС від 22.02.2012 № 155 визначено, що професійний обов'язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки, визнання працівником верховенства права, а також його обов'язкового виконання у службовій діяльності.

З огляду на наведене, суд погоджується із висновками службового розслідування стосовно позивача щодо порушення ним п. 2.4. Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії, затвердженої наказом МВС, від 19.11.2012, № 1050, ст.7 Дисциплінарного Статуту та П.п.2.2, п.п.3.2 розділу ІІІ Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених Наказом МВС від 22.02.2012 № 155, оскільки ним було здійснено затримання ОСОБА_9 та вилучення у нього речовини рослинного походження та його доставку без належним чином зареєстрованого повідомлення про кримінальне правопорушення, без доручення слідчого чи оперативно-розшукової справи. Крім того, ОСОБА_1 не повідомив про затримання ОСОБА_9 найближчий підрозділ міліції та не викликав слідчо-оперативну групу для фіксації факту можливого вчинення кримінального правопорушення.

Поряд з цим, суд не погоджується з доводами представника позивача, що під час службового розслідування проводилось встановлення вини позивача у скоєнні кримінального злочину. Оскільки, відповідач в ході службового розслідування встановив і досліджував тільки факт порушення Позивачем службової дисципліни, що виразилась у проведенні оперативно-розшукових дій без наявності на це відповідного дозволу. Питання про наявність чи відсутність у діях позивача ознак кримінального проступку під час проведення службового розслідування відповідачем не досліджувалось.

Також, суд зазначає, що на виконання вимог ст.14 Дисциплінарного статуту та п.п.6.3.1 п.6.3 Інструкції №230, Відповідачем під час службового розслідування у позивача відбирались письмові пояснення, в яких ОСОБА_1 керуючись ст.63 Конституції України відмовився надавати пояснення проти себе (а.с.109)

При цьому, суд критично ставиться до пояснень Позивача про те, що він не знав з приводу чого в нього відбираються пояснення і вважав, що ці пояснення надані ним в рамках кримінального провадження, через наступне:

Пояснення від 18.05.2013 року відібрані старшим інспектором ВІ ОС УКЗ ГУ підполковником ОСОБА_8, який і проводив службове розслідування відносно позивача.

Тоді як, станом на 18.05.2013 року ОСОБА_1 був ознайомлений із повідомленням про підозру, складеним слідчим в ОВС прокуратури міста Харкова, а отже, ОСОБА_1 був обізнаний про той факт, що кримінальне провадження у відношенні нього ведеться Прокуратурою міста Харкова, а не відділом інспекції з особового складу УКЗ ГУ МВС України в Харківській області, представник якої не міг відбирати пояснення у позивача стосовно кримінального провадження.

Крім того, допитаний в якості свідка ОСОБА_8, пояснив суду, що він після отримання дозволу у слідчого прокуратури міста Харкова прибув до ІТТ ІВС, де у слідчому кабінеті, представившись ОСОБА_1 та надавши останньому службове посвідчення, повідомив його про необхідність надання письмових пояснень в рамках проведення відносно нього службового розслідування. Однак, ОСОБА_1 власноручно здійснив запис, що відмовляється від дачі пояснень на підставі ст.63 Конституції України.

Слід зазначити, що вимогами Інструкції №230 надано особі право відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України. У даному випадку, враховуючи, що така відмова була викладена позивачем власноручно у письмових поясненнях від 18.05.2013 року, акт про відмову у наданні пояснень не складався. При цьому, небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

30.05.2013 року за результатами службового розслідування в ГУМВС України був виданий наказ №479 о/с, яким відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту ОВС низку працівників ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області притягнуто до різних видів дисциплінарних стягнень, а саме ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС (а.с.103-108).

Суд звертає увагу на те, що при підготовці висновку службового розслідування та наказу про покарання виконавцем було помилково зазначено, що ОСОБА_1 має спеціальне звання старший лейтенант міліції.

Згідно відомостей УКЗ Головного управління оперуповноважений ВБНОН ХМУ ГУМВС в області ОСОБА_1 має спеціальне звання капітан міліції.

29.07.2013 наказом № 674 внесені відповідні зміни до наказу Головного управління від 30.05.2013 № 479 (а.с.163)

В той же час слід зазначити, що вказана помилка не потягла за собою яких-небудь тяжких наслідків. Факт порушення службової дисципліни позивачем підтверджено в ході службового розслідування, за вказані порушення позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Згідно ст. 13 Дисциплінарного статуту ОВС такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Статтею 18 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового і молодшого начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності.

Також, приписами п. 5 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України №230 визначено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування). Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що витяг із наказу №479 від 30.05.2013 року був направлений ОСОБА_1 листом №40/1468 від 11.06.2013 року для ознайомлення засобами поштового зв'язку, і позивач в судовому засіданні не заперечував факту його отримання (а.с.27-28)

Реалізовано Дисциплінарний наказ №479 від 30.05.2013 року шляхом видання наказу Головного управління від 18.06.2013 року №199 о/с.

При цьому, із рапорту начальника ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області та листа №11/334 від 13.06.2013 року начальника сектору медичного забезпечення, вбачається, що станом на 13.06.2013 року ОСОБА_1 на лікуванні в поліклініці і госпіталі Головного управління не перебуває, знаходиться на робочому місці.

18.06.2013 року листом №40/1551 ОСОБА_1 повідомлено про його звільнення та направлено витяг із наказу №199 о/с. В цьому ж листі викладено пропозицію прибути до ВКЗ ХМУ для отримання належних документів та для проведення остаточного розрахунку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що при застосуванні дисциплінарного стягнення до позивача у вигляді звільнення з посади оперуповноважених ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області Відповідачем було враховано: характер проступку, обставини, за яких його скоєно, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо, а тому наказом №479 від 30.05.2013 року Відповідачем прийнято обґрунтоване рішення про порушення службової дисципліни ОСОБА_1 та притягненням його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади. А наказ №199 о/с виданий в межах встановлених строків, за умови, що позивач знаходиться на робочому місці.

Щодо посилань представника позивача на протиправність дій Відповідача щодо звільнення Позивача в період дії ухвали Київського районного суду м.Харкова від 31.05.2013 року про відсторонення підозрюваного ОСОБА_1 від посади оперповноваженого ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області строком на два місяці, тобто до 31.07.2013 року (а.с.33-34), суд зазначає, що дана ухвала була винесена в рамках кримінального провадження щодо скоєння Позивачем кримінального злочину, тоді як, службове розслідування було призначено та проведено для з'ясування факту порушення ОСОБА_1 службової дисципліни під час виконання ним своїх службових обов'язків, що виразились у проведенні оперативно-розшукових дій без отримання відповідного на це дозволу та не повідомлення про затримання підозрюваного і не виклику слідчо-оперативної групи для фіксації факту можливого вчинення кримінального правопорушення.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що нормами діючого законодавства не передбачено обмежень або заборони звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку із наявністю ухвали суду про відсторонення на час проведення розслідування кримінального провадження від займаної посади, оскільки, таке розслідування є окремим дослідженням наявності протиправних дій, передбачених кримінальним законодавством. Тоді як, Відповідачем, у спірних правовідносинах, досліджувався факт наявності порушення службової дисципліни під час виконання Позивачем своїх службових обов'язків.

А отже, ухвала суду від 31.05.2013 року про відсторонення Позивача від посади не перешкоджає проведенню службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного правопорушення та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Щодо посилань представника позивача на порушення Відповідачем процедури звільнення через не проведення атестування позивача, суд зазначає наступне:

Як встановлено судом вище, Позивач під час проходження служби допустив порушення службової дисципліни, і, відповідно, був притягнутий до дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому Дисциплінарним Статутом ОВС України.

Статтею 14 Статуту визначено порядок накладення дисциплінарних стягнень, а 18 статтею цього ж статуту встановлено порядок виконання та зняття стягнень.

Відповідно до цих норм перед накладенням дисциплінарного стягнення призначається та проводиться службове розслідування. В разі підтвердження факту проступку за результатами перевірки виноситься наказ про покарання. Види покарання передбачені статтею 12 Статуту. Серед інших - звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 18 передбачено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Отже, нормами Дисциплінарного Статуту ОВС України не передбачено проведення атестування працівника, який допустив порушення службової дисципліна, та до якого застосовано захід дисциплінарного впливу, у вигляді звільнення з ОВС.

В той же час, розділом 5 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України передбачені мета та підстави проведення атестації працівників ОВС.

Статтею 47 Положення визначено, що з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу проводиться атестація осіб рядового і начальницького складу. При цьому всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби.

Атестації осіб рядового і начальницького складу має передувати підготовча робота (організаційні та виховні заходи, індивідуальні бесіди з тими, хто підлягає атестації).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що цією нормою не передбачено, по-перше, що метою атестування є надання оцінки вчиненого проступку працівником, по-друге, що при атестуванні оцінюється та аналізується факт порушення службової дисципліни.

Статтею 48 Положення передбачено, що атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.

Положенням визначено підстави звільнення з ОВС, серед них через службову невідповідність та за порушення дисципліни.

Тобто, атестація працівника перед звільненням проводиться саме в разі звільнення через службову невідповідність, оскільки метою атестації є саме надання оцінки, в першу чергу, діловим та професійним якостям працівника.

Порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України визначено Інструкцією, яка затверджена наказом МВС України від 22.03.2005 № 181 (зареєстровано в МЮУ 23.05.2005 за № 559/10839).

Вказана Інструкція передбачає порядок створення та роботи в органах і підрозділах ОВС атестаційних комісії, її права, обов'язки, порядок та періодичність засідань, тощо.

Одним із положень Інструкції є прийняття висновків атестаційної комісії. Так, пунктом 4.10. визначено, що на підставі всебічного розгляду показників роботи, професійної компетентності працівника і його ділових та особистих якостей комісія шляхом відкритого голосування приймає один з таких висновків: займаній посаді відповідає; займаній посаді не відповідає.

Одночасно комісія може приймати одну з таких рекомендацій:заслуговує на висунення на вищу посаду (на яку саме); заслуговує на зарахування до резерву кадрів на висунення; заслуговує направлення до вищого навчального закладу МВС України для навчання; підлягає переміщенню на рівнозначну посаду (ротації) (на яку посаду і причини переведення); підлягає переведенню до іншого підрозділу із зазначенням його мотивів та обґрунтуванням можливої потреби в направленні на перепідготовку; підлягає переведенню з вищої посади на нижчу з викладенням причин і зазначенням того, на яку саме посаду доцільно призначити; підлягає звільненню з органів внутрішніх справ (через службову невідповідність, за віком, станом здоров'я згідно з висновком військово-лікарської комісії чи з інших причин).

Отже, суд приходить до висновку, що, по-перше, атестаційній комісії не делеговано права розглядати питання про порушення службової дисципліни працівникам ОВС та його покарання. Таке право, згідно Закону України «Про Дисциплінарний Статут ОВС України», має виключно керівник органу. По-друге, законодавством не передбачено проводити атестацію при порушенні службової дисципліни та притягненні до дисциплінарної відповідальності працівника, в тому числі у вигляді звільнення з ОВС. По-третє, атестація проводиться при звільненні з ОВС через службову невідповідність, за віком, станом здоров'я, та таке інше.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що прийняті на підставі висновку службового розслідування від 30.05.2013 року, накази Головного Управління МВС України в Харківській області від 30.05.2013 року №479 та від 18.06.2013 року №199 о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, є правомірними, обґрунтованими та такими, що прийняті на підставі чинних норм законодавства України.

Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень надали до суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, довели належними та допустимими доказами факт порушення службової дисципліни Позивачем та як наслідок правомірність прийняття спірних наказів.

При розгляді даної справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач - як суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона по справі повинна доказати ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Позивачем не надано жодних доказів того, що дії Відповідачів є протиправними та порушують його права, свободи чи інтереси в сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають .

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області, третя особа начальник ГУ МВС України в Харківській області про скасування наказів - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя М.О.Лук'яненко

Повний текст постанови виготовлено 9 серпня 2013 року.