Постанова № 32893269, 01.08.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/11311/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М.,

за участю:

представника позивача - Храменков Ю.О. ,

представника відповідача - Нальотов А.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " МіС " до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю " МіС " звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010152301/3380 від 11.11.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті за липень 2011 року, що є наслідком порушення позивачем пунктів ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, що видані для документального оформлення операцій за договором про виконання робіт, контрагентом, який має ознаки фіктивності. Стверджував, що на момент вчинення правочину між ТОВ "МіС" та його контрагентом ТОВ "Будмашпост" останній був існуючим суб'єктом господарювання (перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та здійснював свою діяльність згідно статті 3 ГК України. Наголошував на тому, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених ТОВ "Будмашпост", зазначаючи, що первинні бухгалтерські документи, отримані ним на виконання договору про виконання робіт, оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до податкового кредиту ТОВ "МіС". Позивач також вказував, що діючим законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти своїх контрагентів на предмет добросовісного виконання ними своїх податкових зобов'язань.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року , яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.05.2013 року рішення попередніх судових інстанцій було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 року справу прийнято до провадження судді Шевякова І.С.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, дії Кременчуцької ОДПІ вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства та неправомірне формування податкового кредиту за фіктивними операціями з ТОВ "Будмашпост", яке не має технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, а також має інші ознаки фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, перевіривши обставини, вказані як необхідні для додаткового з"ясування Вищим адміністративним судом України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ "МіС" 16 листопада 2000 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 31194504) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради. Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 11 жовтня 2011 року по 18 жовтня 2011 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача по питанню взаємовідносин з ТОВ "Будмашпост".

За результатами перевірки 26 жовтня 2011 року складено акт № 7421/23-209/31194504, в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Будмашпост" та, відповідно, занижено суму з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за липень 2011 року на суму 142 000 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2011 року № 0010152301/3380, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 142000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 71 000 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням діючого законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, звернувся до суду з вимогою скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню та перевіряючи його на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про його необґрунтованість та протиправність , виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2011 року на суму 142 000 грн.

Податковим кодексом України визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Кодексом також передбачено підстави й порядок включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду платником податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках із зазначенням обов'язкових реквізитів.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ТОВ "Міс" фактично не здійснювало придбання товару та послуг у ТОВ "Будмашпост", оскільки, на думку контролюючого органу, такі товари та послуги фактично контрагентом позивача не надавались в силу фіктивного характеру діяльності, а оподатковані господарські операції полягали лише у їх документальному оформленні, відповідач стверджує про заниження платником податку на додану вартість за липень 2011 року в сумі 142 000 грн.

Суд знаходить помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем вказаних норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

У ході перевірки встановлено, що між ТОВ "МіС" та ТОВ "Будмашпост" був укладений договір № 348 від 11 липня 2011 року, відповідно до якого контрагент бере на себе зобов'язання по постачанню конденсатора повітряного охолодження та виконанню робіт по його монтажу на установці з переробки нафти та відпрацьованих нафтопродуктів.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На виконання вказаного договору позивачем та ТОВ "Будмашпост" складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29 липня 2011 року (а.с. 32) на суму 10000,00 грн., в тому числі ПДВ - 2000,00 грн.

Позивачем на користь ТОВ "Будмашпост" сплачено кошти, що підтверджується копіями виписок з банку (а.с.34-36).

У ході виконання договору № 348 від 11 липня 2011 року ТОВ "Будмашпост" виписано податкові накладні № 80, 81, 82 від 29 липня 2011 року (а.с. 27, 29, 31) та видаткові накладні РН-2907-001 та РН-2907-002 від 29 липня 2011 року (а.с.28,30). На підставі вищевказаних податкових накладних позивачем включено відповідні суми ПДВ до складу свого податкового кредиту за відповідний період та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість. Таким чином, на підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано податкові накладні, акт здачі-прийняття робіт, копії виписок з банку. Крім того, представником позивача на підтвердження реальності постачання конденсатора повітряного охолодження та знаходження його на балансі підприємства суду було надано розподільчий баланс, згідно якого встановлено, що означений конденсатор знаходиться на балансі ТОВ "Кремойл - Синтез", яке було утворене шляхом виділу з ТОВ "Міс". (а.с.212-218) На підтвердження транспортування купленого конденсатора надано товарно - транспортну накладну, таким чином спростовано посилання податкового органу про непідтвердженість реальності проведеної господарської операції у зв'язку з відсутністю доказів транспортування купленого товару (а.с.219-220)

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення податкових накладних не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит у відповідному звітному періоді сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; товар та послуги , в ціні яких ТОВ "Міс" сплачені суми податку на додану вартість, використаний в господарській діяльності позивача (знаходить на балансі підприємства) і отриманий від контрагента, який був зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товару у ТОВ "Будмашпост"", подальше використання в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового Кодексу України , Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як припущення суд розцінює посилання податкового органу на відсутність у зазначеного контрагента позивача основних фондів, виробничих потужностей , трудових ресурсів, транспортних засобів, що виключає, як на думку відповідача, можливість виконання ними своїх договірних зобов'язань. Жодною нормою закону не встановлено залежність права платника податку на формування податкового кредиту від наявності у його контрагента трудових та інших ресурсів для виконань своїх договірних зобов'язань, оскільки ТОВ "Будмашпост" має нічим не обмежене право укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Відтак, суд критично оцінює твердження податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відповідний звітний період за рахунок сплачених сум ПДВ в ціні господарських операцій зі вказаним контрагентом, оскільки вони ґрунтуються лише на суб'єктивних доводах відповідача.

Безпідставними суд вважає і висновки відповідача щодо фіктивного характеру господарської діяльності вказаного контрагента позивача, який спрямовує її на надання податкової вигоди третім особам, оскільки вказане податковим органом не підтверджено жодними фактичними доказами.

Акт Харківської ОДПІ від 07 жовтня 2011 року № 299/234/35604078 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Будмашпост" не може беззаперечним доказом того, що куплений позивачем товар у ТОВ "Будмашпост" в дійсності не поставлявся, а послуги по монтажу останнім не надавались.

З - поміж іншого, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що договір від № 348 від 11 липня 2011 року, укладений між ТОВ "МіС" та ТОВ "Будмашпост", був визнаний недійсним в судовому порядку. Відсутні також і обвинувальні вироки суду стосовно посадових осіб ТОВ "Будмашпост".

Суд зазначає про індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ТОВ "Міс" не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентом. Висновки податкового органу щодо фіктивності контрагентів ТОВ "Будмашпост", зокрема, ПП "Індиго", ТОВ "Легал Світ", ПП "Перфект Сапорт", одиниць ланцюгів постачання у його взаємовідносинах , ніяким чином не можуть стосуватись позивача та впливати на його податкові зобов'язання.

При цьому суд відкидає доводи відповідача з приводу нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Будмашпост" , враховуючи наступне.

Викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентом позивача вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження .

Тому суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за відповідний період кошти, спрямовані на оплату послуг та товару , отриманих від ТОВ "Будмашпост".

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність донарахування Кременчуцькою ОДПІ суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142 000 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 71 000 грн. і, відповідно, про протиправність податкового повідомлення - рішення №0010152301/3380 від 11.11.2011 року.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0010152301/3380 від 11.11.2011 року визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької ОДПІ на користь ТОВ "МіC" витрати зі сплати судового збору у сумі 28,23 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 06 серпня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков