Постанова № 32893261, 30.07.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2013 року № 813/5278/13-а

о 12 год., 43 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області, представник - Лаврів В.В. (довіреність № 1868/06 від 26.02.2013 року)до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, за участю третьої особи - Державного підприємства «Львіввугілля», представник відповідача - не прибув представник третьої особи - не прибув про скасування постанов, зобов'язання вчинити дії

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом, у якому з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить визнати протиправними і скасувати постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 24.05.2013 року виконавчі провадження: ВП №24710574; ВП №36445918; ВП №36198340; ВП №25192378; постанови державного виконавця від 03.06.2013 року виконавчі провадження: ВП №30900701; ВП №22775399; ВП №37916756 та постанови державного виконавця від 06.06.2013 року виконавчі провадження: ВП №35713066; ВП №28736749; ВП №28399286; ВП №28042669 про повернення виконавчого документа за виконавчими листами Львівського окружного адміністративного суду: №2а-9149/2010, виданий 04.01.2011 року, на суму 8 898 546,95 грн.; №813/1691/13-а, виданий 24.04.2013 року, на суму 2 680 759,33 грн.; №2а-9886/2012, виданий 22.01.2013 року, на суму 2 624 037,73 грн.; №2а-7397/2012, виданий 08.11.2012 року, на суму 373 764,47 грн.; №2а-4158/2010, виданий 19.10.2010 року, на суму 3 009 288,34 грн.; №2а-9270/2012, виданий 19.12.2012 року, на суму 346 020,01 грн.; №2а-8667/2011, виданий 18.08.2011 року, на суму 4 010 576,72 грн.; №2а-10645/2011, виданий 11.11.2011 року, на суму 466 702,11 грн.; №2а-10975/2010, виданий 01.03.2011 року, на суму 112 471,00 грн.; №2а-5389/2011, виданий 10.08.2011 року, на суму 113 067,42 грн.; №2а-5940/2011, виданий 30.06.2011 року, на суму 3 512 454,08 грн. про стягнення з ДП «Львіввугілля» на користь управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області заборгованості з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно постанов державного виконавця від 24.05.2013р. виконавчі провадження: ВП №24710574; ВП №36445918; ВП №36198340; ВП №25192378; постанов державного виконавця від 03.06.2013 р. виконавчі провадження: ВП №30900701; ВП №22775399; ВП №37916756 та згідно постанов державного виконавця від 06.06.2013 року виконавчі провадження: ВП №35713066; ВП №28736749; ВП №28399286; ВП №28042669 повернено стягувачеві у зв'язку із наявністю встановленої Законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника. У вказаних постановах також зазначено, що однією із причин повернення зокрема зазначено, що державний виконавець не може звернути стягнення на кошти боржника на рахунках, відкритих в органах Казначейства

Позивач зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» його дія поширюється на об'єкти нерухомого майна та інші основні засоби виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами та не поширюється на оборотні активи, а саме грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні. Постановою про арешт коштів боржника від 01.02.2013 року накладено арешт на кошти боржника в національній та іноземній валюті, що містяться на всіх рахунках, тобто на оборотні активи, дія мораторію на які відповідно до положень вищенаведеного Закону, не поширюється.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задоволити з підстав зазначених у позовній заяві та у відзиві на заперечення третьої особи.

Відповідач прибуття повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неприбуття не повідомив, заперечення на позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 04327041.

Позиція третьої особи - ДП «Львіввугілля» викладена у запереченні на позовну заяву, у якому третя особа просить відмовити у задоволенні позову відмовити з підстав, що пунктом 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підстави обов'язкового зупинення провадження, якими є внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Згідно п. 3.4. ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», процедура погашення заборгованості підприємства ПЕК продовжена до 1 січня 2014 року. Враховуючи, що ДП «Львіввугілля» внесено до Реєстру підприємств ПЕК, які беруть участь в процедурі погашення заборгованості згідно вимог вищевказаного Закону, відповідачем правомірно повернено виконавчий документ стягувачеві.

Третя особа також зазначає, що згідно п. 3.7. ст. 3 вищевказаного Закону, на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, причини неприбуття не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 01829226.

Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

01.02.2013 року державним виконавцем ВПВР Управління ДВС ГУЮ у Львівській області винесено постанову про арешт коштів боржника - ДП «Львіввугілля» на суму 524746627,76 грн.

Згідно постанов державного виконавця відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області ВП № 28042669 ВП № 28399286, ВП № 28736749, ВП № 35713066, ВП № 37916756 від 06.06.2013 року, ВП № 22775399, ВП№ 30900701 від 03.06.2013 року, ВП № 25192378, ВП № 36198340, ВП № 36445918, ВП № 24710574 від 24.05.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, у якій зазначено, що керуючись п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ - виконавчі листи № 2а-5940/11/1370, № 2а-5389/11/1370, № 2а-8667, № 2а-7397/2012, № 813/1691/13-а, № 2а-4158, № 2а-10975, № 2а-9270/2012, № 2а-9886/12/1370, № 2а-10645 видані Львівським окружним адміністративним судом про стягнення з Державного підприємства «Львіввугілля» заборгованості.

Також у вказаній постанові зазначено, що в процесі здійснення виконавчого провадження встановлено, що боржник - ДП «Львіввугілля» має відкриті рахунки в органах Казначейства.

Згідно п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України зі змінами № 868 від 19.09.2012 року та № 45 від 30.01.203 року, рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників (визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах казначейства) виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства в установленому порядку.

Таким чином, державний виконавець не може звернути стягнення на кошти боржника на рахунках відкритих в органах Казначейства.

Майно ДП «Львіввугілля» є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Підприємство відноситься до категорії підприємства, на які поширюється дія Закону України «Про ведення мораторію на примусову реалізацію майна». Все належне підприємству майно, залучене до виробничого процесу підприємства. Підприємство володіє майном спільно з іншими особами, майно підприємства не знаходиться в інших осіб чи в заставі. Відповідно до листа № 7/519 від 26.03.2013 року Генерального директора ДП «Львіввугілля» майно, яке не задіяне в технологічному ланцюжку видобутку вугілля і можливої їх реалізації по балансу ДП «Львіввугілля» немає. З метою забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, статтею Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізацій майна. Враховуючи вищенаведене, вбачається наявність встановленої Законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» № 2864-III від 29.11.2001 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI від 05.06.2012 року із змінами і доповненнями, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року за № 384/2011 із змінами і доповненнями, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державні підприємство, установа, організація.

Згідно ч. 2 ст. 2 цього ж Закону, дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Згідно ч. 1 ст. 4 цього Закону, виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно ст. 2 цього ж Закону, для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому ж Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим же Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього ж Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 6 цього ж Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 11 цього ж Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим же Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим же Законом.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 47 цього ж Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно 52 цього ж Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

З системного аналізу Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» вбачається, що таким визначено чіткий порядок та процедуру виконання судових рішень про стягнення коштів з державних підприємств, зокрема, стягнення коштів здійснюється Державною казначейською службою в межах бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного підприємства, які відкриті в органах казначейства.

Судом враховуються обґрунтування позивачем та його представником позовних вимог щодо визнання протиправними і скасування постанов ВП № 28042669 ВП № 28399286, ВП № 28736749, ВП № 35713066, ВП № 37916756 від 06.06.2013 року, ВП № 22775399, № ВП№ 30900701 від 03.06.2013 року, ВП № 25192378, ВП № 36198340, ВП № 36445918, ВП № 24710574 від 24.05.2013 року про повернення виконавчого документа - виконавчих листів № 2а-5940/11/1370, № 2а-5389/11/1370, № 2а-8667, № 2а-7397/2012, № 813/1691/13-а, № 2а-4158, № 2а-10975, № 2а-9270/2012, № 2а-9886/12/1370, № 2а-10645 видані Львівським окружним адміністративним судом стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган.

Так, згідно п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Судом також враховуються обґрунтування позивачем та його представником позовних вимог, оскільки дія Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», на який посилається державний виконавець при винесенні спірних постанов, поширюється виключно на майно підприємств та інші основні засоби виробництва, частки (паї) в майні інших господарських товариств. Однак, виконавче провадження відкрито щодо стягнення з ДП «Львіввугілля» коштів як заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Належних та допустимих доказів правомірності прийняття постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідачем суду не надано.

Крім цього, судом не враховуються заперечення третьої особи позовних вимог з посиланням на Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», оскільки підставою винесення спірних постанов про повернення виконавчого документу стягувачеві є положення Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем не зроблено.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з врахуванням ст. 162 КАС України, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, за участю третьої особи - Державного підприємства «Львіввугілля» про скасування постанов, підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 24.05.2013р. виконавчі провадження: ВП №24710574; ВП №36445918; ВП №36198340; ВП №25192378; постанови державного виконавця від 03.06.2013 р. виконавчі провадження: ВП №30900701; ВП №22775399; ВП №37916756 та постанови державного виконавця від 06.06.2013 р. виконавчі провадження: ВП №35713066; ВП №28736749; ВП №28399286; ВП №28042669 про повернення виконавчого документа за виконавчими листами Львівського окружного адміністративного суду: №2а-9149/2010, виданий 04.01.2011р., на суму 8 898 546,95 грн.; №813/1691/13-а, виданий 24.04.2013 року, на суму 2 680 759,33 грн.; №2а-9886/2012, виданий 22.01.2013 р., на суму 2 624 037,73 грн.; №2а-7397/2012, виданий 08.11.2012 р., на суму 373 764,47 грн.; №2а-4158/2010, виданий 19.10.2010 р., на суму 3 009 288,34 грн.; №2а-9270/2012, виданий 19.12.2012 р., на суму 346 020,01 грн.; №2а-8667/2011, виданий 18.08.2011 р., на суму 4 010 576,72 грн.; №2а-10645/2011, виданий 11.11.2011 р., на суму 466 702,11 грн.; №2а-10975/2010, виданий 01.03.2011 р., на суму 112 471,00 грн.; №2а-5389/2011, виданий 10.08.2011 р., на суму 113 067,42 грн.; №2а-5940/2011, виданий 30.06.2011 р., на суму 3 512 454,08 грн. про стягнення з ДП «Львіввугілля» на користь управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області заборгованості з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанову складено в повному обсязі 05.08.2013 року.

Суддя Гавдик З.В.