Постанова № 32892935, 23.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року 13:41 810/3319/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Марго" до Київської обласної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправними і скасування рішення, картки відмови, стягнення суми,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Марго" (далі - позивач, підприємство) з позовом до Київської обласної митниці Міндоходів (далі - відповідач-1), Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - відповідач-2) про: визнання протиправними та скасування рішення №125130006/2013/210012/1 від 26.03.2013 та картки відмови №125130006/2013/00045 від 26.03.2013; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області надмірно сплачену до бюджету суму у розмірі 132197,83 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що прийняте митним органом рішення є протиправним, оскільки не містить: належне обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначає, що позивачем було виконано всі вимоги митного органу при митному оформленні товару, вчасно надано всі необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, які надавали можливість визначити митну вартість товарів за основним методом, тобто за ціною договору. Позивач стверджує, що приймаючи рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити. Представник позивача не зміг пояснити суду в чому полягає взаємопов'язаність продавця і покупця, а також не надав пояснення та докази, які підтверджують зміну ціни на товар.

Представник Київської обласної митниці Міндоходів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити. Заперечення аргументував тим, що при винесенні рішення про визначення митної вартості товарів посадові особи митниці діяли в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та чинним законодавством України. Зазначив, що заявлена позивачем митна вартість товарів відрізнялась від середньоконтрактної вартості, що була визначена митницею під час порівняння заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари. Відповідно до Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ наявна інформація стосовно митної вартості товарів, які ввозив позивач, більше заявленої. Відповідач стверджує, що ціни на діючу речовину, що закуповується фірмою «ДДЕ Фарм АГ», Ліхтенштейн, знижуються на незначному рівні, а ціна фунгіциду зменшується із 14,49 дол./л до 9 дол./л. Зазначає, що фірми покупця та продавця є взаємозалежними особами. В рішенні про коригування митної вартості №125130006/2013/210012/1 від 26.03.2013 чітко обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Від Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області до суду надійшли письмові заперечення, в яких відповідач-2 просив розгляд справи здійснювати без участі його представника, позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що відповідно до чинного законодавства повернення зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновків митного органу. Висновки щодо повернення надмірно сплачених коштів з Державного бюджету України на користь позивача від митного органу до Головного управління Казначейства не надходило, а отже підстави для повернення коштів відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Приватне підприємство «Марго» як юридична особа зареєстровано 26.05.1998 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області.

Наказом №1-К від 28.05.1998 директором ПП «Марго» призначено ОСОБА_1. Згідно з протоколом №11-09 зборів засновників ПП «Марго» від 09.11.2012 засновником та комерційним директором ПП «Марго» є ОСОБА_3, генеральним директором є ОСОБА_1. Наказом №1-К від 18.05.2000 комерційним директором ПП «Марго» призначено ОСОБА_3

Відповідно до виписки з ЄДР та довідки з ЄДРПОУ керівником ПП «Марго» зазначено ОСОБА_1, який згідно з Статутом є засновником підприємства.

У грудні 2012 року між позивачем в особі генерального директора ОСОБА_3 та фірми «ДДЕ Фарм АГ», Ліхтенштейн, в особі ОСОБА_2 укладено договір від 01.12.2012 №1, предметом якого є купівля пестицидів, регуляторів зросту, поверхно-активних речовин, зокрема, штефікур. Згідно з пунктом 4.2. цього контракту загальна сума становить 27659000 дол. США. До договору укладено додатки №1 та №2 від 15.02.2013 та 19.02.2013.

На виконання умов договору №1 до митного оформлення товару в режимі «Імпорт-40» згідно з митною декларацією від 26.03.2013 №125130006/2013/171619 представлено товар «Штефікур фунгіцид проти переноспорозу та фомозу на посівах ріпаку та пшениці» за вартістю 9 дол./л (8,37 дол./кг). Крім того, позивачем подано до митного органу документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення, перелік яких зазначений в графі 44 вантажної митної декларації, зокрема, картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародна автомобільна накладна; рахунок-фактура; доповнення до зовнішньоекономічного договору додаток №1 та №2; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна; ліцензія на імпорт товарів; інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару; відомості про включення товарів до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів; сертифікат про проходження товару загальної форми; митна декларація.

Під час перевірки правильності заявленої митної вартості з урахуванням наданих до розгляду товаросупровідних документів, аналізу рівня митної вартості товару та наявності взаємозалежності покупця та продавця, посадовою особою відділу контролю митної вартості та класифікації товарів на декларації митної вартості зроблено запис про надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, складено конкретний перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експорті товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товаром; розрахунок ціни (калькуляцію) на дану партію (поставку) та на поставку наближену до митного оформлення 27.09.2012. Декларант ОСОБА_4 ознайомилась з цим записом, про що зазначено на ДМВ з проставленням дати, прізвища та підпису 26.03.2013 о 14 год. 20 хв., та зазначила, що на цей час додаткові документи надати не може.

У зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів Київською обласною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 26.03.2013 №125130006/2013/210012/1 з визначенням митної вартості товару за шостим (резервним) методом у розмірі 13,18 дол./кг. У тексті цього рішення наведено відомості щодо неможливості застосування перших п'яти методів визначення митної вартості та обґрунтування підстав для застосування шостого резервного методу, а також вказано про проведення консультацій. Також в графі «Опис товарів» зазначено, що «Штефікур, к.с. - 16000 л. Фунгіцид проти переноспорозу та фомозу на посівах ріпаку та пшениці (діюча речовина Китайського походження: тебуконазол - 250 г/л відноситься до тріазолів) не в аерозольній упаковці. Країна виробника - DE, Виробник «DDE Farm AG», Ліхтенштейн Торговельна марка відсутня. Відсутні закупівельні документи на діючу речовину, лист повідомлення виробника, розрахунок ціни товару, видаткові накладні на ідентичний товар.

У судовому засіданні досліджено також інформацію з бази даних митного органу, яку він використовував при визначенні митої вартості за резервним методом.

Крім того, митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26.03.2013 № 125130006/2013/00013, згідно з якою позивачу повідомлено про неможливість прийняття до митного оформлення вантажної митної декларації від 26.03.2013 №125130006/2013/171619. При цьому у цій картці відмови здійснено посилання на подачу нової ВМД, заповнену згідно рішення КОМ від 26.03.2013 №125130006/2012/210012/1.

ПП «Марго» 26.03.2013 здійснив митне оформлення товару на підставі рішення про коригування митної вартості товарів, оформивши митну декларацію від 26.03.2013 №125130006/2013/171628.

Після отримання рішення про коригування митної вартості позивач листом від 03.06.2013 подав до митниці додаткові документи, за наслідками розгляду яких просив відмінити рішення про коригування митної вартості №125130006/2013/210012/1 від 26.03.2013 та надати можливість митного оформлення препарату «Штефікур», к.с. за ціною договору.

10 червня 2013 року Київською митницею Міндоходів надано відповідь на звернення позивача від 03.06.2013, в якому повідомлено, що надані ПП «Марго» додаткові документи для підтвердження митної вартості взято до уваги митним органом, але не стали підставою для підтвердження заявленого декларантом рівня митної вартості, оскільки містять розбіжності. Так, додаткові документи, надані декларантом для підтвердження митної вартості препарату фунгіциду «Штефікур к.с.» (рішення про коригування митної вартості від 26.03.2013 №125130006/2013/210012/1), не підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: у розрахунку ціни вартості 1 літра препарату «Штефікур к.с.» від 30.08.2012 закупівельна ціна діючого препарату тебуконазолу становила 11,6 дол. США за літр, а станом на 06.05.2013 у наданому розрахунку вартості «Штефікур н.с.» закупівельна ціна діючого препарату - 11,2 дол. США за 1 літр. Різниця між закупівельною вартістю сировини у 2012 та 2013 роках становить 0,40 центів на літрі. Ціна фунгіциду в 2012 році становила 13 дол. США за 1 літр, тоді як у 2013 ціна зменшилася до 9 дол. США за 1 літр. Різниця між закупівельною вартістю препарату «Штефікур к.с.» зменшилась на 4 дол. США за 1 літр. Проаналізувавши усі поставки ПП «Марго» товару фунгіцид «Штефікур к.с.», простежується динаміка зниження ціни, тобто ціни на дані товари за останні роки стали нижчими у порівнянні з цінами, що були 5-6 років назад. Проаналізувавши документи, надані декларантом ПП «Марго» для підтвердження митної вартості та провівши аналіз динаміки зменшення вартості фунгіциду «Штефікур к.с.» з 16,49 дол./кг до 8,37 дол./кг, провести митне оформлення зазначеного товару за ціною угоди не є можливим.

Судом досліджено декларацію митної вартості від 26.03.2013 №125130006/2013/171619, де зазначено, що покупець ПП «Марго» та продавець фірма «ДДЕ Фарм АГ», Ліхтенштейн є взаємопов'язаними між собою особами. Крім того, в декларації в графі «маркування та кількість» зазначено «Штефікур, к.с. - 3140 л.». Також досліджено декларацію митної вартості від 20.09.2010 №125000014/2010/210111, де зазначено між позивачем та фірмою «ДДЕ Фарм АГ», Ліхтенштейн відсутня взаємозалежність між позивачем та покупцем.

Згідно з розрахунком вартості 1 літра препарату «Штефікур к.с.» від 30.08.2012 визначена закупівельна ціна діючого препарату тебуконазолу становила 11,6 дол. США за 1 літр. В розрахунку вартості ціни вартості 1 літра препарату «Штефікур к.с.» від 04.02.2013 зазначено, що закупівельна ціна діючого препарату - 11,2 дол. США за 1 літр. Ціна фунгіциду в 2012 році становила 13 дол. США за 1 літр, а у 2013 ціна зменшилася до 9 дол. США за 1 літр.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими нормативними актами.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Митними процедурами вважаються операції, пов'язані із здійсненням митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно з статтею 42 Митного кодексу України митні органи самостійно визначають форму та обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи при здійсненні митного оформлення товарів.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлено, що особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Статтею 49 Митного кодексу України, передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Приписами статті 53 митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частинами 1 та 3 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, вказані в статті 57 Митного кодексу України.

Так, в цій статті зазначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.

Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1 - 3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Право на автоматичне застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), мають уповноважені економічні оператори.

Для підтвердження у таких випадках заявлених відомостей про митну вартість товарів у порядку, визначеному цим Кодексом, подаються лише: 1) декларація митної вартості (у випадках, встановлених статтею 52 цього Кодексу); 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа; 4) банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 5) документи для підтвердження витрат на ввезення та страхування, якщо за умовами поставки такі витрати не включено у вартість товару.

У випадках, передбачених частиною двадцять другою цієї статті, контроль правильності визначення митної вартості здійснюється виключно після завершення митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон України.

Позивач стверджує, що він та продавець фірма «ДДЕ Фарм АГ», Ліхтенштейн, є пов'язаними особами, що підтверджується відповідними відмітками в декларації митної вартості.

Суд зазначає, що при продажу товарів належним чином враховується наявна у митного органу та подана декларантом інформація щодо різниці в комерційних умовах продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, та витратах, які звичайно понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою. Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддатися обчисленню та підтверджуватися документально.

Проаналізувавши ціни на діючу речовину, що закуповується фірмою «ДДЕ Фарм АГ», Ліхтенштейн, та ціни на фунгіцид «Штефікур к.с.», митним органом обґрунтовано зроблено висновок про те, що ціни на діючу речовину знижуються на незначному рівні, а ціна фунгіциду зменшується із 14,49 дол./л до 9 дол./л.

Факт взаємозалежності покупця ПП «Марго» та продавця фірми «ДДЕ Фарм АГ», Ліхтенштейн, є підтвердженим і позивачем не заперечується. При цьому суд бере до уваги, що відповідно до договору № 1 від 01.12.2012, укладеного між ПП «Марго» та фірмою «ДДЕ Фарм АГ», Ліхтенштейн, його підписали ОСОБА_1, директор фірми «ДДЕ Фарм АГ», ОСОБА_3 - комерційний директор ПП «Марго».

Судом досліджено статут ПП «Марго», де засновником та власником ПП «Марго» є громадянин Німеччини ОСОБА_1, що проживає в князівстві Ліхтенштейн.

Крім того, дані відомості про взаємозалежність цих осіб підтверджуються також наказом №І-К від 28.05.1998, протоколом №11-09 зборів засновників ПП «Марго», довідкою про взяття на облік платника податків від 31.08.2009 №32, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довіреністю від 04.04.2013, де у кожному із цих документів керівником (директором) значиться ОСОБА_1. Фактично ОСОБА_1 при укладенні цього контракту в одній особі є і продавцем, і покупцем.

Крім того, суд зазначає, що у 2010 році під час оформлення ВМД від 20.09.10 № 125000014/2010/ 210111 між позивачем (покупець) та фірмою «ДДЕ Фарм АГ», Ліхтенштейн (продавець), особа уповноважена на декларування ПП «Марго» ОСОБА_4 декларувала про відсутність взаємозалежності між позивачем та покупцем.

Отже, суд дійшов висновку, що підприємства покупця та продавця є взаємозалежними особами. Ця обставина не виключає укладення такого контракту, але потребувала окремого доведення позивачем того факту, що взаємозалежність покупця та продавця не вплинула на митну вартість товару, про що митним органом було чітко зазначено при виконання митних процедур.

Разом з тим, особа, уповноважена позивачем на декларування товарів, ОСОБА_4 не виконала свій обов'язок щодо доведення, що взаємозалежність покупця та продавця не вплинула на ціну товару.

Відповідно до п.9 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 за № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Аналогічну позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 26.02.2013 по справі 21-425/212 за позовом ТОВ «Енерзунд Україна» до Київської обласної митниці Державної митної служби України про скасування рішення.

Доказів, що такі документи у повному обсязі були подані декларантом, у матеріалах справи відсутні. При цьому, відповідно до наявної у справі копії вантажно-митної декларації, на ній міститься відмітка митного органу про необхідність подання додаткових документів для підтвердження задекларованої декларантом митної вартості товару та відмітки декларанта позивача про неможливість їх надати.

Як вбачається з матеріалів справи, консультації між декларантом і митним органом було проведено, вимоги щодо проведення письмових консультацій не заявлено, надана консультація позивачем не оскаржувалася.

Ураховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що декларантом ПП «Марго» на вимогу митного органу не надано вказаних додаткових документів, митним органом було проведено коригування митної вартості товарів з урахуванням інформації, наявної у митного органу.

Суд зазначає, що відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно зі статтею 266 Митного кодексу України на декларанта покладено обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Дослідивши рішення про коригування митної вартості №125130006/2013/210012/1 від 26.03.2013, суд бере до уваги, що відповідачем чітко обґрунтовано неможливість застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості. З цим рішенням декларант був ознайомлений і отримав його 26.03.2013.

Оскільки позивачем у встановленому порядку не підтверджено заявлену ним митну вартість товару, як того вимагає закон, а саме декларантом не надано додаткових документів, які б підтвердили заявлену митну вартість товарів з урахуванням взаємозалежності сторін контракту, то застосувати перший метод визначення митної вартості було неможливо.

На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України митницею було здійснено послідовний перехід від першого до останнього методу визначення митної вартості заявленого товару і застосовано резервний метод.

Митним законодавством України не передбачено ані прийняття рішення про незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, ані викладення в рішенні про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) причин не застосування інших методів, а ніж резервного методу визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що позивач протягом 80 днів з дня випуску товарів надав митному органу пакет додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Митним органом розглянуто додатково надані документи і надано відповідь позивачу, в якій зазначено, що надані ПП «Марго» додаткові документи взято до уваги, але вони не стали підставою для підтвердження заявленого декларантом рівня митної вартості, оскільки містять розбіжності. У зв'язку з цим, проведення митного оформлення зазначеного товару за ціною угоди не є можливим.

Позивач не довів задекларовану митну вартість товару, оскільки ним під час подання вантажної митної декларації не було надано до митного оформлення необхідні документи, у тому числі відомості про дійсну митну вартість товарів.

Суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо визначення митної вартості товарів є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, прийняте рішення про коригування митної вартості є обґрунтованим та правомірним.

Отже, що сумніви відповідача щодо задекларованої позивачем митної вартості імпортованого товару є обґрунтованими, а оскаржувані позивачем рішення прийнято відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача було надано достатньо належних і допустимих доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, а також картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними та скасування вказаних рішень Київської обласної митниці та картки відмови відповідача в прийнятті митної декларації.

Щодо вимог позивача про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області повернути з Державного бюджету України суму надмірно сплачених митних платежів, то вони можуть застосовуватись лише за наявності протиправного рішення, дій чи бездіяльності, тобто є похідними від вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, а тому відмова у задоволення первинних вимог є підставою для відмови у задоволенні і похідних від них вимог.

Отже, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 липня 2013 р.