Ухвала суду № 32892362, 25.07.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

25.07.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/1842/13р. Головуючий у першій

інстанції Завгородня Л.М.

Категорія 46 Доповідач у апеляційній

інстанції Птіціна В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Птіціної В.І.,

суддів - Колбіної Т.П., Сундукова В.М.,

за участю:

секретаря - Пасічник Г.В.,

позивача - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18 травня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2011 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача та, уточнивши позовні вимоги,просила розірвати між нею та відповідачем ОСОБА_5 шлюб, зареєстрований 28.04.2006 року відділом РАГСу Ленінського районного управління юстиції в м. Севастополі, актовий запис № 290, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини всіх видів доходів щомісячно, починаючи з 24.05.2011 року і до повноліття дитини, але не менш 30% від прожиткового мінімуму,визначити місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з позивачем.

Вимоги позову мотивовані тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 28.04.2006 року, від шлюбу мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя не склалось, з травня 2009 року сторони проживають окремо, подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе. Крім того, відповідач добровільно не надає необхідної матеріальної допомоги на утримання сина, дитина зареєстрована та проживає з позивачем.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18 травня 2013 року позов задоволено повністю.

У апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування ухваленого по справі рішення в частині стягнення з нього аліментів та визначення місця проживання дитини, у зв'язку із тим, що в цій частині рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Пояснює, що судом не були повністю з'ясовані усі обставини справи, які мають значення при її вирішенні, висновки суду, поскладені в основу рішення, суперечать матеріалам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що шлюб існує формально, примирення між сторонами неможливе, тому збереження шлюбу суперечить правам та інтересам сторін. Крім того, задовольняючи вимоги про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не надає матеріальної допомоги дитині, її вихованням не займається, фактично дитина проживає разом із матір'ю, тобто відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 28.04.2006 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Від сумісного життя сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя; суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» від 21.12.2007 року проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Таким чином, враховуючи, що відносини між сторонами не склались, подружні стосунки вони не підтримують з травня 2009 року та примирення між сторонами неможливо, що було підтверджено обома сторонами у судовому засіданні у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, задовольняючи позов в частині розірвання шлюбу, оскільки подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року « По застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає , вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька ( ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен врахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно проаналізувавши норми діючого законодавства, прийшов до вірного висновку про примусове стягнення з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів, враховуючи що відповідач не надає належної матеріальної допомоги дитині та не виконує, при цьому, свій батьківський обов'язок.

Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визначення розміру аліментів у вигляді ? частки від всіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, оскільки відповідач офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату.

Що ж стосується вимог позову в частині визначення місця проживання дитини, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Як вбачається з довідки з місця проживання та листа з дитячої поліклініки № 2, дитина проживає разом із позивачкою, яка її постійно доглядає, враховуючи, що дитина постійно хворіє та знаходиться разом із нею і лікарні. Натомість, як було встановлено в судовому засіданні, відповідач самовільно забирає дитину з дитячого садка, чим порушує її розпорядок дня, виховує дитину у дусі агресії та жорстокості до інших дітей, крім того, за час знаходження дитини в санаторному дитячому садку «Сонечко», де дитина проходила курс оздоровлення, відповідач за весь цей період станом здоров'я дитини не цікавився, не провідував її.

Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи висновок Служби у справах дітей Ленінського району м. Севастополя про доцільність проживання дитини разом із матір'ю, та, оцінивши наведені докази по справі, прийшов до висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо правильності визначення місця проживання дитини разом із матір'ю, тобто позивачем ОСОБА_3

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права, повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: В.І.Птіціна

Судді: Т.П.Колбіна

В.М.Сундуков