Рішення № 32892056, 06.08.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 137/497/13-ц Провадження № 22-ц/772/1674/2013Головуючий в суді першої інстанції:Білик Н.В.Категорія: 34 Доповідач: Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Стадника І.М., Голоти Л.О.

При секретарі: Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 22 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, -

встановила:

В березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 05 травня 2012 року, керуючи автомобілем DAF XF-95 , д.р.н. НОМЕР_1 в с. Садове Літинського району Вінницької області , рухаючись по дорозі Стрий-Кіровоград-Знамянка, він виявив перешкоду - стадо корів, яке раптово вийшло на проїзну частину дороги. Вживши всіх необхідних заходів щодо запобігання настанню негативних наслідків, не зміг уникнути наїзду на одну із тварин, яка належить відповідачу ОСОБА_4, в зв'язку з чим було завдано шкоди його автомобілю - розбите скло фари, вартість ремонту якої склала 3250 грн. Перегін худоби здійснювався лише одним погоничем - ОСОБА_3 на частині дороги не позначеній відповідним попереджувальним знаком. Вважає, що ОСОБА_3, порушила п. 7.6 Правил дорожнього руху України та безпосередньо її дії призвели до дорожньо-транспортної пригоди. Також діями відповідачів йому заподіяно моральної шкоди, яка виразилася в порушенні звичайного стану життя, відсутністю можливості користуватися автомобілем, втратою клієнтів та прибутків від перевезень вантажів. Моральну шкоду оцінив в сумі 8000 грн. Також просив стягнути 2000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 22 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, пред'явлених в суді першої інстанції, дійшла висновку , що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 травня 2012 року о 20 год. 00 хв. ОСОБА_2. керуючи автомобілем марки « DAF -FX 95» , д.р.н. НОМЕР_1, на автодорозі Стрий-Знамянка допустив наїзд на двох тварин (корів), які переходили проїзну частину в стаді із іншими тваринами, одна з яких належить на праві власності ОСОБА_4

Погоничем тварин була ОСОБА_3

Згідно з протоколом огляду місця події на момент огляду частина автомобіля була пошкоджена, а саме розбито скло передньої фари (а.с. 12).

Відповідно до накладних від 17 травня 2012 року ОСОБА_2 отримав від ПП ОСОБА_5 товар - фару вартістю 450 грн. та від ПП ОСОБА_6 - окуляр фари DAF вартістю 1400 грн. та кронштейн фари вартістю 1400 грн. (а.с. 13,14).

Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2013 року скасовано постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2012 року відносно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення , передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 127 КупАП - відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення.

Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2013 року скасовано постанову про адміністративне правопорушення від 05 травня 2012 року винесену ІДПС роти ДПС м. Вінниця щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 127 КУпАП.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів , що він є власником автомобіля DAF FX -95 , д.р.н. НОМЕР_1, та що він на відповідній правовій підставі керував даним автомобілем, не довів належними та допустимими доказами характер пошкоджень транспортного засобу та розмір заподіяної шкоди, а також з того, що вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заподіяної шкоди є необґрунтованими , оскільки в їх діях відсутні взаємопов'язаність та єдність наміру на заподіяння шкоди. Крім того позивач вибірково пред'явив вимогу лише до одного власника корови, тоді як зіткнення відбулося з двома тваринами, при цьому не доведено, що саме через зіткнення з твариною позивача була спричинена шкода автомобілю.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень гл. 29 ЦК.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій під час керування транспортним засобом повинен мати при собі та на вимогу працівників міліції пред'являти для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Отже доказами, що підтверджують правову підставу володіння автомобілем, можуть бути свідоцтво про реєстрацію автомобіля або документ, що підтверджує право користування та (або) розпорядження вказаним автомобілем, і виданий на період дії такого документа тимчасовий реєстраційний талон.

Позивач стверджував, що автомобіль, за участі якого сталася дорожньо-транспортна пригода, належить йому і він управляв даним автомобілем на законних підставах.

Протилежного у справі не встановлено.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що він є особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом є помилковим.

При вирішенні справ щодо відшкодування шкоди, завданої за участю транспортного засобу слід керуватися положеннями ст.ст. 1166 ЦК та 1187 ЦК України.

Згідно з ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських поряд тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що обов'язок відшкодування заподіяної шкоди покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки незалежно від вини цієї особи.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на те, що утримання свійських тварин (корів) створює підвищену небезпеку, а тому при вирішенні питання про відшкодування шкоди в даному випадку слід керуватися нормами ст. 1188 ЦК України, які регулюють порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки. ОСОБА_4 як власник джерела підвищеної небезпеки повинен нести солідарну відповідальність з погоничем ОСОБА_3 за заподіяну шкоду.

Проте, з аналізу норми ст. 1187 ЦК України вбачається, що домашні (свійські) тварини, зокрема корова, не є джерелом підвищеної небезпеки, а Правила утримання домашніх тварин відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 30 грудня 2009 року встановлюються органами місцевого самоврядування.

Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Лише за наявності шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відповідальність між учасниками дорожньо-транспортної пригоди настає на загальних підставах , тобто відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України.

Проте як було встановлено, шкоду внаслідок наїзду на корову, яка не є джерелом підвищеної небезпеки, було заподіяно саме автомобілем, яким керував ОСОБА_2, а тому обов'язок по відшкодуванню такої шкоди не може бути покладено на інших осіб.

Отже, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вартості ремонту автомобіля та моральної шкоди не підлягають до задоволення.

Суд першої інстанції на дані обставини уваги не звернув, не застосував норми матеріального права які підлягають до застосування, не встановив характер спірних правовідносин, а тому рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції при вирішенні спору неповно дослідив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 22 квітня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ І.М. Стадник

/підпис/ Л.О. Голота

З оригіналом вірно: