Постанова № 32887397, 23.07.2013, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/605/13-а

Провадження № 2-а/603/68/2013

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Галіяна І. М.

при секретарі Пшеничняк В.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Монастириська Тернопільської області адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до інспектора ВДАІ Козівського РВ УМВС України в Тернопільській області

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Монастириського районного суду Тернопільської області з позовом в якому просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВО1 №173692 від 19 червня 2013 року винесену інспектором ВДАІ Козівського РВ УМВС України старшим лейтенантом міліції Тиманем В.М. та закрити справу.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що правил дорожнього руху він не порушував, вини своєї у вчиненні правопорушення не визнає і умислу на його вчинення в нього не було, так як 19.06.2013 року він їхав дорогою Тернопіль - Козова і в с.Городище Козівського району, на перехресті доріг повернув у сторону Зарваниці, Золотники. На перехресті його зупинив працівник ВДАІ Козівського РВ УМВС України в Тернопільській області старший лейтенант міліції Тимань В.М. та ОСОБА_2, які в подальшому склали протокол та винесли постанову в справі про адміністративне правопорушення, які позивачу не були вручені. Матеріали справи він отримав 27.06.2013 року у Монастириському РВ УМВС України в Тернопільській області.

Не погоджуючись з складеним протоколом та винесеною постановою позивач в позовній заяві зазначає, що на перехресті доріг до і після складання протоколу свідків, вказаних у протоколі не було. Автоінспектор старший лейтенант міліції ОСОБА_2 який ніс чергування на посту разом з Тиманем В.М. не може бути за свідка так як є зацікавленою особою, хоча записаний в протоколі як свідок. Також позивач в своєму позові вказує, що ні перед перехрестям ні на ньому самому немає ніякої інформації про організацію чи порядок проїзду на ньому, немає жодного знаку, а є тільки лінії, які позначають межі смуг проїзної частини, але не має ні розмітки 1.18 ні дорожніх знаків 5.16, 5.18 які б показували дозволені напрямки руху по смугах, також ні на перехресті ні перед ним немає ні одного наказового знаку, який би зобов'язував його так і не інакше виконувати маневр. Посилання працівників ДАІ на порушення пункту 10.5 безпідставні так як при повороті наліво водій має право на середню полосу дороги, якщо це не заборонено регулювальником, світлофором, дорожніми знаками, дорожньою розміткою. В підтвердження вищевказаного позивачем суду до позовної заяви додано фотографії.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві підтримав повністю, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнав повністю та погодився з тим, що протокол та постанова складені з порушенням норм чинного законодавства і підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відсутні.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Розглядаючи зазначений спір, суд керується наступним.

Реалізуючи свої повноваження у сфері безпеки дорожнього руху, суб'єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи, відповідно до ст. 9 КАС України, перевіряє законність дій чи прийнятого рішення суб'єкта владних повноважень.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на органи Державтоінспекції покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про правомірність своїх дій та порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху.

Між тим, відповідачем суду не були надані докази в обґрунтування правомірності дій працівника ДАІ при складанні протоколу та винесенні постанови на ОСОБА_1 про скоєння ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Суд погоджується з твердженням позивача, що при складанні даної постанови інспектором ВДАІ Козівського РВ УМВС України в Тернопільській області не дотримано вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Натомість, як вбачається з тексту позовної заяви позивач визнає, що він дійсно 19.06.2013 року був зупинений працівником ДАІ який склав на нього оскаржувану постанову.

Жодних доказів того, що позивач порушив правила дорожнього руху, представником відповідача не наведено й суду не подано, натомість, представник відповідача позовні вимоги визнав повністю та погодився з тим, що протокол та постанова складені з порушенням норм чинного законодавства і підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відсутні.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В порушення вказаних вимог відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином за таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Вимогу позивача щодо закриття провадження у справі суд не бере до уваги так як з припису абзацу 3 частини другої статті 17 КАС України вбачається, що адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 293 КпАП, ст. ст. 9, 11, 71, 159, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ Козівського РВ УМВС України в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити сачтково.

2.Скасувати постанову ВО1 №173692 від 19.06.2013 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді накладення на нього стягнення у розмірі 425 грн. штрафу.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя І. М. Галіян