Постанова № 32885632, 05.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2013 р. Справа № 922/1286/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (НОМЕР_1) на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.13 р. у справі № 922/1286/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод" смт. Нова Водолага

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Харків

про стягнення 9 013,38 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Нововодолазький молокозавод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідача) суми заборгованості у розмірі 9013,38 грн., у тому числі, 8765,60 грн. суми основного боргу, 206,50 грн. суми нарахованої пені та 41,28 грн. суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №КВ-1, укладеного між сторонами 01 січня 2012 року.

20 травня 2013 року позивач надав через канцелярію суду уточнення (вх.№18027) до позовної заяви, в яких просив суд стягнути з відповідача 9009,59 грн., у тому числі, 8765,60 грн. суми основного боргу, 203,34 грн. суми нарахованої пені та 40,65 грн. суми 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.13 р. по справі № 922/1286/13 ( суддя Аріт К.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод" 8765,60 гривень основної заборгованості, 203,34 гривень пені, 40,65 гривень суми 3% річних та 1720,50 гривень судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського Харківської області від 27.05.13 р. по справі № 922/1286/13 повністю, стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати. При цьому відповідач зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутністю представника відповідача, чим позбавив можливості надати відповідні докази для встановлення фактичних обставин справи. Крім того, відповідач вказує на те, що оплата товару за договором поставки № КВ-1 від 01.01.2012 була здійснена за платіжними дорученнями № 106 від 11.01.2013, № 107 від 15.01.2013, № 108 від 15.01.2013.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В судове засідання 31 липня 2013 року відповідач свого представника не направив, про причини неявки суд не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи. Направлена на адресу відповідача ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження повернулась до суду апеляційної інстанції з позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Оскільки ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження від 13.06.2013 була направлена Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на його юридичну адресу: АДРЕСА_1, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана адреса збігається з фактичною адресою, зазначеною самим відповідачем, а також з огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому наявний у справі примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання" може вважатися належними доказами виконання судом апеляційної інстанції обов'язку щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Позивач також своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням № 008773005926 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі позивача 18.06.2013.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Нововодолазький молокозавод" (позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем) було укладено договір поставки №КВ-1.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач поставив на адресу відповідача товар загальною вартістю 8765,60 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами: в/н №1/12-11 від 12 січня 2013 року; в/н №1/14-46 від 14 січня 2013 року; в/н №1/15-14 від 15 січня 2013 року; в/н №1/16-38 від 16 січня 2013 року; в/н №1/17-84 від 17 січня 2013 року.

Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначений договором строк, порядку та розмірі вартість отриманого товару, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 8765,60 грн., яка на час звернення позивача до господарського суду не погашена.

Слід зазначити, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем сума боргу будь-якими доказами не спростована, аргументованих заперечень не представлено, доказів сплати заборгованості до суду також не надано.

Враховуючи факт доведення позивачем та підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача за договором, а також керуючись статтею 526, Цивільного кодексу України місцевий господарський суд визнав позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 8765,60 грн. обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.6.4 спірного договору, у разі порушення покупцем строків оплати товару, передбачених п.4.1. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення виконання зобов'язання включаючи день оплати.

Оскільки нарахована позивачем пеня в розмірі 203,34 грн. ґрунтується на вимогах Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в зазначеній частині.

Також, місцевим господарським судом задоволені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 40,65 грн., як такі, що відповідають положенням ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та підтверджуються наявним у справі розрахунком.

В силу ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, за своєю суттю між сторонами по справі виникли правовідносини з поставки товару за договором № КВ-1 від 01.01.2012, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) товар в кількості, визначеній у п.1.2 договору, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар.

Найменування, одиниці виміру, загальна кількість, спосіб доставки товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається накладними та заявками-замовленнями (п.1.2 договору). Ціна на товар також визначається в накладних, які є невід'ємною частинною даного договору (п.4.2. договору).

В даному випадку факт поставки позивачем товару на загальну суму 8765,60 грн. та його отримання відповідачем підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями видаткових накладних (а.с. 31-35).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Здійснивши аналіз видаткових накладних колегія суддів констатує, що вони повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки містять всі необхідні реквізити, у тому числі посилання на договір № КВ-1 від 01.01.2012, засвідчені підписом сторін та печаткою підприємств позивача та відповідача.

Слід зазначити, що відповідач в апеляційній скарзі факт отримання товару за вказаними накладними будь-якими доказами не спростовує.

Відповідач, в свою чергу, за отриманий товар не розрахувався. Доказів відповідної сплати ані до місцевого господарського суду, ані до суду апеляційної інстанції не надав.

Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не враховано факт оплата товару за платіжними дорученнями № 106 від 11.01.2013, № 107 від 15.01.2013, № 108 від 15.01.2013, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки з наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що зазначені відповідачем проплати були враховані позивачем при визначенні заборгованості у сумі 8765,60 грн.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що вказаний акт звірки взаєморозрахунків станом на січень 2013 року з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 8765,60 грн. підписаний відповідачем без жодних зауважень.

Даний акт відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів разом з наданими позивачем копіями видаткових накладних (документами первинного бухгалтерського обліку) не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки позивачем товару за спірними накладними та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами. Докази сплати боргу у справі відсутні.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до п.4.1. спірного договору, оплата товару здійснюється покупцем у гривнях, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника або внесенням коштів в касу постачальника на протязі 14 календарних днів з моменту фактичної поставки товару.

Таким чином, строк грошового зобов'язання відповідача щодо оплати поставленого товару чітко визначений умовами договору.

Отже, факт отримання відповідачем товару за видатковими накладними є доведеним, відповідач оплату товару в розмірі 8765,60 грн. у встановлений договором строк не здійснив, що є у відповідності з умовами договору та ст. 692 Цивільного кодексу України безперечною підставою для задоволення позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання з є доведеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача 203,34 грн. пені, 40,65 грн. річних правомірно задоволені судом першої інстанції, оскільки їх нарахування відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства та підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в зв'язку з тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутністю представника відповідача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. З врахуванням вищенаведеного, беручи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та був не позбавлений можливості надати докази в обґрунтування своєї позиції по справі, суд першої інстанції правомірно визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Таким чином, перевіривши у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, тому не приймаються колегією суддів до уваги, в зв'язку з чим підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013 у справі № 922/1286/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 05 серпня 2013 року.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.