Ухвала суду № 32885264, 22.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2013 року м. Київ К/9991/41085/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2011 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 р.

у справі №2а/0270/1144/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» в особі директора Чорного Василя Анатолійовича

до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2011 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 р., частково задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» в особі директора Чорного Василя Анатолійовича (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області (далі - відповідач). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.03.2011 р. №0000142301/0.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 18.02.2011 р. №52/23/33845116, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість по декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом у періоді, що перевірявся, на загальну суму 301 702,00 грн., у тому числі: за січень 2008 року у сумі 24 100,00 грн., за березень 2008 року у сумі 5457,00 грн., за червень 2008 року у сумі 55 435,00 грн., за вересень 2008 року у сумі 53 788,00 грн., за жовтень 2008 року у сумі 45 428,00 грн., за листопад 2008 року в сумі 53 003,00 грн., за грудень 2008 року у сумі 15 183,00 грн., за січень 2009 року у сумі 26 035,00 грн., за лютий 2009 року у сумі 8179,00 грн., за березень 2009 року у сумі 1421,00 грн., за квітень 2009 року у сумі 13 673,00 грн.;

п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання у сумі 167 402,00 грн., в тому числі: за вересень 2008 року у сумі 54 020,00 грн., за жовтень 2008 року у сумі 45 196,00 грн., за листопад 2008 року у сумі 53 003,00 грн., за грудень 2008 року у сумі 15 183,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2011 р. № 0000142301/0, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 347 000,00 грн., з яких основний платіж - 277 602,00 грн., штрафні санкції - 69 401,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, згідно акта перевірки порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» зумовлені включенням позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 74 967,00 грн., яка була сформована за податковими накладними, виписаними постачальниками товарів (робіт, послуг) в попередніх звітних періодах, а саме:

березні 2008 року по реєстру отриманих податкових накладних включена податкова накладна № 107/02 від 27.07.2007 року від ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України Вінницька регіональна філія на придбання послуг по реєстрації державних актів на землю на суму 950,00 грн., у т.ч. ПДВ 190 грн. разом на суму 1440,00 грн.;

червні 2008 року по реєстру отриманих податкових накладних включена податкова накладна № 187 від 30.05.2007 року від ЗАТ «Прилукитваринмаш Холдінг» на придбання дизельного пального у кількості 78 923,125 т на суму 210 461,67 грн., у т. ч. ПДВ 42 092,33 грн. разом на суму 252 554 грн., податкова накладна від 30.10.2007 р. № 183 від ЗАТ «Прилукитваринмаш Холдінг», на придбання вугілля АКО у кількості 93,09 т на суму 57405,81 грн., у т. ч. ПДВ 11481,16 грн. разом на суму 68 886,97 грн.;

січні 2009 року по реєстру отриманих податкових накладних під № 1 включена податкова накладна від 13.11.2008 р. № 1311/01 від ПП «Меліор» на придбання арматури на суму 48541,67 грн., у т. ч. ПДВ 9708,33 грн. разом на суму 58 250 грн., податкова накладна від 26.12.2008 р. №2312/01 від ПП «Меліор» на придбання арматури на суму 41 666,67 грн., у т. ч. ПДВ 8333,33 грн. разом на суму 50 000 грн. Оприбуткування арматури здійснено в січні 2009 року згідно прибуткових накладних № 13 від 01.01.2009 р. на суму 58250 грн. та № 12 від 01.01.2009 р. на суму 49981,50 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом положень пп. 7.5.1 п. 7.5 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» кореспондує право на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з наявністю податкової накладної, за результатами господарської операції.

Відтак, оскільки законодавчо закріпленою датою виникнення права на податковий кредит вважається дата фактичного отримання податкових накладних, дії позивача повністю відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» в частині включення останнім до складу податкового кредиту (за правилом першої події - отримання податкової накладної) сум податку на додану вартість згідно накладних отриманих від ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України Вінницька регіональна філія, ЗАТ «Прилукитваринмаш Холдінг» та ПП «Меліор».

Колегія також вважає обґрунтованим висновок судових інстанцій, що вказаний Закон не містить обов'язку платника податку включати податкову накладну до складу податкового кредиту того місяця, в якому вона була виписана.

Судовими інстанціями у ході розгляду справи було встановлено, що позивач звітує до податкового органу шляхом заповнення та надання загальної декларації, за якою проводяться розрахунки з бюджетом, та скороченої, за якою суми податку залишаються в їх власному розпорядженні (так званої с/г декларації).

Так, порушення позивачем вимог п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», на думку відповідача, полягали у безпідставному включенні позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 97 475,00 грн. по придбанню товарно-матеріальних цінностей.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у вересні 2008 року до складу податкового кредиту загальної Декларації включено податкову накладну № 116 від 05.09.2008 року на отримання від СТОВ «Довіра» мінерального добрива дефекат в кількості 1223 т на загальну суму 324119,46 грн., у т.ч. ПДВ 54019,91 грн. Оприбуткування дефекату здійснено відповідно до накладної від 05.09.2008 р. №0000070.

У грудні 2008 року до складу податкового кредиту включено податкову накладну від 02.12.2008 р. № 1603 на отримання від TOB «Метал Профіль» профнастилу в кількості 440,71 кв.м на загальну суму 22035,14 грн., в т.ч. ПДВ 3672,52 грн., податкову накладну від 03.12.2008 р. №1609 на отримання від TOB «Метал Профіль» профнастилу у кількості 25,2 кв.м на загальну суму 1259,98 грн., у т.ч. ПДВ 210 грн.

На думку перевіряючих, суми по зазначеним операціям, повинні були включатися до складу податкового кредиту декларації (скороченої), по якій розрахунки з бюджетом не проводяться, а суми податку залишаються в розпорядженні сільськогосподарського виробника.

Із наведеними висновками податкового органу обґрунтовано не погодились судові інстанцій зважаючи, зважаючи на те, що дефекат та профнастил придбано позивачем як товар для подальшого перепродажу, а не для власних виробничих потреб, що виключає необхідність віднесення сум по таких операціям до с/г декларації.

За наведених обставин, судові інстанції обґрунтовано визначились із наявністю підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2011 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 р. у справі №2а/0270/1144/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.