Постанова № 32885263, 07.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2013 р. Справа № 917/642/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Камишева Л.М., суддя Медуниця О.Є.

за участю представників сторін:

позивача - Байдуж Ю.С. (довіреність №4 від 05.03.2013 року)

відповідача - не з'явився

від третіх осіб - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №2178П/1-38) на рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2013 р. у справі №917/642/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Клуб "Лідер", м.Кременчук

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Кременчук

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, м.Кременчук

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ", м.Дніпропетровськ

про розірвання договору оренди та стягнення 13 750 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Бізнес-Клуб "Лідер", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до ФОП ОСОБА_2, в якому просив суд розірвати договір оренди нежилого приміщення, загальною площею 136,5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладений 09.04.2009 року між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №3890 та стягнути з ФОП ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за вищезазначеним договором оренди в сумі 13750 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.06.2013 року у справі №917/642/13 (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди нежилого приміщення, загальною площею 136,5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладений 09.04.2009 року між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №3890. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за вищезазначеним договором оренди в сумі 13750 грн. та судовий збір у розмірі 2867,50 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2013 року у справі № 917/642/13 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вважає рішення суду таким, яке прийняте при повному з'ясуванні всіх обставин справи та у відповідності до норм чинного законодавства. Просить рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2013 року у справі № 917/642/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 31.07.2013 року відповідач та треті особи не з'явились, про причини неможливості з'явитись в дане судове засідання суд не повідомили.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року, у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

09.04.2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу О.В. (а.с.22-25).

Згідно п.1.1. договору орендодавець передає в тимчасове платне користування, з правом передачі в суборенду, а орендар приймає по акту прийому-передачі вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 136,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення офісу, об'єктів надання послуг, об'єктів торгівлі (в тому числі аптечними та іншими товарами).

Термін дії договору складає 5 років з моменту підписання акта приймання-передачі об'єкту ( п.2.8. договору)

Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата за використання об'єкту складає в місяць 5000 грн., в тому числі ПДВ.

В свою чергу, відповідач 09.04.2009 року уклала договір суборенди нежитлового приміщення з Товариством з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» (а.с.26-30).

Термін дії вказаного договору складає 5 років з моменту підписання акта приймання - передачі об'єкту ( п.2.11 договору).

Відповідно до п.4.1. зазначеного договору суборендна плата за використання об'єкту складає на місяць 35000 грн., в тому числі ПДВ.

Сторони підписали акт приймання-передачі до договору суборенди нежитлового приміщення від 09.04.2009 року (а.с.33).

Позивач зазначає, що він набув права власності на предмет оренди в результаті його реалізації державною виконавчою службою, як предмета іпотеки. В обгрунтування своїх доводів позивач посилається на акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки ВП 17398762 від 06.02.2013 року та свідоцтво про право власності від 08.02.2013р., видане приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу, право власності зареєстроване в державному реєстрі.

До матеріалів справи додано акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки ВП 17398762 від 06.02.2013 року, затверджений начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_4 (а.с.17)

У даному акті зазначено, що предметом іпотеки є вбудоване нежитлове приміщення (літ.»А») загальною площею 136,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,який було реалізовано на прилюдних торгах та придбано учасником прилюдних торгів ТОВ «Бізнес-Клуб «Лідер».

На момент набуття права власності позивачем нежитлове приміщення знаходилось в оренді відповідача та в користуванні третьої особи - МС «Девелопмент», відповідно до договору суборенди від 09.04.2009 року.

Позивач, обгрунтовуючи у позовній заяві свої вимоги про розірвання договору оренди майна, посилається на п.2.2 договору оренди, а також зазначає, що з моменту набуття ним права власності на нежитлове приміщення, а саме з 08.02.2013 року відповідач кошти за користування нерухомим майном не сплачує, від будь-яких переговорів щодо зміни, розірвання, переукладення договору ухиляється.

Відповідно до умов договору оренди( п.2.2.), у разі зміни власника приміщення, цей договір та договори суборенди об'єкту, що укладені орендарем, зберігають юридичну силу для нового власника приміщення.

У вказаному пункті договору сторони також обумовили, що у разі звернення банком, у якого об'єкт нерухомого майна перебуває в іпотеці, стягнення на цей об'єкт, договори оренди та суборенди об'єкту можуть бути достроково розірвані у порядку, передбаченому законодавством України.

Позивач направив лист до відповідача №27/1 від 27.02.2013 року з пропозицією розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 09.04.2009 року шляхом укладення відповідної угоди в добровільному порядку (а.с.34).

05.03.2013р. позивач надіслав відповідачу повторно лист № 3 аналогічного змісту.

Листи надсилалися рекомендованою поштою, останній з поштовим повідомленням про вручення.( а.с.36-38).

В матеріалах справи маються докази одержання відповідачем листа позивача від 05.03.2013р. № 3/2, але відповіді на свої пропозиції позивач не отримав.

Про зміну власника предмета оренди позивач також повідомив суборенда тора (а.с. 39-41).

Згідно ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.2. договору оренди від 09.04.2009 року встановлено, що дострокове розірвання цього договору в односторонньому порядку не допускається, окрім випадків, встановлених п.2.2 цього договору.

Пунктом п.2.2 договору оренди від 09.04.2009 року сторони встановили, що у разі звернення банком, у якому об'єкт перебуває в іпотеці, стягнення на об'єкт, цей договір та договори суборенди можуть бути достроково розірвані у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Отже, сторони передбачили додаткову умову розірвання договору оренди, а саме примусову реалізацію предмета договору як предмета іпотеки.

Згідно ч.2 ст.770 ЦК України - сторони можуть встановити в договорі найму, що у випадку відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Слід також зазначити, що при переході права власності до особи без правонаступництва, поза волею наймодавця ( наприклад, при конфіскації, реквізиції майна) договір найму підлягає припиненню.

Частиною 3ст. 291 ГК України передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього кодексу.

В пункті 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України встановлено, що з урахуванням частини другої статті 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002) припис статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Пунктом 5.1. вказаної вище постанови пленуму також зазначено, що відмова наймодавця від договору найму, можливість якої встановлена в ст. 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця .. Наявність вказаного права не є перешкодою для звернення наймодавця до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати орендарем належних платежів.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що на його думку, немає правових підстав для застосування п.2.2. договори оренди, оскільки не відбулося звернення банком стягнення на об'єкт оренди - нежитлове приміщення, загальною площею 136,5 кв.м.

Судова колегія враховує наступне.

До апеляційної скарги додано рішення Крюківського районного суду від 17.11.2009 у справі № 2-473/2009 за позовом ВАТ „ВТБ Банк" в особі Полтавської філії до ОСОБА_3 ( та інших співвідповідачів), про стягнення на користь ВАТ ВТБ Банк" заборгованості за кредитним договором в сумі 1014945грн.91коп..

Місцевим судом загальної юрисдикції у вказаному рішенні встановлено, що 29.04.2008 року між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №12.2.-2/08К, предметом якого було надання банком ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 840822 грн. та договір про відкриття не відновлюваної кредитної лінії №12.3-2/08-КЛ, відповідно до якого ОСОБА_3 надано 640000 грн.

В рішенні місцевого суду зафіксовані пояснення ОСОБА_3 про те, що кредитні кошти він брав в банку для виробничих потреб.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, між ВАТ «ВТБ Банком» і ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір №12.2/08-ДІ, відповідно до якого останній передає ВАТ «ВТБ Банк» в іпотеку нежиле приміщення загальною площею 136,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить йому на праві власності, і на яке, відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

Таким чином, у випадку невиконання ОСОБА_3 зобов'язань за укладеними договорами з банком, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вищезазначеним судовим рішенням стягнуто солідарно з ОСОБА_3 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором №12.2.-2/08К від 29.04.2008 року в сумі 1 014945,91 грн. та заборгованість за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії №12.3-2/08-КЛ від 29.04.2008 року в загальній сумі 722 254,12 грн.

До матеріалів справи додано Акт ВП 17398762 державного виконавця „Про реалізацію предмета іпотеки" від 06.02.2013р., відповідно до якого, при примусовому виконанні виконавчого листа Крюківського районного суду міста Кременчука про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ „ВТБ Банк" заборгованості за кредитним договором № 12.2.-2/08 - СК від 29.04.2008 в сумі 1014945грн.91коп. та заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 12.3-2/08-КЛ від 29.04.2008рв сумі 722254, а всього 1737200грн.03коп., був складений Акт про реалізацію предмету іпотеки - вбудованого нежитлового приміщення, загальною площею 136, 5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності іпотекодавцю - ОСОБА_3

Предмет іпотеки реалізовано 14.01.2013 року Полтавською філією Приватного підприємства „Спеціалізоване підприємство „Юстиція" з прилюдних торгів.

Відповідно до вказаного акту, предмет іпотеки придбало ТОВ «Бізнес-Клуб «Лідер».

Таким чином, відбулося звернення стягнення на майно орендодавця, як на предмет іпотеки, в результаті якого ТОВ «Бізнес-Клуб «Лідер» став добросовісним набувачем вказаного нерухомого майна.

Отже доводи скаржника, що не відбулося стягнення на орендоване майно, як на предмет іпотеки - не відповідає дійсності.

Таким чином, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, обгрунтовано врахував положення пунктів 2.2 та 6.2 договору оренди нежилого приміщення від 09.04.2009р., а також положення ч.1ст. 651; ч.2 ст. 782 ЦК України; ч. 3 ст. 291 ГК України; та прийшов до висновку про наявність підстав для розірвання договору.

Позивач також посилається на те, що відповідач не сплачує орендну плату з часу набуття позивачем права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Позивач надав господарському суду розрахунок заборгованості відповідача по орендній платі за лютий, березень та квітень 2013 року за договором оренди нежитлового приміщення (а.с.16).

Заборгованість за 3 місяці складає 13 750 грн.

Суму заборгованості по орендній платі відповідач не оспорює.

Судова колегія враховує, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не сплачував орендну плату понад 3 місяця, що також є підставою для розірвання договору, в порядку ст.651 Цивільного Кодексу України.

Пунктом 5.1.Постанови пленуму ВГСУ № 12 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» також зазначено, що відмова наймодавця від договору найму, можливість якої встановлена в ст. 782ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця. Наявність вказаного права не є перешкодою для звернення наймодавця до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати орендарем належних платежів.

Таким чином, господарським судом вірно встановлено, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором оренди від 09.04.2013 року та не сплачував орендні платежі за лютий, березень, квітень 2013 року, що складає 13750 грн. Вищезазначені дії відповідача порушують права орендодавця ТОВ «Бізнес-Клуб «Лідер», тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості відповідача з орендної плати.

Колегія суддів вважає, що висновки господарського суду Полтавської області, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення від 20.06.2013 року, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржник в апеляційній скарзі також посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме не задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду Автозаводським судом м. Кременчук справи № 524/829/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ПП „Спеціалізоване підприємство „Юстиція". Про визнання недійсними прилюдних торгів від 14.01.2013р. На даний час, вказує скаржник, справу не розглянуто.

Крім того, відповідач в суді першої інстанції заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Автозаводським районним судом м.Кременчука Полтавської області справи за позовом ОСОБА_3 до ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ВПВР управління ДВС ГУЮ в Полтавській області про визнання недійсними прилюдних торгів від 14.01.2013 року з реалізації вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 136,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.Крім того, вказує скаржник, ухвалою Автозаводського суду м. Кременчука від 11.02.2013р № 524/829/13-ц накладено арешт на спірне нежитлове приміщення, заборонено організатору торгів реалізацію з прилюдних торгів вбудованого нежитлового приміщення, заборонено видавати акт про реалізацію вказаного приміщення з торгів та інше.

Ухвалою господарського суду Полтавської області по даній справі від 28.05.2013 року відмовлено в задоволенні вказаного клопотання за безпідставністю.

Судова колегія вважає доводи апелянта безпідставними у зв'язку із наступним.

На підставі акта державного виконавця про реалізацію предмету іпотеки приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області видано ТОВ „Бізнес-Клуб „Лідер" свідоцтво про право власності на майно - вбудоване нежитлове приміщення ( літ.А),загальною площею 136,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України - права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" - обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно.

08.02.2013 року ТОВ «Бізнес-Клуб «Лідер» зареєстрував право власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №373476 (а.с.21).

Отже, право власності позивача на нерухоме майно виникло з 08.02.2013р., тобто до прийняття судом загальної юрисдикції вказаної ухвали.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.

При цьому, неможливість розгляду конкретної справи до вирішення іншим судом іншої справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Колегія суддів вважає, що підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні, оскільки реалізація права сторони на звернення до суду з позовом про визнання прилюдних торгів недійсними не є безумовною підставою для зупинення провадження у даній справі.

Крім того відмова у зупиненні провадження у справі не є підставою для оскарження такої ухвали суду, оскільки згідно ст. 79ГПК України оскарженню підлягає тільки зупинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2013 року у справі № 917/642/13 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2013 року у справі № 917/642/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 917/642/13 підписано 05.08.2013 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Медуниця О.Є.