Рішення № 32885151, 08.08.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 серпня 2013 р. Справа № 903/772/13

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом в.о. Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" до Володимир-Волинського агротехнічного коледжу про стягнення 236 750,11 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Будневський А. Г. (дов. № 178 від 12.03.2013 р.)

від відповідача: Коновалюк О. В. - директор

В судовому засідання взяла участь прокурор прокуратури міста Луцька Климюк Н.В. - представник (дов. № 05/1-3510 від 19.07.2013 р.)

В судовому засіданні 07.08.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: в.о. Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" звернувся в суд з позовом до Володимир-Волинського агротехнічного коледжу про стягнення 259 053,03 грн.

Ухвалою господарського суду від 29.07.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні подав витребувані ухвалою суду документи. Через канцелярію суду подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 221,21 грн. та в частині основного боргу. Просить суд стягнути з відповідача 214 347,86 грн. заборгованості, 4 850, 06 грн. - 3% річних, 17 552,19 грн. пені. Всього - 236 750,11 грн. Прокурор проти клопотання не заперечив.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви (ст. 22 ГПК України). Отже, право відмови від позову - процесуальне право позивача, передбачене законодавством України. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В даному випадку дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, судом перевірено повноваження представника позивача. Суд прийняв подану заяву. Має місце нова ціна позову-236 750,11 грн., з якої розглядається спір.

Представник відповідача в судовому засіданні позов підтримав. В клопотанні від 05.08.2013 р. та в судовому засіданні просить суд розстрочити виконання рішення. Клопотання мотивує складним фінансовим становищем.

ВСТАНОВИВ:

В.о. Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" звернувся в суд з позовом до Володимир-Волинського агротехнічного коледжу про стягнення 259 053,03 грн.

Позов мотивував тим, що Володимир-Волинською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку додержання вимог законодавства України щодо виконання зобов'язань в частині своєчасності та повноти оплати спожитого природного газу Володимир-Волинським підприємством теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго", а також претензійно-позовної роботи зазначеного комунального підприємства.

Прокурор зазначає, що перевіркою встановлено, що станом на 19.07.2013 р. заборгованість позивача перед НАК "Нафтогаз України" за використаний у поточному році природний газ, з урахуванням різниці в тарифах, становить 3 492,30 грн., що в свою чергу ставить під загрозу проведення опалювального сезону 2013-2014 років в місті Володимир-Волинському.

17.04.2012 р. та 01.03.2013 р. між Волинським підприємством теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" та Володимир-Волинським агротехнічним коледжем укладено договори № 585 та 660 про закупівлю послуг за державні кошти.

30.01.2013 р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору про закупівлю послуг за державні кошти № 585 від 17.04.2012 р.

Договорами передбачено, що позивач зобов'язується у 2012 р. та 2013 р. надати споживачеві послуги з централізованого опалення до навчального корпусу Володими-Волинського агротехнічного коледжу, зазначені в специфікації, а споживач - прийняти і оплатити такі послуги.

Прокурор вказує, що на виконання умов даних договорів позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 637 894,83 грн., що підтверджується рахунками, долученими до матеріалів справи.

Відповідач вартість наданих послуг сплатив частково, в сумі 401 465,26 грн.

Прокурор звертає увагу суду на те, що позивач неодноразово прострочував виконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг, однак заборгованість погасив.

Разом з тим, прокурор звертає увагу суду на те, що у період з січня 2013 р. по квітень 2013 р. відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання та не оплатив вартість наданих послуг у повному обсязі, що підтверджується виписками з рахунку. Заборгованість становила 236 429,57 грн.

У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати послуг, відповідачу нараховано 17 552,19 грн. пені, 4 850,06 грн. 3% річних та 221,21 грн. інфляційних втрат.

Отже, прокурор просить стягнути з відповідача, із врахуванням заяв позивача про зменшення позовних вимог, 214 347,86 грн. заборгованості, 4 850, 06 грн. - 3% річних та 17 552,19 грн. пені. Всього - 236 750,11 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.07.2013 р. позивач звернувся до прокурора Володимир-Волинської міжрайонної прокуратури. В заяві зазначає, що станом на 10.07.2013 р. борг відповідача становить 236 429,57 грн. Просить звернутися з позовом про стягнення заборгованості, оскільки вимоги про оплату боргу залишені відповідачем без реагування (а.с. 6).

17.04.2012 р. між Володимир-Волинським агротехнічним коледжем (відповідач) та Володимир-Волинським підприємством теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" (позивач) було укладено договір № 585 про закупівлю послуг за державні кошти (а.с. 15-18).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов'язувався у 2012 році надати відповідачу послуги з централізованого опалення до навчального корпусу, зазначені в специфікації, яка є невід'ємним додатком до договору, а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до специфікації до договору вартість послуг складає 299 825,00 грн. (а.с. 19).

17.04.2012 р. сторони уклали додаткову угоду до договору № 585 від 17.04.2012 р., відповідно до якої її сума становить 59 965,00 грн. Дана угода є невід'ємною частиною договору (а.с. 21).

01.03.2013 р. між сторонами було укладено договір № 660 про закупівлю послуг за державні кошти (а.с. 22-26)

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов'язувався у 2013 році надати відповідачу послуги з централізованого опалення до навчального корпусу, зазначені в специфікації, яка є невід'ємним додатком до договору, а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до специфікації до договору вартість послуг складає 220 035,00 грн. (а.с. 26).

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином. Надав відповідачу послуги, передбачені договором, що підтверджується рахунками, долученими до матеріалів справи (а.с. 31-35).

Судом встановлено, що у період з січня 2013 р. по квітень 2013 р. відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання та не оплатив вартість наданих послуг у повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 47-49). Заборгованість становить 236 429,57 грн., а враховуючи заяву про зменшення позовних вимог-214 347,86 грн. Дана сума підтверджується матеріалами справи, підставна та підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

П. 6.2. договору № 660 передбачено, що за несвоєчасне внесення пати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом.

На підставі договору та керуючись приписами чинного законодавства, позивач нарахував відповідачу 17 552,19 грн. пені за період з 31.01.2013 р. по 31.07.2013 р., та 4 850, 06 грн. - 3% річних.

Підставність та періоди нарахування судом перевірені, підлягають до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договорів № 585 від 17.04.2012 р. та № 660 від 01.03.2013 р.

Згідно п. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи виконання позивачем умов договору та неналежне виконання договору відповідачем, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в сумі 236 750,11 грн.

Щодо клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У відповідності до положень ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є обставиною, яка звільняє його від відповідальності, а тому відповідно і немає підстав для відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду. Оскільки, складне фінансове становище не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень.

Відповідно до п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" та приписів ст. 49 ГПК України в разі, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та приписи статей 3, 6 Закону України "Про судовий збір" щодо обов'язковості справляння та сплати судового збору, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, результати вирішення спору та відсутність правових підстав для звільнення відповідача від його сплати, з відповідача належить стягнути 4 735 (чотири тисячі сімсот тридцять п'ять грн.)00 коп. на користь спеціального фонду Державного бюджету України судового збору за результатами розгляду позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 174, 173, 193, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Володимир-Волинського агротехнічного коледжу (вул. Генерала Шухевича, 27, м. Володимир-Волинський, код ЄДРПОУ 00727771) на користь Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" (вул. Сагайдачного, 19, м. Володимир-Волинський, код ЄДРПОУ 05384488) 236 750 (двісті тридцять шість тисяч сімсот п'ятдесят грн.) 11 коп. з них: 214 347,86 грн. заборгованості, 4 850, 06 грн. - 3% річних, 17 552,19 грн. пені.

Стягнути з Володимир-Волинського агротехнічного коледжу (вул. Генерала Шухевича, 27, м. Володимир-Волинський, код ЄДРПОУ 00727771) судовий збір в розмірі 4 735 (чотири тисячі сімсот тридцять п'ять грн.) 00 коп. отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код отримувача 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у Волинської області, код банку отримувача МФО 803014, рахунок отримувача 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ суду - 03499885, призначення платежу судовий збір, за позовом в.о. Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" до Володимир-Волинського агротехнічного коледжу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

08.08.13

Суддя І. О. Гарбар