Постанова № 32885007, 07.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.08.2013 р. справа №905/2532/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф.за участю представників сторін від позивача від відповідача не з'явився; Гаврилюк Н.В., за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київна рішення господарського суду Донецької областівід25.06.2013р. (підписано 01.07.2013р.)у справі№ 905/2532/13 (суддя Шилова О.М.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київдо Комунального підприємства по теплопостачанню "Вуглик" Горлівської міської ради, м. Горлівка Донецької областіпростягнення 13 608 187,37грн. основного боргу, 36 945,76грн. -інфляційних, 382 320,17грн. - 3% річних, 964 837,97грн. - 7% штрафу та 1 034 047,79грн. - пені

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (Позивач) із позовом до Комунального підприємства по теплопостачанню "Вуглик" Горлівської міської ради, м. Горлівка Донецької області (Відповідач) про стягнення 13 608 187,37грн. основного боргу, 36 945,76грн. - інфляційних, 382 320,17грн. - 3% річних, 964 837,97грн. - 7% штрафу та 1 034 047,79грн. - пені.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.06.2013р. позовні вимоги задоволено частково, зменшено розмір пені з 1 034 047,79грн. до 517 023,90 грн., розмір штрафу - з 964 837,97грн. до 482 418,99грн., стягнуто з відповідача на користь позивача 13 547 208,58 грн. основного боргу, 382 320,16 - 3% річних, 517 023,90 грн. пені та 482 418,99грн. штрафу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині зменшення розміру пені та штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким вимоги в частині стягнення пені та штрафу задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з неправильним застосуванням матеріального права та порушенням норм процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення не дотримано вимог ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу без участі представника позивача, що не скористався правом на участь в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 31.01.2012р. було укладено договір №26/2012/БО-7 про закупівлю природного газу (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору. Газ, що постачається за Договором, використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору передбачено, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2 % та податок на додану вартість за ставкою 0%.

Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ - 3 945,90 грн.

Згідно п.п. 4.1, 4.3. Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. За наявності заборгованості за Договором позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному доручені призначення платежу.

Позивачем на виконання умов договору протягом січня-квітня 2012 року поставлено природний газ на загальну суму 13 783 399,63 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2012р., 29.02.2012р., 31.03.2012р., 30.04.2012р. (а.с.20-23) та не заперечується сторонами, з яких відповідачем сплачено за поставлений природний газ 236 191,05 грн., отже у відповідача несплаченим залишився перед позивачем борг у сумі 13 547 208,58 грн. за період з січня по квітень 2012 року, що сторонами також не оспорюється.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судова колегія вважає вірним рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь відповідача суми боргу у розмірі 13 547 208,58 грн. за поставлений природний газ в період з січня по квітень 2012 року.

У зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання по оплаті поставленого природного газу позивачем нараховані 382 320,17 грн. - 3% річних за періоди: з 15.02.2012р. по 20.02.2013р. - 133 194,68 грн., з 15.03.2012р. по 20.02.2013р. - 137 429,61 грн., з 15.04.2012р. по 20.02.2013р. - 92 571,47 грн., з 15.05.2012р. по 20.02.2013р. - 19 124,40 грн.

Крім того позивачем було заявлено до стягнення інфляційні в розмірі 36 945,76 грн. за період з січня по квітень 2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних в сумі 382 320,16 грн., заявлених до стягнення за періоди з 15.02.2012р. по 20.02.2013р. - 133 194,68 грн., з 15.03.2012р. по 20.02.2013р., з 15.04.2012р. по 20.02.2013р., з 15.05.2012р. по 20.02.2013р. судова колегія вважає його арифметично вірним.

Висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 36 945,76 грн. за період з січня по квітень 2012 року за мотивами того, що у періоді існування заборгованості за поставлений природний газ в окремих місяцях мала місце дефляція, з огляду на що в рамках всього часу прострочення відповідача знецінення коштів позивача не відбулось - також є обґрунтованим.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 Договору сторони встановили, що у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 цього Договору, відповідач зобов'язався (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в сумі 517 023,90 грн. за періоди з 15.02.12р. по 14.08.12р., з 15.03.12р. по 14.09.12р., з 15.04.12р. по 14.10.12р. та з 15.05.12р. по 14.11.12р. та штрафу в сумі 482 418,99грн. за період з 15.02.12р. по 28.03.12р. на підставі п. 7.3. Договору та ст. 231 Господарського кодексу України, судова колегія вважає законним та обґрунтованим висновок господарського суду про зменшення розміру пені та штрафу до 50%.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Зазначені вимоги закону при вирішенні спірного питання судом дотримано.

Крім того, судом першої інстанції взято до уваги відсутність відповідної компенсації відповідачу з державного бюджету з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, в підтвердження чого суду надано: розрахунки обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на теплопостачання, звіт про фінансової результати за І півріччя 2011 року.

Отже, судова колегія перевіривши розрахунок розміру позовних вимог, вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 36 945,76грн., нарахованих на заборгованість за період з січня по квітень 2012р., а також про задоволення вимог про стягнення 3% річних в розмірі 382 320,16грн., пені в розмірі 517 023,90грн. та штрафу в розмірі 482 418,99грн., нарахованих за період з січня по квітень 2012р.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2013 року у справі №905/2532/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2013 року у справі №905/2532/13 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Стойка О.В.

Судді Діброва Г.І.

Чернота Л.Ф.

Надр.5 прим.

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС