Рішення № 32884835, 01.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2013 р.Справа № 922/2712/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Шевчук Ю.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Торгово-виробниче підприємство "Зодіак" до Харківського заводу "Продтовари" у формі ТОВ, м. Харків про стягнення коштів за участю :

Представни позивача: Солдаткін С.Г за дов.№ 237 від 17.09.2012

Представник відповідача: Матвєєва Ю.В., дов. № 110 від 01.06.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Торгово-виробниче підприємство "Зодіак", звернувся з позовом до Харківського заводу "Продтовари" у формі ТОВ про стягнення, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 25424 від 15.07.2013 р.) 192000,00 грн. основного боргу, 6369,33 грн. пені, 131,76 грн. інфляційних нарахувань, 1307,13 грн. 3% річних.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 23/09-2010 від 23.09.2010 р. щодо оплати вартості поставленого товару.

В судовому засіданні 01.08.2013 р. представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 28097 від 01.08.2013 р. т. 4 арк. спр. 1-2), яка виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 190626,06 грн., з яких: 181000,00 грн. - основна заборгованість; 7866,37 грн. - пеня; 131,76 грн. - інфляційні нарахування та 1627,93 грн. - 3% річних; судовий збір в розмірі 4219,32 грн. та транспорті витрати, пов"язані з розглядом справи в розмірі 1780,80 грн.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З огляду на наведене, враховуючи те, що дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, і підписана повноважним представником позивача, суд вважає за можливе прийняти до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 28097 від 01.08.2013 р. т. 4 арк. спр. 1-2) та продовжити розгляд справи з її урахуванням.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних втрат та судового збору визнала в повному обсязі, але просила суд задовольнити клопотання про розстрочення виконання рішення у даній справі, подане через канцелярію суду 26.07.2013 р. за вх. № 27321.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

29 вересня 2010 року між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір поставки № 23/09-2010 (далі - „договір поставки").

Відповідно до п. 1.1 договору поставки, постачальник зобов"язується поставити покупцю гофротару (далі - „товар"), у визначеній замовленням кількості, якості та за погодженою вартістю, на підставі письмової заявки або графіка поставок, а покупець зобов"язується прийняти даний товар та оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Позивач стверджує, що на виконання вказаного положення договору в січні-квітні 2013 року ним було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 224697,26 грн.

Пунктом 3.3 договору поставки передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється на умах відстрочки платежу протягом 28 банківських днів з моменту поставки товару.

Позивач зазначає, що відповідач неналежним чином розрахувався за поставний йому товар, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 181000,00 грн.

Згідно з п. 6.4 договору поставки за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від вартості неоплаченого товару.

На підставі вказаного положення договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 7866,37 грн.

Керуючись положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 131,76 грн. та 3% річних в розмірі 1627,93 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв в січні-квітні 2013 товар на загальну суму 224697,26 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями (т. 1 арк.спр. 25-44).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.. 610 ЦК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором поставки (п. 3.3) передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється на умах відстрочки платежу протягом 28 банківських днів з моменту поставки товару.

Таким чином, відповідач мав розрахуватися за поставлений йому товар в наступні строки:

- за видатковою накладною № РН-0000038 від 30.01.2013 р. на суму 76827,60 грн. - до 11.03.2013 р.

- за видатковою накладною № РН-000139 від 22.03.2013 р. на суму 68119,66 грн. - до 01.05.2013 р.

- за видатковою накладною № РН-000185 від 18.04.2013 р. на суму 79750,00 грн. - до 28.05.2013 р.

Як свідчать матеріали справи та не заперечують сторони, відповідач частково розрахувався за товар, поставлений по вказаними вище видатковим накладним, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 181000,00 грн.

Відповідачем доказів оплати товару в більшій частині або в повному обсязі не надано; визнано вказану заборгованість в повному обсязі.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлений товар в розмірі 181000,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Договором поставки (п. 6.4) визначено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від вартості неоплаченого товару.

Суд, враховуючи вищевикладене та прострочення відповідачем строків оплати товару, перевіривши розмір нарахованої позивачем пені вимогам договору та чинного законодавства України, зокрема, ч. 3 статті 549 ЦК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 6 статті 231, ч. 6 статті 232 ГК України, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 7866,37 грн. за період з 06.06.2013 р. по 31.07.2013 р. є законними та обґрунтованими.

З приводу позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов"язання за договором поставки щодо оплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 131,76 грн. за період з 06.06.2013 р. по 31.07.2013 р. та 3% річних в розмірі 1627,93 грн. за період з 06.06.2013 р. по 31.07.2013 р.

26 липня 2013 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про розстрочку виконання рішення суду (т. 1 арк.спр. 101-103), яким останній просить суд розстрочити виконання рішення у даній справі наступним чином:

- до 31.08.2013 р. - 7000,00 грн.

- до 30.09.2013 р. - 11219,32 грн.

- до 31.10.2013 р. - 16626,06 грн.

- до 30.11.2013 р. - 7000,00 грн.

- до 31.12.2013 р. - 153000,00 грн.

В суми розстрочення відповідач включив суму основної заборгованості, пеню, інфляційні втрати, 3% річних та судовий збір.

Суд вважає за можливе задовольнити вказане клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При вирішенні клопотання про надання розстрочки виконання рішення у даній справі, суд виходить, перш за все, із необхідності захисту прав позивача та дотримання балансу матеріальних інтересів сторін (як відповідача, так і позивача).

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України „Про виконавче провадження", строк виконання рішення суду становить 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У випадку звернення позивача до Державної виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості позивач зможе отримати визначені судовим рішенням кошти не раніше січня-лютого 2014 року (за умови набрання рішенням законної сили без апеляційного оскарження).

Враховуючи періоди визначені відповідачем в клопотанні про розстрочення виконання рішення у даній справі, позивач отримає відповідні кошти значно раніше - 7000,00 грн. до 31.08.2013 р.; 11219,32 грн. до 30.09.2013 р. - 11219,32 грн.; 16626,06 грн. до 31.10.2013 р.; 7000,00 грн. до 30.11.2013 р.; 153000,00 грн. до 31.12.2013 р.

Окрім того, виконання рішення суду у примусовому порядку, у випадку відмови у задоволенні клопотання про надання розстрочки його виконання, може утруднити або взагалі унеможливити господарську діяльність відповідача, а від так і взагалі позбавити фінансової можливості виконати рішення суду в повному обсязі та порушити тим самим майнові інтереси позивача, як кредитора у даній справі.

При задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення у даній справі, суд врахував також той факт, що відповідач вживає заходів щодо належного виконання взятих на себе за договором поставки зобов"язань, систематично та у добровільному порядку здійснює погашення заборгованості перед позивачем, на підтвердження чого надав до матеріалів справи платіжні доручення (т.спр. 1 арк. спр. 45-53, 74-80, т.спр. 2, т.спр. 3 ), чим, в свою чергу, доводить спроможність виконати рішення у даній справі в частинах.

За час розгляду справи (з 02.07.2013 р.) відповідачем сплачено в рахунок погашення заборгованості 24000,00 грн.

Аналізуючи аспект вини відповідача у виникненні заборгованості перед позивачем, суд враховує значну ( в розмірі 319899,77 грн.) дебіторську заборгованість відповідача, що також могло зумовити неможливість останнього вчасно виконати свої грошові зобов"язання перед позивачем за договором поставки.

Судом також прийнято до уваги факт стабільності та довготривалості відносин позивача та відповідача, що в свою чергу свідчить про винятковий, а не системний характер виникнення заборгованості, яка є предметом спору у даній справі.

В заяві про зменшення розміру позовних вимог від 01.08.2013 р. (вх. № 28097) позивач просить суд стягнути з відповідача в якості судових витрат - транспортні витрати, пов"язані з розглядом даної справи в розмірі 1780,80 грн.

З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Право сторін на участь у судовому процесі є диспозитивним, явка представника позивача у судові засідання не була визнана судом обов"язковою.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача транспортних витрат позивача, пов"язаних з розглядом даної справи в розмірі 1780,80 грн.

Керуючись положеннями ст. 49 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається при задоволенні позову - на відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 526, 530, 549, 610, 611, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Харківського заводу „Продтовари" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61017, м. Харків, вул. Кокчетавська, буд. 8, код ЄДРПОУ 00380008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-виробниче підприємство „Зодіак" (41100, Сумська обл., м. Шостка, вул. 6 Гвардійської Дивізії, буд. 5, код ЄДРПОУ 21124657) 181000,00 грн. основної заборгованості; 7866,37 грн. пені; 131,76 грн. інфляційних нарахувань, 1627,93 грн. 3% річних та судовий збір в розмірі 4219,32 грн.

Надати Харківському заводу „Продтовари" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю розстрочку виконання рішення в наступному порядку: до 31.08.2013 р. - 7000,00 грн.; до 30.09.2013 р. - 11219,32 грн.; до 31.10.2013 р. - 16626,06 грн.; до 30.11.2013 р. - 7000,00 грн.; до 31.12.2013 р. - 153000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.08.2013 р.

Суддя Суярко Т.Д.