Постанова № 32884712, 05.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 року Справа № 5015/2723/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В.суддів:Попікової О.В. (доповідач у справі) Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:Нагинайло В.В. - за дов. від 11.05.2011р. № 165від відповідача:Картушина-Кишман О.Л. - за дов. від 01.02.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галнафтохім"на рішеннягосподарського суду Львівської області від 18.09.2012р.та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.02.2013р.у справі№ 5015/2723/12 господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Семенівка Агро"доПриватного акціонерного товариства "Галнафтохім"простягнення 77 760,00 грн. збитків.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Семенівка Агро" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Галнафтохім" про стягнення 77 760,00 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2012р. (суддя Бортник О.Ю.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2013р. (головуючий суддя Хабіб М.І., судді Гриців В.М., Зварич О.В.), позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду обґрунтовані приписами статей 22, 509, 525, 526, 610, 611, 614, 623, 629, 1166 Цивільного кодексу України, статей 193, 218, 224 - 226 Господарського кодексу України, з огляду на те, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору від 10.11.2011р. № П-16/11-6001 щодо поставки мінеральних добрив позивач був змушений придбати мінеральні добрива у інших постачальників за більшою ціною ніж це було передбачено вказаним договором, у зв'язку з чим позивачеві були завдані 77 760 грн. збитків у вигляді різниці між вартістю добрив.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статей 610, 612 Цивільного кодексу України, статті 226 Господарського кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем зобов'язання за договором від 10.11.2011р. № П-16/11-6001.

Від ТОВ "Семенівка Агро" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін з мотивів, у них викладених.

29.07.2013р. колегією суддів в судовому засіданні оголошено перерву до 05.08.2013р. о 10 год. 30 хв.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 10.11.2011р. між ПрАТ "Галнафтохім" (постачальник) та ТОВ "Семенівка Агро" (покупець) укладено договір № П-16/11-6001 поставки мінеральних добрив (далі - договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю товар (селітра аміачну в біг-бегах) у кількості 1 024 т на загальну суму 3 164 160,00 грн. (з ПДВ), а покупець зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплатити та належним чином прийняти цей товар.

Згідно з пунктами 3.2., 3.6. договору товар поставляється до 10.02.2012р. при умові перерахування покупцем на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати в розмірі 100 % загальної суми договору. Датою поставки товару покупцеві вважається дата передачі товару перевізнику, яка зазначається в залізничній накладній.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору покупець розраховується з постачальником шляхом перерахування 100 % попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 11.11.2011р. за 1 024 т товару. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акта звірки розрахунків. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Позивачем згідно платіжного доручення від 10.11.2011р. № 746 на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано 3 164 160,00 грн. стовідсоткової передоплати за договором від 10.11.2011р. № П-16/11-6001.

25.01.2012р. відповідачем на адресу позивача був надісланий лист № 25/01-5 з повідомленням про неможливість здійснити поставку товару у строки, передбачені договором від 10.11.2011р. № П-16/11-6001.

У відповідь на вказаний лист позивач звернувся до відповідача з листом від 26.01.2012р. № 37 з вимогою повернути 3 164 160,00 грн. за непоставлений товар.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач повернув 27.01.2012р. позивачеві 3 164 160,00 грн. попередньої оплати за договором, що не заперечувалось сторонами під час розгляду справи в місцевому та апеляційному судах.

26.01.2012р. між ТОВ "Семенівка-Агро" (покупець) та МПП фірмою "Ерідон" (постачальник) укладено договір № 260/12/85-МДО поставки селітри аміачної у кількості 544 т на загальну суму 1 729 920,00 грн. На виконання вказаного договору позивачем на користь МПП фірми "Ерідон" перераховано 1 729 920,00 грн. попередньої оплати за товар, що підтверджується платіжним дорученням від 27.01.2012р. № 89.

26.01.2012р. між ТОВ "Семенівка-Агро" (покупець) та ТОВ "Агропартнер" (постачальник) укладено договір № АП-026/01 поставки селітри аміачної у кількості 512 т на загальну суму 1 628 160,00 грн. На виконання цього договору позивачем на користь ТОВ "Агропартнер" перераховано 1 628 160,00 грн. попередньої оплати за товар, що підтверджується платіжним дорученням від 27.01.2012р. № 90. Додатковою угодою від 07.02.2012р. до договору від 26.01.2012р. № АП-026/01 були внесені зміни щодо кількості та загальної ціни товару.

У матеріалах справи наявні залізничні накладні про поставку товару на виконання договорів від 26.01.2012р. №№ 89, 90.

Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення 77 760,00 грн. збитків у вигляді різниці між вартістю непоставленого відповідачем товару та вартістю товару, придбаного у ТОВ "Агропартнер" і МПП фірми "Ерідон", понесених внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У свою чергу згідно положень статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

За приписами статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Отже, прострочення боржника пов'язується з тією обставиною, коли він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, необхідною умовою для притягнення боржника до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків є факт порушення ним зобов'язання (прострочення боржника), тобто невиконання його у встановлений строк.

Відповідно до статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (стаття 665 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна, згідно з частиною 2 статті 538 Цивільного кодексу України, своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина 3 статті 538 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін (стаття 604 Цивільного кодексу України).

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що до настання визначеного договором від 10.11.2011р. № П-16/11-6001 строку поставки товару (10.02.2012р.) відповідач повідомив позивача про неможливість поставки товару у встановлені строки (10.02.2012р.) та повернув позивачеві за його згодою грошові кошти, сплачені у якості стовідсоткової попередньої оплати. У свою чергу згідно з умовами договору від 10.11.2011р. № П-16/11-6001 (пункт 3.2.) стовідсоткова попередня оплата товару є необхідною підставою для виникнення у відповідача зустрічного обов'язку стосовно поставки товару у встановлений строк.

Вказане свідчить про те, що сторони фактично припинили за взаємною згодою зобов'язання з поставки товару, яка повинна була відбутися в строк до 10.02.2012р., оскільки обов'язку відповідача здійснити дану поставку товару передував обов'язок позивача здійснити стовідсоткову попередню оплату, яка, у свою чергу, була повернута позивачеві за його згодою у зв'язку із своєчасним повідомленням відповідача про неможливість виконання зобов'язання у строк, встановлений договором.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання за договором від 10.11.2011р. № П-16/11-6001, тобто не виконав його у встановлений строк.

Окрім цього позивачем під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не було доведено належним чином доцільності та необхідності сплати за товар, отриманий за договорами від 26.01.2012р. №№ 89, 90, грошових коштів саме в такому розмірі, а також того, що вказані витрати носили для нього обов'язковий характер, а їх нездійснення залишило б його право порушеним.

Також позивач не довів, що ці витрати були б ним зроблені саме в такому розмірі у випадку невиконання відповідачем зобов'язання у строк, встановлений договором від 10.02.2011р. № П-16/11-6001 (10.02.2012р.).

За приписами статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. В відповідно до статті 44 Господарського кодексу України одним із принципів підприємницької діяльності є те, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що із встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що позивачем не було належним чином доведено факт порушення відповідачем зобов'язання за договором поставки від 10.02.2011р. № П-16/11-6001, протиправність його поведінки та наявність причинно-наслідкового зв'язку такої поведінки із збитками у вигляді витрат позивача на придбання аналогічного товару у інших постачальників, що свідчить про відсутність підстав для їх стягнення, а відтак і для задоволення позову.

Крім того судами першої та апеляційної інстанцій помилково було застосовано до спірних правовідносин приписи статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює правовідносини, пов'язані з відшкодування позадоговірної майнової шкоди, тоді як спірні правовідносини стосуються відшкодування збитків, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення, які прийняті внаслідок порушення і неправильного застосування чинного законодавства, підлягають скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галнафтохім" задовольнити.

Рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2012р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2013р. у справі № 5015/2723/12 скасувати.

Прийняти у справі нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівка Агро" до Приватного акціонерного товариства "Галнафтохім" про стягнення 77 760,00 грн. збитків відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівка Агро" на користь Приватного акціонерного товариства "Галнафтохім" 804,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 860,25 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.В. Попікова

В.І. Саранюк