Постанова № 32884692, 05.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 року Справа № 19/5014/2640/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року

у справі № 19/5014/2640/2012 господарського суду Луганської області

за позовом публічного акціонерного товариства "Дизельний завод"

до приватного підприємства "ВВ-Плюс"

про стягнення 750 569,68 грн.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року публічне акціонерне товариство "Дизельний завод" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до приватного підприємства "ВВ-Плюс", просило стягнути з відповідача 490 128,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 248 991,97 грн. пені за затримку платежу, 11 449,71 грн. 3% річних та судові витрати (а.с. 2-3).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням приватним підприємством "ВВ-Плюс" умов договору поставки № 2101-001 від 21.01.2011 року щодо оплати за отримані вагони та комплектуючі.

Рішенням господарського суду Луганської області від 31.01.2013 року (суддя Середа А.П.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року (головуючий Принцевська Н.М., судді Ломовцева Н.В., Скакун О.А.) (а.с. 217-218) у задоволенні позову відмовлено (а.с. 122-126).

Оскаржені судові акти мотивовано недоведенням наявності заборгованості відповідача перед публічним акціонерним товариством "Дизельний завод" саме за договором поставки № 2101-001 від 21.01.2011 року.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Дизельний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (а.с. 224-229).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.07.2013 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.07.2013 року (а.с. 223).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.07.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 25.07.2013 року (а.с. 234).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/814 від 24.07.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В. (а.с. 235).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.07.2013 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.08.2013 року (а.с. 236-237).

У судове засідання 05.08.2013 року представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.01.2011 року між публічним акціонерним товариством "Дизельний завод" та приватним підприємством "ВВ-Плюс" було укладено договір поставки № 2101-001, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався на підставі заявок покупця виготовити згідно ТУ У 35.2-00190957-042:2008 і поставити товар, а саме, піввагони моделі 12-9790 у кількості 10 одиниць, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього грошову суму згідно умовам договору (п. 1.1 договору) (а.с. 7-10).

Відповідно до п. 2.1 договору фактична ціна товару зазначена у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Постачальник не має права збільшити ціну на визначену у цій специфікації партію товару без погодження її з покупцем.

Якщо сторони узгодили зміну ціни або кількості партії товару на вже підписану специфікацію вони укладають додаткову угоду з новими погодженими умовами, попередню специфікацію визнають такою, що втратила чинність.

У разі відмови від отримання товару, у зв'язку з ціною, яка збільшилася після підписання специфікації та не була узгоджена сторонами, покупець не несе ніякої відповідальності за не виконання своїх зобов'язань по покупці непогодженої специфікацією кількості товару та не відшкодовує збитків постачальника, пов'язаних з вищевказаними обставинами (а.с. 7).

Згідно п. 2.3 договору сума договору складається з сум поставок продукції по специфікаціях (додатковим угодам) і на момент укладання договору складає 6 383 760,00 грн., у т.ч. 1 063 960,00 грн. ПДВ (а.с. 7).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW - (склад публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 34 (офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати у редакції 2000 року)), якщо інше не передбачено у специфікаціях.

Сторони домовились, що постачальник здійснює доставку товару до станції Кривий Ріг-Сортувальний Придніпровської залізниці, сума витрат, пов'язаних з доставкою напіввагонів становить 478,00 грн. без ПДВ за 1 вагон, компенсацію яких здійснює покупець згідно виставленого постачальником рахунку (а.с. 7).

Відповідно до п. 3.1.2 договору датою поставки та переходу права власності на товар вважається дата, вказана в акті прийому-передачі партії товару на складі постачальника (а.с. 7).

Згідно п. 5.1 договору розрахунки за договором за товар, що поставляється покупець здійснює в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальнику, згідно підписаних специфікацій (а.с. 9).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що сторони після виконання договору або закінчення строку його дії складають акти звірення взаєморозрахунків (а.с. 9).

Відповідно до п. 6.3 договору у випадку порушення строків оплати покупець сплачу постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день затримки платежу але не більше подвійної облікової ставки НБУ (а.с. 9).

Згідно п. 9.4 договору всі зміни та доповнення до договору складаються у письмовій формі і вважаються дійсними після підписання їх представниками обох сторін та скріплення їх печатками (а.с. 9).

Пунктом 10.1 договору передбачено строк його дії до 31.12.2011 року (а.с. 10).

Судами також встановлено, що 21.01.2011 року сторони підписали специфікацію № 1 до договору поставки № 2101-001 від 21.01.2011 року, згідно якої постачальник зобов'язався у лютому 2011 року здійснити поставку 10 вагонів моделі 12-9790 за ціною 531 980,00 грн. (без ПДВ) за 1 шт. на суму 6 383 760,00 грн. (з ПДВ). Сторони визначили порядок розрахунків: 40% - попередня оплата протягом 2-х банківських днів з дня виставлення рахунку покупцю. Кінцевий розрахунок - 60% протягом 2-х банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі товару (а.с. 11).

Специфікацією № 2 від 19.04.2011 року до договору поставки № 2101-001 від 21.01.2011 року сторони погодили зобов'язання постачальника у квітні 2011 року поставити покупцю 5 вагонів моделі 12-9790 за ціною 553 859,40 грн. (без ПДВ) за 1 шт. на суму 3 3237 156,40 грн. (з ПДВ). Порядок розрахунків ідентичний визначеному у специфікації № 1 (а.с. 12).

Специфікацією № 3 від 12.07.2011 року до договору поставки № 2101-001 від 21.01.2011 року сторони погодили зобов'язання постачальника у липні 2011 року поставити покупцю 5 вагонів моделі 12-9790 за ціною 573 870,00 грн. (без ПДВ) за 1 шт. на суму 3 443 220,00 грн. (з ПДВ). Порядок розрахунків: 40% - попередня оплата протягом 2-х банківських днів з дня виставлення рахунку покупцю. Кінцевий розрахунок - 60% по факту готовності узгодженої партії піввагонів (а.с. 13).

Специфікацією № 4 від 27.07.2011 року до договору поставки № 2101-001 від 21.01.2011 року сторони погодили зобов'язання постачальника у липні-серпні 2011 року поставити покупцю 5 вагонів моделі 12-9790 за ціною 573 870,00 грн. (без ПДВ) за 1 шт. на суму 3 443 220,00 грн. (з ПДВ). Порядок розрахунків ідентичний визначеному у специфікації № 3 (а.с. 14).

28.11.11 року сторони підписали специфікацію № 5 до договору поставки № 2101-001 від 21.01.2011 року, згідно якої постачальник зобов'язався у грудні 2011 року поставити на користь покупця 5 штук вагонів моделі 12-9790 за ціною 575260,00 грн. (без ПДВ) за 1 шт. на суму 3 451 560,00 грн. (з ПДВ). Сторони визначили порядок розрахунків: 100% - попередня оплата вартості всього товару (а.с. 15).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що публічне акціонерне товариство "Дизельний завод" згідно специфікацій № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 поставило відповідачу 30 напіввагонів на загальну суму 20 044 916,40 грн.

Приватним підприємством "ВВ-Плюс", у свою чергу, сплачено за поставлений товар 19 979 468,40 грн., відповідно, різниця між вартістю отриманого товару та сумою, яку відповідач сплатив на користь позивача становить 65 448,00 грн.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку, що з урахуванням змісту п. 2.1 договору поставки № 2101-001 від 21.01.2011 року при підписанні специфікацій № 2, № 3, № 4, № 5 сторони зобов'язані були укласти додаткову угоду до основного договору, тобто поставка 20 напіввагонів, що здійснена на підставі специфікацій № 2, № 3, № 4, № 5 (після поставки 10 напіввагонів, вказаних у специфікації № 1) не ґрунтується на договорі поставки № 2101-001 від 21.01.11 року.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що підставою позовних вимог публічне акціонерне товариство "Дизельний завод" обрало неналежне виконання умов договору поставки № 2101-001 від 21.01.2011 року, дійшли обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року у справі № 19/5014/2640/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков