Постанова № 32884460, 05.08.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 року м. Черкаси справа № 823/2390/13-а

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В.,

за участю секретаря - Левчука А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу №823/2390/13-а№ 823

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Орловецька» [представники позивача - Тімергаліна О.О., Дудник Н.М., Кравець О.С. за довіреностями]

до Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області державної податкової служби [представник відповідача - Кавун В.В. за довіреністю]

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2013р. №0000162212 та №0000172212, прийняв постанову.

ТОВ «Птахофабрика Орловецька», звернувшись до суду з адміністративним позовом до Корсунь-Шевченківської МДПІ, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2013р. №0000162212 та №0000172212 щодо визначення зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 405 950 грн. і штрафних (фінансових) санкцій у сумі 101 488 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Птахофабрика Орловецька» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.00.2010р. по 31.12.2011р. працівниками інспекції складено акт від 12.06.2013р. №317/22-009/34567533 на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013р. №0000162212 про визначення ТОВ «Птахофабрика Орловецька» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 259 652 грн. і 64 913 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення 25.06.2013р. №0000172212 - з податку на додану вартість у сумі 146 298 грн. і 36 575 грн. штрафних санкцій. За твердженням позивача спірні податкові повідомлення-рішення необхідно скасувати, оскільки податкове зобов'язання визначено без урахування вимог Податкового кодексу України за наслідками невизнання факту користування землями с/г призначення у зв'язку із закінченням дії (реєстрації) договорів оренди. Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити, посилаючись на реальність здійснених операцій, достовірність інформації у первинних облікових та звітних документах щодо проведених витрат на обробку, посіви, реалізацію вирощеної продукції (пшениці) на орендованих землях і проведення фактичних розрахунків з орендодавцями та сплатою інших податків. На підтвердження обставин позивачем надано: акт перевірки (а.с. 15-52 т.1), податкові повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської МДПІ (а.с. 9, 58 т.1), копії платіжних відомостей (а.с. 150-228 т. 1), копії договорів оренди землі (а.с. 233-250 т.1, а.с. 1-250 т. 2, а.с. 1-64 т. 3).

Відповідач позов не визнав і подав 16.07.2013р. заперечення проти позову (а.с. 74-75 т. 1). Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов та зазначив, що оскільки, формуючи податкову звітність позивач використовував документи первинного обліку без належної реєстрації і закінченим терміном, що не відповідають вимогам земельного законодавства, тому останні не можуть належно підтверджувати право на відображення ПДВ у звітності щодо здійснених операцій у загальній і спеціальній декларації, а тому визначення грошового зобов'язання з ПДВ та застосування санкцій є правомірним.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

ТОВ «Птахофабрика Орловецька» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності Городищенською районною державною адміністрацією Черкаської області 06.09.2006р. (ідентифікаційний код 34567533) (а.с.10-11 т. 1) та є суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ згідно свідоцтва №100262041 (а.с. 61 т.1).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України 2 грудня 2010 року №2755-VI (надалі за текстом - Кодекс №2755-VI). Відповідно до ст. 15 Кодексу №2755-VI платниками податків визнаються юридичні особи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування. За приписами ст. 9 Кодексу №2755-VI ПДВ належить до загальнодержавних у податковій системі. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 180 Кодексу №2755-VI платник ПДВ - будь-яка особа, яка провадить господарську діяльність і реєструється за добровільним рішенням як платник податку.

У силу вимог п. 308.1 ст. 308 Кодексу №2755-VI с/г товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку щороку, до 20 лютого, подають станом на 1 січня поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (с/г угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки с/г товаровиробництва - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю). Об'єктом оподаткування ФСП згідно з п. 302.1 ст. 302 Кодексу №2755-VI є площа с/г угідь, що перебуває у власності с/г товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Згідно ст. 75 Кодексу №2755-VI органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. За змістом п. 54.3 ст. 54 Кодексу №2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Кодексу №2755-VI у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Посадовими особами відповідача проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Птахофабрика Орловецька» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.00.2010р. по 31.12.2011р. та складено акт від 12.06.2013р. №317/22-009/34567533. В акті перевірки податковим органом встановлено порушення: п. 209.6, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 15 Кодексу №2755-VI в результаті чого занижено податок на додану вартість усього у сумі 146 298 грн.; п. 209.6, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 15 Податкового кодексу України у результаті чого завищено податок на додану вартість, що залишається в розпорядження сільськогосподарського підприємства у сумі 259 652 грн.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, що платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З огляду на викладені вище положення Кодексу №2755-VI та на підставі даних акту перевірки від 12.06.2013р. №317/22-009/34567533 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013р. №0000162212 про визначення ТОВ «Птахофабрика Орловецька» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 259 652 грн. і 64 913 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення 25.06.2013р. №0000172212 з податку на додану вартість у сумі 146 298 грн. і 36 575 грн. штрафних санкцій.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Птахофабрика Орловецька» подано податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку за 2011р., з якого вбачається, що площа земель сільськогосподарського призначення становить 1 197, 2113 га та 1 151,4980 га (а.с.108-109 т.1). Зазначений розрахунок прийнято відповідачем 31.01.2011р., про що свідчить штамп «отримано» та підпис уповноваженої особи. Згідно п. 46.1 ст. 46 Кодексу №2755-VI податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Пунктом 48.1 ст. 48 Кодексу №2755-VI визначено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Судом встановлено, що позивачем 20.02.2012р. подано податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку за 2012р., з якого вбачається, що площа земель сільськогосподарського призначення становить 1029,03 га (а.с. 110-111 т. 1). Зазначену податкову декларацію прийнято відповідачем 20.02.2012р., про що свідчить штамп «отримано» та підпис уповноваженої особи.

У силу вимог п. 209.2 ст. 209 Кодексу №2755-VI згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована с/г підприємством на вартість поставлених ним с/г товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого с/г підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому КМУ. Відповідно до п. 209.7 ст. 209 Кодексу №2755-VI с/г вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24 та послуги, що отримані у результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІ із змінами та доповненнями (надалі за текстом Закон №996-ХІ) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Пункт 2 ст. 3 Закону №996-ХІІ визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку». Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88. Статтею 9 Закону №996-ХІІ встановлено вимоги до первинних документів, що є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Вирішуючи спір, суд враховує, що у силу вимог ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст. 8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч. 1 ст. 71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Постановою КМУ від 24.01.2000р. №119 затверджено Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (надалі за текстом - Порядок). Пунктами 2, 4 Порядку визначено, що реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної ради за місцем розташування земельної частки (паю); договір оренди реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. У листі ДПА України від 12.10.2009р. №22231/7/15-0717 «Про фіксований сільськогосподарський податок» зазначено, що с/г підприємства в деклараціях по ФСП повинні відобразити площі земельних ділянок - с/г угідь, що знаходяться у їх власності, у постійному користуванні, а також орендовані земельні ділянки, орендодавцями яких є як відповідні органи місцевого самоврядування і виконавчої влади, так і власники земельних ділянок та земельних часток (паїв). Згідно з п. "д" ст. 4 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягає, зокрема, право користування нерухомим майном строком більш як один рік.

З приписів п. 308.4 ст. 308 Кодексу №2755-VI слідує, що с/г продукція для цілей визначення частки с/г товаровиробництва поділяється на чотири види: 1) продукція рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 2) продукція рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 4) продукція, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства. Зокрема, продукція рослинництва може бути вироблена (вирощена) на с/г угіддях. Передбачається, що відповідні угіддя знаходяться у власності чи користуванні особи. Для цілей розрахунку частки с/г товаровиробництва враховуються доходи від реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, що належать с/г товаровиробнику на праві власності або надані у користування.

Суд зазначає, що засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин визначені Господарським кодексом України 16 січня 2003 року №436-IV (надалі за текстом - Кодекс №436-IV). За змістом ст. 3 Кодексу №436-IV під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Нормою ст. 55 Кодексу №436-IV визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна.

Одним із принципів податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку (у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу).

Суд зазначає, що земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою. Так, відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України від 06.10.1998р. № 161-XIV «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. За ст.ст. 13, 14 Закону №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Статтею 18 Закону №161-XIV передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації товариством при здійсненні ним діяльності, повинні пройти державну реєстрацію. За земельним законодавством для цілей регулювання відносин виникнення права оренди земельної ділянки останнє пов'язано із державною реєстрацією договору.

Водночас Кодекс №2755-VI не деталізує вимог щодо підстав виникнення у особи права користування земельною ділянкою, на якій розташовані с/г угіддя, а також щодо правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки. За змістом п. 308.4 ст. 308 Кодексу №2755-VI для розрахунку доходів від реалізації с/г продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки с/г товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на с/г угіддях, що знаходяться у користуванні особи без зловживання правом на умовах не заборонених законом.

Суд зазначає, що позивачем надано договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення орендодавцями яких виступають фізичні особи, а орендарем ТОВ «Птахофабрика Орловецька», що зареєстровано у Черкаській регіональній філії ДП «Центру ДЗК» Городищенського району та вчинено запис. Предметом усіх договорів є те, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Орловецької сільської ради Городищенського району Черкаської області. Строк дії зазначених догорів становить 5 років. Судом під час дослідження доказів встановлено, що договори зареєстровані у різні періоди. Зокрема, з'ясовано, що частину договорів зареєстровано: у період з листопада 2006р. по грудень 2006р. (а.с. 233-250 т. 1, а.с. 1-242 т.2), у період з липня 2007р. по листопад 2007р. (а.с. 243-250 т. 2, а.с. 1-60 т. 3), у період з лютого 2008р. по липень 2008р. (а.с. 62-64 т. 3). На підтвердження факту виплати орендодавцям сум орендної плати позивачем надано платіжні відомості (а.с. 150-228 т. 1).

Судом на виконання вимог ст. 11 КАС України у частині офіційного з'ясування всіх обставин у справі щодо оцінки доказів в їх сукупності, за результатами дослідження останніх не виявлено підстав для застосування до позивача відповідальності за недотримання вимог податкового законодавства у частині відображення у податковому обліку недостовірної інформації з визначення ПДВ у зв'язку із вирощуванням на орендованих землях с/г продукції, відображенням доходів, визначення собівартості (до складу якої віднесено витрати з підготовки виробництва, оплата оренди) та формування податкового кредиту у статусі суб'єкта, що сплачує фіксований сільськогосподарський податок.

За Законом №996-ХІІ метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Оскільки відповідачем не надано доказів визнання недійсними договорів оренди земельних паїв, не доведено неправомірність формування собівартості вирощеної с/г продукції з огляду на здійснені виплати за користування землею с/г призначення, то суд вважає, що відображення позивачем у податковому обліку права на застосування спеціального режиму оподаткування і складання податкової звітності щодо результатів здійснених операцій є правомірним.

Відповідно до п. 209.6. ст. 209 Кодексу №2755-VI с/г вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. С/г підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, що подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до п. 201.15 ст. 201 цього Кодексу (п.209.13. статті 209). Довідка про набуття або підтвердження статусу платника податку видається протягом 10 робочих днів з дати подання сільськогосподарським товаровиробником податкової декларації або заяви органом державної податкової служби за місцезнаходженням такого платника (місцем перебування на податковому обліку).

Матеріали справи не містять доказів того, що контролюючим органом не визнано податкові зобов'язання з ПДВ з причин отримання доходу на орендованих землях, термін договорів з використання яких закінчено, позаяк позивачем проведено посіви на 707га ріллі, термін дії договорів яких закінчився у грудні 2011р. Суд зазначає, що у п. 8 усіх договорів зазначено: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором (письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням). Суд наголошує на тому, що сторонами не надано доказів (письмових заперечень) щодо не продовження дії договорів або витребування земельних ділянок. Судом встановлено, що згідно матеріалів справи посіви озимої пшениці під урожай 2012р. на площі 524 га посіяно у період дії договорів (до грудня 2011р.). Позивач вказав, що ні одна із сторін договорів оренди землі не подала заяву на припинення, або зміну умов договору протягом одного місяця, тому на залишку обробленої землі, що була оброблена у 2011р., було посіяно сою на площі 183 га.

Суд критично оцінює запис, що вчинено у акті перевірки 12.06.2013р. №317/22-009/34567533: «відповідно до письмового пояснення ТОВ «Птахофабрика Орловецька» на земельних паях договори яких закінчувалися в грудні 2011р. (листопаді 2011р.) було посіяно озиму пшеницю на площі 524 га та сою на площі 183 га…у ході даної перевірки перевірити і спростувати або підтвердити ці дані неможливо».

Суд звертає увагу на те, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2. ст. 71 КАС України). Натомість під час судового засідання відповідачем доказів про те що, позивачем не було засіяно озиму пшеницю (у 2011р. під час дії договорів оренди землі) під урожай 2012р. на площі 524 га та не було оброблено площу 183 га у 2011р. під посіви сої - не надано. Одночасно з цим, відповідачем у акті перевірки зазначено, що всього згідно даних Ф№50-сг «Основні економічні показники роботи с/г підприємств» за 2012р. ТОВ «Птахофабрика Орловецька» в 2011р. під урожай 2012р. було засіяно 1 068 га озимої пшениці.

Суд вважає позицію відповідача щодо втрати права на застосування спеціального режиму оподаткування з ПДВ у частині використання у господарській діяльності земельних ділянок за договорами по яких закінчився термін їх дії, за договорами, що не пройшли державної реєстрації та одночасно втрати права при визначенні податкового зобов'язання з ПДВ у скороченій декларації до складу податкового зобов'язання відносити реалізацію продукції, вирощеної на земельних ділянках (дія договорів яких закінчилась на момент реалізації продукції, а не на час проведення дій для збирання врожаю), такою, що не відповідає логіці податкового законодавства і принципам податкового права, оскільки за умовами ст.48, ст.49 податкова декларація вважається поданою у разі якщо орган ДПС не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації (49.9.2), а податковий розрахунок фіксованого с/г податку, з якого вбачається, що площа земель с/г призначення становить 1 197, 2113 га та 1 151,4980 га (а.с. 108-109 т. 1) прийнято і визнано належним.

Судом досліджено, що позивачем надано список орендодавців, у матеріалах справи знаходяться договори оренди землі орендодавцями яких виступають фізичні особи, що отримували доходи і податковим агентом сплачено податки (а.с.144-228 т.1). Матеріали справи не містять доказів того, що контролюючим органом не визнано податкові зобов'язання з ПДВ у взаємозв'язку із отриманням доходу, використовуючи орендовані землі. Судом за результатами дослідження доказів і з'ясування обставин справи не виявлено підстав для застосування до позивача відповідальності за недотримання вимог податкового законодавства у частині відображення у податковому обліку інформації (даних) з визначення ПДВ у зв'язку із вирощуванням на орендованих землях с/г продукції, відображенням доходів, визначення собівартості (до складу якої віднесено витрати з підготовки виробництва, оплата оренди) та формування податкового кредиту у статусі суб'єкта, що сплачує фіксований сільськогосподарський податок (ФСП).

Здійснення господарських операцій підтверджується первинними та розрахунковими документами (платіжними документами, договорами, звітністю), що у судове засідання позивачем надано, тому суд вважає прийняття Корсунь-Шевченківською МДПІ податкового повідомлення-рішення від 25.06.2013р. №0000162212 про визначення ТОВ «Птахофабрика Орловецька» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 259 652 грн. і 64 913 грн. штрафних санкцій та податкового повідомлення-рішення 25.06.2013р. №0000172212 з податку на додану вартість у сумі 146 298 грн. і 36 575 грн. штрафних санкцій, тільки з огляду на закінчення дії (реєстрації) договорів при оплаті податків з визначеного об'єкту оподаткування (доходів від реалізації) протиправними.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не обґрунтував мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень у зв'язку із порушенням податкового, а не земельного законодавства.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити у його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін та покази свідків, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивач надав суду квитанції про сплату судового збору у розмірі 2 328 грн. 41 коп., тому вказані витрати належать до стягнення на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013р. №0000162212 із визначенням грошового зобов'язання ТОВ «Птахофабрика Орловецька», сплатити податок на додану вартість на загальну суму 324 565 грн., з них: 259 652 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. - основний платіж та 64 913 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот тринадцять) грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013р. №0000172212 із визначенням грошового зобов'язання ТОВ «Птахофабрика Орловецька», сплатити податок на додану вартість на загальну суму 182 873 грн., з них: 146 298 (сто сорок шість тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. - основний платіж та 36 575 (тридцять шість тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Орловецька» (19515, Черкаська область, Городищенський район, с. Орловець, вул. Цвітківська, 44, ідентифікаційний код 34567533) судові витрати із сплати судового збору у сумі 2 328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 41 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 9 серпня 2013р.

Суддя Л.В.Трофімова