Постанова № 32883801, 08.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року Справа № 5023/4691/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.

за участю представників: позивача - Ященка Р.Ю.

відповідача - Литвиненко Ю.О.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 червня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації про стягнення 9906385,92 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 8340228,71 грн. основного боргу, 41962,31 грн. інфляційних, 631811,97 грн. пені, 127337,34 грн. 3% річних та 7% штрафу в розмірі 765045,58 грн., нарахованих відповідачеві за неналежне виконання ним умов договору купівлі-продажу природного газу №14/2337/11 від 30 вересня 2011 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 грудня 2012 року (суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 7929133,71 грн., 3% річних - 127337,34 грн., пеню в сумі 315905,99 грн., 382522,79 грн. штрафу, інфляційні втрати - 41962,31 грн., судовий збір. В решті частині позову відмовлено. В частині стягнення 225187 грн. основного боргу провадження у справі припинено. Розстрочено виконання рішення строком на 2 роки зі сплатою у строки згідно графіку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2013 року, з урахуванням винесеної Харківським апеляційним господарським судом ухвали від 25 березня 2013 року про виправлення описки, викладено резолютивну частину постанови в такій редакції: "Рішення суду змінити. Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в даній справі в такій редакції: "Стягнути з відповідача на користь позивача 7929133,71 грн. основного боргу, 315905,99 грн. пені, 382522,79 грн. штрафу, 127337,34 грн. 3% річних, судовий збір". Викласти абзац 5 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в даній справі в редакції: "Розстрочити виконання рішення на 2 роки зі сплатою у строки згідно викладеного графіку". В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в даній справі залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25 квітня 2013 року скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року в частині вирішення питання про стягнення 41962,31 грн. інфляційних втрат та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 року про виправлення описки і в цій частині позову направлено справу на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду в іншому складі суддів.

Після нового розгляду справи, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 червня 2013 року рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2012 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 41962,31 грн. інфляційних втрат та прийняте в цій частині нове рішення, яким відмовлено Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в задоволенні позовних вимог про стягнення 41962,31 грн. інфляційних втрат.

Абзаци 2 та 5 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року в даній справі викладено в наступній редакції:

"Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7929133,71 грн. основного боргу, 315905,99 грн. пені, 382522,79 грн. штрафу, 127337,34 грн. 3% річних, 63172,00 грн. судового збору".

"Розстрочити виконання рішення суду на 2 роки зі сплатою у такі строки, згідно графіку: січень 2013 року-367408,42 грн., лютий 2013 року - 367408,29 грн., березень 2013 року - 367408,29 грн., квітень 2013 року - 367408,29 грн., травень 2013 року - 367408,29 грн., червень 2013 року - 367408,29 грн., липень 2013 року - 367408,29 грн., серпень 2013 року - 367408,29 грн., вересень 2013 року - 367408,29 грн., жовтень 2013 року - 367408,29 грн., листопад 2013 року - 367408,29 грн., грудень 2013 року - 367408,29 грн., січень 2014 року - 367408,29 грн., лютий 2014 року - 367408,29 грн., березень 2014 року - 367408,29 грн., квітень 2014 року - 367408,29 грн., травень 2014 року - 367408,29 грн., червень 2014 року - 367408,29 грн., липень 2014 року - 367408,29 грн., серпень 2014 року - 367408,29 грн., вересень 2014 року - 367408,29 грн., жовтень 2014 року - 367408,29 грн., листопад 2014 року - 367408,29 грн., грудень 2014 року - 367408,29 грн."

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду від 12 червня 2013 року, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить її скасувати в частині надання розстрочки строком на 24 місяці, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви відповідача про надання розстрочки строком на 2 роки.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2011 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/2337/11 з Додатковими угодами до нього, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти від продавця та оплатити природний газ на умовах даного договору.

На виконання умов укладеного договору позивач протягом жовтня 2011 року - квітня 2012 року передав у власність покупця (відповідача) природний газ на загальну суму 13234308,71 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу від 31 жовтня 2011 року.

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, до часу звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем на рахунок позивача платіжними дорученнями №15 від 21.08.2012 року та №17 від 21.09.2012 року були перераховані грошові кошти на загальну суму 185908 грн., що підтверджується матеріалами справи (т1, а.с.75). У зв'язку з цим, місцевим господарським судом було обгрунтовано відмовлено позивачеві в задоволені його позовних вимог в цій частині.

Крім того, після порушення провадження у справі відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 225187 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Тому, приймаючи рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обгрунтовано припинив провадження у справі в частині стягнення 225187 грн. основного боргу, на підставі п.11 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору та правильно стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 7929133,71 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Здійснивши перевірку розрахунку суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (за період з листопада 2011 року по вересень 2012 року, тобто на час звернення позивача з даним позовом до суду), апеляційним господарським судом правильно було встановлено відсутність збільшення суми боргу з урахуванням інфляції, а відповідно і відсутність у позивача збитків від інфляційних процесів.

Тому, суд вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано відмовив позивачеві в задоволенні його позовних вимог в частині стягнення з відповідача 41962,31 грн. інфляційних втрат, за необгрунтованістю їх нарахування, скасувавши в цій частині рішення місцевого господарського суду від 18.12.2012 року в даній справі.

Поряд з цим, відповідач звертався до місцевого господарського суду з клопотанням про розстрочку виконання рішення суду в частині задоволення суми позову на два роки, починаючи з січня 2013 по січень 2015 року включно, шляхом щомісячної сплати боргу рівними частинами згідно графіку (т.1, а.с.117).

Відповідно до ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим у строк, або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

При прийнятті рішення в даній справі про розстрочення його виконання, місцевим господарським судом було враховано існування реальних обставин, які позбавляють боржника можливості на час прийняття рішення по справі про стягнення суми боргу погасити ним цю суму боргу.

З огляду на викладене, суд вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд, дійшовши правильного висновку щодо відмови в задоволені позовних вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 41962,13 грн., обгрунтовано розстрочив виконання рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в даній справі строком на 2 роки, з урахуванням зменшеної на 41962,13 грн. загальної суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи і вимогам закону, тому її необхідно залишити без змін.

Доводи, викладені скаржником в касаційній скарзі, суд вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та не відповідають вимогам діючого законодавства.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 червня 2013 року залишити без змін.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій