Ухвала суду № 32883671, 23.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/757/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Міщука М.С.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕГА-ОПТ» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕГА - ОПТ» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року ТОВ «ВЕГА-ОПТ» звернулося в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 8 лютого 2013 року № 0001232300, № 0001222300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду вмотивовано тим, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України, зокрема, суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем товарів у ТОВ «Шляховик-Авто» на підставі договору поставки від 1 серпня 2009 року, їх транспортування та використання у господарській діяльності документально не підтверджується.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржувану постанову без встановлення цілої низки обставин, що мають ключове значення для вирішення справи, оскільки доводять реальність діяльності ТОВ «Шляховик-Авто», очолюваного особою, яка успішно представляла даний суб'єкт господарювання перед органами державної влади і реальність відносин між даним суб'єктом господарювання та ТОВ «ВЕГА-ОПТ» в межах Договору поставки від 01.08.2009 року № 134.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що на підприємстві позивача у період з 10 по 16 січня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Шляховик-Авто» за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2012 року.

Результати перевірки оформлені Актом № 123/22-00/36444956 від 23 січня 2013 року, відповідно до якого ТОВ «ВЕГА-ОПТ» порушено вимоги п.п.7.2.6, п. 7.2, п.п.7.3.1 п.7.3,п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.4.5 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997, а саме - занижено суму податку на додану вартість у розмірі 133511 грн. (вересень 2009 року - 85519 грн., жовтень 2009 року - 23791,5 грн., грудень 2009 року 9672,2 грн., лютий 2010 року - 1083,3 грн., квітень 2010 року - 7174,3 грн., травень 2010 року - 6271,1 грн.); п. 5.1 ст.5, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» - занижено податок на прибуток на 166890 грн. (2009 року - 148729 грн., І квартал 2010 року. - 1354 грн., півріччя 2010 року - 16807 грн.).

На підставі Акта 8 лютого 2013 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області прийняті повідомлення-рішення № 0001232300, № 0001222300про нарахування податкових зобов'язань із податку на додану вартість, податку на прибуток та штрафних санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

З такими висновками не можливо не погодитися, виходячи з наступного.

Як передбачає пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Пункт 198.2 цієї статті визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Однак, це право платника податків обмежується положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, за якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»).

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до договору поставки між ТОВ «ВЕГА-ОПТ» та ТОВ «Шляховик-Авто» від 01.08.2009 № 134, його предметом є товар, зазначений в накладних, що є невід'ємною частиною договору; постачальник (ТОВ «Шляховик-Авто») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «ВЕГА-ОПТ») цей товар, покупець же зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах договору. За положеннями договору поставка відбувається на умовах EXW у відповідності до норм «Інкотермс-2000», тобто продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. При цьому, місцезнаходженням ТОВ «Шляховик-Авто» згідно договору та ЄДРПОУ є місто Київ.

Пунктом 2.2. договору деталізовано доставку як самовивіз транспортом покупця. Та передбачено можливість відправки Товару автомобільним чи залізничним транспортом за рахунок Покупця.

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували отримання позивачем поставленого товару через «Нова пошта», «Укрпошта», «Гюнсел» (на що посилалися представники позивача).

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, розрахунковий рахунок ТОВ «ВЕГА-ОПТ» у Печерській філії «ПриватБанку», який зазначений у договорі поставки від 1 серпня 2009 року - 26001060409775, відкритий тільки 5 серпня 2009 року (т. 1, а.с. 14), а розрахунковий рахунок ТОВ «Шляховик-Авто» 26009000742901 у ВАТ «Агрокомбанк»(т.3, а.с.104), вказаний у цьому договорі, відкритий лише 12 серпня 2009 року, що ставить під сумнів твердження про послідовність звичних господарських правовідносин: відкриття рахунків із наступним укладенням договорів поставки, а не у зворотному порядку.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги надану представником позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції довідку щодо відкриття ТОВ "Вега-Опт" 08.07.2009 року в Голосіївському відділенні ПФ "ПриватБанк" р/р 26001060409775, оскільки зазначена довідка видана без номеру та дати, крім того, із її змісту вбачається, що зазначений рахунок було відкрито лише для формування статутного капіталу.

Також, як вбачається із матеріалів зустрічної звірки, інформаційних баз даних АІС РПП, АРМ «Облік», АРМ «ТАХ», БД АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», ЄДРПОУ ОСОБА_3 став директором та головним бухгалтером ТОВ «Шляховик-Авто» лише 22 травня 2012 року. До цієї дати, починаючи з 28 квітня 2009 року, засновником, директором, головним бухгалтером був ОСОБА_4, що ставить під сумнів достовірність наданих позивачем суду копій первинних документів (договору, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур) за підписом ОСОБА_3 (в деяких із них зазначена і посада - директор), адже вони датовані періодом до 22 травня 2012 року.

При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_3 є громадянином Республіки Молдова, а ОСОБА_4 громадянином Російської Федерації.

Натомість, хоча ОСОБА_4 був засновником і директором контрагента позивача, на час підписання і виконання угоди, за даними Державної прикордонної служби України (Лист, т.3а.с.135), державного кордону України він не перетинав; за даними Київського міського центру зайнятості дозвіл на використання його праці як іноземного громадянина не оформлювався (Лист від 02.03.12 № 14-1787, т.3, а.с 141); за інформацією Державної міграційної служби України не перебуває на обліку служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (Лист від 17.05.2012 № 49/8-8331, т.3, а.с 144). До того ж, ОСОБА_4 а його поясненнями, відібраними ГУ Внутрішніх справ Нижньогородської області не причетний до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Шляховик-Авто» (т.3, а.с.106).

Також, згідно Листа Державної міграційної служби України від 17.05.2012, у період з 01.01.2008 по 12.03.2012 ОСОБА_3 не перебував на території України (т.3, а.с. 142-144), а відповідно до Листа Київського міського центру зайнятості від 02.02.2012 дозвіл на використання праці такого громадянина на території міста Києва не оформлювався.

Тобто, фізична присутність вищевказаних осіб на території України в період укладення зазначеного вище договору та можливість їх підписання (укладення) спростовується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується, що первинні бухгалтерські документи з боку контрагентів були підписані не встановленими особами, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що підстави вважати належними доказами документи видані контрагентом позивача - ТОВ «Шляховик-Авто» та представлені позивачем відсутні.

Також, враховуючи, що факт придбання позивачем товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляховик-Авто» на підставі договору поставки від 1 серпня 2009 року, їх транспортування та використання у господарській діяльності документально не підтверджується, Київський окружний адміністративний суд правомірно погодився із твердженнями податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат за вересень 2009 року - травень 2010 року

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕГА-ОПТ»- залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 26 липня 2013 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: Л.В. Бєлова

М.С. Міщук

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.