Постанова № 32883595, 02.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2013 року № 826/6013/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Центр"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі

Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№ 0010122280 від 15.11.2012р.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство "Центр", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010122280 від 15.11.2012 р., винесене на підставі Акту перевірки №1763/22-80/34354981 від 29.10.2012 р., яким визначено суму грошових зобов'язань Товариству з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство "Центр" у розмірі 4 256 661,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства, а тому, податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «РА Центр» з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства та правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при проведенні господарських операцій з ТОВ «Альфакем Україна» (код ЄДРПОУ 36678727), ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» (код ЄДРПОУ 37567248) та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (код ЄДРПОУ 35060241) заперіод з 01.03.2011 р. по 30.04.2012 р. За результатами перевірки складено Акт від 29.10.2012 року №1763/22-80/34354981 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: п. 198.6, ст.198, п.201. ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 488 986,03 грн., в тому числі по періодам: березень 2011р. - 23 946,67 грн.; квітень 2011 р. - 214 700,84 грн.; травень 2011 року-30 838,34 гривень; червень 2011 року - 148 800,33 гривень; липень 2011 року - 82 558,34 гривень; серпень 2011 року - 76 024,99 гривень; жовтень 2011 року-213 181,68 гривень; листопад 2011 року - 441 037,01 гривень; грудень 2011 року - 339 674,65 гривень, січень 2012 року-410 713,66 гривень; лютий 2012 року - 623 603,19 гривень; березень 2012 року - 672 909,17 гривень; квітень 2012 року -210 997,16 гривень.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.11.2012 року №0010122280, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 4 256 661,00 грн., з них за основним платежем - 3 488 986,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 767 675,00 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «РА Центр» та «ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» та ТОВ «Компанія Алексус ЛТД» було укладено договори про надання послуг із розміщення реклами.

З Акту перевірки вбачається, що ТОВ «РА Центр» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Альфакем Україна» у загальній сумі 311 848,33 грн., від імені «Мембрана Техно-Імпульс» у загальній сумі 990 408,19 грн., та ТОВ «Алексус ЛТД» у загальній сумі 2 351 869,05 грн.

В матеріалах справи містяться договори, податкові накладні, банківські виписки надані Відповідачем.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні Акти виконаних робіт по Договорам, докази передачі Виконавцям матеріалів (інформацію, макетів тощо), доказів погодження отриманих послуг, доказів розміщення рекламної продукції, звітів про хід виконаних робіт.

Також, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться інші договори, які є типовими, та Акті виконаних робіт не співпадають з умовами додаткових договорів.

З вищезазначеного договору та матеріалів справи вбачається, що сторонами не було належним чином виконано умови договорів в повному обсязі, а тому посилання Позивача на виконання сторонами всіх умов договорів не підтверджується.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того відповідач зазначає наступне: «на адресу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було надіслано копію постанови від 04.06.2012 р. про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва при створенні ТОВ «Альфакем україна» (код ЄДРПОУ 36678727), ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» (код ЄДРПОУ 37567248), ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (код ЄДРПОУ 35060241), ТОВ «Сан Енд Фан» (код ЄДРПОУ 37240770), ТОВ «Еліт Консалт» (код ЄДРПОУ 37240498), ТОВ «Віннерком» (код ЄДРПОУ 36588555) за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Листом № 75-00197\07\26-05 від 01.10.2012 р. СВ ДПІ у Оболонському районі м Києва ДПС на адресу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було надано оригінали первинних документів для проведення перевірки ТОВ «РА Центр».

Відповідно до постанови від 04.06.2012 р. про порушення кримінальної справи «... в ході досудового слідства було встановлено, що невстановленими слідством особами, було створено схему ухилення від сплати податків реально діючим суб'єктам підприємницької діяльності з використанням реквізитів, поточних рахунків і печаток підприємств ТОВ «Альфакем Україна» (код ЄДРПОУ 36678727), ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» (код ЄДРПОУ 37567248), ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (код ЄДРПОУ 35060241).... Механізм схеми полягає в наданні послуг по незаконній «конвертації» безготівкових грошових коштів у готівку, а також штучного формування затратної частини з податку на прибуток підприємств та незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, використовуючи при цьому підприємства з ознаками «фіктивності», чим створює умови реально діючим СПД для ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Зазначені обставини вказують на протиправну діяльність ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, спрямовану на створення умов мінімізації та ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах суб'єктів підприємницької діяльності. З використанням реквізитів, поточних рахунків та печаток підприємств ТОВ «Альфакем Україна» (код ЄДРПОУ 36678727), ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» (код ЄДРПОУ 37567248), ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (код ЄДРПОУ 35060241), які були зареєстровані невстановленими слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5... Викладене свідчить, що матеріали кримінальної справи та матеріали проведених оперативних заходів у своїй сукупності містять достатні дані, які вказують на наявність в діях невстановлених осіб, які полягали в створенні «фіктивних» підприємств ТОВ «Альфакем україна» (код ЄДРПОУ 36678727), ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» (код ЄДРПОУ 37567248), ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (код ЄДРПОУ 35060241), що використовувались з метою прикриття незаконної діяльності гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6..».

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Згідно п.9.1, п. 9.2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення прийнято з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук