Рішення № 32883251, 08.08.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 серпня 2013 року Справа № 913/1863/13

Провадження №8/913/1863/13

За позовом Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа", м. Лисичанськ Луганської області,

до Лисичанського учбово-виробничого підприємства Луганського учбово-виробничого об'єднання Українського товариства сліпих, м. Лисичанськ Луганської області, -

про стягнення 3311 грн. 19 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Антоновій І.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Дядько Г.П. - начальник юридичного відділу, - довіреність №1 від 08.01.2013;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, надані у період з 01.12.2010 по 01.07.2013, у сумі 3311,19 грн., нарахованої з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №137 про постачання теплової енергії, укладеного між сторонами 26.12.2007.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено 22.07.2013 до 08.08.2013 - у зв'язку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання 08.08.2013 від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;79;85; та ін.), у т.ч. письмовими повідомленнями оператора поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача: 17.07.2013 - ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її до слухання (а.с.79) та 25.07.2013 - про відкладення її розгляду.

За таких обставин у суду маються достатні підстави для висновку, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.43,ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

26.12.2007 між позивачем (виробник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №137 про постачання теплової енергії, відповідно до якого виробник зобов'язується постачати споживачеві теплову енергію з 17.01.2006 до 31.12.2006 у відповідності з умовами договору, а споживач зобов'язується своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (п.1.1).

Енергія постачається споживачу у обсягах згідно з додатком №1 до цього договору на опалення та підігрів води (постачання гарячої води) (п.2.1).

Споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п.3.2.2).

Теплопостачальна організація має право вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними споживачем під час користування тепловою енергією, відповідно до чинного законодавства у сфері теплопостачання (п.4.1.3).

Облік споживання теплової енергії проводиться виключно за приладами комерційного обліку. Розрахунковий метод застосовується тільки при тимчасовому підключенні терміном до 6 місяців (п.5.1).

Плата за енергію справляється: а) за наявності приладів - за їх показниками згідно п.10-13 Правил надання послуг; в) за тарифами для юридичних осію - за опалення приміщень, що займають юридичні особі та за підігрів води (постачання гарячої води) юридичним особам (п.7.1), у грошовій формі відповідно до встановлених п.7.1 договору; розрахунковим періодом є календарний місяць (п.7.2), на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та у розмірі суми, вказаної у цих рахунках, у 5-тиденний період після їх одержання (п.7.4).

Договір укладається на термін до 31 грудня 2008 року, набуває чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або про його перегляд (п.10.1) (а.с.8-17;18).

Позивач стверджує, що за період з 01.12.2010 по 01.07.2013 надав відповідачеві послуг з теплопостачання на загальну суму 3311,19 грн. (а.с.19-20), - на підтвердження чого надав до справи:

рахунки за аналогічний період (а.с.21-57);

докази їх отримання уповноваженими особами відповідача (а.с.58-61);

акти включення/відключення опалення за період з 01.11.2010 по 05.04.2013 (а.с.62-67).

З наданих до справи документальних доказів вбачається (а.с.19-20), що відповідач вподовж вищезазначеного періоду не сплачував вартість отриманих послуг.

Позивач та відповідач здійснили взаємозвірку розрахунків за вищезгаданим договором, при цьому відповідач повністю визнав наявність боргу у сумі 3311,19 грн. як станом на 01.07.2013 (а.с.80), так і станом на 01.08.2013.

З огляду на те, що відповідач, визнаючи наявність боргу, не вжив заходів до його сплати, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманих послуг сторони визначили у п.7.4 договору.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача послуги з теплопостачання на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак зробив це лише частково, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за договором №137 про постачання теплової енергії від 26.12.2007 у сумі 3311,19 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Позивач заявив вимогу лише про стягнення основного боргу, - що є його правом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст.20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України від 20.05.99 року №686-ХІУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", керуючись ст.ст.43,47,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Лисичанського учбово-виробничого підприємства Луганського учбово-виробничого об'єднання Українського товариства сліпих, ідентифікаційний код 20160438, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Красна, 183 Луганської області, - на користь Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа", ідентифікаційний код 13401321, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул.Баумана, 17 Луганської області, - основний борг за послуги з постачання теплової енергії у сумі 3311 (три тисячі триста одинадцять) грн. 19 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 08.08.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 09 серпня 2013 року.

Суддя А.П.Середа