Постанова № 32883090, 08.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.08.2013 р. справа №908/1685/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача: Дробишевський О.А. за довіреністю б/н від 03.09.2012р.від відповідача:Міхантьєв М.Д. за довіреністю №12 від 01.03.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Осіріс-Вет», м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від03.06.2013р.по справі№908/1685/13 (суддя Алейникова Т.Г.) за позовомприватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія», м. Мелітополь Запорізької області до товариства з обмеженою відповідальністю «Осіріс», м.Запоріжжя товариства з обмеженою відповідальністю «Осіріс-Вет», м. Запоріжжяпровизнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Агропромислова компанія" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс - Вет" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р., укладеного між товариством з обмеженою віповідальністю "Осіріс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет".

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач у заяві від 20.05.2013р. просив визнати спірний договір недійним також з підстав визначених в ній.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.06.2013р. по справі №908/1685/13 позовні вимоги задоволені, визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 01.08.2011р. на суму 899 939,93 грн., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Осіріс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет". Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет" на користь приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" судові витрати в сумі 1147 грн. Провадження у справі відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Осіріс» припинено на підставі пункту 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із ліквідацією та припиненням юридичної особи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет" з прийнятим рішенням господарського суду Запорізької області від 03.06.2013р. не погодилось та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2013р. по справі №908/1685/13 та відмовити у задоволені позову з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що спірним договором не порушені права та інтереси позивача. Крім того, господарський суд не надав належну правову оцінку первинним документам та актам звірки розрахунків, які підтверджують наявність заборгованості позивача перед відповідачем 1. Зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Осіріс-Вет» належним чином повідомив та надав позивачу всі необхідні докази, що підтверджують перехід права вимоги, а позивач підтвердив їх та прийняв до виконання в повному обсязі. Крім того, заявник апеляційної скарги вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог та визнав недійсними рішення загальних зборів учасників (акціонерів) товариства.

Відповідач 1 у судове засідання не прибув, оскільки державним реєстратором 25.06.2012р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про припинення юридичної особи.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі, надав додаткове нормативне обґрунтування апеляційної скарги. У судовому засіданні представник відповідача 2 заявив клопотання про витребування додаткових доказів від державної податкової служби, а саме, реєстрів податкових накладних, податкові декларації та іншу податкову звітність.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд рішення Господарського суду Запорізької області від 03.06.2013р. залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, проти задоволення клопотання відповідача заперечував і вважав, що документи, які пропонує витребувати відповідач не впливають на розгляд справи.

Колегія суддів, розглянувши заявлене клопотання, залишає його без задоволення, оскільки між сторонами виникли правові відносини, які підтверджуються або спростовуються первинними документами бухгалтерської звітності.

Відповідно до приписів статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Спірні відносини сторін знаходяться в площині цивільно-правового регулювання і предметом спору не є дотримання вимог податкового законодавства щодо ведення суб'єктами господарювання податкових зобов'язань.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши повноважного представника відповідача, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

01.08.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Осіріс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет" був укладений договір відступлення права вимоги, згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю "Осіріс" відступило товариству з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет" право грошової вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", правонаступником якого є позивач - приватне акціонерне товариство "Агропромислова компанія" на суму 899939,93 грн.

Відповідно до пункту 1.3. договору відступлення права вимоги, право вимоги у товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" виникло на підставі позадоговірних поставках в грудні 2010р., січні та лютому 2011 р., згідно накладних приведених в додатку № 1 до цього договору на суму 899 939,93 грн., які на момент підписання цього договору дебітором не оплачені.

Пунктом 1.4. договору визначено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Осіріс" як первісний кредитор підтверджує наявність грошової заборгованості дебітора на суму 899 939,93 грн.

В додатку №1 до договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р. зазначені накладні, в тексті кожної з яких міститься посилання на конкретний рахунок-фактуру, його номер та дату. Посилання на рахунки-фактури в накладних знаходяться в графі "Замовлення", хоча рахунки-фактури виставляє постачальник товару, а не його замовник.

Пунктом 3.1. договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р. визначено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Осіріс" як первісний кредитор передає новому кредитору - товариству з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет" пакет документів на паперовому носії, який свідчить про його право вимоги до дебітора, а саме: оригінали накладних, вказаних в додатку № 1 до договору, оригінал підписаного товариством з обмеженою відповідальністю "Осіріс" повідомлення до дебітора про перехід права вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет", оригінали актів звірки розрахунків між первісним кредитором та дебітором на дату підписання даного договору.

Відповідно до пункту 3.6. цього договору, новий кредитор перераховує грошові кошти первісному кредитору тільки після отримання їх від дебітора.

Як вбачається зі змісту договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р., позивач йменується в цьому договорі як дебітор, а товариство з обмеженою відповідальністю "Осіріс" підтверджує наявність у нього дебіторської заборгованості позивача на суму 899939,93 грн.

Позивач просив визнати договір недійним з підстав невідповідності його діючому законодавству на момент укладання з урахуванням заяви позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт вважає, що позивач не є стороною договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р. та контрагенти цього договору не порушували його прав, тому позивач не має права звертатись до суду з позовом про визнання цього договору недійсним.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом порушує ця угода.

Визначені доводи апелянта колегія суддів не приймає, оскільки господарські операції по передачі товару на суму 899939,93грн. між позивачем та відповідачем не проводились. При цьому, відповідач вимагає стягнення цієї суми на підставі саме спірного договору в межах справи №908/1482/13.

Таким чином, господарський суд правомірно прийняв до розгляду позов приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» та розглянув вимоги по суті.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно вимог статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

За змістом частини 1 статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що відповідно до частини статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.

Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно з частиною 1 статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" договір відступлення права вимоги від 01.08.2011р. підписаний Генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" Гончаровим О.В., який, як зазначено безпосередньо в цьому договорі, дії на підставі статуту товариства.

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2011р. ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" Пянтковський В.А. звернувся із заявою до господарського суду Запорізької області про порушення справи про банкрутство "Осіріс", в якій зазначив, що в ході виявлення кредиторів і дебіторів ТОВ "Осіріс", виявлені кредиторські вимоги в сумі 1316911 грн., дебіторської заборгованості не виявлено.

27.07.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю "Осіріс" уклало з аудитором Левченком В.В. договір №01-01/09 для проведення перевірки стану бухгалтерського обліку та достовірності фінансової звітності товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс", на підставі чого 05.10.2011р. аудитором Левченком В.В. був складений Аудиторський висновок № 01-02/6 про фінансову звітність та проведений аналіз фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" за 9 місяців 2011 року, який наданий у справу № 23/5009/6351/11 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс".

Аудиторським висновком № 01-02/6 від 05.10.2011р. було встановлено, що фінансово-бухгалтерський облік у товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" ведеться в належній формі, відповідно до законодавства України; станом на 30.09.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю "Осіріс" має дебіторську заборгованість за товари, роботи і послуги - 0,8 тисяч гривень, про що зазначено в пунктах 8.3., 14.3. аудиторського висновку; дебіторська заборгованість ведеться достовірно та правильно (п.8.3. аудиторського висновку); станом на 30.09.2011р. майбутніх доходів у товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" немає (пункт 9.2. цього ж висновку); станом на 30.09.2011р. непокритий збиток товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" складає 1 665 900 грн. (пункт 10 аудиторського висновку).

07.10.2011р. рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс", оформленим протоколом б/н від 07.10.2011р., було встановлено певні факти неплатоспроможності товариства, серед яких - відсутність дебіторської заборгованості, затверджений проміжний ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс", в якому в рядку "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" не зазначено будь-якої суми заборгованості, як й в усьому розділі №2 цього балансу.

Протокол загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" був підписаний всіма трьома його учасниками, в тому числі - Гончаровим О.В., який був одночасно Генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" та Биковцем Д.В., який був одночасно Директором товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет", які укладали договір відступлення права вимоги від 01.08.2011р.

Відсутність дебіторської заборгованості також підтверджено станом на 03.05.2012р. в ліквідаційному балансі товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс", затвердженого ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.06.2012р. по справі №23/5009/6351/11, якою ліквідовано банкрута - товариство з обмеженою відповідальністю "Осіріс".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.06.2012р. по справі №23/5009/6351/11 встановлено, що за результатами пошуку ліквідатором майна (активів) у банкрута відсутні майнові активи та грошові кошти, за рахунок яких можливо б було погасити кредиторську заборгованість в загальному розмірі 1 380 084,99 грн.

Дані документи, які впливають на оцінку доказів у справі і позовних вимог взагалі, господарським судом правомірно застосовані при розгляді справи.

За змістом пункту 3.1. договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р., вбачається, що право вимоги до позивача виникло на підставі позадоговірних поставок в грудні 2010 р., січні та лютому 2011 р., тобто, договорів поставок, купівлі-продажу чи інших правочинів по поставки товару на суму 899 939,93 грн. не укладалось, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Мінфіну України №99 від 16.05.1996р., зареєстрованої в Мін'юсті України 12.06.1996 р. за № 293/1318, товари та інші товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям або передуються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Пунктом 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених Наказом Мінтрансу України №363 від 14.10.1997р., зареєстрованих Мінюстом України 20.02.1998р. №128/2568 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобілю.

За договором відступлення права вимоги від 01.08.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю "Осіріс" не передавало товариству з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет" в якості доказу поставки товару довіреності на товар, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, які б підтверджували наявність між ним і позивачем господарських операцій по поставки товару на 899 939,93грн. Позивач також спростовує наявність цих документів.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача з боку відповідачів про укладення договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р. та переходу права вимоги до позивача від товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет", а також відсутні докази надання актів звірки розрахунків між первісним кредитором та дебітором на дату підписання даного договору.

Посилання апелянта на акти звірки взаємних рахунків від 01.08.2011р. та від 30.11.2012р. не є доказом наявності заборгованості позивача з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що акт звірки взаємних рахунків від 01.08.2011р. з боку позивача підписаний невідомою особою, що також підтверджено позивачем у судовому засіданні при огляді акту. Акт звірки від 30.11.2012р. з боку позивача підписаний бухгалтером Камишевою Є.А. без підтвердження повноважень на підписання зазначеного акту звірки, з боку відповідача - фінансовим директором Биковець Д.В. та бухгалтером Назаренко І.А. без підтвердження повноважень на підписання зазначеного акту.

При цьому посилання апелянта, що Биковець Д.В. мав право підпису акту, оскільки обіймав посаду директора товариства не підтверджуються матеріалами справи, в яких відсутні докази, що саме на час підписання акту звірки розрахунків він був керівником.

Отже, зазначені акти не підтверджують наявність заборгованості у позивача та не є належним повідомленням про укладання договору відступлення права вимоги в розумінні Закону, оскільки акт звірки взаємних розрахунків являє собою первинний обліковий документ, який використовується контрагентами для контролю виконання взаємних зобов'язань.

При таких обставинах, апелянт невірно застосував до спірних відносин норми статті 241 Цивільного кодексу України.

За приписами частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо зміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Осіріс" та позивачем не укладалось договорів чи інших правочинів на поставку чи купівлю-продаж товару на суму 899 939,93 грн., що підтверджується пунктом 1.3. договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р. та не заперечується позивачем. Також, наявними матеріалами справи підтверджується відсутність дебіторської заборгованості на суму 899 939,93 грн. станом на 01.08.2011 р.

Отже, письмова форма договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р. не може відповідати приписам частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на пункти 1, 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9, оцінюючи на момент укладення договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р. додержання товариством з обмеженою відповідальністю "Осіріс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет" норм матеріального права, враховуючи документи та докази матеріалів справи № 23/5009/6351/11 господарського суду Запорізької області про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс", доходить до обґрунтованого висновку, що на момент укладення договору відступлення права вимоги від 01.08.2011 р. у товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" була відсутня дебіторська заборгованість позивача в сумі 899 939,93 грн., а так само у позивача був відсутній обов'язок сплатити ТОВ "Осіріс" цю дебіторську заборгованість в сумі 899939,93 грн. і тому таке недійсне право вимоги дебіторської заборгованості не могло бути відступленим товариством з обмеженою відповідальністю "Осіріс" до товаритсав з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет", що як слідство, на момент укладення цього договору були недотримані та порушені норми матеріального права - статті 512, 513, 514 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим зміст договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р. суперечить нормам Цивільного кодексу України.

25.07.2011р всіма учасниками товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" Кульчинским О.О., Гончаровим О.В. (одночасно займав посаду Генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс"), Биковцем Д.В. (одночасно займав посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет"), на загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" прийняті наступні рішення, оформлені протоколом № 4: припинити діяльність товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" шляхом його ліквідації; призначити ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" Пянтковського В.А., наділити його повноваженнями керівника (директора) товариства відповідно до установчих документів товариства. Визначити, що рішення в ліквідаційній процедурі приймаються ліквідатором одноособово з усіх питань; затвердити порядок проведення ліквідаційної процедури товариства; уповноважити ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" організувати виконання прийнятих на цих загальних зборах учасників рішень.

Всі рішення, що прийняті на цих загальних зборах учасників ТОВ "Осіріс" набирають чинності негайно, після підписання цього протоколу всіма присутніми на цих загальних зборах учасників.

Згідно з частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України, до ліквідаційної комісії (ліквідатора) з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) юридичної особи представляє її інтереси з третіми особами та виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Аналогічні приписи містить в собі стаття 20 Закону України "Про господарські товариства".

28.07.2011р. державним реєстратором Яркіною Л.І. до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис № 1 103 110 001 021695 про внесення в державній реєстр рішення засновників (учасників) юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" про припинення юридичної особи.

Таким чином, на момент укладення договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р., повноважним представником товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" по веденню всіх справ товариства був ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" Пянтковський В.А., який повинен був представляти товариство з обмеженою відповідальністю "Осіріс" та від його імені підписувати договори і правочнии.

За приписами частин 1,2 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи № 23/5009/6351/11 господарського суду Запорізької області про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс", зокрема із Аудиторського висновку № 01-02/6 від 05.10.2011 р. про фінансову звітність та проведений аналіз фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" за 9 місяців 2011 року, у товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" при кредиторській заборгованості в загальній сумі 1380084,99грн. та відсутній дебіторській заборгованості, його фінансовий стан характеризувався ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення вимог кредиторів можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури. Неплатоспроможність товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" існувала і на момент укладення договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на неналежність доказів, які містяться у справі №23/5009/63511 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Осіріс», оскільки таке обмеження не ґрунтується на нормах закону.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що дії Генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" Гончарова О.В. по укладанню договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р., в якому зазначається про відступлення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс - Вет" права вимоги до позивача суми непідтвердженої дебіторської заборгованості в розмірі 899 939,93 грн., є неправомірним.

Таким чином, судова колегія вважає, що укладаючи договір відступлення права вимоги від 01.08.2011р. Генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" Гончаров О.В. не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення цього договору, оскільки необхідний обсяг цивільної дієздатності мав лише ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" Пянтковський В.А., що як слідство, на момент укладення договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р. були недотримані та порушені вимоги частин 1, 2 статті 92, частини 4 статті 105 Цивільного кодексу, у зв'язку з чим зміст договору суперечить цьому Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що на момент укладання договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р. його сторонами недодержано вимоги, встановлені частинами 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України шляхом порушення норм частин 1, 2 статті 92, частини 4 статті 105, статей 512, 513, 514 Цивільного кодексу України, що за вимогами статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для недійсності цього договору.

Посилання скаржника на протоколи № 5 від 26.07.2011 р. та № 6 від 01.08.2011 р. загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс", які на його думку надають Генеральному директору ТОВ "Осіріс" Гончарову О.В. підстави укласти договір відступлення права вимоги від 01.08.2011р., а також твердження товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет" про те, що укладення цього договору погоджено з ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне.

Згідно порядку, встановленому статтею 61 Закону України "Про господарські товариства" збори учасників товариства скликаються передбаченим статутом способом, із направленням повідомлення не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів, не менш ніж як за 7 днів до скликання загальних зборів учасників товариства повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, внесеними до порядку денного зборів. Аналогічні приписи містять в собі приписи пунктів 13.2.,13.4. статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" в редакції станом на 2007 р. Положення зазначеного статуту не містять в собі порядку чи способу скликання загальних зборів учасників цього товариства не інакше як шляхом направленням повідомлення учасникам товариства за 30 днів до скликання загальних зборів.

Згідно змісту рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколами № 5 від 26.07.2011 р. та № 6 від 01.08.2011р., на наступний день після прийнятті рішень на загальних зборах учасників товариства, оформлених протоколом № 4 від 25.07.2011 р. про припинення товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс", призначення ліквідатором Пянтковського В.А, наділення його повноваженнями керівника товариства, уповноваження приймати рішення з усіх питань одноособово, учасники товариства доручають Генеральному директору товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" Гончарову О.В. виявити дебіторів товариства, провести з ними переговори, а вже 01.08.2011 р., заслухавши доклад Гончарова О.В. про виявлення дебітора - товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", учасники доручають йому укласти від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" з товариством з обмеженою відповідальністю "Осіріс-Вет" договір відступлення права вимоги від 01.08.2011р. по відступленню дебіторської заборгованості в розмірі 899 939,93 грн.

З наведеного вбачається, що збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" від 26.07.2011р. та від 01.08.2011р. не були позачерговими, а були звичайними. Зазначені рішення зборів не зупиняють дію рішень зборів учасників від 25.07.2011р., а передбачають дії, які суперечать раніше прийнятим рішенням. Зі змісту наведених протоколів № 5 від 26.07.2011р. та №6 від 01.08.2011р. не вбачається, що ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Осіріс" Пянтковський В.А. погодив укладання договору відступлення права вимоги від 01.08.2011р., в протоколі № 6 від 01.08.2011 р. відсутні відомості про його присутність на цих зборах, відсутній його підпис, що спростовує погодження ліквідатором укладання спірного договору.

При цьому, є безпідставним посилання апелянта на те, що судом розглянуто справу без врахування предмету та підстав позову, оскільки визнані недійсними рішення загальних зборів відповідача. Як вбачається з мотивувальної та резолютивної частин рішення, суд лише надав оцінку доказам в порядку статей 4-7, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України і в резолютивній частині рішення не міститься висновку щодо протоколів, складених за результатами загальних зборів.

Висновок суду про припинення провадження у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю «Осіріс» колегія суддів вважає правомірним, оскільки витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 16.05.2013р. підтверджується, що товариство з обмеженою відповідальністю «Осіріс» припинено за рішенням господарського суду Запорізької області від 05.06.2012р. у справі №23/5009/6351/11 про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням банкрутом.

Відповідно до пункту 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, всупереч вимогам статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України апелянтом не доведено наявності підстав для скасування спірного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2013р. у справі №908/1685/13 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Осіріс-Вет», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2013р. у справі №908/1685/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2013р. у справі №908/1685/13 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу 1; 3. Відповідачу 2; 4. У справу; 5. ДАГС; 6. ГСЗО