Постанова № 32882959, 08.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року Справа № 906/411/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.,

за участю представників: позивача -

відповідача - Захарчук І.С.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 23 квітня 2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10 червня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного Комунального підприємства, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до відповідача про стягнення за договором №7-2012-ТЕ-1134-Н від 04.01.2012 року поставки природного газу за регульованим тарифом основного боргу в сумі 735396,36 грн. за поставлений природний газ, 69420,15 грн. пені, 2579,66 грн. інфляційних, 23553,20 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 8 квітня 2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз".

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23 квітня 2013 року (суддя Соловей Л.А.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 705396,36 грн. за поставлений природний газ, 41652,09 грн. пені, 3% річних в сумі 23553,20 грн., 2579,66 грн. збитків від інфляції, судовий збір. В решті частині стягнення 30000 грн. основного боргу та 27768,06 грн. в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10 червня 2013 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати в частині зменшення суми пені на 27768,08 грн., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 4 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (постачальник) та відповідачем (споживач) був укладений договір №7-2012-ТЕ-1134-Н на постачання природного газу за регульованим тарифом, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві (відповідачу) природний газ в обсягах і порядку, передбачених умовами договору, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ на умовах даного договору.

Крім того, Додатком №2 до вказаного договору сторони передбачили обсяги постачання природного газу по місяцях 2012 року (а.с.16).

На виконання умов укладеного договору постачальник протягом січня-квітня 2012 року передав покупцю (відповідачу) природний газ в об'ємі 729351 куб. м на загальну суму 954866,36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними актами прийому-передачі природного газу (а.с. 18-24).

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, покупець (відповідач) в порушення умов укладеного договору, у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу виконав частково, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за використаний ним природний газ в сумі 781966,36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

15 жовтня 2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги №14/5419/12, згідно умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги первісного кредитора до боржника - відповідача за укладеним договором від 04.01.2012 року в сумі 781966,36 грн.

Згідно ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У зв'язку зі зміною кредитора у зобов'язанні, позивачем 17.12.2012 року було направлено на адресу відповідача вимогу №26/2-389-12 про сплату заборгованості в сумі 781966,36 грн. (а.с.38).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого йому природного газу виконав частково і, з урахуванням проплат, здійснених відповідачем до звернення позивача з даним позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем становила суму 705396,36 грн.

Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 705396,36 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2579,66 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 23553,20 грн.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.6.2.2 укладеного договору сторони передбачили, що у разі порушення споживачем умов розділу 4 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, споживач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи ступінь виконання боржником своїх зобов'язань за укладеним договором, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача пені на 40% від належної до стягнення суми пені та стягнув з відповідача на користь позивача 41652,09 грн. пені, відмовивши позивачеві в решті частині задоволення позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Житомирської області від 23 квітня 2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10 червня 2013 року залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Головуючий, суддя Дерепа В.І.

Судді Грек Б.М.

Палій В.В.