Рішення № 32882868, 30.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12156/13 30.07.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська»

Про стягнення 93 094,16 грн. за договором поставки №272 від 29.08.2011

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача: Давидович В.М. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.07.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 93 094,16 грн. за договором поставки №272 від 29.08.2011, а також відшкодування судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2013 було порушено провадження у справі №910/12156/13. Розгляд справи було призначено на 16.07.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2013 розгляд справи було відкладено на 30.07.2013.

В судовому засіданні 30.07.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки №272 від 29.08.2011, не було здійснено в повному обсязі та своєчасно оплату за поставлений позивачем товар на суму 85 287,79 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача у відповідності до п. 7.2 договору поставки №272 від 29.08.2011 пеню в сумі 6 126,53 грн. за період з 01.12.2012 по 24.05.2013, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України: 3% річних в сумі 1 225,31 грн. за період з 12.12.2012 по 24.05.2013 та інфляційне збільшення суми боргу в сумі 454,53 грн. за період з 01.12.2012 по 31.01.2013.

Відповідач своїх представників у судове засідання 30.07.2013 - не направив, вимоги попередніх ухвал суду, щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору - не виконав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження вказаній позивачем у позовній заяві. Через канцелярію суду заяв та клопотань - не подавав.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2011 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ветеко», як продавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська», як покупцем, було укладено договір поставки №272 (далі - договір №272), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача товар, а відповідач прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору (п.1.1). Кількість та асортимент товару передбачається у видаткових накладних на кожну окрему поставку (п. 2.1). Загальна сума кожної поставки зазначається у відповідній видатковий накладній (п.4.3).

Умовами договору №272 сторони погодили порядок оплати: 100% суми кожної поставки сплачується по факту поставки, в термін 10 календарних днів після переходу права власності на товар. Датою переходу права власності на товар вважається дата виписки відповідної видаткової накладної (п. 5.2). Грошові кошти, що надходять від відповідача, як оплата за отриманий по договору товар, зараховуються позивачем в рахунок погашення заборгованості відповідача послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої видаткової накладної, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу (п. 5.3).

29.10.2011 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 (далі - додаткова угода №1), відповідно до якої сторонами змінено порядок оплати відповідачем за поставлений позивачем товар: 100% суми кожної поставки сплачується по факту поставки товару в термін 30 календарних днів після переходу права власності на товар. Датою переходу права власності на товар вважається дата виписки відповідної видаткової накладної (п.2).

Відповідно до видаткових накладних: №1861 від 08.04.2013 на суму 7 256,00 грн., №1859 від 08.04.2013 на суму 7 525,00 грн., №4632 від 12.11.2012 на суму 49 400,00 грн., №4618 від 12.11.2012 на суму 47 840,00 грн., №4597 від 09.11.2012 на суму 6 804,90 грн., №4427 від 30.10.2012 на суму 12 510,00 грн., №4426 від 30.10.2012 на суму 4 503,00 грн., №4406 від 29.10.2012 на суму 10 640,00 грн., №1227 від 09.04.2012 на суму 22 188,92 грн., №14 від 14.11.2011 на суму 504,50 грн., підписаних представниками сторін, позивачем було поставлено, а відповідачем, в свою чергу, прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 169 172,32 грн.

Згідно з довіреностями типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192): №310 від 05.04.2013, №311 від 08.04.2013, №1396 від 12.11.2012, №1374 від 09.11.2012, №1321 від 29.10.2012, №1322 від 29.10.2012, №1319 від 29.10.2012, , виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» на ім'я Руднєва Євгенія Олександровича, №1398 від 12.11.2012, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» на ім'я Чаплигіної Юлії Миколаївни, №719 від 14.11.2011, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» на ім'я Постемського Володимира Мирославовича, останні були уповноважені на отримання товару від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко».

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним було виконано свої зобов'язання за договором №272 у повному обсязі, поставлено на користь відповідача товар загалом на суму 169 172,32, однак, відповідач не здійснив розрахунок за отриманий товар в повному обсязі, лише частково оплатив, поставлений позивачем товар - на суму 83 884,53 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача за період з 25.11.2011 по 12.02.2013, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 85 287,79 грн.., що стало підставою для звернення позивача до суду.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання умов договору №272, як продавцем, було поставлено, а відповідачем, як покупцем прийнято товар на суму 169 172,32 грн., що підтверджується видатковими накладними №1861 від 08.04.2013, №1859 від 08.04.2013, №4632 від 12.11.2012, №4618 від 12.11.2012, №4597 від 09.11.2012, №4427 від 30.10.2012, №4426 від 30.10.2012, №4406 від 29.10.2012, №1227 від 09.04.2012, №14 від 14.11.2011, №2879 від 11.04.2013, які підписані представниками позивача та відповідача без будь-яких претензій та зауважень.

Однак, відповідач, як покупець, свій обов'язок щодо оплати поставленого йому позивачем товару у строк, встановлений п. 2 додаткової угоди №1 (в термін 30 календарних днів з дати виписки видаткової накладної) в повному обсязі - не виконав, вартість отриманого товару, оплатив лише частково на суму 83 884,53 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 85 287,79 грн.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати в повному обсязі поставленого йому позивачем товару за договором №272 в сумі 85 287,79 грн. - не надав.

Суд, враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару в сумі 85 287,79 грн., вказана сума не була оплачена відповідачем у строки, встановлені додатковою угодою №1, дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №272 та додаткової угоди №1, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 85 287,79 грн.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару за договором №272, позивач просить стягнути з відповідача у відповідності до п. 7.2 договору пеню за період прострочення з 01.12.2012 по 24.05.2013 в сумі 6 126,53 грн. та у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу - 3 % річних за період прострочення з 01.12.2012 по 24.05.2013 в сумі 1 225,31 грн. та інфляційне збільшення суми боргу за період з 01.12.2012 по 31.01.2013 в сумі 454,53 грн

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору №272 передбачено, що за порушення терміну розрахунків відповідач за вимогою позивача зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період такого прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості.

Суд, враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання свого зобов'язання по повній оплаті поставленого позивачем товару в сумі 85 287,79 грн., вказана сума не була оплачена відповідачем у встановлені додатковою угодою №1 строки (в термін 30 календарних днів з дати виписки видаткової накладної), дійшов висновку, що відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання зі своєчасної оплати отриманого товару в сумі 85 287,79 грн., що згідно п. 7.2 договору №272 та ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України є підставою для нарахування і стягнення пені, відсотків річних та інфляційного збільшення суми боргу за прострочення виконання зобов'язання.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що при нарахуванні суми такої позивачем було допущено помилку.

У зв'язку із наведеними обставинами, судом було проведено власний розрахунок суми пені, який має наступний вигляд:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення9471.8901.12.2012 - 11.02.2013737.5000 %283.386804.9011.12.2012 - 11.02.2013637.5000 %175.704784014.12.2012 - 11.02.2013607.5000 %1176.3924116.7913.02.2013 - 11.04.2013587.5000 %574.8421106.7913.04.2013 - 24.05.2013427.5000 %364.314940013.12.2012 - 24.05.20131637.5000 %3300.08 1478113.05.2013 - 24.05.2013127.5000 %72.89Отже, за розрахунком суду, сума пені становить загалом 5 947,59 грн.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором №272, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 5 947,59 грн. за період з 01.12.2012 по 24.05.2013.

Також судом було наданий позивачем розрахунок 3% річних та встановлено, що при нарахуванні суми такої позивачем було допущено помилку.

У зв'язку із наведеними обставинами, судом було проведено власний розрахунок суми 3% річних, який має наступний вигляд:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихСума пені за період прострочення9471.8901.12.2012 - 11.02.2013733 %56,836804.9011.12.2012 - 11.02.2013633 %35,244784014.12.2012 - 11.02.2013603 %239,8624116.7913.02.2013 - 11.04.2013583 %114,9721106.7913.04.2013 - 24.05.2013423 %72,864940013.12.2012 - 24.05.20131633 %661,821478113.05.2013 - 24.05.2013123 %14,58Отже, за розрахунком суду, сума 3% річних становить загалом 1 196,16 грн.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором №272, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 1 196,16 грн. за період з 01.12.2012 по 24.05.2013.

Судом було перевірено, наданий позивачем розрахунок інфляційного збільшення суми боргу, з яким суд погоджується.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором №272, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а саме в сумі 454,53 грн. за період з 01.12.2012 по 31.01.2013.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково, а саме: основний борг - 85 287,79 грн., пеня - 5 947,59 грн. за період з 01.12.2012 по 24.05.2013, 3% річних - 1 196,16 грн. за період з 01.12.2012 по 24.05.2013 та інфляційне збільшення суми боргу - 454,53 грн. за період з 01.12.2012 по 31.01.2013.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» (код ЄДРПОУ 35902139; місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко» (код ЄДРПОУ 37686849, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, 25-а) основний борг - 85 287 (вісімдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 79 коп., пеню - 5 947 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 59 коп., 3% річних - 1 196 (одна тисяча сто дев'яносто шість) грн. 16 коп., інфляційне збільшення суми боргу - 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 53 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 857 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят сім) грн. 21 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

Дата підписання рішення - 05.08.2013