Постанова № 32882866, 01.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 серпня 2013 року справа № 826/11171/13-а

об 11 год. 30 хв.

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

при секретарі судового засідання Боронило К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до управління державної виконавчої служби Головного управління

юстиції у м. Києві

треті особи Комунальне підприємство «Київпастранс»,

Публічне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2»

про скасування постанови ВП № 37494072 від 24.04.2013 року,

за участю представників сторін:

від позивача Семенюк К.В.,

від відповідача Городня Г.Ю.,

від третьої особи-1 Оліфер Т.С.,

від третьої особи-2 Мазепа Н.М., -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) з адміністративним позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач), третя особа - Комунальне підприємство «Київпастранс» (далі - третя особа-1) про скасування постанови від 24.04.2013 року ВП №37494072 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

У судовому засіданні 30.07.2013 року суд ухвалив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2» (далі - третя особа-2).

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до п.п.6 п.4 Положення «Про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» основними завданнями Департаменту є здійснення захисту майнових праві територіальної громади міста Києва в межах своєї компетенції. КП «Київпастранс» створене відповідно до рішень Київської міської ради від 30.11.2000 року № 101/1078, від 02.10.2001 року № 61/1495 та засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва. Позивач зазначає, що відповідно до вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», примусове стягнення на комунальне майно за боргами комунального підприємства, яке володіє цим майном на праві господарського відання, не допускається. З цього приводу, позивач вважає, що постанова відповідача про накладення арешту на належне позивачу комунальне майно, яке перебуває в господарському віданні підприємства, є незаконною.

У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні залишив вирішення справи на розсуд суду.

Представник третьої особи-1 у судовому засіданні просив суд позовні вимоги задовольнити та зазначив, що у виконавчому провадженні вони є боржники. Все майно яке рахується на балансі підприємства є комунальною власністю територіальної громади м. Києва і закріплено за ним на праві повного господарського відання. Окремо представник третьої особи-2 зауважив, що єдине чим вони володіють це грошові кошти, які отримані від господарської діяльності та знаходяться на рахунках підприємства. По виконавчому провадженню у рахунок погашення боргу вони сплачують грошові кошти, у зв'язку з чим на теперішній час борг за виконавчим документом зменшився.

Представник третьої особи-2 у судовому засіданні проти позову заперечував та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, дослідивши письмові докази в матеріалах справи встановив наступне.

Позивач - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстроване як юридична особа 10.07.2003 року №10741200000019315, ідентифікаційний код 19020407, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (т.1 а.с.41) Свою діяльність здійснює на підставі Положення, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.2012 року № 2383. (т.1 а.с.42)

На примусовому виконанні в УДВС ГУЮ у м. Києві перебуває наказ Господарського суду м. Києва №5011-70/18676-2012, виданий 18.03.2013 року, про стягнення з боржника Комунального підприємства «Київпастранс» суму боргу у розмірі 9 062 238,65грн., 3% річних у розмірі 281 878,18грн. та судовий збір у розмірі 55 915,93грн. на користь ПАТ «Трест «Київміськбуд-2», виконавче провадження ВП № 37494072. (т.1 а.с.73)

Постановою від 16.04.2013 року, на підставі заяви третьої особи-2 (стягувач у виконавчому провадженні), відкрито виконавче провадження про примусове виконання вказаного наказу. В постанові визначено боржнику добровільно виконати постанову в семиденний термін з моменту її винесення. (т.1 а.с.75)

Предметом розгляду даної справи є правомірність винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV зі змінами та доповненнями.

Відповідно до статті 1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. (часть 1 статті 6 Закону №606)

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно із статтею 32 Закону №606 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно ст. 57 Закону № 606, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

По зазначеному виконавчому провадженні 24.04.2013 року головним державним виконавцем УДВС ГУЮ у м. Києві винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. (т.1 а.с.78)

У судовому засіданні з'ясовано, що вказаною постановою державний виконавець наклав арешт на все майно, що належить КП «Київпастранс», водночас державним виконавцем не з'ясовано яке саме майно підлягає арешту з огляду на те, що у боржника майно перебуває в оперативному управлінні, а належить територіальній громаді м. Києва.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 24 Господарського кодексу України управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Правовий статус окремого суб'єкта господарювання у комунальному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління між зазначеними суб'єктами у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах.

Приписами ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 176 Цивільного кодексу України Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997 року «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з ч. 8 ст. 60 Закону № 280, право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

У відповідності до ч. 4 ст. 3 Закону України № 2163-XII від 04.03.1992 року «Про приватизацію державного майна» (далі - Закон № 2163) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що Комунальне підприємство «Київпастранс» створене відповідно до рішень Київської міської ради від 30.11.2000 року № 101/1078 та від 02.10.2001 року № 61/1495 та засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до п.п.6 п. 4 Положення «Про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.2012 року № 2383 основними завданнями Департаменту є здійснення захисту майнових прав територіальної громади міста Києва в межах своєї компетенції.

Основними видами діяльності Підприємства є забезпечення надання послуг з перевезення пасажирів наземним автомобільним та електротранспортом (тролейбус, трамвай, фунікулер), підвищення якості транспортних послуг, забезпечення ефективного управління міським наземним транспортом загального користування та створення сприятливих умов для його розвитку.

Пунктом 5.2 Статуту КП «Київпастранс», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24.10.2001 року № 2276, визначено, що майно Підприємства є комунальною власністю територіальної громади м. Києва і закріплено за ним на праві повного господарського відання.

Крім того, представником третьої особи-1 до матеріалів справи надана копія наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації № 30 від 10.04.2002 року «Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади міста Києва». В п. 1 наказу закріплено на праві повного господарського відання за комунальним підприємством «Київпастранс» основні фонди. (т.1 а.с.40)

Також, суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні встановлено, що майно боржника - Комунального підприємства «Київпастранс» не описувалося та акти опису державним виконавцем не складалися.

Таким чином, відповідач під час винесення оскаржуваної постанови не вжив заходів щодо встановлення майна боржника, яким він може відповідати за своїми зобов'язаннями, та передчасно наклав арешт на майно боржника. З цих підстав, суд приходить до висновку, що постанова від 24.04.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме накладення арешту на все майно, що належить боржнику - Комунальному підприємству «Київпастранс» є незаконною, а отже підлягає скасуванню.

Водночас, враховуючи, що акт опису майна боржника державним виконавцем не складався, тому позовна вимога щодо виключення арештованого майна з актів опису заявлено безпідставно та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

З урахуванням зазначеного, здійснені позивачем судові витрати підлягають йому присудженню пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 17,21коп.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити частково.

Скасувати постанову управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 24.04.2013 року ВП № 37494072 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 17,21грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 01 серпня 2013 року.

Постанову у повному обсязі складено 02 серпня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ч.1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Соколова