Постанова № 32882560, 06.08.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року, 13 годин 40 хвилин, м. Черкаси справа № 823/2483/13-а

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В.,

за участю секретаря - Левчука А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу №823/2483/13-а№ 823

за позовом відкритого акціонерного товариства «Золотоніський машинобудівний завод ім. І.І. Лепсе» [представники позивача - Грязон Р.М. за довіреністю, Дятченко В.М. керівник]

до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку [представник відповідача - Новак О.І. за довіреністю]

про визнання протиправною та скасування постанови від 23.05.2013р. №1101-ЦД-1-Е, прийняв постанову.

ВАТ «Золотоніський машинобудівний завод ім. І.І. Лепсе», звернувшись до суду з адміністративним позовом до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, просить визнати протиправними та скасувати постанову від 23.05.2013р. №1101-ЦД-1-Е.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно прийняв постанову від 23.05.2013р. №1101-ЦД-1-Е про накладення на відповідача санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів з огляду на те, що порушення було вчинено позивачем не пізніше 30 квітня 2011р., тоді як виявлено відповідачем у жовтні 2012р., штрафні санкції за їх невиконання уперше були застосовані 24.10.2012р., а повторно 23.05.2013р., тобто за межами річного строку, передбаченого ст.250 ГКУ, з дня вчинення одного й того ж порушення позивачем. На думку позивача необхідно скасувати спірну постанову, позаяк застосування таких штрафних санкцій є необґрунтованим та здійснені усупереч діючому законодавству. Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 33 Закону №514-VI внесення змін до статуту товариства належить до виключної компетенції загальних зборів. Загальні збори є вищим органом акціонерного товариства (ч. 1 ст. 32 Закону №514-VI). Для виконання розпорядження відповідача, а саме приведення у відповідність з нормами Закону №514-VI статут та внутрішні положення акціонерного товариства, створеного до набрання чинності цим Законом, позивач на 26.04.2012р. запланував проведення річних чергових зборів акціонерів. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, зазначивши про те, що немає вини з боку позивача у неявці акціонерів (учасників товариства) на збори у відповідні дні згідно попередньо оприлюднених оголошень. На підтвердження обставин позивачем надано: розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери (а.с. 6, 22, 26), постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів (а.с. 7, 21). проект порядку денного (а.с. 10), публікацію повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів ВАТ «Золотоніський машинобудівний завод ім. І.І. Лепсе» (а.с. 11), протокол засідання реєстрацій комісії (а.с.12), журнал реєстрації вхідних документів (а.с. 27-29), документи про оплату штрафу у сумі 17000грн. (а.с.37).

Відповідач позов не визнав і подав 06.08.2013р. заперечення проти позову (а.с. 30-33). Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов та зазначив, що до позивача санкції застосовано у зв'язку із встановленим порушенням Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" за невідповідність статуту Закону України «Про акціонерні товариства» на підставі розпоряджень, що не були оскаржені позивачем за відсутності клопотань про продовження терміну їх виконання.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

ВАТ «Золотоніський машинобудівний завод ім. І.І. Лепсе» зареєстровано як юридична особа 25.01.1995р. (ідентифікаційний код 01374406).

Пунктом 8 ч. 1 ст. 3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. За змістом ч.1 ст. 55 Конституції України, п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №9-зп від 2512.1997р. (справа за зверненнями жителів м. Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Під час розгляду справи суд встановлює факт або обставини, що би свідчили (не свідчили) про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача. Термін «адміністративний акт» згідно з Резолюцією РЄ (77) 31 означає будь-який окремий захід або прийняте рішення, що за своїм характером безпосередньо впливають на права або інтереси як фізичних осіб, так і юридичних, у процесі здійснення публічної влади. Кожен, чиї права та свободи, викладені у ЄКПЛ, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, не дивлячись на те, що таке порушення здійснюється офіційними особами (ст. 13 Конвенції). У випадку, коли виконання оспорюваного акта вже розпочалося, ефективність права доступу має передбачати можливість заявника вимагати припинення чи попередження його негайного виконання, а у випадку відхилення такої вимоги - проведення судового процесу із ретельністю, що вимагають наявні обставини (рішення ЄСПЛ від 23.07.2002 р. у справі Яношевич (Janosevic) проти Швеції, №34619/97).

Відповідно до п. 5 розділу ХVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008р. №514-VI (далі - Закон №514-VI) статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій: 1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства; 2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону. Датою приведення діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із вимогами цього Закону є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство. Часткове виконання вимог абзацу першого цього пункту не є виконанням вимог цього Закону.

Спеціальним законом, що визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні є Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96 р. №448/96-ВР (надалі за текстом - Закон №448/96-ВР). Згідно ст.1 Закону №448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері. Відповідно до ст. 5 Закону №448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР). Згідно з п. 14 ст. 8 Закону №448/96-ВР до повноважень НКЦПФР належить право накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів. Відповідно до ст. 12 Закону №448/96-ВР санкції застосовуються головою НКЦПФР, членом НКЦПФР, уповноваженими НКЦПФР посадовими особами після розгляду документів, що підтверджують факт правопорушення. Згідно ст. 9 Закону №448/96-ВР уповноваженими особами НКЦПФР є: Голова та члени НКЦПФР; уповноважені НКЦПФР посадові особи. Серед основних завдань НКЦПФР є: захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

Уповноважена особа НКЦПФР, яка виявила факт вчинення юридичною особою правопорушення на ринку цінних паперів, складає акт, який разом з письмовими поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи та пов'язаними з таким правопорушенням документами протягом п'яти робочих днів подає уповноваженій особі НКЦПФР, яка має право застосовувати санкцію за правопорушення на ринку цінних паперів. Уповноважена особа НКЦПФР приймає рішення про застосування санкції протягом 30 робочих днів після отримання документів, що підтверджують факт правопорушення. Рішення про застосування санкції оформляється постановою, що надсилається юридичній особі, до якої застосовано санкцію. Юридична особа може бути притягнута до відповідальності за вчинення правопорушення на ринку цінних паперів не пізніше трьох років з дня його вчинення незалежно від санкції (ст.12 Закону №448/96-ВР).

Судом досліджено, що уповноваженою особою відповідно до акта від 30.04.2013р. (позивачу не надсилався - а.с.8) прийнято розпорядження (а.с.6) від 23.05.13р. №1309-ЦД-1-Е (термін виконання не настав - до 26.08.2013р.); відповідно до акта від 10.10.2012р. (позивачу не надсилався - а.с.21) прийнято розпорядження 24.10.2012р. №1355-ЦД-1-Е (термін виконання до 24.01.2013р.); на підставі клопотання (про продовження терміну виконання розпорядження від 21.09.2011р. №237-ЧК) голови правління позивача від 17.02.2012р. (вх.№215) прийнято розпорядження від 20.02.2012р. №22-ЧК (термін виконання до 01.07.2012р.), якими встановлено одне і те ж порушення вимог законодавства про цінні папери: не виконання п.5 р. XVII «прикінцеві та перехідні положення» і не приведення до 30.04.11р. статутів та внутрішніх положень товариства у відповідність із нормами Закону України «Про акціонерні товариства».

Судом враховано, що привести у відповідність із нормами Закону України «Про акціонерні товариства» статут та внутрішні положення до вказаного строку - 30.04.11р. позивач міг (у разі виконання) один раз, приведення документів до зазначених вимог в інші проміжки часу у будь-якому випадку призводило би до порушення вказаного строку - 30.04.11р. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Судом взято до уваги, що до позивача за невиконання розпорядження від 20.02.2012р. № 22-ЧК застосовано санкції за правопорушення на ринку цінних паперів постановою від 24.10.2012р. №2409-ЦД-1-Е про накладення санкцій у сумі 17 000 грн.

Під час судового засідання встановлено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2013р. у справі 823/1171/13-а позов Центрального територіального департаменту НКЦПФР до ВАТ «Золотоніський машинобудівний завод ім. І.І. Лепсе» про стягнення штрафних санкцій у сумі 17 000 грн., застосованих за постановою Центрального територіального департаменту НКЦПФР від 24.10.2012р. №2409-ЦД-1-Е задоволено у повному обсязі (а.с. 38-39). Зазначена постанова набрала законної сили 10.05.2013р. Позивачем штраф сплачено, надано банківські виписки (а.с.36-37).

Судом встановлено, що 24.10.2012р. уповноваженою особою прийнято розпорядження №1355-ЦД-1-Е про усунення порушень законодавства про цінні папери, відповідно до якого ВАТ «Золотоніський машинобудівний завод ім. І.І. Лепсе» зобов'язано у строк до 24.01.2013р. усунути порушення вимог п. 5 розділу ХVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №514-VI, а саме: привести статут та внутрішні положення у відповідність із нормами Закону №514-VI. Центральним територіальним департаментом НКЦПФР постанова від 23.05.2013р. №1101-ЦД-1-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, відповідно до якої за невиконання розпорядження від 24.10.2012р. №1355-ЦД-1-Е щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів на відповідача накладено штраф у розмірі 5 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 грн. За змістом ст. 11 Закону №448/96-ВР НКЦПФР застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за невиконання або несвоєчасне виконання рішень НКЦПФР або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб НКЦПФР щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом досліджено, що позивачем було складено порядок денний зборів (а.с. 10), до якого внесено питання щодо приведення діяльності ВАТ «Золотоніський машинобудівний завод ім. І.І. Лепсе» у відповідність із Законом №514-VI, повідомлення про скликання загальних зборів опубліковано у виданні «Бюлетень. Цінні папери України» №4 (3343) від 06.03.2012р. (а.с.11). Наступне проведення річних чергових загальних зборів акціонерів було заплановано на 26.04.2013р. Товариством було складено порядок денний, до якого внесено питання щодо приведення діяльності позивача у відповідність із Законом №514-VI, повідомлення про скликання загальних зборів опубліковано у виданні «Бюлетень. Цінні папери України» №55 (3605) від 25.03.2013р., однак 26.04.2013р. проведення загальних зборів згідно не відбулося у зв'язку з відсутністю кворуму (а.с.12).

Суд враховує, що у зв'язку із неодноразовою неможливістю скликання загальних зборів акціонерів товариства, позивач не мав можливості привести у відповідність із Законом №514-VI до 30.04.11р. статути та внутрішні положення акціонерного товариства, оскільки необхідною умовою для виконання розпоряджень відповідача є відповідне рішення загальних зборів товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України від 16 січня 2003р. №436-IV (далі - Кодекс №436-IV) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Ч. 2 ст. 218 Кодексу №436-IV передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Тобто, ч. 2 ст. 218 ГК України встановлює загальне правило, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності за наявності його вини.

Адміністративно-господарські санкції є засобом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Згідно ст. 238 Кодексу №436-IV за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 239 Кодексу №436-IV органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарський штраф. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 241 Кодексу №436-IV адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють відносини, в яких допущено правопорушення.

Отримувач коштів - 17 000 грн. Золотоніське УДКСУ у Черкаській області, м. Золотоноша, код ЄДРПОУ 36774284; реквізит рахунку по КБКД 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» (а.с.37).

Суд зазначає, що у постанові зазначено про застосування «штрафної санкції» у розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і вказано реквізити для перерахування штрафу, проте серед підстав ст. 11 «відповідальність юридичних осіб за правопорушення на ринку цінних паперів» Закону № 448/96 передбачено застосування до юридичних осіб «фінансових санкцій». Крім застосування «фінансових санкцій» за правопорушення, зазначені у цій статті, НКЦПФР може зупиняти або анулювати ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, що було видано такому професійному учаснику фондового ринку. Крім застосування «фінансових санкцій» за правопорушення, зазначені у цій статті, НКЦПФР може анулювати свідоцтво про реєстрацію об'єднання як саморегулівної організації фондового ринку, що було видано такому об'єднанню. Рішення НКЦПФР про накладення «штрафу» може бути оскаржено у суді.

Згідно ст. 8 Закону України від 05.04.2007р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» орган державного нагляду (контролю) у межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом. Фінансові санкції як засоби державного примусу, передбачені фінансово-правововими нормами, покладають на правопорушників додаткові обтягнення у вигляді впливу на їх фінансовий стан (штраф, пеня). Фінансово-правові санкції, встановлені законодавчими актами не з питань оподаткування чи бюджету, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями (справа к-8884/09-с). Санкція не може застосовуватись у разі пропущення строків, встановлених ст. 250 Кодексу №436. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи (ч. 2 ст. 250).

Відповідно до ст. 250 Кодексу №436-IV адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. З огляду на те, що порушення п. 5 розділу ХVII «прикінцеві та перехідні положення» Закону №514-VI було вчинено позивачем з огляду на строк - не пізніше дня набрання чинності Закону №514-VI (набрав чинності 30.04.2011р.), тоді як вказане порушення було виявлено відповідачем у жовтні 2012 р., штрафні санкції за їх невиконання вперше були застосовані 24 жовтня 2012р., а повторно - 23 травня 2013р., тобто за межами річного строку з дня вчинення порушення позивачем, застосування таких штрафних санкцій (штрафу) є необґрунтованим, здійсненим усупереч ст. 250 Кодексу №436. Суд наголошує, що порушення контролюючими органами строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 250 Кодексу №436, або інша незаконність їх рішень є підставою для визнання таких рішень протиправними.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, надсилаючи обов'язкові для виконання розпорядження від 21.09.2011р., 20.02.2012р., 24.10.2012р., 23.05.2013р. про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагаючи надання необхідних документів не міг не знати (клопотання позивача про продовження терміну від 17.02.2012р., публікація оголошення від 06.03.2012р.), що усунути порушення до зазначеної дати - 30.04.2011р. неможливо (виникатимуть ті самі дії, вчинені повторно протягом року). Наразі у розпорядженні від 23.05.2013р. №1309-ЦД-1-Е (термін виконання - до 26.08.2013р.) вказано, що і розпорядження від 24.10.2012р. №1355-ЦД-1-Е (термін - 24.01.2013р.) виносилось за неприведення до 30.04.2011р. статутів та внутрішніх положень товариства у відповідність із Законом №514-VI (статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом).

Згідно Рекомендації №R (80) 2, прийнятої 11.05.1980 р. Комітетом Міністрів Ради Європи під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, що надає адміністративному органу певний ступінь розсуду (свободи) під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, що буде найбільш прийнятним (найкращим) за даних обставин. Тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Оскільки в оскаржуваній постанові Центрального територіального департаменту НКЦПФР від 23.05.2013р. №1101-ЦД-1-Е не зазначено ні абзац, ні частину, ні пункт (зокрема: 5) неопублікування, опублікування не в повному обсязі інформації та/або опублікування недостовірної інформації - у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 7) неподання, подання не в повному обсязі інформації та/або подання недостовірної інформації до НКЦПФР - у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 8) невиконання або несвоєчасне виконання рішень НКЦПФР або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб НКЦПФР щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) застосованої ст. 11 Закону № 448/96 щодо фінансової санкції чи штрафу (штрафної санкції) у розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то з огляду на завдання адміністративного судочинства з метою перевірки рішень суб'єкта владних повноважень (ч. 3 ст. 2), суд зазначає, що останнє не є таким, що прийнято обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно і своєчасно.

Адміністративний орган під час здійснення дискреційних повноважень: не має інших цілей, ніж ті, для яких повноваження було надано; дотримується об'єктивності та неупередженості, враховуючи тільки ті факти, що стосуються певної справи; дотримується принципу рівності перед законом шляхом запобігання несправедливої дискримінації; підтримує відповідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками, що його рішення може мати для прав, свобод або інтересів осіб, і цілями, які він переслідує; приймає рішення протягом строку, що є розумним з огляду на питання, про яке йдеться; послідовно застосовує будь-які загальні адміністративні вказівки, враховуючи водночас конкретні обставини кожної справи.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, що за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не обґрунтував правомірності винесення спірної постанови від 23.05.2013р. №1101-ЦД-1-Е.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити у його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін та покази свідків, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивач надав суду платіжне доручення про сплату судового збору у сумі 850 грн., тому вказані витрати належать до стягнення на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 159, 160, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.05.2013р. №1101-ЦД-1-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів.

Стягнути з державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Золотоніський машинобудівний завод ім. І.І. Лепсе» (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 18, ідентифікаційний код 01374406) судові витрати із сплати судового збору у сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 9 серпня 2013р.

Суддя Л.В.Трофімова