Рішення № 328814, 28.12.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.12.06р.

Справа № 33/318-06

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Трейд Мост”, м. Кривий Ріг

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Легіон Трейд”, м. Кривий Ріг

про: стягнення 338259 грн. 57 коп.

Суддя Разіна Т.І.

Представники:

від позивача: представник Якобенчук Т.Ю. за довіреністю б/н від 20.12.06

від відповідача: представник Борт П.С. за довіреністю від 25.12.06.

в засіданні приймали участь: -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Легіон Трейд” 286730 грн. 50 коп. основного боргу за поставлений товар, пеню в сумі 26866 грн. 26 коп., річні в сумі 4854 грн. 78 коп., інфляційні в сумі 16342 грн. 09 коп. та судові витрати по справі.

Представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити в заявленій сумі.

Представник відповідача усно позов визнав, заперечив проти нарахування пені, інфляційних та річних.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

Встановив:

01.08.05 між сторонами був укладений договір купівлі - продажу № 22/1 (далі договір).

Сторони укладено додаток № 1 до вказаного договору.

Відповідно до умов договору продавець (позивач по справі) зобов’язується передати товар у власність покупця (відповідача по справі) прийняти і оплатити його на умовах згідно договору.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст.14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач договірні зобов’язання виконав, поставивши відповідачу товар на суму 347577 грн. 29 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних та актом приймання-передачі, які є в справі.

Факт отримання покупцем продукції підтверджується підписом представника відповідача на підставі виданої довіреності.

Відповідач умови договору щодо розрахунку виконав частково, перерахувавши позивачеві 56846 грн. 79 коп., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 19-26).

Відповідач договірні зобов’язання повністю не виконав, не провів оплату за решту отриманого товару на суму 286730 грн. 50 коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача становить 286730 грн. 50 коп., докази сплати заборгованості в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані, відповідачем не заперечені, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи.

Позивач наполягає на стягненні пені в сумі 26866 грн. 26 коп. відповідно до п. 6.4 договору.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до статті 193 Господарського кодексу України відповідно до кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із п. 6 статтею 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок суми пені, суд приходить до висновку про задоволення пені в заявленій сумі.

Позивач наполягає на стягненні 4854 грн. 78 коп. річних та 16342 грн. 09 коп. інфляційних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою три проценти річних являються окремим видом способу захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань.

Перевіривши розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення інфляційних та трьох процентів в заявленій сумі.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 47, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Легіон Трейд” (50086, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Телевізійна, 5; код 32410703) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Трейд Мост” (50086, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Телевізійна, 5; код 31932950) 286730 грн. 50 коп. основного боргу, 26866 грн. 26 коп. пені, 4854 грн. 78 коп. три проценти річних, 16342 грн. 09 коп. інфляційних; 3347 грн. 94 коп. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Т.І. Разіна