Рішення № 32880222, 08.08.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/791/997/13 Головуючий в І інстанції Солянник Н.І.

Категорія 27 Доповідач: Стародубець М.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року серпня місяця 08 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Стародубця М.П.Суддів:Воронцової Л.П., Ігнатенко П.Я.при секретарі:Калюжному О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 січня 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення кредитної заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2010 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з вказаним вище позовом, зазначаючи, що 25 липня 2008 року між банком та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 3 MR, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 25 000 грн. зі сплатою 30% річних терміном до 20 липня 2010 року.

Крім того, 19 листопада 2007 року між сторонами по справі також було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав ОСОБА_5 кредит в розмірі 1 200 грн. під 36% річних з кінцевим терміном повернення, який відповідає строку дії картки.

Згідно договору поруки № 154 від 12 лютого 2009 року, укладеного між банком та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», вказане підприємство поручилося перед позивачем за виконання ОСОБА_5 прийнятих на себе зобов'язань по угодам від 25 липня 2008 року та від 19 листопада 2007 року в сумі 200 грн. за кожним із кредитних договорів окремо.

Оскільки позичальник належним чином прийняті на себе зобов'язання не виконує, а направлені на адресу поручителя вимоги залишилися без задоволення, позивач просив суд:

- стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № 3 MR від 25 липня 2008 року в розмірі 23 700,60 грн. та заборгованість за кредитним договором від 19 листопада 2007 року в розмірі 11 519,60 грн.;

- стягнути солідарно з ОСОБА_5, ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № 3 MR від 25 липня 2008 року в розмірі 200 грн. та заборгованість за кредитним договором від 19 листопада 2007 року в розмірі 200 грн.;

- стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 1 950 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішенням від 25 січня 2013 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 107,30 грн. та витрати на оплату юридичної допомоги в сумі 5000 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити заявлені ПАТ КБ «Приватбанк» позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема вказує на те, що суд дійшов помилкового висновку про повторність звернення банку до суду з одними й тими самими вимогами, оскільки рішення Ренійського районного суду Одеської області від 11 серпня 2010 року в повному обсязі не виконано, а значить зобов'язання за кредитним договором від 25 липня 2008 року не припинилися. Також зазначає про недоведеність витрат, понесених ОСОБА_5 на оплату правової допомоги.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

В судове засідання суду апеляційної інстанції відповідачі не з'явилися, причини неявки не повідомил, про розгляд справи повідомлені судом завчасно у передбаченому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе слухати справу у їх відсутність відповідно до вимог ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, і осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заявлених банком позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що питання про стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 3 MR від 25 липня 2008 року, вже вирішено заочним рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 11 серпня 2010 року, а вимоги про стягнення заборгованості за договором від 19 листопада 2007 року не підтверджені належними доказами, які б свідчили про укладення між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Приватбанк» такого договору в письмовій формі.

Проте колегія суддів з висновками суду першої інстанції погодитися не може і вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального закону, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Позивачем надано заяву ОСОБА_5 про видачу кредиту шляхом випуску кредитної картки та встановлення кредитного ліміту на ній у розмірі 1 200 грн. В заяві зазначено, що позичальник ознайомлений і згодний з Умовами і Правилами надання банківських послуг, тарифами банка, які надані йому у письмовому вигляді. Також банком надано Умови надання банківських послуг і Правила користування платіжною карткою, якими детально регламентовано права та обов'язки сторін. Дана заява підписана позичальником та представником банку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_5 разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг відповідають положенням ст.207 ЦК України, щодо вимог до письмової форми правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 листопада 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 укладено договір про видачу та використання кредитної картки «Універсальна» з встановленою сумою кредитного ліміту в розмірі 1 200 грн., базовою процентною ставкою за користування кредитними коштами 3% на місяць та можливістю зміни банком кредитного ліміту в будь-який час /а.с.16,18-19,158/.

Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. За умовами договору ОСОБА_5 зобов'язувався сплачувати щомісячні платежі в розмірі 7 % від суми заборгованості.

Також п.8.5 Умов і Правил надання банківських послуг визначено, що за порушення позичальником строків платежів за будь-яким передбаченим договором грошовим зобов'язанням більш, ніж на 120 днів, банк нараховує йому штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову.

12 лютого 2009 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» було укладено договір поруки № 154, за умовами якого вказане товариство частково поручилося перед банком за виконання ОСОБА_5 прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 19 липня 2007 року в солідарному порядку в межах 200 грн. /а.с.159,160/.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_5 за договором від 19 липня 2007 року станом на 18 жовтня 2010 року складає 11 719,60 грн., з яких: заборгованість по кредиту в сумі 5 729,49 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 4 077,40 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 878,44 грн.; штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн.; штраф ( процента складова) в сумі 534,27 грн. /а.с.6/.

Вказаний розрахунок відповідає умовам зазначеного кредитного договору і протилежною стороною в порядку ст.ст. 10,60 ЦПК України не спростовано.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог банка про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 липня 2007 року, як незаконне та необґрунтоване, підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким заявлені позивачем вимоги в цій частині слід задовольнити у повному обсязі.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 25 липня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 3 MR, за яким останній отримав кредит в розмірі 25 000 грн. зі сплатою 30% річних терміном до 20 липня 2010 року /а.с.152-155/.

Вказаною кредитною угодою визначені права і обов'язки сторін, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, відповідальність за порушення чи невиконання її умов.

Так, згідно п.4.3 договору, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.3, 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.11 цієї угоди, останній сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 50% річних від сум залишку непогашеної заборгованості.

Пунктом 6.1 зазначеного кредитного договору встановлено, що при порушенні позичальником строків повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та належної банку винагороди тощо, він сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.

За умовами п.6.6 при порушенні ОСОБА_5 будь-якого з грошових зобов'язань, передбачених даним договором, більше ніж на 120 днів, у зв'язку з чим Банк буде змушений звернутися до суду, вказана фізична особа зобов'язана сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Згідно вказаного вище договору поруки № 154 від 12 лютого 2009 року ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» також частково поручилося перед банком за належне виконання ОСОБА_5 зобов'язань по кредитному договору № 3 MR від 25 липня 2008 року в солідарному порядку в межах 200 грн.

Відповідно до наданого банком розрахунку станом на 18 жовтня 2010 року заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором № 3 MR від 25 липня 2008 року складає 23 900,60 грн., з яких 14 258,55 грн. - заборгованість за кредитом, 6 193,75 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 2 072,08 грн. - пеня, 250 грн. - штраф (фіксована частина) та 1 126,22 грн. - штраф (процентна складова).

Разом з тим, заочним рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 11 серпня 2010 року, яке набрало законної сили 22 серпня 2010 року і відомостей про скасування якого станом на день вирішення справи апеляційному суду ніким не надано, стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № 3 MR від 25 липня 2008 року, укладеним між банком та ОСОБА_5, в розмірі 20 670,34 грн., яка складається із: заборгованості по кредиту в розмірі 14 258,55 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 4 050,32 грн., пені в розмірі 1 139,07 грн., штрафу (фіксованої частини) в розмірі 250 грн. та штрафу (процентної складової) в розмірі 972,40 грн. /а.с.62-63,139-141/.

Згідно ч.2 ст.205 УЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Проте суд першої інстанції на вказані вимоги процесуального закону уваги не звернув.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог банка про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором № 3 MR від 25 липня 2008 року в розмірі 19 447,94 грн., з яких: 14 258,55 грн. - заборгованість за кредитом, 4 050,32 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1 139,07 - пеня, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині.

Разом з тим, оскільки заочне рішення Ренійського районного суду Одеської області від 11 серпня 2010 року ОСОБА_5 не виконано, що з огляду на вимоги ст.ст. 526,599 ЦК України свідчить про те, що прийняті на себе вказаною фізичною особою за договором № 3 MR від 25 липня 2008 року зобов'язання залишаються невиконаними, позивач, як кредитодавець, має право на отримання процентів за користування кредитом та пені, які передбачені договором і нараховані банком після ухвалення зазначеного судового рішення.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідачів за кредитним договором заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 2 143,43 грн. та пені в розмірі 933,01 грн., що нараховані за кредитним договором № 3 MR від 25 липня 2008 року за період з 12 серпня 2010 року по 18 жовтня 2010 року, підлягають задоволенню з урахуванням того, що поручитель зобов'язався відповідати перед банком частково.

Натомість в задоволенні позовних вимог про стягнення за цим же кредитним договором штрафу слід відмовити, враховуючи, що період, за який позовні вимоги підлягають задоволенню, не перевищує 120 днів.

Крім того, на думку колегії суддів, є такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» витрат на правову допомоги в розмірі 1 950 грн., оскільки вони не підтверджені належними та допустимим доказами, а доданий до позовної заяви від 18 жовтня 2010 року акт наданих послуг свідчить лише про вчинення ТОВ «Ел Ті Груп» дій, спрямованих на виконання укладеного 02 липня 2009 року з ПАТ «Приватбанк» договору про надання правової допомоги, в період з 30 листопада 2009 року по 30 січня 2010 року.

Вирішуючи у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, зокрема, про стягнення з банку на користь ОСОБА_5 витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн., суд першої інстанції також допустив неправильне застосування норм процесуального закону, що призвело до ухвалення помилкового рішення в цій частині.

Так, суд дійшов висновку, що надані ОСОБА_5 договір про надання правової допомоги, укладений ним 25 квітня 2012 року з ФОП ОСОБА_10, акт виконаних робіт за цим договором та квитанція про сплату вказаній особі 5 000 грн. є належними та допустимими доказами на підтвердження витрат, понесених ОСОБА_5 на правову допомогу.

Проте з таким висновком суду не можна погодитися з огляду на наступне.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи із змісту ст.ст. 56, 84 ЦПК України ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.

З матеріалів справи вбачається, що і заяву про перегляд заочного рішення, і заперечення на позовну заяву від імені ОСОБА_5 підписав ОСОБА_11, який як і ОСОБА_10, є представником відповідача на підставі довіреності, яку він видав на їх ім'я 30 березня 2012 року /а.с.53-55,56,96-97/ .

Відомості про те, що ОСОБА_11 або ОСОБА_10 були допущені до участі в розгляді справи як особи, які надають правову допомогу на підставі ухвали суду, в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин у суду не було підстав для стягнення з банка на користь ОСОБА_5 витрат на правову допомогу.

Стосовно стягнутої судом з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_5 суми сплаченого ним судового збору за подачу заяви про перегляд заочного рішення в розмірі 107,30 грн., то враховуючи, що ПАТ КБ «Приватбанк» при подачі апеляційної скарги сплатило судовий збір в розмірі 292,80 грн., а апеляційний суд повинен перерозподілити розмір судових витрат у відповідності до вимог ч.ч.1,5 ст.88 ЦПК України з урахуванням принципу пропорційності задоволення позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що понесені сторонами судові витрати слід залишити за ними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.88, 205,303,307,309-310 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 січня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3 MR від 25 липня 2008 року в розмірі 19 447,94 грн., з яких: 14 258,55 грн. - заборгованість за кредитом, 4 050,32 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1 139,07 - пеня, скасувати, провадження в справі в цій частині закрити.

В іншій частині рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 та товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 19 листопада 2007 року в розмірі 200 (двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 19 листопада 2007 року в розмірі 11 519 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 та товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 3 MR від 25 липня 2008 року в розмірі 200 (двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № 3 MR від 25 липня 2008 року в розмірі 2 876 (дві тисячі вісімсот сімдесят шість) гривень 44 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: