Рішення № 32878252, 01.08.2013, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/4828/13-ц

2/333/2415/13

ЗАОЧНЕ рішення

Іменем України

30 квітня 2013 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

при секретарі Жанжаровій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, а також судових витрат, -

встановив:

Позивач Публічне акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 516 705,28 гривень та судові витрати, посилаючись на те, що 03.07.2008 року між Акціонерним товариством «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 65/2008, згідно умов якого, відповідач отримав кредит у розмірі 75 000 доларів США зі сплатою 14% річних відсотків за користування кредитом для придбання та ремонту квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, строком з 03.07.2008 р. до 30.06.2023 р. Однак ОСОБА_2 порушив вимоги кредитного договору, а саме, не виконав в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та просить суд стягнути з відповідача суму боргу за кредитним договором у сумі 516 705 грн. 28 коп. та судові витрати у розмірі 3 219,00 грн. Під час розгляду справи, позов був уточнений та позивач просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у сумі 575 223 грн. 93 коп. та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просив на підставі ч.2 ст.158 ЦПК України розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2, повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи та його представник - ОСОБА_4 повторно у судове засідання не з'явилися та не повідомили суд про причини неявки. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача та його представника, повідомлених належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.169 Цивільно-процесуального кодексу України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Раніше, у судових засіданнях представник відповідача ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на неправильний розрахунок банком заборгованості ОСОБА_2

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

За вимогами ч.3 ст.10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

03.07.2008 року між Акціонерним товариством «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» позивач, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 65/2008, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит на придбання та ремонту квартири на загальну суму 75 000 доларів США шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, що підтверджується відповідною випискою з історії операцій, ОСОБА_2, в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі не пізніше 30.06.2023 року, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором.

Відповідно до п.4.2.1 кредитного договору № 65/2008 від 03.07.2008 року проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою у розмірі 14 % річних із розрахунку 360 днів на рік.

Згідно п.4.2.4. вказаного кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту, позичальник зобов'язаний протягом всього терміну прострочення і до повного повернення кредиту сплачувати банку проценти у розмірі та в порядку, передбаченим кредитним договором.

На підставі п. 10.1.1. кредитного договору у разі порушення позичальником стоків виконання будь-якого з боргових зобов'язань, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення. Пеня, передбачена кредитним договором, нараховується банком у валюті заборгованості та сплачується позичальником у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на дату здійснення відповідного платежу.

Відповідно до п. 10.1.2 кредитного договору № 65/2008 від 03.07.2008 року у разі неналежного виконання або невиконання позичальником боргових зобов'язань, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 300 грн. за кожен випадок такого неналежного або невиконання боргових зобов'язань.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 65/2008 від 03.07.2008 року між банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки №89-з/2008 від 03.07.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №2400, згідно якого відповідач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 55,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21-33).

Крім того, відповідно до п.3.2.2. вказаного кредитного договору однією з обов'язкових умов надання кредиту було страхування позичальником або іншою особою за свій рахунок та на користь банку особи страхування позичальника на строк не менше одного року у страховика, схваленого банком.

У зв'язку з тим, що позичальником не було дотримано зазначених вище умов кредитного договору № 65/2008 від 03.07.2008 року, позивачем було здійснено вимогу дострокового виконання позичальником його зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі. Так, позивач направив ОСОБА_2 досудову вимогу вих.№13206/731 від 26.01.2012 року про погашення заборгованості за кредитним договором, яку було 08.02.2012 року отримано відповідачем особисто. Зазначена вимога підлягала виконанню протягом 30 календарних днів з дня її одержання, але до моменту подання позову до суду вона не виконана і відповідні суми позивачу не сплачені (а.с.34).

На підставі кредитного договору позичальник зобов'язаний при отриманні від банку вимоги про дострокове повернення кредиту повернути кредит в повному обсязі достроково разом з нарахованими процентами за користування кредитом і штрафними санкціями в порядку і строки, передбачені кредитним договором.

Таким чином, ОСОБА_2 вимоги кредитного договору № 65/2008 від 03.07.2008 року не виконує, в обумовлені строки кредит та відповідну платню по ньому не сплачує. Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості по кредиту, попереджав про звернення до суду, однак останній заходів до погашення заборгованості не вжив.

Станом на 17.01.2013 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором № 65/2008 від 03.07.2008 року в сумі 575 223,93 грн., з яких: 476 248,60 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 71 325,06 грн. - прострочена заборгованість за процентами; 27 650,27 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентної винагороди (а.с. 89-92).

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч.2 ст.192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. Тобто відповідно до законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України по зобов'язанням допускається у випадках, порядку та умовах передбачених законом.

Статті 47 та 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року.

З вищевикладеного вбачається, що банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Підпункт «в» п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року, передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, у випадку якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Враховуючи, що такі межі законодавством не визначені, здійснення операції з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії та не суперечить чинному законодавству.

Отже, суд вважає, що відповідно до ст.ст.192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 44 Закону України «Про національний банк України», ст.ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року, банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що Акціонерне товариство «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», мав достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Крім того, укладання кредитного договору в іноземній валюті цілком відповідало внутрішній волі ОСОБА_2 При отриманні кредиту він усвідомлював та гарантував, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Згідно зі змістом ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору № 65/2008 від 03.07.2008 року Акціонерне товариство «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», надав відповідачу ОСОБА_2 кредит. Разом із тим, порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків, порушує умови страхування. Тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по несплаченому кредиту, по несплачених відсотках та нарахованої пені, штрафу.

Враховуючи, що відповідачем не було надано свого розрахунку заборгованості, тому суд визнає наданий представником позивача розрахунок належним, достовірним та допустимим доказом по справі.

З урахуванням викладеного, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.611, 617, 651, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ч.4 ст.169, ст.ст.16, 209, 214-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, а також судових - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (м. Київ, Пушкінська, б.42/4, п/р 37397840000001 в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ», ЄДРПОУ 14361575, МФО 300614) заборгованість по кредитному договору № 65/2008 від 03.07.2008 року суму у розмірі 575 223 (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч двісті двадцять три) гривні 93 (дев'яносто три) копійки.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (м. Київ, Пушкінська, б.42/4, п/р 37397840000001 в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ», ЄДРПОУ 14361575, МФО 300614) судові витрати у розмірі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн. по сплаті позивачем судового збору.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод