Ухвала суду № 32876105, 05.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2013 року м. Київ К/9991/76239/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Вербицької О.В.

Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012

у справі № 2а-5207/12/2670

за позовом Представництва "Акціасельц "Алвіго"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012, задоволено адміністративний позов: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 10.11.2011 № 0000142204.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової перевірки постійного представництва «Акціасельц «Алвіго» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011, валютного законодавства за період з 19.02.1998 по 30.06.2011, складено акт №11910/22-04/21685025 від 20.10.2011, в якому встановлено порушення позивачем:

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 13.8, ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 160.8 ст. 160 Розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 29 288, 00 грн.;

- розділ І Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво, затвердженого Наказом ДПА України №274 від 31 липня 1997 року та п. 16.11 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року;

- п. 120.1 ст. 120 ПК України, у зв'язку з тим, що позивачем у перевіряємому періоді не подавалась податкова звітність (Декларації з податку на прибуток підприємств) до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва за 1 квартал 2010 року, півріччя 2010 року, за 3-й квартали 2010 року, 2010 рік, 1 квартал 2011 року, II квартал 2011 року.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000142204 від 10.11.2011, згідно якого сума податкового зобов'язання складає 36941, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 29 288, 00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями - 7 653, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», під представництвом іноземного суб'єкта господарської діяльності визначено установу або особу, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.

Матеріали справи свідчать, що рішенням нерезидента «Алвіго» затверджено Положення про представництво фірми «Акціасельц «Алвіго» в Україні, пп. 2.1 якого передбачено, що завданням представництва є захист інтересів Компанії «Алвіго», здійснення представницьких функції, в тому числі підготовчого та додаткового характеру.

Відповідно до пп. 3.1 Положення, представництво не є юридичною особою і не займається господарською діяльністю, а також іншою діяльністю з метою отримання прибутку.

Згідно з пп. 3.7 Положення, представництво фінансується виключно за рахунок Головної компанії нерезидента «Алвіго». Ніяких інших джерел доходів Представництво не має.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, представництво не є самостійним суб'єктом та діє без статусу юридичної особи від імені основного підприємства, а тому суми коштів, які ним отримуються від основного підприємства, залишаються власністю нерезидента основного підприємства зі статусом юридичної особи та не відносяться до складу валового доходу представництва.

Слід зазначити, що спірні грошові кошти перераховано Компанією для забезпечення власної господарської діяльності та утримання власних об'єктів нерухомого майна, а тому вони не можуть розцінюватися як безповоротна фінансова допомога, у розумінні пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки в даному випадку фактично відбулася передача коштів всередині однієї юридичної особи, тобто, без переходу права власності на такі кошти від однієї особи до іншої, що є однією із визначальних ознак поняття «безповоротної фінансової допомоги».

Наведеним вище, спростовуються висновки податкового органу про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 13.8, ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, грошові кошти, передані нерезидентом - юридичною особою позивачу не є джерелом походження з України і ця операція не може розглядатись як господарська діяльність представництва нерезидента на території України, спрямована на отримання доходу. Грошові кошти, передані нерезидентом - юридичною особою структурному підрозділу не відповідають критеріям визнання їх доходом, оскільки не приводять до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу нерезидента - юридичної особи.

Порядок складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво затверджено наказом ДПА України № 274 від 31 липня 1997 року

Відповідно до п. 1.5 Порядку, у випадку, якщо діяльність постійного представництва складається лише з надання послуг нерезиденту, оподатковуваним прибутком є прибуток, який постійне представництво могло б одержати, якби надавало такі послуги як самостійне підприємство.

Чинне законодавством України визначає, що постійним представництвом нерезидента вважається юридична особа України, або інший суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрований як такий на території України, що надає агентські, договірні та комерційні послуги на користь та за рахунок нерезидента.

Пунктом 1.17 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що постійне представництво нерезидента в Україні - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

За наведених обставин, доводи, зазначені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) О.В. Вербицька (підпис) І.В. Приходько