Ухвала суду № 32874824, 02.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Арапіна Н.Є.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2013 року справа №247/2569/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області на постанову Торезького міського суду Донецької області від 13 червня 2013 року у справі № 247/2569/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 29.05.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3, причина смерті - захворювання, яке пов'язане з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач у зв'язку з втратою годувальника має право на отримання одноразової компенсації в розмірі 60 мінімальних заробітних плат на момент смерті. Відповідачем 08.05.2013 року здійснено виплату компенсації у сумі 421,46 грн. На звернення позивача із заявою про здійснення їй доплати компенсації у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 60 мінімальних заробітних плат отримала відмову. У зв'язку з наведеним просила визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати провести доплату суми разової компенсації у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 60 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент смерті годувальника, в розмірі 65686,54 грн.

Постановою Торезького міського суду Донецької області від 13 червня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії відповідача і зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області провести доплату ОСОБА_2 одноразової компенсації у зв'язку з втратою годувальника у сумі 65698,54 грн. відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ст.ст. 48, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанову Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року N 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 23, 48, 116, 117, 119 Бюджетного кодексу України, Закон України «Про державний бюджет на 2012 рік». Зазначає, що Управління не має повноважень змінювати розмір виплат встановлених Кабінетом Міністрів України.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області, має статус дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів, категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою (а.с.7-10,14,15).

14.05.2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату їй одноразової компенсації за втрату годувальника. Відповідно до письмової відповіді Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області від 20.05.2013 року, управлінням була нарахована позивачу одноразова компенсація в розмірі 7586,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 року № 649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак у зв'язку з частковим фінансуванням виплата компенсації здійснена не повністю, допомога у розмірі 421,46 грн. була перерахована 08.05.2013 року (а.с.11-13).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (надалі - Закон № 796) зі змінами та доповненнями станом на час виникнення спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміст статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

За Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, зазначені вище зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону 796-XII визнані неконституційними.

Згідно із ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність.

Так, відповідно до ст. 48 цього Закону передбачено що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: сім'ям, які втратили годувальника - 60 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.

Суб'єктами, які мають право на компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначені статтею 48 Закону № 796, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім'ї, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Правовий статус позивача визначений Законом № 796 і сторони цього факту не оспорювали.

Згідно п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 року установлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50. 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 p., № 13, ст. 178 із наступними змінами), застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Кабінетом Міністрів України у 2012 році таке право використано не було, а тому норми постанови КМУ від 20 квітня 2007 року № 649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підлягають застосуванню під час визначення розміру виплат, передбачених статтею 48 Закону № 796.

Кабінетом Міністрів України 23.11.2011 р. була прийнята Постанова № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» де зазначено, що щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, у розмірі 12 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але Кабінет Міністрів України так і не визначив розмір одноразової компенсації по втраті годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а визначив тільки розмір щомісячної компенсації.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, правомірно виходив з того, що позивач, як дружина померлого - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання одноразової компенсації у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент смерті.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу. Отже у спірних правовідносинах Закон має вищу юридичну силу ніж постанова КМУ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача у нарахуванні допомоги в разі втрати годувальника позивачу на підставі Постанови КМУ № 649 від 20.04.2007 року, а не відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірними.