Рішення № 32874332, 01.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2013 р. Справа № 911/2735/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомДержавного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»про стягнення 2 034,78 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Білик І.П. (довіреність №35-30-2 від 02.01.2013 року);від відповідача:не з'явились.

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

16.07.2013 року Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №35-28/7-87 від 10.07.2013 року (вх. №2652/13) до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ» (далі - відповідач) про стягнення 2 034,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги за договором про надання в користування місця в каналі телефонної кабельної каналізації ДП МА «Бориспіль» №19-1154/02.1.2-14/26-32 від 01.12.2010 року, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 2 034,78 грн. заборгованості, з яких 2 016,00 грн. основного боргу, 15,47 грн. пені та 3,31 грн. три проценти річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.07.2013 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 01.08.2013 року.

29.07.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшли заява №35-22/3-560 від 26.07.2013 року (вх. №16122) про збільшення розміру позовних вимог та клопотання №35-22/3-564 від 26.07.2013 року (вх. №16123) з документами на виконання вимог ухвали суду від 16.07.2013 року.

У поданій заяві №35-22/3-560 від 26.07.2013 року (вх. №16122) про збільшення розміру позовних вимог позивач зазначає, що у червні 2013 року Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» продовжувало надавати Приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ» послуги згідно вказаного договору, а тому настав термін оплати рахунку за червень 2013 року на суму 2 016,00 грн.

Оскільки відповідач, порушуючи умови договору, не розрахувався за надані послуги, розмір основного боргу збільшився та на час розгляду спору в суді становить 4 032,00 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача. Також, позивачем здійснено перерахунок пені та 3% річних станом на 25.07.2013 року, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 30,93 грн. пені та 6,63 грн. трьох відсотків річних.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відтак, на розгляд господарського суду передані позовні вимоги остаточно сформовані в заяві №35-22/3-560 від 26.07.2013 року (вх. №16122 від 29.07.2013 року) про збільшення позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 18.07.2013 року позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

У судове засідання 01.08.2013 року представник відповідача по справі, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення, не з'явився. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 16.07.2013 року не виконав, відзиву на позов з документальним запереченням не надав.

Як роз'яснено в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 01.08.2013 року господарським судом Київської області в порядку вимог ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

01.12.2010 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (аеропорт за договором, позивач у справі) та Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ», яке в подальшому було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ» (споживач за договором, відповідач у справі) було укладено договір №19-1154/02.1.2-14/26-32 про надання в користування місця в каналі телефонної кабельної каналізації ДП МА «Бориспіль» (далі - договір).

Згідно п. 1.1 договору аеропорт надає в користування місце в каналі телефонної каналізації аеропорту для прокладення кабелю зв'язку споживача, відповідно до технічних умов, а споживач отримує та оплачує вищезазначені послуги.

Відповідно до п. 1.2 договору сторони погодили, що договір є чинним з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін протягом місяця до закінчення строку дії договору не заявила про його розірвання.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Пунктом 3.2.2 договору передбачено, що споживач зобов'язаний сплачувати щомісячну абонентну плату за послуги, надані за договором.

Згідно пункту 4.5 договору аеропорт щомісячно виставляє споживачу рахунок за звітний місяць та складає акт приймання-здачі виконаних послуг. Споживач з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку проводиться споживачем до 20 числа того ж місяця. Акт приймання-здачі виконаних послуг споживач зобов'язаний підписати та повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт не буде повернутий аеропорту, він вважається підписаним сторонами. Акт приймання-здачі виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними ними уповноваженими особами за умови надання іншій стороні копії документу про надання таких повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом дії договорів свої обов'язки за договорами щодо надання послуг виконував належним чином. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов договору.

Так, на виконання умов договору позивач у період травень-червень 2013 року надав відповідачу послуги на загальну суму 4 032,00 грн.

На підтвердження надання послуг за договором №19-1154/02.1.2-14/26-32 року представником позивача надано копії актів здачі-прийняття робіт за травень 2013 року та за червень 2013 року, які підписані лише зі сторони Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

З метою оплати відповідачем вартості наданих послуг, позивачем були виставлені наступні рахунки-фактури:

- №90/555 від 31.05.2013 року на суму 2 016,00 грн.,

- №90/637 від 30.06.2013 року на суму 2 016,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Оскільки відповідач самостійно, у відповідності до вимог п. 4.5. договору, не отримав рахунок №90/555 від 31.05.2013 року та відповідний акт здачі-прийняття робіт, оригінали вказаних документів було направлено на адресу відповідача. Рахунок №90/637 від 30.06.2013 року було самостійно отримано відповідачем в бухгалтерії аеропорту. Докази направлення та отримання відповідачем зазначених рахунків та актів наявні в матеріалах справи.

Проте, в порушення умов договору, відповідач свої обов'язки не виконав, вказані акти приймання-здачі виконаних послуг не підписав та не повернув в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти днів з дати їх отримання, оплату вартості наданих послуг за період травень-червень 2013 року не здійснив.

У зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за надані послуги, позивач був змушений звернутися до господарського суду з даною позовною заявою.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, відповідно до ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.5. договору сторони погодили, що сплата рахунку проводиться споживачем до 20 числа місяця, що слідує за звітним.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання в повному обсязі та у вказаний строк, і його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 4 032,00 грн.

Жодних документів (ні копій платіжних доручень, ні банківських виписок), які б свідчили про здійснення відповідачем оплати отриманих за період травень-червень 2013 року послуг суду не надано.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та докази, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, та підлягає задоволенню повністю у сумі 4 032,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 30,93 грн. пені, нарахованої за періоди:

з 21.06.2013 року по 25.07.2013 року за рахунком №90/555 від 31.05.2013 року,

з 21.07.2013 року по 25.07.2013 року за рахунком №90/637 від 30.06.2013 року.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманих послуг доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.8 договору передбачено, що стягнення заборгованості по оплаті здійснюється з нарахуванням пені за кожну добу затримки від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Оскільки розмір пені, заявленої позивачем до стягнення відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, положенням договору та є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 30,93 грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 6,63 грн. 3% річних, нарахованих за періоди: з 21.06.2013 року по 25.07.2013 року за рахунком №90/555 від 31.05.2013 року, з 21.07.2013 року по 25.07.2013 року за рахунком №90/637 від 30.06.2013 року.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки розмір 3% річних, наданий позивачем, відповідає вимогам законодавства та є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 6,63 грн. трьох відсотків річних підлягає задоволенню.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, у сумі 4 069,56 грн., з яких 4 032,00 грн. основного боргу, 30,93 грн. пені та 6,63 грн. 3% річних.

З огляду на викладене та враховуючи обставини справи, судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ» (08324, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, код 20048090) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код 20572069) 4 032 (чотири тисячі тридцять дві) грн. 00 коп. основного боргу, 30 (тридцять) грн. 93 коп. пені, 6 (шість) грн. 63 коп. 3% річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 08.08.2013 року