Рішення № 32874292, 30.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10096/13 30.07.13

За позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм ЛТД"

До: Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"

Про стягнення 1 986 887,24 грн. за договором поставки № 16478 від 01.01.2011

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача - Кан О.Є. - представник за довіреністю

від відповідача - Большакова К.А. - представник за довіреністю від 05.06.2013

В судовому засіданні 30.07.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача загалом 1 986 887,24 грн. , а саме: 1 661 382,45 грн. - суми боргу, 325 504,79 грн. - процентів за користування чужими коштами, а також відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 39 737, 74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2013 порушено провадження у справі № 910/10096/13. Розгляд справи призначено на 25.06.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2013 розгляд справи відкладено на 16.07.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2013 в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору в справі № 910/10096/13. Розгляд справи відкладено на 30.07.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 вжито заходів до забезпечення позову.

В судовому засіданні 30.07.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги, мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору № 16478 від 01.01.2011 не було здійснено оплату поставленого позивачем товару згідно видаткових накладних вартістю 1 661 382,45 грн. Також, позивач, посилаючись на прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті отриманого товару за договором № 16478 від 01.01.2011 та на ст.. 536 Цивільного кодексу України і п. 10.4 договору, просив стягнути з відповідача 325 504,79 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.07.2013 не заперечував проти того, що відповідачем було отримано від позивача товар на заявлену до стягнення суму - 1 661 382,45 грн., проте наголошував на тому, що договір № 16478 від 01.01.2011 не підписувався обома сторонами і не був укладений, а тому підстави для стягнення 325 504,79 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами - відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши оригінали документів на відповідність їм у матеріалах справи їх копій, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем до матеріалів справи надано засвідчену ним копію договору № 16478 від 01.01.2011, в якому містяться наступні умови: Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД», як постачальник зобов'язується поставити, а Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі», як покупець, зобов'язується прийняти та оплатити певний товар (лікарські засоби та вироби медичного призначення), асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною (п.1.1.), в межах даного договору поставка товару здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент товару в яких, визначається сторонами шляхом оформлення замовлень відповідно до умов, викладених в розділі 3 до договору (п.2.1.); поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих покупцем та погоджених постачальником замовлень на поставку товару (п.3.1.); доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печатки (штампу) покупця (п.3.8.); право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцеві (п.4.1.); загальна сума по договору складається із всіх договірних вартостей по всіх видаткових накладних до даного договору (п.5.4.); оплата покупцем товару за договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем при поданні замовлення на поставку (п.6.1.); при здійсненні покупцем оплати товару за договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов'язковим (п.6.2.); покупець здійснює оплату товару шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.6.4.); покупець зобов'язаний в 3-денний строк з дня отримання вимоги постачальника надати письмовий звіт щодо реалізації отриманого від постачальника, але не оплаченого товару, із зазначенням найменування, кількості та дати його продажу. В разі ненадання вищевказаного звіту або надання недостовірних відомостей, щодо реалізованого товару, постачальник має право вимагати від покупця оплати всього поставленого, але не оплаченого товару. В такому разі покупець зобов'язується здійснити оплату вартості всього поставленого, але не оплаченого товару в 3-денний строк з дня отримання вимоги постачальника щодо його оплати (п.6.10.); партія товару вважається переданою постачальником та прийнятою покупцем: за кількістю - шляхом перевірки та порівняння відповідно до кількості місць, вказаної в товарно-супровідних документах на партію товару(п.7.1.); за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати (п.10.4.); за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за договором більш ніж на 10 календарних днів, постачальник має право вимагати оплати всього поставленого покупцю, але неоплаченого товару. В такому разі покупець зобов'язується здійснити оплату вартості всього поставленого, але неоплаченого товару в 3-денний строк з дня отримання відповідної вимоги постачальника (п.10.8.); всі спори, які виникають між сторонами з приводу виконання договору, підлягають передачі на розгляд та вирішення до відповідного господарського суду України (п.11.1.).

Проте, відповідач у відзиві вказував на те, що вказаний договір не було укладено між сторонами у встановленому законом порядку, оригінал наведеного договору у відповідача відсутній. В свою чергу, позивачем також не було надано суду для огляду оригінал вказаного договору № 16478 від 01.01.2011.

Згідно статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що суду станом на момент вирішення спору не було надано оригіналу договору № 16478 від 01.01.2011, який би підтвердив те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини саме за цим договором, обставина укладення між сторонами договору у відповідності до статті 36 Господарського процесуального кодексу України - не підтверджена сторонами належним доказом, а саме оригіналом наведеного договору, а отже, суд дійшов висновку. що вказаний договір не може бути прийнятий як доказ наявності між сторонами правовідносин поставки, які б регулювались саме його умовами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п.1 статті 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Разом з тим, згідно з ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В свою чергу, позивачем надано для доручення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, а саме: №13277662 від 05.03.2013 на суму 53 334, 30 грн.; №13277666 від 05.03.2013 на суму 79 435, 35 грн.; №13277668 від 05.03.2013 на суму 34 866, 20 грн.; №13277669 від 05.03.2013 на суму 38 638, 61 грн.; №13277670 від 05.03.2013 на суму 81 181, 97 грн.; №13277671 від 05.03.2013 на суму 59 623, 10 грн.; №13277672 від 05.03.2013 на суму 6 697, 20 грн.; №13277677 від 05.03.2013 на суму 33 961, 60 грн.; №13277678 від 05.03.2013 на суму 10 622, 20 грн.; №13277680 від 05.03.2013 на суму 38 160, 45 грн.; №13277681 від 05.03.2013 на суму 33 285, 83 грн.; №13277682 від 05.03.2013 на суму 3 646, 08 грн.; №13277683 від 05.03.2013 на суму 70 340, 10 грн.; №13277684 від 05.03.2013 на суму 23 712, 50 грн.; №13277686 від 05.03.2013 на суму 69 068, 52 грн.; №13277688 від 05.03.2013 на суму 96 487, 45 грн.; №13277689 від 05.03.2013 на суму 3 032, 75 грн.; №13277691 від 05.03.2013 на суму 56 118, 25 грн.; №13277702 від 05.03.2013 на суму 169 751, 50 грн.; №13277710 від 05.03.2013 на суму 64 996, 20 грн.; №13278379 від 05.03.2013 на суму 41 921, 05 грн.; №13278664 від 05.03.2013 на суму 60 153, 30 грн.; №13278666 від 05.03.2013 на суму 22 723, 20 грн.; №13280769 від 06.03.2013 на суму 19 771, 29 грн.; №13320355 від 27.03.2013 на суму 20 394, 00 грн.; №13320356 від 27.03.2013 на суму 15 929, 90 грн.; №13320357 від 27.03.2013 на суму 64 815, 50 грн.; №13320359 від 27.03.2013 на суму 62 152, 50 грн.; №13320468 від 27.03.2013 на суму 47 832, 80 грн.; №13320469 від 27.03.2013 на суму 6, 00 грн.; №13320647 від 27.03.2013 на суму 127 752, 45 грн.; №13324091 від 28.03.2013 на суму 59 713, 38 грн.; №13324092 від 28.03.2013 на суму 3 725, 40 грн.; №13324110 від 28.03.2013 на суму 55 844, 30 грн.; №13324296 від 28.03.2013 на суму 36 374, 08 грн.; №13324109 від 28.03.2013 на суму 27 120, 00 грн.; №13324295 від 28.03.2013 на суму 6 738, 50 грн., відповідно до яких позивачем в період з 05.03.2013 по 28.03.2013 було поставлено, а відповідачем прийнято товар загалом на суму 1 699 927, 81 грн. Факт прийняття відповідачем товару на вказану суму - не заперечувався і представник відповідача в судовому засіданні зазначав про те, що дійсно відповідачем товар отримано від позивача.

Згідно з довіреностями типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192), які підписані уповноваженими представниками підприємства та скріплені печаткою юридичної особи, на отримання цінностей від Спільного українсько-естонського підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД», а саме: №000188 від 28.03.2013, №000129 від 05.03.2013, №000131 від 06.03.2013 та №000181 від 17.03.2013, виданих Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» на ім'я Козаченка Т.А., Кузьмака О.В., Глухого В.І., останні були уповноважені на отримання товару від позивача.

Відповідно до вимоги №888 від 04.04.2013, позивач звернувся до відповідача щодо сплати існуючої заборгованості в розмірі 1 195 034, 40 грн. а також зазначив що у разі не сплати відповідачем боргу відповідач буде вимушений звернутися до суду з покладенням на останнього штрафних санкцій та судових витрат. Направлення вищезазначеної вимоги підтверджується квитанцією УДПЗ «Укрпошти» №2425 від 04.04.2013.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також цією статтею передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно з п.6 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальникзобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити занього певну грошову суму.

Також цією статтею передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 692Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 222 Господарського кодексу України встановлено, що учасникигосподарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України, виникли правовідносини поставки шляхом укладення відповідного договору у спрощений спосіб, оскільки позивач, як продавець, поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, а саме: №13277662 від 05.03.2013 на суму 53 334, 30 грн.; №13277666 від 05.03.2013 на суму 79 435, 35 грн.; №13277668 від 05.03.2013 на суму 34 866, 20 грн.; №13277669 від 05.03.2013 на суму 38 638, 61 грн.; №13277670 від 05.03.2013 на суму 81 181, 97 грн.; №13277671 від 05.03.2013 на суму 59 623, 10 грн.; №13277672 від 05.03.2013 на суму 6 697, 20 грн.; №13277677 від 05.03.2013 на суму 33 961, 60 грн.; №13277678 від 05.03.2013 на суму 10 622, 20 грн.; №13277680 від 05.03.2013 на суму 38 160, 45 грн.; №13277681 від 05.03.2013 на суму 33 285, 83 грн.; №13277682 від 05.03.2013 на суму 3 646, 08 грн.; №13277683 від 05.03.2013 на суму 70 340, 10 грн.; №13277684 від 05.03.2013 на суму 23 712, 50 грн.; №13277686 від 05.03.2013 на суму 69 068, 52 грн.; №13277688 від 05.03.2013 на суму 96 487, 45 грн.; №13277689 від 05.03.2013 на суму 3 032, 75 грн.; №13277691 від 05.03.2013 на суму 56 118, 25 грн.; №13277702 від 05.03.2013 на суму 169 751, 50 грн.; №13277710 від 05.03.2013 на суму 64 996, 20 грн.; №13278379 від 05.03.2013 на суму 41 921, 05 грн.; №13278664 від 05.03.2013 на суму 60 153, 30 грн.; №13278666 від 05.03.2013 на суму 22 723, 20 грн.; №13280769 від 06.03.2013 на суму 19 771, 29 грн.; №13320355 від 27.03.2013 на суму 20 394, 00 грн.; №13320356 від 27.03.2013 на суму 15 929, 90 грн.; №13320357 від 27.03.2013 на суму 64 815, 50 грн.; №13320359 від 27.03.2013 на суму 62 152, 50 грн.; №13320468 від 27.03.2013 на суму 47 832, 80 грн.; №13320469 від 27.03.2013 на суму 6, 00 грн.; №13320647 від 27.03.2013 на суму 127 752, 45 грн.; №13324091 від 28.03.2013 на суму 59 713, 38 грн.; №13324092 від 28.03.2013 на суму 3 725, 40 грн.; №13324110 від 28.03.2013 на суму 55 844, 30 грн.; №13324296 від 28.03.2013 на суму 36 374, 08 грн.; №13324109 від 28.03.2013 на суму 27 120, 00 грн.; №13324295 від 28.03.2013 на суму 6 738, 50 грн., загалом на суму 1 699 927, 81 грн. Відповідач проти факту поставки товару за наведеними накладними не заперечував, як не заперечував і неоплату поставленого товару на заявлену позивачем суму у розмірі 1 661 382,45 грн.

З огляду на викладене, та враховуючи приписи ч.1статті 692 Цивільного кодексу України, а також вказівки, викладені в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», відповідач зобов'язаний був оплатити прийнятий за наведеними видатковими накладними товар після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього (05.03.2013, 06.03.2013, 27.03.2012, 28.03.2013 відповідно), чого відповідачем здійснено не було.

Таким чином, відповідач, як покупець, свій обов'язок, щодо оплати поставленого йому позивачем товару у строк, встановлений п.1 ст. 692 Цивільного кодексу України - не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 1 661 382,45 грн.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару на суму 1 661 382,45 грн. - не надав. Проти факту існування заборгованості перед позивачем в сумі 1 661 382,45 грн. - не заперечував.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526, 692 ч. 1 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріали справи свідчать про наявність у відповідача заборгованості в сумі 1 661 382,45 грн. за поставлений товар згідно видаткових накладних, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, в сумі заявленій до стягнення - 1 661 382,45 грн. грн.

Також, позивач, посилаючись на прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті отриманого товару за договором № 16478 від 01.01.2011 та на ст.. 536 Цивільного кодексу України і п. 10.4 договору, просив стягнути з відповідача 325 504,79 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором (ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України).

Враховуючи те, що суду станом на момент вирішення спору не надано належних і допустимих доказів укладення між сторонами договору № 16478 від 01.01.2011, надана суду редакція якого містила пункт щодо можливості нарахування процентів, як не подано суду і інших доказів досягнення сторонами спору згоди щодо застосування процентів за користування чужими грошовими коштами, як не встановлено і відповідного розміру жодним законом, зокрема не встановлено відповідного розміру і статтею 536 Цивільного кодексу України, а тому підстави для стягнення з відповідача 325 504,79 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами - у суду відсуті. З огляду на викладене, вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача 1 661 382,45 грн. основного боргу. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» (ЄДРПОУ 21568905, індекс 03170, м. Київ, Святошинський р-н., вул. Тулузи, буд, 3-Б) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД», ЄДРПОУ 21642228 (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А)основний борг - 1 661 382 (один мільйон шістсот шістдесят одна тисяча триста вісімдесят дві) грн. 45 коп., а також витрати по сплаті судового збору - 33 227 (тридцять три тисячі двісті двадцять сім) грн. 65 коп. В іншій частині позову - відмовити.

3. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата підписання рішення -05.08.2013