Рішення № 32874159, 07.08.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

07 серпня 2013 року Справа № 927/927/13

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський

автоцентр", вул. Павла Усенко, 8, м. Київ, 02105

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 17500

Предмет спору: про стягнення 31137,88 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Марусенко Ю.Г., довіреність від 02.07.2013 р., представник

від відповідача: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 29 299,21 грн. боргу; 1549,62 грн. пені та 3% річних в розмірі 289,05 грн., за неналежне виконання умов заявки-договору №2.13 від 28.01.2013 року.

Від позивача до початку розгляду справи 01.08.2013 р. надійшло письмове клопотання вих. № 414 від 24.07.2013 р., відповідно до якого позивач просить суд вважати належно поданим доказом, що підтверджує надання послуг по міжнародному перевезенню вантажу позивачем, копію СМR №11456, а посилання позивача на СМR №14456 вважати технічною опискою.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 02579620 від 05.08.2013 року, але повноважного представника в судове засідання не направив, документів, витребуваних ухвалою суду від 01.08.2013 року суду не надав.

Заяв та клопотань від відповідача на час слухання справи до суду не надходило.

Представник позивача надав письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

В судовому засіданні 07.08.2013 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні виклав позовні вимоги та заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо державної реєстрації відповідача, яке задоволено судом.

Судом в судовому засіданні було здійснено огляд оригіналів документів: статуту ТОВ "Київський республіканський автоцентр", заявки-договору № 2.13 від 28.01.2013 р., рахунку-фактури № СФА-62 від 05.02.2013 р., акту № ОУ-62 прийомки-передачі виконаних послуг від 05.02.2013 р., міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) А №11456 та претензії вих № 295 від 29.05.2013 р.

Не з'явлення в судове засідання повноважного представника відповідача не є перешкодою для розгляду спору по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору та вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

28.01.2013 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр" (виконавець) підписано заявку-договір № 2.13, відповідно до якої відповідач, як експедитор, замовив, а позивач, як виконавець, взяв на себе зобов»язання щодо перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Німеччина-Україна.

Відповідно до заявки-договору № 2.13 від 28.01.2013 р., 29.01.2013 р. на території Німеччини відбулося завантаження товару згідно пакувального листа в кількості 16+7+2+3 палети, який був доставлений 04.02.13р. у м. Київ і переданий вантажоотримувачу: ТОВ "ДЦ Україна".

Заявкою-договором № 2.13 від 28.01.2013 р. сторони узгодили ставку перевезення - 31299,21 грн. без ПДВ; умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 15-ти банківських днів після отримання оригіналів договору, рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної CMR, заявки з оригіналом печатки.

Вищевказана заявка-договір підписана сторонами та скріплена печатками сторін, що свідчить про узгодження між сторонами умов перевезень та прийняття заявки до виконання.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в ст. 307 Господарського кодексу України.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Таким чином, укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором перевезення вантажу.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Так, факт здійснення міжнародного перевезення за маршрутом Німеччина-Україна та розвантаження вантажу 05.02.2013 р. у м. Київ підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) А №11456, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (виконавець) виконав взяті на себе зобов»язання згідно заявки-договору № 2.13 від 28.01.2013 р. та надав послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні на загальну суму 31299,21 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією Акту № ОУ-62 прийомки-передачі виконаних послуг від 05.02.2013 р. на суму 31299,21 грн., який підписаний сторонами та скріплений печатками.

Позивачем було виставлено відповідачу (експедитору) рахунок-фактуру № СФА-62 від 05.02.2013 року на суму 31299,21 грн., в якому зазначено, що підставою його виставлення є договір № 2.13 від 28.01.2013р.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, сторони домовились, що розрахунок за виконане перевезення має бути здійснений відповідачем протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після отримання відповідачем оригіналів документів: договору, рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної, СМR, заявки з оригіналом печатки.

Доказом отримання відповідачем оригіналів документів є підписаний сторонами та скріплений печатками 05.02.2013 р. акт № ОУ-62 прийомки-передачі виконаних послуг в якому зазначено, що послуги виконані в обумовлені строки, у повному обсязі та з належною якістю, сторони претензій не мають.

Відповідно, відповідач зобов»язаний був оплатити отримані послуг в строк до 26.02.2013р. включно.

29.05.2013 року позивачем була направлена відповідачу претензія вих. № 295 від 29.05.2013 р. про оплату виконаних послуг по перевезенню вантажу, яка була отримана відповідачем 07.06.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 02518108 від 07.06.2013 року, копія якого додана до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг по перевезенню вантажу виконав частково, сплативши 2000 грн. 00 коп. 19.06.2013 р., що підтверджується банківською випискою з рахунку з якої слідує, що в призначені платежу відповідачем було зазначено: сплата за міжнародні транспортні послуги згідно рах. № СФА-62 від 05.02.2013 року.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з перевезення вантажу становить 29299,21 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1549,62 грн. пені за прострочку оплати наданих послуг за період з 27.02.2013 року по 20.06.2013 року, розраховану відповідно до п. 1.2.7 заявки-договору № 2.13 від 28.01.2013 р.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. З

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.08

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Пунктом 1.2.7. заявки-договору № 2.13 від 28.01.2013 р. сторони визначили, що у випадку прострочки платежу відповідач компенсує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідача щодо оплати отриманих послуг, але приймаючи до уваги, що позивачем при розрахунку пені було допущено арифметичну помилку суд доходить висновку, що сума пені за період прострочки оплати отриманих послуг з 27.02.2013 року по 20.06.2013 року становить 1463 грн. 10 коп.

Також позивач просить, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 289,05 грн. за період прострочки з 27.02.2013 року по 20.06.2013 року.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, тому суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховані 3 % річних в сумі 289,05 грн. за період прострочки з 27.02.2013 року по 20.06.2013 року.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за одержані послуги по перевезенню вантажу своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд, з урахування вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 29299,21 грн. боргу, 1463,10 грн. пені та 289,05 грн. 3 % річних. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1715 грн. 72 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 626, 629, 909,916 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 231, 307 Господарського кодексу України, Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 17500 (р/р НОМЕР_2 у ЧРУ КБ «Приватбанк», МФО 353586, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр", вул. Павла Усенка, 8, м. Київ, 02105 (р/р 26009301000057 у ПАТ «ВТБ Банк» м. Київ, МФО 321767, код ЄДРПОУ 21457519) 29299,21 грн. боргу, 1463,10 грн. пені, 289,05 грн. 3 % річних та 1715 грн. 72 коп. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 07.08.2013 року.

Суддя Л.М. Лавриненко